Миколаєнко М.О. Розвиток педагогічної діагностики у Великій Британії

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 16:46, 11 квітня 2016

Миколаєнко М.О. – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка

Анотація: У статті розкрито історію розвитку педагогічної діагностики як науки у Великій Британії, проаналізовано педагогічні ідеї Е.Стоунса у контексті розвитку педагогічної діагностики.

Ключові слова: педагогічна діагностика, розвиток педагогічної діагностики за кордоном, розвиток педагогічної діагностики у Великій Британії.

Аннотация: В статье раскрыто историю развития педагогической диагностики как науки у Великобритании, проанализированы педагогические идеи Е.Стоунса в контексте развития педагогической диагностики.

Ключевые слова: педагогическая диагностика, развитие педагогической диагностики за рубежом, развитие педагогической диагностики у Великобритании.

Annotation: The article deals with the history of pedagogical diagnosis as a science in the Great Britain, analyzed pedagogical ideas E. Stounsa in the develepment context of pedagogical diagnosis.

Key words: pedagogical diagnostics, development of pedagogical diagnostics abroad, development of pedagogical diagnosis in the Great Britain.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку Української держави система освіти зазнає докорінних змін, зокрема змінюються форми, методи, технології навчання, а, отже, змінюється й педагогічна діагностика. Сучасний викладач має вміти не лише здобути інформацію про рівень навчальних досягнень тих, хто навчається, а й приймати відповідне управлінське рішення в залежності від отриманих ним даних. Досконале знання сутності форм і методів педагогічної діагностики та доцільний вибір діагностичних методик сприятимуть ефективному аналізу стану протікання освітнього процесу та його результатів, а відповідні управлінські рішення впливатимуть на якість підготовки майбутніх фахівців. Запорука успішного впровадження змін в системі освіти значною мірою залежить від вивчення та врахування як вітчизняного, так і світового досвіду. У Національній доктрині розвитку освіти визначається доцільність вивчення й інтеграції як минулого досвіду, так і сучасних науково-практичних здобутків з метою їх упровадження в освітній процес [6].

Як засвідчило вивчення окресленої проблеми, період другої половини XX століття в історії педагогічної думки країн Західної Європи, зокрема Великої Британії, представлений широким спектром різноманітних педагогічних течій і концепцій. Досвід Великої Британії з питань педагогічних досліджень у галузі навчання й виховання, організації діяльності школи, практична спрямованість системи освіти й виховання набувають актуальності на сучасному етапі розвитку вітчизняної педагогічної думки.

Аналіз досліджень

Розроблення проблеми, пов’язаної з розвитком і становленням педагогічної діагностики займалися вітчизняні та зарубіжні науковці (А.С. Бєлкін, Н.В. Бородовська, А.Й. Григор’єв, В.І. Завіна, Д. Зеєбах, К. Інгенкамп, М.М. Левіна, І. Я. Лернер, І.П. Підласий, З. Стоун , М.І. Шилова та ін.).

На сучасному етапі значна кількість вітчизняних і зарубіжних вчених займаються дослідженням окремих напрямів діагностичної діяльності (І.В. Житко, М.Д. Захарійчук, Л.М. Кравченко, С.М. Мартиненко, О.М. Мельник та ін.).

Проте, на нашу думку, недостатньо розкритим залишається питання розвитку педагогічної діагностики за кордоном, зокрема у Великій Британії.

Важливість і актуальність досліджуваної проблеми, її недостатня теоретична розробленість, практична значущість, а також необхідність подолання означеної проблеми зумовили вибір теми статті: «Розвиток педагогічної діагностики у Великій Британії».

Постановка мети дослідження

Метою нашої статті є дослідження розвитку педагогічної діагностики у Великій Британії, а також аналіз педагогічних ідей Е. Стоунса, у контексті розвитку педагогічної діагностики.

Умовою ефективного аналізу є реалізація таких завдань, як:

1. Проаналізувати історію розвитку педагогічної діагностики в працях вітчизняних і зарубіжних вчених.

2. Охарактеризувати педагогічні ідеї Е. Стоунса, щодо розвитку педагогічної діагностики у Великій Британії.

Виклад основного матеріалу

Потребу в проведені педагогічної діагностики як необхідному елементі освітнього процесу усвідомлюють теоретики і практики педагогіки. У наукових дослідження кінця ХХ ст. спостерігається значне підвищення уваги до проблем педагогічної діагностики, про це свідчать наукові праці вчених: А.В. Барабанщикова, Н.В. Бордовської, Б.П. Бітінаса, Н.К. Голубєва, І.Ю. Гутніка, В.П. Давидова та ін.

