Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Мазур К. В. - студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Дошкільна освіта», кафедра дошкільної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

Анотація: У статті розкрито сутність понять розвитку комунікативних умінь дітей молодшого дошкільного віку засобами гри. Summary: In this article essence of concept is exposed communicative abilities of children of the younger preschool age in means game. Аннотация: В статье раскрыта сущность понятий развития коммуникативных умений детей младшего дошкольного возраста средствами игры.

Стійка тенденція, яка домінує останнім часом у системі дошкільної освіти, полягає в наданні пріоритету навчальній діяльності дошкільників і разом з тим у виявленні недостатньої уваги до їх розвитку в процесі гри, зокрема на етапі молодшого дошкільного віку. Як відомо, молодший дошкільний вік є сенситивним щодо розвитку партнерських стосунків з однолітками, що в свою чергу, сприяє гармонійному становленню зростаючої особистості. Знецінювання ролі гри і фактична заміна її додатковими заняттями з іноземних мов, логіки, хореографії та понадмірне інтелектуальне навантаження дітей зазначеного віку додатковими вправами з різних видів пізнавальної діяльності завдає передусім шкоди розвитку самодіяльної активності дошкільників у процесі спілкування з однолітками. За умов дії зазначених чинників, гальмується формування адекватного самосприйняття зростаючої особистості та її творча ініціатива. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема розвитку комунікативних функцій дошкільників у процесі ігрової взаємодії. Здійснений аналіз відповідних джерел з педагогіки та психології дав можливість констатувати доволі активний інтерес дослідників передусім до питань онтогенезу спілкування (Л. Виготський, О. Гаспарова, Г. Костюк, М. Лісіна, С. Максименко, Т. Піроженко, М. Поддьяков, А. Рузська), особливостей прояву спілкування у різних видах діяльності дошкільників (Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Леонтьєв), впливу творчої гри на розвиток здібностей дітей дошкільного віку, а також становлення психологічних новоутворень у зазначеному віці (Л. Венгер, Т. Д. Зінкевіч-Євстігнєєва, П. Зінченко, С. Новосьолова). Питання розвитку комунікативної діяльності у творчій грі дошкільників висвітлювались у працях П. Блонського, Д. Ельконіна, В. Котирло, С. Кулачківської, С. Ладивір, Д. Менджерицької, В. Моляко, Т. Піроженко, В. Роменця, Т. Титаренко, С.П. Тищенко. Водночас недостатньо розробленими залишаються питання специфіки розвитку комунікативних функцій дошкільників у процесі спільної діяльності, а також трансформації зазначених функцій залежно від їх вікової динаміки і форм дитячої гри. Спеціального дослідження потребують питання розвитку комунікативних функцій дітей дошкільного віку в процесі творчих ігор, які нині перебувають на периферії інтересів працівників в галузі дошкільної освіти. Значущість і недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів порушеної проблеми зумовлюють актуальність обраної нами теми дослідження “Розвиток комунікативних умінь дітей молодшого дошкільного віку засобами гри”. Мета дослідження полягає у визначенні змісту та з’ясуванні динаміки комунікативних функцій молодших дошкільників на етапі становлення творчої гри, висвітленні особливостей взаємозв’язку між комунікативними функціями дітей зазначеного віку та структурними компонентами творчої гри. Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

• Визначити поведінкові кореляти комунікативних функцій молодших дошкільників у творчій грі;
• Розкрити особливості функціонування комунікативного конструкту в структурі творчої сюжетно-рольової гри дітей зазначеного віку;
• Визначити взаємозв’язок динаміки комунікативного конструкту, що включає різні за змістом комунікативні дії та структурними компонентами творчої сюжетно-рольової гри на етапі її становлення;
• Охарактеризувати умови розвитку комунікативних функцій молодших дошкільників в процесі творчих ігор та висвітлити програму впровадження в практику роботи закладів дошкільної освіти засобів ефективного впливу на становлення партнерських взаємин дошкільників з однолітками.

