Павлюк Р.О. Поняття та характеристика елементів віртуального навчального іншомовного середовища педагогічного вишу

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 18:35, 16 травня 2012

Павлюк Роман Олександрович –старший викладач кафедри іноземних мов і методик їх навчання кафедри іноземних мов і методик їх навчання Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук, м. Київ.

Розглянемо науково-педагогічні положення, що характеризують структурні елементи віртуального навчального іншомовного середовища педагогічного вишу. Проаналізовано сучасний стан розвитку поняття віртуальності та медійності навчально-виховного процесу з іноземної мови та виокремлено структурні компоненти віртуального навчального іншомовного середовища.

Ключові слова: віртуальне навчальне іншомовне середовище, структура, педагогічна взаємодія, віртуальна педагогічна взаємодія, професійна підготовка.

Рассмотрены научно-педагогические положения, которые характеризуют структурные элементы виртуальной обучаемой иноязычной среды педагогического высшего учебного заведения. Проанализировано современное состояние развития понятия виртуальности и медийности образовательно-воспитательного процесса по иностранному языку и предложены структурные компоненты виртуальной обучаемой иноязычной среды.

Ключевые слова: виртуальная обучаемая иноязычная среда, структура, педагогическое взаимодействие, виртуальное педагогическое взаимодействие, профессиональная подготовка.

The scientific-pedagogical positions, that characterize the structural elements of virtual educational foreign-language speaking pedagogical environment of higher educational establishment are looked through. Modern development status of notion of virtuality and medianity of educational process is analysed and the structural components of virtual educational foreign-language-speaking environment are selected.

Key words: virtual educational foreign-language-speaking environment, structure, pedagogical interaction, virtual pedagogical interaction, professional preparation.

Актуальність теми

Сучасний світ знаходиться на етапі змін, які торкнулися не тільки усіх галузей наукового знання, а й повсякденного життя людини. Це усе насамперед стосується все більшої віртуалізації навколишньої дійсності. Щоденно людина стикається з поняттями та образами, які змінюють процеси отримання та переробки інформації. Це пов’язано з все більшим уведенням у повсякдень засобів медійності – інформаційних та комп’ютерних технологій.

Разом з тим, процес отримання нової інформації вимагає від людини нового покоління швидкого процесу адаптації до сучасного завіртуалізованого світу.

У нашому дослідженні ми намагатимемось проаналізувати структурні елементи сучасного процесу віртуалізації дійсності і за приклад візьмемо один із найважливіших етапів у формуванні індивіду як особистості – процесу професійного становлення, здобуття освіти.

Як би банально не було сказано, але у педагогічних закладах освіти відбувається один із найвідповідальніших та найкропіткіших процесів формування професіоналу, оскільки майбутній педагог повинен не тільки майстерно оволодіти своїм майбутнім фахом, але й бути здатним до перетворення свого здобутого знання до умов сучасної дійсності, тобто бути здатним до трансформацій відповідно до етапу розвитку суспільства.

Окрім того, що нинішній етап суспільного розвитку завіртуалізований, він іще насичений іншомовними впливами, тобто на сьогодні фахівець має володіти однією-трьома мовами для здатності взаємодіяти із віртуальною реальністю сучасності.

Аналіз досліджень

Проблема віртуальної реальності як природного феномену з його законами, принципами, властивостями досліджується у працях М. Вашкевича, Р. Гаріфулліна, О. Генісаретського, А. Говорунова, Д. Іванова, В. Нечитайло, М. Носова, М. Опенкова, Ю. Осипова.

Теоретична розробка проблеми віртуального явища у людській свідомості починаючи з дитинства і впродовж усього життя розроблена лабораторією віртуалістики Інституту Людини у Москві, і опублікована у монографіях, наукових збірниках цієї лабораторії («Праці лабораторії віртуалістики»).

Цими авторами, лабораторіями і центрами розробляється методологія вивчення віртуального феномену у сфері психічних наслідків.

Постановка мети дослідження

Отже, проблема, яку ми намагатимемось сьогодні вирішити має на меті характеристику поняття та елементів віртуального навчального іншомовного середовища педагогічного вишу.

Виклад основного матеріалу

Поняття віртуальної педагогічної реальності розуміється нами як здатність майбутнього вчителя іноземних мов здійснювати свою професійну діяльність за допомогою мистецьких педагогічних технологій. Це розуміється нами як задіяння широкого спектру педагогічних технологій навчання, які стимулюють до розвитку творчої уяви, фантазії, здатності до перетворення реальних об’єктів у предмети ілюзорного світу і навпаки, тобто активізацію усіх креативних потенцій індивіда з подальшим їхнім розвитком.