На підставі аналізу та систематизації літературних джерел нами виділено декілька етапів розвитку і становлення педагогічної діагностики як галузі науки:

«перший етап – передісторія (до 1920 року) - характеризується використанням учителями методів для виявлення здібностей учнів;

другий етап – класичний (1920 – 1960 рр.) характеризується першими дослідженнями в галузі педагогічної діагностики та впровадженням дидактичних тестів;

третій етап – технологічний (починається з 1970 року і до нашого часу) – впродовж якого зростає інтерес до тестового контролю знань учнів»[1, с. 15].

Існує кілька концепцій історичного розвитку поняття «педагогічна діагностика». Наприклад, Б.М. Бім-Бад вважає, що в розвитку педагогічної діагностики необхідно виділити два етапи:

− перший етап розвитку педагогічної діагностики до середини XIX ст., який прийнято вважати донауковим. За цей час сформувалися традиційні методи педагогічного оцінювання, засновані на перевірці знань учнів в усній і письмовій формах;

− другий етап веде відлік з другої половини XIX ст., коли розвиток педагогічної діагностики здійснювався паралельно зі створенням методів психодіагностики. Науковці й практики освіти педагогічну діагностику сприймали як вторинний напрям, що складався в руслі психодіагностики, та має підпорядкований їй характер.

І.О. Олександров і О.Ю.Єфремов у розвитку педагогічної діагностики виділяють сім етапів:

− перший етап − виникнення педагогічної практики − 1890 р. − донауковий етап. Елементи педагогічної діагностики використовуються без наукового обґрунтування й мають яскраво виражену емпіричну спрямованість;

− другий етап − кінець XIX ст. − 1920 р. Етап початку теоретичної розробки проблем педагогічної діагностики, який пов'язаний з появою експериментальної педагогіки й психології. Початок активного впровадження методик педагогічно та психологічної діагностики в педагогічну практику;

− третій етап − 1920 р. − 1936 р. Етап наукового становлення педагогічної діагностики в рамках педології, психотехніки, професійного психологічного відбору;

− четвертий етап − 1936 р. − 1940 р. Етап заборони на дослідження, що мають діагностичну спрямованість у педагогічці й психології, критика та заборона педології, а разом з нею педагогічної й психологічної діагностики як ідеологічно шкідливих напрямів розвитку науки;

− п’ятий етап − 19501970 рр. етап повернення до діагностичної спрямованості психолого-педагогічних досліджень. Звернення до досвіду минулих років і зарубіжного досвіду, збільшення спектра нових наукових розробок, поступове впровадження педагогічної й психологічної діагностики в педагогічну практику;

− шостий етап − 1990-ті рр. Педагогічна діагностика стає об’єктом спеціальних досліджень. Зростає інтерес науки й практики до проблем педагогічної діагностики. Активізується проведення наукових досліджень із цієї проблеми, розширюється застосування педагогічної діагностики в освітніх установах. Відзначається актуальність і необхідність розробки наукових проблем та методик педагогічної діагностики у зв’язку із сучасними вимогами до якості навчання, виховання, підготовки фахівців, у цілому освітньому процесі, особистісного й професійного зростання учасників цього процесу;

− сьомий етап − кінець 1990-х рр. − і до нашого часу  сучасний етап розвитку педагогічної діагностики. Відбувається формування термінології й методології педагогічної діагностики. Проводяться системні дослідження проблем педагогічної діагностики. Педагогічна діагностика стає невід ємним компонентом педагогічної діяльності й педагогічного процесу [3, 5].

Нами встановлено, що педагогічна діагностика як окремий науковий напрям з’явилася лише наприкінці 60-х років ХХ століття в Німеччині. Вважається, що автором цього поняття є німецька вчена К. Інгенкамп, яка у 1968 р. у своєму науковому проекті вжила словосполучення «pedagogischen diagnostic». Цей термін було запропоновано з аналогією з медичною і психологічною діагностикою. Пізніше розвиток педагогічної діагностики продовжився у США, Великобританії, Франції, Бельгії [4].

Педагогічна діагностика активно розвивалась і розвивається у Великій Британії. Так, вагомий внесок у розвиток педагогічної діагностики у Великій Британії здійснив психодидакт, професор Ліверпульського університету Едвард Стоунс (1922 – 2005), відомий своїми дослідженнями у галузі педагогічної психології. Його книга під назвою «Psychopedagogy» вийшла у СРСР у 1984 р.. Е.Стоунс вважається засновником терміну «психопедагогіка – це, на його думку, застосування теоретичних принципів психології до практики навчання» [7, с. 21].