Спілкування розглядається як культурно-історичне явище, у процесі якого людина набуває знань про навколишнє природне середовище, починає взаємодіяти з оточуючим її світом, проявляти “…індивідуальні відмінності, у функціональних особливостях нервової системи, у розумових, емоційних, моральних, вольових якостях, у потребах, інтересах, здібностях і характерологічних рисах”. “Засвоєння досвіду дорослих – це не пасивний, а активний для дитини процес ”. Тому особливого значення у нашому дослідженні набувають такі теоретичні положення: – психічний розвиток людини відбувається поступово згідно з віковими закономірностями, “…як незворотна послідовність ускладнювальних структур, у якій генетично пізніші структури виникають із більш ранніх і включають їх у себе у зміненому вигляді”, у процесі такого розвитку завжди відображається неповторна своєрідність кожної дитини “…рис фізичної будови, психіки, поведінки, творчих здібностей, інтересів і т.п.” [5; с. 9], що становить основу для розуміння процесу розвитку людської особистості; – особистісний розвиток дитини здійснюється у процесі навчання, засвоєння духовних надбань людства. Навчання відбувається не лише у процесі спеціально створених дорослим занять, дидактичних ігор, метою яких є отримання знань, умінь та навичок, а й під час спілкування з предметним світом, дорослими, однолітками у спільній діяльності, яке у дошкільному дитинстві відбувається у грі. Людина від моменту народження відчуває себе у системі стосунків з іншими людьми, поступово дитина усвідомлює “…навколишнє буття і себе саму, свої відносини до інших людей, користується мовою, виробленими людьми знаннями і знаряддями” ; – дитинство є період присвоєння соціально зумовленої системи суспільних, культурних, історичних відносин, яке відбувається у процесі спілкування та становленні свідомої, самостійної, продуктивної, творчої діяльності, що у свою чергу визначає індивідуальний розвиток особистості та взаємодію індивіда з природним та соціальним довкіллям [6]; – процес привласнення суспільного досвіду у дитинстві, відбувається шляхом присвоєння “культурних форм психіки” у спілкуванні з дорослими та однолітками при включенні у доступну, самостійну, творчу діяльність – гру [3]; – провідним видом діяльності у дошкільному віці є творча гра, у структурі якої розвивається свідомість, система потреб, інтересів, поглядів, переконань розумових моральних та інших якостей, які внутрішньо визначають поведінку дитини, надаючи їй певної цілеспрямованості, стійкості і організованості. У психологічних дослідженнях спілкування визначається, як процес у ході якого виникає зв'язок між людьми, налагоджується психічний контакт, який визначається обміном інформації, взаємовпливом, взаємопереживанням, взаєморозумінням; у процесі такої взаємодії з навколишнім природним середовищем відбувається взаємообмін інформацією, під час якого людина пізнає себе через пізнання оточуючого світу. Таке спілкування передбачає не просто дію, а взаємодію кількох людей, спрямовану на узгодження та об’єднання їх зусиль з метою налагодження відносин та досягнення спільного результату, розглядає взаємодію людей як суб’єктів спілкування. Отже, розглядаючи спілкування як процес, у якому пов’язані особливості: активність суб’єктів спілкування, взаємодія суб’єктів спілкування, взаємовідносини; його визначають, як комунікативну діяльність. У процесі такої діяльності відбувається взаємодія людей як суб’єктів спілкування в цілісній функціональній системі; виникає психічний контакт; проявляються дії свідомо орієнтовані на смислове сприйняття іншими людьми для досягнення соціальної єдності; спрямовується та узгоджується об’єднання зусиль з метою налагодження відносин для отримання спільного результату. Таким видом діяльності у дітей означеного віку виступає гра. На етапі оволодіння провідним видом діяльності в дитинстві розвиток потребово-мотиваційної сфери зумовлюється соціально-історичним контекстом, рівнем психічного розвитку дитини та ступенем її включеності у процес активного засвоєння діяльнісної структури гри [3]. Тому значущим для нашого дослідження стало визначення основного механізму розвитку особистості, яким виступає саморух, що проявляється у самостійному виді діяльності і на етапі дошкільного дитинства відбувається в процесі виникнення суперечності між новими потребами дитини до активної участі в житті дорослих та реальними її можливостями. “Особистість розвивається у зв’язку з внутрішніми протиріччями, які виникають у її житті”. Ігрові засоби забезпечують прагнення дитини активно включитись у діяльнісну сферу дорослих та до визначення власного місця у системі реальних взаємин із однолітками [2; 4]. У процесі гри дитина прагне досягти певної ігрової мети, яка на різних етапах розвитку ігрової діяльності проявляється у оволодінні нею дієвою стороною соціальної функції дорослого. Результативність процесу засвоєння ігрової ролі визначається рівнем оволодіння ігровими та реальними стосунками, які встановлюються між учасниками гри [1]. Ігри умовно ділять на класи, види, підвиди. Зазначимо, що кожен дослідник класифікує гру згідно з метою свого дослідження, наприклад, існує класифікація гри: за участю дорослого – самодіяльні, навчальні; за наявністю сюжету та ролей – дидактичні, творчі; за проявом ініціативи граючих – з ініціативи дитини, дорослого та народні ігри; за структурою – сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані, будівельні. У своєму дослідженні стосовно класифікації гри ми спираємося на дослідження С. Новосьолової, у яких основним критерієм визначення різновидності гри є розуміння ініціативи гравців як особистісного прояву. Таким чином, С. Новосьолова визначила три класи гри: ігри, які відбуваються з ініціативи дитини або групи дітей; ігри, які відбуваються з ініціативи дорослого, для навчання дитини або для розваг; ігри, які відбуваються з історичної ініціативи етносу. Кожен клас ігор складається з видів, які, у свою чергу, діляться на підвиди. Підвиди гри визначаються різноплановою тематикою. За результатами проведеного нами дослідження було доведено, що розвиток сюжетно-рольової гри на етапі її становлення в молодшому дошкільному віці залежить не тільки від організації предметно-ігрового середовища, стимулюванні дітей до рольової поведінки, розвитку змісту та сюжетних ліній гри, а й від їх уміння встановлювати контакт з іншою дитиною, відгукуватися на пропозиції організовувати спільну діяльність, отримувати та передавати інформацію, керувати процесом ігрової взаємодії. Теоретично розроблена та експериментально перевірена ефективність системи розвивальних ігор та вправ, виявилась у розвитку комунікативних функцій молодших дошкільників у процесі творчої сюжетно-рольової, прояву комунікативного конструкту, який визначає психологічний зміст творчої сюжетно-рольової гри та виступає основою для оцінки перспектив її розвитку. Виявлений зв’язок між рівнем розвитку комунікативних функцій молодших дошкільників у процесі творчої гри, з одного боку, та диференціюванням рівнів прояву комунікативного конструкту, з другого, що дало можливість визначити п’ять підгруп досліджуваних за основними показниками активності дітей як учасників гри. Таким чином проведений аналіз основних підходів до вивчення питання розвитку творчої гри у дошкільному віці дає підстави зробити такі висновки, що динаміка комунікативних функцій молодших дошкільників у процесі становлення творчої сюжетно-рольової гри відбувається за рахунок функціонування комунікативного конструкту на різних етапах розвитку творчої гри, що обумовлює перехід дитини на новий суб’єктний рівень взаємодії із однолітками, сприяє засвоєнню партнерських відносин.

