Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Жакун Віта Адамівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Дошкільна освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка

У статті розкрито провідні тенденції оновлення змісту навчання іноземних мов у сучасній середній школі, зокрема: комунікативного спря¬мування процесу навчання, діяльнісної технології навчання іншомовного спілкування, особистісно-орієнтованої парадигми процесу навчання, культурологічного спрямування навчальної діяльності, технологій використання доцільно дібраного на¬вчального матеріалу. Ці тенденції вирізняють сучасну шкільну іншомовну освіту на тлі інших моделей навчання. Вони слугу¬ють засадами для визначення змісту і технологій формування в учнів іншомовної комунікативної компетентності.

Ключові слова: зміст навчання іноземної мови, сучасна середня школа, мовна особистість, комунікативно-діяльнісний підхід, особистісно-орієнтоване навчання, мовленнєва діяльність.

В статье раскрыты ведущие тенденции обновления содержания обучения иностранным языкам в современной средней школе, в частности: коммуникативного направления процесса обучения, деятельностной технологии обучения иноязычного общения, личностно-ориентированной парадигмы процесса обучения, культурологического направления учебной деятельности, технологий использования целесообразно подобранного учебного материала. Эти тенденции отличают современное школьное иноязычное образование на фоне других моделей обучения. Они служат основой для определения содержания и технологий формирования у учащихся иноязычной коммуникативной компетентности.

Ключевые слова: содержание обучения иностранному языку, современная средняя школа, языковая личность, коммуникативно- деятельностный подход, личностно-ориентированное обучение, речевая деятельность.

The article deals with the leading trends of the updating the content of teaching foreign languages in modern secondary school, such as: communicative orientation of the process of teaching, active technologies of teaching foreign language communication, personally oriented paradigm of the teaching process, culturally oriented teaching activities, the technologies of using of the appropriately selected educational material. These trends distinguish modern foreign language school education on the background of other models of teaching. They serve as the basis for determining of the content and technologies of forming students' foreign language communicative competence.

Key words: foreign language teaching content, modern secondary school, language personality, communicative-active approach, personally oriented teaching, speech activities

Зміст 1 Постановка проблеми 2 Аналіз досліджень 3 Постановка мети дослідження 4 Виклад основного матеріалу 5 Висновок 6 Список використаних джерел

Постановка проблеми

Проблема змісту навчання іноземних мов є однією з найактуальніших у сучасній педагогічній науці. Це пояснюється насамперед такими різноманітними соціально-політичними, суспільно-економічними, культурологічними змінами у нашому суспільстві. Саме вони і окреслюють нові вимоги до змісту освіти, оскільки «навчальний зміст» – це своєрідна модель вимог суспільства щодо підготовки людських поколінь до життя. Відтак, тенденції оновлення змісту є визначальною складовою реформування освіти в Україні.

Аналіз досліджень

Проблема змісту освіти знаходиться в центрі уваги сучасної педагогічної науки. Численні дослідження стосуються аналізу компонентів змісту навчання іноземної мови у сучасній школі: О. Б. Бігич, І. Л. Бім, Н. Д. Гальскова, Г. Д. Климентенко, Б. А. Лапідус, С. Ю. Ніколаєва, В.М. Плахотник, В. Г. Редько , Г. В. Рогова, Ф. М. Рабинович, О. Я. Савченко, Т. Є. Сахарова, Е. І. Соловцова, О. В. Хоменко.

Постановка мети дослідження

Метою даної статті є виявлення провідних тенденції оновлення змісту навчання іноземних мов у сучасній середній школі.

Виклад основного матеріалу

Сучасні європейські стратегічні документи в галузі навчан¬ня іноземних мов, до яких у першу чергу варто віднести «За¬гальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: навчання, викладання і контроль» [2], спрямовують діяльність сучасної школи на формування так званої мовної особистості як стратегічного орієнтира шкільної освітньої політики. Це продиктовано як самою сутністю цього феномену, так і статусом мовленнєвого розвитку людини як основи будь-якої освіти, оскільки когнітивні аспекти функціонування особистості та її інтелект насамперед проявляються у мові [6].

Розуміючи стратегію навчання іноземної мови як загальну концепцію оволодіння предметом, яка ґрунтується на певних лінгвістичних, психологічних, дидактичних принципах і ви¬значає підхід до навчання [3], уявляється необхідним окрес¬лити напрями розвитку сучасної шкільної іншомовної освіти. Стратегія може бути успішно реалізована за умови переосмис¬лення й оновлення методів, форм і засобів навчання. Згідно з комунікативно-діяльнісним підходом та з урахуванням на¬вчального та життєвого досвіду учнів, їхніх інтересів і схиль¬ностей зростає пріоритетність методів і форм навчальної діяль¬ності, що забезпечують соціальну взаємодію учнів у процесі комунікації. Насамперед такими можуть бути інтерактивні ме¬тодики навчання, що дозволяють виконувати комунікативно-пізнавальні завдання засобами іншомовного спілкування: ро¬льові ігри, навчальні ситуативні завдання, парні та групові форми роботи тощо. Вони сприяють формуванню в учнів готов¬ності до самостійної діяльності, до роботи в колективі, толе¬рантного ставлення до всіх учасників соціальної взаємодії, до власної відповідальності за результативність виконаного за¬вдання і критичного ставлення до отриманих результатів [4].