За матеріалами мережі Інтернет віртуальна реальність (англ. Virtual reality) – це:

1. Комп’ютерні системи, які забезпечують візуальні і звукові ефекти, що занурюють глядача в уявний світ за екраном. Користувач оточується породженими комп’ютером образами і звуками, що дають відчуття реальності. Він взаємодіє зі штучним світом за допомогою різних сенсорів, таких як, наприклад, шолом і рукавичка, які зв’язують його рухи і враження, і аудіовізуальні ефекти. Майбутні дослідження в галузі віртуальної реальності спрямовані на збільшення враження реальності спостережуваного.
2. Нова технологія безконтактної інформаційної взаємодії, що реалізує за допомогою комплексних мультимедіа-операційних середовищ ілюзію безпосереднього входження і присутності в реальному часі в стереоскопічно представленому «екранному світі». Більш абстрактно – це позірний світ, створений в уяві користувача.
3. Високорозвинута форма комп’ютерного моделювання, яка дозволяє користувачеві зануритись у штучний світ і безпосередньо діяти у ньому за допомогою спеціальних сенсорних пристроїв, які пов’язують його рухи з аудіовізуальними ефектами. При цьому зорові, слухові, дотикові і моторні відчуття користувача заміняються їх імітацією, що генерує комп’ютер. Характерними ознаками віртуальної реальності є: моделювання в реальному масштабі часу; імітація оточення з високим ступенем реалізму; можливість діяти на оточення і мати при цьому зворотний зв’язок.
4. Штучний простір, створений комп’ютерами, який має всі ознаки реальності як такої, що піддається проникненню і трансформації ззовні. При цьому у віртуальній реальності можливі комунікації не лише з іншими людьми, але і з віртуальними, штучними персонажами.

Віртуальність можна обмежувати самим лише комп’ютером. Передусім тому, що на базі комп’ютерних цифрових технологій відбувалась швидка інтеграція таких традиційних електронних медіа як радіо і телебачення. Відповідно і поняття віртуальності поширювалось з комп’ютерної графіки на відео- та аудіо матеріали.

У суто психологічному аспекті не будь-який контакт з ідеальним у перетворюючій діяльності людини є водночас і виходом у віртуальну реальність, а лише такий, що пов’язаний з творчим піднесенням, творчим осяянням, самодобудовою цілісного образу, автопоезисом, як цей стан називали У. Матурана та Ф. Варела. Віртуальне – це таке ідеальне, що пов’язане з інноваціями у пізнанні та діяльності людини. Однак, «спалахнувши», з’явившись в акті осяяння, творчої інтуїції, воно згодом може бути оформленим у вигляді наукових положень, формул, художніх і поетичних образів, вираженим у певних ідеальних образах та певною мовою.

Простір віртуальних реальностей багатовимірний. Для його характеристики використаємо запропоновану російськими філософами В. Бичковим та Н. Маньковською класифікацію, в основі якої – характеристики джерела творення віртуальної педагогічної реальності. Виділимо п’ять основних видів реальностей: природна віртуальність, мистецька віртуальна реальність, паравіртуальна реальність, протовіртуальна реальність, інтегрована віртуальна реальність.

Природна віртуальність – це властива людині сфера її духовно-психічної діяльності, що реалізується у сновидіннях, мріях, фантазуваннях, дитячих іграх, галюцинаціях.

Специфіка мистецької віртуальної реальності полягає у свідомій участі в ній реципієнта, у частоті глибинних переживань і емоцій, ніж за умови звичайної діяльності людини, головне – в естетичній насолоді, яку відчуває особистість упродовж всього часу сприймання цієї реальності.

Паравіртуальна реальність створюється психоделійним мистецтвом і постмодерністським авангардним мистецтвом, що продукує елементи віртуальності без застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Генератором своєрідної квазівіртуальної реальності є психоделійне мистецтво, що створюється при змінених станах свідомості митця.

До протовіртуальної реальності належать усі форми й елементи віртуальності, що виникають або свідомо створюються при використанні сучасної комп’ютерної техніки.

