Корсун С.І., Іванова О.В. Проблеми психологічного супроводження діяльності професій екстремального профілю
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Корсун С.І., кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної психології Національної академії внутрішніх справ (м. Київ).
Іванова О.В., кандидат психологічних наук, доцент, начальник кафедри загальної та соціальної психології Національної академії внутрішніх справ (м. Київ).
УДК 159.98
Cтаття висвітлює питання функціонування психологічних служб та психологічного супроводження діяльності в професіях екстремального профілю; обгрунтовується необхіність запровадження психологічного супроводження діяльності податкової міліції.
Статья освещает вопрос функционирования психологических служб и психологического сопровождения деятельности в профессиях экстремального профиля; обосновівается необходимость введения психологического сопровождения деятельности налоговой милиции.
In the article the question of functioning of psychological services and psychological accompaniment of activity is examined in the professions of extreme profile; question about the need for psychological support of the tax police.
Зміст |
Постановка проблеми
Питання психологічного супроводження діяльності у професіях екстремального профілю, наразі, постають дуже гостро. Навіть приватні бізнесові структури запроваджують посади психолога та власні психологічні служби. Усе більшої популярності набувають психологічні семінари та тренінги на яких працівники та керівники підприємств отримують основи психологічних знань та умінь. Першими заговорили про необхідність психологічних знань та відчули потребу у практичних психологах представники саме тих професій, діяльність яких носить екстремальний характер. До таких видів діяльності відноситься діяльність працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій України, діяльність працівників Державної пенітенціарної служби України, діяльність військовослужбовців внутрішніх військ та діяльність працівників органів внутрішніх справ. Не викликає сумнівів і той факт, що діяльність оперативних працівників податкової міліції також відноситься до видів діяльності екстремального профілю. З наукових досліджень відомо, що діяльність працівників оперативних підрозділів податкової міліції супроводжується високим рівнем нервово-емоційного напруження, стресогенністю, великою відповідальністю, реалізується в умовах дефіциту часу, відбувається в умовах нерегламентованого робочого дня. Праця спеціалістів досліджуваної професійної групи відноситься до категорії «дуже напружених» [1, 2].
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Дослідженням професій екстремального профілю та питань психологічного супроводження діяльності працівників цих професій займались наступні науковці: Д. О. Александров, В. І. Барко, О.В. Іванова, Л. І. Казміренко, В. О. Криволапчук, Ю. Л. Майдіков, В. С. Медведєв, Л. М. Москалюк, Г. О. Юхновець, С. І. Яковенко та інші. Певні аспекти психологічного забезпечення діяльності працівників податкової міліції висвітлювались у роботах С. І. Корсуна, Ю. Л. Майдікова, О. В. Плотко, Т.А. Ткачук.
Мета та завдання дослідження
Перед нами стоїть завдання проаналізувати існуючі підходи щодо психологічного забезпечення діяльності працівників професій екстремального профілю та обґрунтувати необхідність створення психологічної служби в органах податкової міліції з метою забезпечення психологічного супроводження діяльності працівників податкової міліції.
Виклад основного матеріалу
Спробуємо навести визначення поняття «психолог» та проаналізувати його роль та місце в організації.
Психолог – це людина з психологічною освітою, що виконує професійну діяльність в галузі психології як науки, в сфері психологічної допомоги або прикладних досліджень.
Щодо позиції психолога відносно організації, то їх виділяють дві – зовнішня та внутрішня. Зовнішня – це позиція стороннього психолога, який залучається для виконання певних робіт в організації. Внутрішня – це практичний психолог, що працює в організації безпосередньо.
Обидві позиції мають свої переваги та недоліки. Зазвичай «сторонній» психолог в організації більш нейтральний під час розв’язання багатьох завдань, однак при цьому мінусом є той факт, що він недостатньо добре знає організацію зсередини, не може негайно вникнути в її організаційні та управлінські процеси. На це потрібен час. Практичний психолог, що працює в штаті позбавлений цих недоліків, але має свої – постійна робота в організації робить його членом колективу, а це, у свою чергу, часто не дозволяє об’єктивно глянути, дати оцінку багатьом речам, що може знижувати ефективність його роботи.