Окрім того, ці види діяльності вмотивовують навчання, нада¬ють йому більшої прагматичності, ілюструють учням можливі соціальні умови, що потребують відповідної мовленнєвої пове¬дінки, яка не порушує усталених традицій і законів життєдіяльності, прийнятих у країні, мова якої вивчається. Важливою особливістю культурологічного спрямування змісту навчання є широке використання автентичних матеріалів: текстів, діало¬гів, ілюстрацій та інших додаткових дидактичних засобів, які демонструють різноманітні аспекти життя інших народів [3].

Відповідно до комунікативно-діяльнісного підходу в центрі навчального процесу перебуває учень як суб'єкт діяльності, а система навчання максимально враховує індивідуально-психологічні, вікові особливості та інтереси особистості. Діяльнісна форма навчання забезпечується особливою організацією роботи, яка передбачає визначення і виконання учнем чіткого комунікативно спрямованого пізнавального завдання. Мовлен¬нєва діяльність має узгоджуватись із комунікативними наміра¬ми, інтересами, навчальним і життєвим досвідом, передбачати можливість висловлення своїх думок, свого ставлення до проблеми, що обговорюється. Об'єктом навчальної роботи при цьо¬му є комплексна мовленнєва діяльність у чотирьох видах: гово¬рінні, аудіюванні, читанні, письмі [5].

Комунікативно-діяльнісний підхід має забезпечувати таку організацію навчання, котре пе¬редбачає практично вмотивоване використання мови як засобу мовленнєвої взаємодії і дає можливість оволодівати найтиповішими прагматично спрямованими зразками спілкування для задоволення комунікативних потреб. Це зумовлює необхідність здійснювати методично і соціально доцільний добір мовних, мовленнєвих, ілюстративних та інформаційних засобів для ор¬ганізації спілкування. Недвозначною з цього приводу уявля¬ються думка американських методистів Ч. Брумфіт і К. Джонсон щодо особливостей організації навчання іноземних мов за кому-нікативного підходу: якщо ми хочемо, щоб процес навчання іно¬земних мов за своїми основними параметрами наближався до і процесу оволодіння мовою у природних умовах, тобто був комуні¬кативним, то необхідно створити мікросвіт життя, що нас оточує, з усіма реальними, міжособистісними стосунками і цілеспрямованістю в практичному використанні мови [10].

Відповідно до комунікативно-діяльнісного підходу пріори¬тет надається комунікативно спрямованим завданням і впра¬вам, що забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкуван¬ня. Проте це не означає, що у навчальному процесі ігноруються мовні вправи, які сприяють засвоєнню нормативного мовлення у фонетичному, лексичному і граматичному відношеннях. Від¬повідно до чинних умов навчання іноземної мови такі вправи відіграють допоміжну роль і зазвичай використовуються у кон¬тексті з комунікативними завданнями і підпорядковані їм. Утім, у навчальній діяльності учнів повинні збалансовано за¬стосовуватися засоби, що забезпечують формування як мовних навичок, так і мовленнєвих умінь. Доцільно за допомогою спеці¬альних інструкцій спонукати учнів до систематичного повто¬рення раніше вивченого (особливо граматичного) матеріалу, актуалізуючи в такий спосіб здобуті знання, котрі об'єктивно, з плином часу, мають тенденцію до згасання у пам'яті [1].