Суть інтегрованої віртуальної реальності полягає в тому, що реципієнт, який перебуває в спеціально обладнаному кріслі, з допомогою сенсорних датчиків, що поєднують його з комп’ютером, може проникати в образі свого електронного двійника всередину кіберпростору і частково самостійно формуючи його і свій власний образ, активно брати участь в арт-ігрових ситуаціях, модифікувати їх відповідно до власних бажань, комунікувати як із віртуальними, фантомними персонажами програми, так і з власними винаходами (електронне моделювання), а також із іншими реципієнтами-учасниками, арт-партнерами, які увійшли у віртуальний простір за допомогою персональних комп’ютерів, розміщених у різних куточках земної кулі, і при цьому переживати комплекс відчуттів повністю адекватних діям і відчуттям людини в реальній життєвій ситуації.

Разом з тим, поняття віртуальної педагогічної реальності складне та багатоаспектне, що включає в себе творчу обдарованість, наполегливість у пошуку власних та нових способів діяльності, впровадження нових технологій та розширення діапазону педагогічного впливу на формування особистості.

Відповідно до класичної педагогічної мети вчитель створює особливе середовище, яке має позитивно впливати на учнів, забезпечувати їх навчання, виховання і розвиток. Дедалі глибше усвідомлюється той факт, що досить важко, практично не можливо навчити, виховати, розвинути особистість, якщо вона активно протидіє цим процесам. Успішність педагогічної діяльності залежить від того, наскільки вона мотивує учнів до самоосвіти, тобто, якщо вихованець не буде активно брати участь у навчальній діяльності, при цьому отримуючи задоволення від неї, то навряд чи вона призведе до позитивних зрушень у його особистості. Отже, вирішальними є характеристики навчального середовища. Що можуть притягувати особистість до пізнавальної діяльності, активізувати її або відштовхувати від неї. При цьому надзвичайно важливим є те, наскільки ця пізнавальна діяльність відповідає особистісним потребам, вказує можливі шляхи самовдосконалення, що покращують якість життя.

Висновок

Загалом віртуальне навчальне іншомовне середовище, створюване за допомогою процесу творення віртуальної педагогічної взаємодії, дозволяє організувати навчання, в якому поєднуються такі складові як раціональне і духовне – навчальна інформація розвиває інтелект, а духовний компонент дозволяє пропустити цю інформацію через почуттєво-емоційну сферу, яка підсилює ефективність її засвоєння та виступає засобом творення віртуальної педагогічної взаємодії.

Отже, на підставі аналізу науково-методичної та психолого-педагогічної літератури ми дійшли висновку, що під віртуальною педагогічною реальністю нами розуміється процес творчої взаємодії вчителя та учня, у якому засобами творення такої реальності виступає задіяння усіх мистецьких технологій навчання, які стимулюють до розвитку творчої уяви, фантазії, здатності до перетворення реальних об’єктів у предмети ілюзорного світу і навпаки, тобто активізацію усіх креативних потенцій індивіда з подальшим їхнім розвитком.

Ця взаємодія відбувається у віртуальному педагогічному середовищі, який ми розуміємо як особливий різновид буття. У ньому людина сприймає своєрідний світ подій та явищ, які, з одного боку, начебто мають характеристики, властиві реально існуючим, матеріальним предметам, а з іншого – ці характеристики позбавлені того онтологічного навантаження, яке властиве реальним об’єктам. Ці відносини є ілюзорними, оскільки позбавлені дуже важливої частини своїх атрибутових ознак, але одна атрибутна ознака у них є – результат. Під таким результатом ми розуміємо знання, уміння та навички, якими оволодівають учні за умови організації навчально-виховного процесу таким чином – створення віртуального ілюзорного середовища.

Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів визначення ефективності застосування віртуально-навчального іншомовного середовища та взаємодії у ньому педагога та вихованців. Перспективність розробки досліджуваної проблеми полягає у подальшому окресленні нових шляхів і засобів формування вмінь майбутніх учителів іноземних мов до творення віртуальної педагогічної взаємодії.

Список використаних джерел

1. Бычков В., Маньковская Н. Виртуальная реальность в пространстве эстетического опыта / В. Бычков, Н. Маньковская. – 2006. - № 11. – с. 47-59.
2. Лещенко М.П. Щастя дитини – єдине дійсне щастя на землі: До проблеми педагогічної майстерності: навч.-метод. посіб. - К.: АСМІ, 2003. – Ч.1. – 304 с.
3. Павлюк Р.О. Формування умінь майбутніх учителів іноземних мов до творення віртуальної педагогічної взаємодії: автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня канд. пед. наук: спец.: 13.00.04 – «теорія і методика професійної освіти» / Р.О. Павлюк. – Вінниця, 2009. – 20 с.