Розглянемо функції, які виконує практичний психолог в організації [3].
Дослідницька або експертна функція. Практичний психолог в організації залучається як експерт для розв’язання конкретної проблеми. Психолог досліджує та акумулює інформацію про психологічні механізми поведінки членів колективу в складній системі внутрішньорганізаційних відносин. Вивчає та оцінює конкретні ситуації, з використанням сучасних методологічних підходів психології. Надає керівництву звіт про результати та рекомендації щодо вирішення проблем.
Функція консультування. Психолог-консультант дає рекомендації з питань найбільш ефективного використання особистісних та професійних якостей будь-якого члена колективу. Це стосується усіх етапів шляху працівника в організації – відбір, оцінка, адаптація персоналу, зарахування в кадровий резерв, звільнення. Психолог дає практичні поради в області управління персоналом, мотивації праці, психологічного клімату в організації, сприяє груповій згуртованість і бореться з конфліктами в колективі.
Організаційна функція. Яка, по суті, поєднує та доповнює собою дві попередні. У ній психолог практик в організації виступає у ролі педагога, який передає свої знання в області психології учням – працівникам організації, щоб вони повною мірою використовували усі досягнення сучасної психології у своїй повсякденній роботі, підвищуючи її ефективність.
Проаналізуємо, на прикладах існуючих психологічних служб різних відомств, напрямки та порядок організації процесу психологічного супроводження діяльності [3].
Раніше від інших відомств відчули необхідність та потребу у введенні посад психологів саме установи системи виконання покарань (зараз Державна пенітенціарна служба України). Вперше такі посади були введені у 1989 році, а в 1991 році було затверджене Положення про психологічну службу в системі пенітенціарних установ України. Перед психологами системи виконання покарань (пенітенціарної системи) стояли завдання пошуку та впровадження нових методів та форм перевиховання засуджених, вдосконалення вивчення особистості засудженого на основі індивідуальних програм психолого-педагогічного впливу.
Після створення Державного департаменту України з виконання покарань (1998 рік) діяльність служби постійно вдосконалювалась: в 2000 році було затверджене Положення про психологічну службу установи виконання покарань, а в 2007 – Положення про психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора. В умовах запровадження заходів з гуманізації кримінального покарання та наближення його до європейських стандартів основними завданнями психолога були визначені:
- надання психологічної допомоги засудженим та особам, узятим під варту;
- розробка та реалізація, спільно з персоналом установи, індивідуальних і групових програм психокорекційного та педагогічного впливу на засуджених й осіб, взятих під варту, з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, ступеню соціально-педагогічної занедбаності;
- підвищення психологічної майстерності персоналу установи, надання йому кваліфікованої методичної допомоги, навчання формам та методам психологічного вивчення особистостей і середовища засуджених та осіб, взятих під варту, а також прийомам саморегуляції та психолого-педагогічної корекції;
- узагальнення та впровадження в практику роботи установи сучасних методів психолого-педагогічного впливу на засуджених та осіб, узятих під варту.
Для виконання покладених на нього завдань психолог пенітенціарної служби вивчає засуджених; розробляє індивідуальні програми соціально-виховної роботи з ними і бере участь в їх реалізації; здійснює заходи щодо соціально-психологічної адаптації засуджених та осіб, узятих під варту; вивчає малі групи, їхню структуру, групові процеси та вплив на соціально-психологічний клімат у середовищі засуджених, розробляє та надає персоналу установи рекомендації щодо його покращення; виявляє осіб, які потребують підвищеної уваги з боку персоналу; організовує психологічну підготовку засуджених до життя після звільнення від відбування покарання.
В своїй роботі психологи установ виконання покарань та слідчих ізоляторів застосовують усі види діяльності, що притаманні професії практичного психолога, а саме: психодіагностика; психопрофілактика; просвітницька діяльність; психологічне консультування; психологічна корекція.