У працях Е. Стоунса діагностика зводиться до інтенсивного застосування тестів і методик, що на них ґрунтуються, у всіх галузях навчально-виховного процесу. Саме вони сприяють успішному розв’язанню найрізноманітніших діагностичних завдань, а головне завдяки діагностиці, переконаний вчений, і можна контролювати успішність, вивчати усі шляхи, що ведуть до її підвищення [4]. На початку своєї кар’єри, викладаючи англійську літературу в Шефілдському університеті (Велика Британія), Е. Стоунс звертав увагу на доцільність застосування тестів ІQ щодо відбору дітей у школах і з метою розподілу за відповідними рівнями. Цим напрямом досліджень він продовжував займатися й далі на посаді психолога освіти в Манчестерському університеті (Велика Британія).

У фундаментальній праці «Психопедагогіка» Е. Стоунс обґрунтовує твердження, що серйозне вдосконалення практики навчання можливо тільки шляхом застосування досягнень психологічної науки. Вчений стверджує, що вчителю необхідно бути експериментатором, який перевіряє теорію учіння в реальних умовах, «фактична практика навчання – це найнадійніший і важливіший спосіб випробування психологічної теорії, на базі якої формулюються загальні принципи навчання» [7, с. 60]. Таким чином, Е. Стоунс обґрунтував тезу про те, що поєднання психологічної теорії учіння з практикою навчання є дуже важливим як для розвитку самої теорії учіння, так і для вдосконалення навчального процесу, проте досягнення педагогічної психології не можуть застосовуватися в практиці навчання безпосередньо. Перш за все, їх необхідно перетворити на дидактичні принципи та системно відобразити в методах навчання, а вже потім екстраполювати в специфічні галузі.

Як зазначає, С.М. Мартиненко, «діагностика (педагогічна) – це інтенсивне застосування типів і методик, які сприяють успішному розв’язанню найрізноманітніших діагностичних завдань, що постають перед учителем у навчально-виховному процесі; завдяки діагностиці можна контролювати успішність, вивчати всі шляхи, що ведуть до її підвищення» [4, с.61].

Предметом діагностичної діяльності вчителя є:

• « компоненти навчально-виховного процесу;

• успішність учнів;

• педагогічні умови удосконалення навчального процесу »[4, c. 61].

Е. Стоунс наголошував на систематичному і структурованому нагляді вчителя за своїми учнями у процесі надання їм допомоги. Методику здійснення основної лінії (base line techniques) і постійного контролю за процесом навчання учня, необхідно поєднувати з діагностикою за допомогою критеріально-орієнтованих тестів, які дають необхідну інформацію про характер специфічних труднощів навчання. Найкращим джерелом інформації є контроль вчителя за роботою учня, який здійснюється протягом всього періоду використання систематичних методик [7, с. 434-436].

Окрім зазначеного, Е. Стоунс надавав увагу систематичному і структурованому діагностуванню учнів з використанням різних методик і тестів: тести типу «олівець – папір», тести описового типу, об’єктивні, стандартизовані тести, застосування тестів ІQ.

Висновок

Здійснений аналіз науково-педагогічних джерел, зокрема праць Е. Стоунса дозволив простежити історичний розвиток педагогічної діагности за кордоном, зокрема у Великій Британії ; визначити педагогічні ідеї Е. Стоунса та його внесок у розвиток педагогічної діагностики, яка як наука розпочала свій початок з 60-их років ХХ ст. і до цього часу активно продовжує розвиватись і набувати все більшої актуальності.

Список використаних джерел

1. Бутенко Г. П. Діагностування навчальних досягнень учнів у системі шкільної освіти Великої Британії: автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.01 / Г. П. Бутенко; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова.  К., 2006.  20 с.
2. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика / К. Ингенкамп. – М. : Педагогика, 1991. – 240 с.
3. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / [редкол.: Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2014. – Вип. 36 (89). – 612 с.
4. Мартиненко С. М. Діагностична діяльність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика: монографія / С. М. Мартиненко.  К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2008. – 434 с.
5. Матвєєва О. О. Концепції історичного розвитку поняття "педагогічна діагностика" / О. О. Матвєєва  С. 203-210.
6. Національна доктрина розвитку освіти [Електронний ресурс]. – 2002. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/347/2002
7. Стоунс Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения / Под ред. Н. Ф. Талызиной.  М. : Педагогика, 1984.  472с.