Література:

• Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы / Э. Берн / Пер. с англ. М.С. Мацковского / Общ. ред. М.С. Мацковского; послесловие Л.Г. Ионина я М.С. Мацковского. – СПб: Лениздат, 1992. – 400 с.
• Венгер А.Л., Морозова Е.И. От погремушки до конструктора / А.Л Венгер , Е.И. Морозова // Игра и дети. – 2002. – №5. – С. 14–15.
• Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка / Л.С. Выготский // Вопросы психологии. – 1966. – № 6. – С.62–76.
• Кудикіна Н.В. Історіко-культурні джерела ігор-драматизацій і театралізованих ігор: Теоретеко-методичні проблеми навчання і виховання / Н.В Кудикіна // Педагогічні науки : Зб. наук. праць. – К.: Фенікс, 2000. – С. 60–69.
• Ладивір С.О., Особистість дошкільника: надії та перспективи розвитку / С.О. Ладивір //Особистість дошкільника: надії та перспективи розвитку: науково-методичний посібник – Житомир, 2003. – 175 с.
• Роговик Л. С. Психологічна дія як складова пізнавальної діяльностs /Л. С. Роговик // Педагогічна освіта: Теорія і практика. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. пр. КМПУ ім. Б. Д. Гринченка. – К., 2004. – С 73–81.

---

---