Психодіагностика проводиться при вивченні та узагальненні особистісних та групових характеристик засуджених, спрямованих на визначення індивідуально-психологічних особливостей поведінки та встановлення наявності в засуджених тих чи інших психологічних якостей; при виявленні серед засуджених осіб, які потребують підвищеного контролю з боку персоналу установи (тобто тих, які мають психічні відхилення, схильних до самогубства або самокаліцтва, створення конфліктних ситуацій серед засуджених, нападу на персонал установи). Психодіагностиче обстеження обов’язково проводиться при оцінці перспектив розвитку особи та при прогнозуванні можливої індивідуальної і групової поведінки засуджених.
Психопрофілактика в установах виконання покарань спрямована на виявлення, попередження та усунення особистісних і групових негативних психологічних явищ, які виникають у процесі відбування покарання; на надання психологічної допомоги засудженим, а також, у разі необхідності, персоналу установ.
Консультативна діяльність полягає у наданні рекомендацій персоналу щодо роботи з групами та окремими засудженими, попередженні негативних явищ та формуванні позитивного морально-психологічного клімату серед засуджених.
Просвітницька діяльність передбачає поширення психологічних знань серед персоналу та засуджених, підвищення рівня їх психологічної культури. Психокорекція спрямована на досягнення позитивних змін у психічному стані, у поведінці та індивідуально-психологічних особливостях особистості засуджених.
Для порівняння розглянемо приклад організації психологічної служби в органах внутрішніх справ. Психологічна служба в органах внутрішніх справ була створена у 1993 році. Психологи в органах внутрішніх справ виконують переважно прикладні функції. Враховуючи набутий досвід у розв’язанні відомчих психологічних проблем, та маючи бажання покращити організацію діяльності відомчих психологів, у 2002 році було створено Центри практичної психології та виокремлено такі чотири напрями роботи психологів органів внутрішніх справ:
- професійна орієнтація та професійно-психологічний відбір на службу та на навчання;
- психопрофілактична робота та психологічне супроводження службової діяльності;
- психологічне супроводження оперативно-службової діяльності;
- психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу в навчальних закладах МВС.
Незважаючи на відомчу специфіку діяльності практичних психологів органів внутрішніх справ, складність та значимість поставлених перед ними завдань, у своїй роботі вони використовують основні види діяльності практичного психолога: психодіагностика; психопрофілактика; просвітницька діяльність; психологічне консультування; психологічна корекція.
Психодіагностика є одним з найважливіших видів діяльності практичного психолога органів внутрішніх справ. Психодіагностичне обстеження проводиться при визначенні придатності кандидатів за своїми індивідуально-психологічними особливостями до служби в міліції та до навчання у навчальних закладах МВС; при виявлення осіб з асоціальними установками та кримінальною мотивацією, осіб з нервово-психічною нестійкістю та у стані дезадаптації; при вивченні працівників, які призначаються на посади з більшим обсягом робіт та більш високим рівнем відповідальності; при оцінці психологічної готовності працівника до дій в екстремальних ситуаціях та до виконання певних оперативно-службових завдань. Не є секретом те, що виконання деяких завдань, особливо із застосуванням зброї, викликає у працівників сильне психоемоційне напруження. У таких випадках психодіагностичне обстеження проводиться з метою оцінки психічного стану працівника, його особистісних ресурсів до відновлення, для вирішення питання щодо надання реабілітаційної допомоги.
Психодіагностичні обстеження, особливо із застосуванням новітніх психологічних технологій, у тому числі з використанням комп’ютерної поліграфічної техніки, упроваджуються в процес розкриття та розслідування злочинів. Одним із видів таких досліджень є також складання портретних характеристик (психологічних портретів) осіб, які скоїли злочин та знаходяться у розшуку.
Психопрофілактика у органах внутрішніх справ спрямована на виявлення працівників з ознаками дезадаптації та надання допомоги керівникам усіх рівнів з питань зміцнення дисципліни та законності, створення ефективної системи забезпечення психологічної та психофізіологічної надійності персоналу, здійснення заходів щодо оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах, на формування здорового способу життя.
