Коваленко В.В. Вітальне слово учасникам конференції Ректора Київського національного університету внутрішніх справ
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Коваленко Валентин Васильович - ректор Київського національного університету внутрішніх справ, генерал-лейтенант міліції, доктор юридичних наук, професор,член-кореспондент Академії правових наук України.
Шановні учасники і гості конференції !
Дозвольте привітати Вас з початком роботи міжвузівської конференції, присвяченої актуальним питанням психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах!
Хочу зазначити, що проблема підготовки висококваліфікованого професіонала турбувала суспільство завжди і не стала менш гострою зараз.
Саме намагання отримати на виході із вищої школи не просто людину з дипломом в кишені, а освіченого та ще й небайдужого до якості виконання своїх професійних обов’язків фахівця, викликає до життя спроби реформування як системи вищої освіти загалом, так і намагання удосконалити процес підготовки зсередини, через кількісні та якісні зміни в організації, методичному забезпеченні, змістовому наповненні навчально-виховного процесу.
Але жоден майстер не стане налагоджувати навіть самий простий механізм, не з’ясувавши, що і як в ньому функціонує і які наслідки матиме його втручання. Тим паче, коли мова йде про таку складну систему, як процес навчання та виховання. Саме тому нас цікавлять психологічні закономірності і механізми перебігу, можливості та науково обґрунтовані рекомендації для його покращання.
Зараз, із введенням кредитно-модульної системи навчання, загострюється проблема забезпечення самостійної роботи студентів. Це і доступ до джерел знань, і можливість відпрацювання професійних навичок в ході навчання. Але є й інший бік проблеми: власна активність студента, його здатність та бажання опановувати обраною спеціальністю. Бо ніхто не змусить вдумливо опрацьовувати ані традиційну паперову книгу, ані надсучасний мультимедійний посібник, використати навіть наявний доступ до Інтернету задля підготовки до занять чи сумлінно відпрацьовувати практику.
Особливо це складно, якщо єдиною причиною перебування у вузі є, скажімо, отримання аби якого диплома чи виконання забаганки батьків. Не можна очікувати якісного опанування професією студентом, який не має до обраного фаху ні потягу, ні здібностей. І не збирається працювати за спеціальністю навіть в разі отримання диплома.
Це робить актуальним, окрім питання психологічного забезпечення процесу навчально-професійної підготовки, також питання добору студентів із урахуванням їх готовності до навчання за обраною спеціальністю.
На жаль, в нинішніх умовах випускники шкіл часто змушені жертвувати своїми уподобаннями під тиском досить прозаїчних обставин. Замість вибору професії за покликанням, вони змушені вчитися там, куди змогли поступити: чи то вдало склали відповідні тести (а навіть хороші знання з математики чи історії – це ще не бажання стати математиком чи істориком), чи мають фінансову підтримку батьків саме в обраній батьками сфері чи навіть конкретному вузі тощо.
З іншого боку, за даними шкільних психологів, не так вже багато випускників мають на момент вступу стійкі професійні уподобання. В такому випадку період професійного самовизначення і формування відповідної професійної спрямованості відбувається уже в вузі. Тому від навчального закладу значною мірою залежить, чи захоче студент оволодівати професією, щоб не згаяти марно кілька найбільш продуктивних для навчання років. І тут теж широке поле діяльності для психологів - науковців та практиків.
Що вже казати про те, що студентство – особливий час: це молодість, кохання, творчість, стосунки, розваги, – все без чого важко уявити студентське життя і повноцінний розвиток особистості. Адже фахівець – не скринька зі знаннями чи робот-маніпулятор. Це передусім жива людина, яка буде працювати в колективі, спілкуватись з клієнтами, співробітниками, підлеглими…
Є таке прислів’я «Вчили чоботи шити та не вчили з людьми жити». Випускник вузу має бути хай не всебічно (це міф), але все ж різнобічно розвиненою особистістю. І формується ця особистість не тільки під час занять. Тому питання науково-психологічного аналізу та психологічного забезпечення позанавчальної діяльності, консультативна допомога студентам - невід’ємна складова вже зазначеної проблеми.
На мою думку, неможливо за один робочий день охопити всі аспекти психологічного забезпечення професійної підготовки у вищій школі. Вважаю, що спільними зусиллями ми можемо зробити ще один крок на шляху виявлення найбільш важливих проблем та пошуку ресурсів поліпшення навчально-виховного процесу вузу з допомогою психологічної науки.
Зважаючи на актуальність питань, що передбачені для обговорення під час цієї конференції, переконаний, що фахові доповіді, повідомлення, діалоги та дискусії будуть сприяти розвитку вітчизняної науки і подальшому вдосконаленню якості основного продукту вищої школи - особистості молодого фахівця.
Хочу побажати, щоб Ваша праця була успішною, а прагнення творити на благо України - невичерпним.
Творчої Вам наснаги, взаєморозуміння та плідної дискусії!