Просвітницька діяльність практичних психологів ОВС ставить за мету формування у працівників знань з профілактики психічних розладів, що пов’язані з психоемоційним перевантаженням, з розв’язання конфліктних ситуацій на роботі та в родині, безпечної поведінки у специфічних ситуаціях оперативно-розшукової діяльності, масових безпорядків та надзвичайних ситуацій. Діяльність працівника міліції пов’язана з різного роду ситуаціями щодо припинення порушень правопорядку та закону. У зв’язку з цим важливим є вміння поводити себе у таких умовах, встановлювати контакт з правопорушниками, оцінювати їх риси особистості за зовнішніми характеристиками поведінки, вести переговори з ними, досягати під час переговорів своєї мети. Психологи також ознайомлюють працівників з застосуванням психологічних методів під час розслідування злочинів.
Таким чином, головним завданням просвітницької діяльності є психологічна підготовка працівників органів внутрішніх страв України до виконання своїх функціональних обов’язків як у повсякденних, так і у екстремальних умовах.
Психологічне консультування – це надання психологічної допомоги працівникам міліції під час охорони громадського порядку, при забезпеченні переговорної діяльності, керівникам органів та підрозділів внутрішніх справ з оптимізації соціально-психологічного клімату у колективах, членам сімей працівників органів внутрішніх справ з розв’язання побутових конфліктів.
Психологічна корекція. Різні аспекти оперативно-службової діяльності здійснюють значний вплив на психічний стан працівників ОВС. Успішність виконання професійних дій під час масових безпорядків, ускладнення оперативної обстановки, застосування працівниками вогнепальної зброї, участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та перебування у зонах соціальних конфліктів призводить до психоемоційного перевантаження працівників, до розвитку станів дезадаптації та навіть до тимчасових розладів психіки. У працівників може відмічатися втрата гнучкості поведінки, недостатня оцінка ситуації, підвищена тривожність, стурбованість, стомленість, погіршуються пам’ять та увага, ускладнюється виконання розумових операцій, особливо у ситуаціях вибору. Такі стани, безумовно, потребують обов’язкової корекції.
Досить гостро потребу у психологах відчули і у внутрішніх військах МВС України. Для вирішення цієї проблеми у 2001 році було утворено психологічну службу внутрішніх військ МВС України. До штатного розкладу з’єднань та військових частин були введені посади офіцерів-психологів, визначені завдання, функції та напрями психологічного супроводу службово-бойової діяльності.
Головними завданнями практичних психологів внутрішніх військ є:
- формування у військовослужбовців внутрішніх військ відповідних професійно важливих психологічних якостей, навичок безпечної поведінки;
- створення ефективної системи забезпечення психологічної готовності, стійкості і надійності особового складу;
- професійна орієнтація та професійно-психологічний відбір кандидатів на службу у внутрішні війська, кандидатів на навчання та кандидатів до участі в миротворчих місіях ООН;
- вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах та надання допомоги командирам у формуванні необхідного рівня його сприйнятливості, створення обстановки високої вимогливості і взаємодопомоги;
- проведення психопрофілактичної роботи, спрямованої на зміцнення та відновлення соціально-психологічного благополуччя та здоров’я військовослужбовців, попередження виникнення соціально-психологічної та особистісної дезадаптації;
- проведення організаційних і методичних заходів щодо посилення впливу психологічного забезпечення для досягнення позитивних результатів службово-бойової діяльності внутрішніх військ;
- удосконалення організації роботи щодо підвищення престижу внутрішніх військ серед населення;
- виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічних проблем у службово-бойовій діяльності внутрішніх військ;
- психологічний аналіз причин та умов психологічного і фізичного травматизму, загибелі військовослужбовців внутрішніх військ під час виконання службових обов’язків та підготовка пропозицій до методичних рекомендацій щодо їх попередження;
- впровадження новітніх психологічних технологій, зокрема за напрямками службово-бойової діяльності, у тому числі із застосуванням комп’ютерної поліграфної техніки, автоматизованих психодіагностичних комплексів для відбору, оцінки і прогнозування професійної діяльності військовослужбовців з’єднань і військових частин відповідно до вимог чинного законодавства України.
Специфіка професійної діяльності висуває певні вимоги до підготовки практичних психологів внутрішніх військ МВС України. Освіту вони отримують в спеціальних профільних відомчих навчальних закладах.
До числа основних видів діяльності психолога внутрішніх військ відносяться психодіагностика, психокорекція, психопрофілактика, просвітницька діяльність.
Поряд із розглянутими прикладами організації психологічних служб відповідних відомств не можемо не згадати і про практичних психологів Державної служби з надзвичайних ситуацій України. Практичні психологи Державної служби з надзвичайних ситуацій України покликані вирішувати надскладні завдання. Психологічне забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб здійснюють Центри (групи, сектори) психологічного забезпечення та роботи з особовим складом. Працівники цих підрозділів працюють у двох основних напрямах: психологічний супровід службової діяльності персоналу міністерства та психологічна робота з населенням, яке постраждало від різноманітних надзвичайних ситуацій.
Основні завдання психологічного забезпечення службової діяльності полягають у забезпеченні належного психологічного рівня підготовки та психологічної надійності особового складу, наданні психологічних рекомендацій щодо формування резерву кадрів на висунення, вивченні соціально-психологічного клімату в колективах, проведенні психопрофілактичної роботи з особовим складом та психологічного аналізу причин виникнення психологічних травм. Психологічне забезпечення службової діяльності має бути спрямоване на розвиток психологічних знань, умінь, навичок, які б дозволили професійно грамотно та ефективно досягти цілі, поставленої перед рятувальними службами.
Дослідження особливостей професійної діяльності працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій України показали, що підчас ліквідації різноманітних надзвичайних ситуацій частота пульсу у рятувальників іноді перевищує 160 ударів на хвилину. Поновлення нормального психічного стану відбувається лише через декілька годин після завершення робіт. Іноді, працівники-рятівники не готові до виконання поставленого завдання. Так, при ліквідації наслідків катастрофи російського літака під Донецьком у деяких молодих працівників були відмічені спроби відмовитися від пошуку та збору тіл загиблих. Після завершення робіт у 18 ліквідаторів наслідків аварії було діагностовано ознаки посттравматичного стресового розладу.
Складні умови професійної діяльності працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій України обумовлюють необхідність психологічної підготовки особового складу, яка має бути спрямована на формування таких вмінь, як управління своїм емоційним станом, особливо в ситуаціях загрози здоров’ю чи життю; спілкування з особами, які опинилися в умовах надзвичайної ситуації і знаходяться в стані психоемоційного напруження; постійна готовність до виконання неочікуваних завдань.
Досвід проведення рятувальних робіт та ліквідації надзвичайних ситуацій показав важливість надання психологічної допомоги постраждалому населенню. З цією метою працівниками Державної служби з надзвичайних ситуацій України розгортаються пункти з надання невідкладної допомоги особам, які опинилися в складних умовах надзвичайної ситуації. Причому, для надання екстреної психологічної допомоги постраждалим у психологів Державної служби з надзвичайних ситуацій України є «валізи психолога».
Практичні психологи Державної служби з надзвичайних ситуацій України мають дуже добре володіти всіма видами діяльності практичного психолога і, особливо, методами психодіагностики та психокорекції.
Таким чином, як бачимо, усі органи, що мають у своєму складі посади працівників екстремального профілю зрозуміли необхідність створення психологічної служби та відповідного психологічного супроводження професійної діяльності зазначених спеціалістів. Наразі, штатний розклад системи органів податкової міліції не передбачає посад психологів. Не передбачені подібні посади і в цілому в органах державної податкової служби, окрім відповідних посад у складі Національного університету державної податкової служби України. Фактично лише у названому університеті функціонує відповідний психологічний підрозділ фахівці-психологи якого здійснюють психологічне діагностування, психопрофілактику, психологічне консультування, проводять просвітницьку діяльність та можуть проводити психологічну корекцію.
Цікаво, що нормативно питання професійного психологічного відбору кандидатів на службу до податкової міліції та на навчання у відомчих навчальних закладах нормативно регламентовані, однак функції практичних психологів (посади яких відсутні) покладаються на працівників кадрових підрозділів податкової міліції обласного рівня. Зазначені працівники, не будучи психологами-практиками, використовують психологічний інструментарій та методики так, як уміють.
На нашу думку, доцільно було б створити в системі органів державної податкової служби відповідні підрозділи практичної психології. Зазначені підрозділи могли б працювати за відповідними напрямами роботи, зокрема:
- професійна орієнтація та професійно-психологічний відбір на службу та на навчання до органів податкової міліції;
- професійна орієнтація та професійно-психологічний відбір на посади працівників органів державної податкової служби та на навчання до відомчих навчальних закладів;
- психопрофілактична робота та психологічне супроводження діяльності працівників органів державної податкової служби та органів податкової міліції;
- психологічне супроводження оперативно-службової діяльності працівників оперативних підрозділів податкової міліції;
- психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу в навчальних закладах державної податкової служби України.
Проаналізувавши існуючі підходи щодо психологічного забезпечення діяльності працівників професій екстремального профілю ми з’ясували, що більшість таких професій мають у своєму штаті відповідні психологічні служби укомплектовані практичними психологами. На даний час в органах податкової міліції відсутні посади психологів, а психологічне супроводження служби зводиться лише до використання психологічних методик під час професійно-психологічного відбору кандидатів на службу та на навчання. Водночас, в органах податкової міліції наявні професії, що відносяться до професій екстремального профілю. Зокрема це стосується професії оперуповноваженого працівника податкової міліції. Встановлено, що діяльність працівників оперативних підрозділів податкової міліції супроводжується високим рівнем нервово-емоційного напруження, стресогенністю, великою відповідальністю, реалізується в умовах дефіциту часу, відбувається в умовах нерегламентованого робочого дня. Праця спеціалістів досліджуваної професійної групи відноситься до категорії «дуже напружених», а отже потребує відповідного психологічного супроводження.
На сьогодні, актуальною є проблема комплексного психологічного забезпечення діяльності працівників податкової міліції. Вирішенню цієї проблеми сприятиме створення психологічної служби в органах податкової міліції. Це дасть змогу на якісно новому рівні забезпечити професійно-психологічний відбір працівників; психологічне вивчення працівників, які призначаються на посади з більшим обсягом роботи чи з більш високим рівнем відповідальності; оцінку психологічної готовності працівника до дій в екстремальних ситуаціях. Також психологічна служба може взяти на себе оцінку психологічного стану працівника, що спричинений сильним психоемоційним напруженням, застосуванням зброї чи збройним протистоянням та провести відповідну корекційну роботу, реабілітаційні заходи та надати рекомендації. Неоціненною може бути допомога психологів і під час досудового слідства. Це і ознайомлення слідчих з психологічними технологіями та методами психологічного впливу, і застосування поліграфічної техніки, і складання психологічних портретів та характеристик особи в умовах обмеженої інформації тощо.
У послідуючому ми не виключаємо можливості подальшого поширення психологічного супроводження не лише на діяльність податкової міліції, а й в цілому на діяльність усіх підрозділів державної податкової служби України.
Висновки, рекомендації
Таким чином, у результаті комплексного аналізу проблеми, можемо констатувати, що запровадження психологічного супроводження діяльності працівників податкової міліції є вкрай нагальним та необхідним. Це дасть змогу вирішити не лише важливі питання службової діяльності підрозділів податкової міліції, але й сприятиме вирішенню внутрішньо-колективних та особистісних психологічних проблем, що негативно впливають на показники роботи підрозділів, а в кінцевому рахунку і на імідж служби.
Подальші наукові дослідження у даному напрямку можуть бути продовжені, оскільки тема є дуже актуальною і потребує подальшого вивчення.
Список використаних джерел
- Корсун С.І. Методика професійно-психологічного відбору працівників до підрозділів податкової міліції: практичний посібник / С.І. Корсун, В.О. Криволапчук. – Ірпінь, 2010. – 52 с.
- Корсун С.І. Професійний відбір працівників оперативних підрозділів податкової міліції: психологічні засади: Монографія / С.І. Корсун, Ю.Л. Майдіков. – Коростень: «Тріада С», 2010. – 152 с.
- Іванова О.В. Психологія: вступ до спеціальності: навч. посіб. / О.В. Іванова, Л. М. Москалюк, С.І. Корсун. – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 184 с.