Усі зазначені пріоритети сучасної шкільної іншомовної осві¬ти мають переконливо реалізуватись у підручниках як осно¬вних засобах навчання. З психології відомо, що пізнавальна активність учнів і рівень усвідомлення ними освітньої інформа¬ції зростають відповідно до їхнього життєвого і навчального до¬свіду [4]. Насамперед, це стосується обсягу мовного і мовлен-нєвого матеріалу, рекомендованого для вивчення, видів і типів вправ і завдань (просуваючись у навчанні, учні виконують більше творчих завдань, що зумовлено позитивними змінами в їхньому розумовому розвитку), змісту і форм презентації ілю¬стративних дидактичних матеріалів тощо. Враховуючи зазна¬чені особливості, зміст навчання іноземної мови учнів середньої школи, реалізований у підручниках, має відповідати певним вимогам і забезпечувати: - оволодіння школярами тим рівнем комунікативної компе¬тентності, що визначений чинною навчальною програмою ди¬ференційовано для кожного класу [8]; - можливість сформувати в учнів уміння й навички іншомов¬ного спілкування у всіх його функціях: пізнавальній, регуля¬тивній, ціннісно-орієнтаційній, етикетній [7] у межах сфер і тем, окреслених програмою; - комплексне, взаємопов'язане і збалансоване оволодіння всі¬ма видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, говорінням, читанням, письмом), концентричність пред'явлення навчаль¬ного матеріалу, його ситуативну обумовленість; - формування в учнів соціокультурної компетентності через використання у підручниках як засобах реалізації змісту відпо¬відних текстових й ілюстративних матеріалів, сприяння вихо¬ванню толерантного ставлення і поваги до культури, звичаїв, способу життя інших народів, мова яких вивчається; - реалізацію культурологічного спрямування навчання, за¬лучаючи до змісту підручників завдання, що сприяють моделю¬ванню ситуацій спілкування за принципом «діалогу культур» [3; 10]; - створення комунікативної атмосфери засобами змісту під¬ручників, наближення її до умов реального спілкування, на¬дання можливості використовувати багатоканальну мовленнє¬ву взаємодію за допомогою різноманітних вправ і завдань, які можуть виконуватись індивідуально, в парах і групах залежно від соціальних потреб спілкування [9]; - особистісну орієнтованість навчального матеріалу, зумов¬лену віковими особливостями учнів, їхніми інтересами, на¬вчальним і життєвим досвідом; - комплексне виконання практичної, виховної, розвивальної, освітньої цілей навчання; - виконання завдань діяльнісного, проблемного, творчого ха¬рактеру, що забезпечують розвиток креативного мислення, загально-навчальних умінь, об'єктивного оцінювання та пере¬осмислення свого досвіду, вироблення власної траєкторії та власних стратегій навчання; - усвідомлене використання учнями власного навчального досвіду, в тому числі у вивченні рідної мови, між предметних зв'язків, що сприяє розвитку навичок порівняння, систематиза¬ції, узагальнення та усвідомлення цілісності загальної шкіль¬ної освіти як етапу, що може знайти розвиток відповідно до по¬дальшої життєдіяльності.

Зазначені вимоги до змісту різнобічно узгоджуються з осно¬вними функціональними критеріями, дидактичними і мето¬дичними принципами іншомовної освіти відповідно до пріори¬тетів, об'єктивно визначених як соціально-економічним розви¬тком держави, так і європейською та світовою спільнотою: комунікативно-діяльнісним, особистісно-орієнтованим, культурологічним підходами до навчання іноземної мови як важливо¬го засобу міжкультурного спілкування і як механізму порозу¬міння в діалозі культур різних націй і народів [8].

Узагальнення зазначених вище чинників дає можливість ви¬значити пріоритетні характеристики комунікативно-діяльнісної, особистісно- орієнтованої та культурологічної пара¬дигми сучасної шкільної іншомовної освіти: - вмотивованість як функціонально-мовленнєва зумовле¬ність навчальної діяльності школярів, спрямована на виконан¬ня певного комунікативного наміру; - цілеспрямованість, яка передбачає використання мовлен¬нєвої стратегії і тактики, зорієнтованих на кінцеву мету і які дають учням можливість раціонально організовувати власну діяльність завдяки вибору ефективної технології навчання; - особистісна зацікавленість школярів у навчальній діяль¬ності з метою оволодіння іншомовною культурою, зокрема соціально-комунікативними особливостями використання мови, що не суперечать прийнятим нормам (лінгвокраїнознав¬ча та соціолінгвістична компетентності); - мовленнево-мисленнева активність як постійне прилу¬чення учнів до процесу комунікативної взаємодії, що виража¬ється у безпосередньому (вербальному) чи опосередкованому (мисленнєвому) виконанні мовленнєво-мисленнєвих завдань, зумовлених ситуаціями і потребами спілкування; - індивідуальне, характерне кожному учню, ставлення до освітнього процесу, врахування особливостей його готовності до комунікативної взаємодії в чужомовному середовищі; - ситуативність як співвіднесеність мовленнєвої діяльнос¬ті з соціальною ситуацією, у якій відбувається комунікація, а у зв'язку з цим здатність учнів використовувати зразки мовлен¬ня, адекватні умовам і зумовлені тематикою спілкування; - освітня та виховна цінність навчального матеріалу, його доступність і достатність для реалізації комунікативних намі¬рів учнів, зумовлених сферою, темою і ситуацією спілкування; - проблемність як спосіб організації, пред'явлення та інтер¬претації навчального матеріалу відповідно до особливостей се¬редовища (мети навчання, видів і форм навчальної діяльності, засобів оволодіння змістом навчання, суб'єктів навчання, сфер спілкування, в яких учні реалізують свої мовленнєві наміри, тощо); - контактність трьох видів: емоційної, смислової, особистісної, що дає учням можливість розкривати і доцільно викорис¬товувати свої особливості, зумовлені характером, віком, досві¬дом, потребами; - мовленнєва взаємодія учасників навчального процесу: координація дій учнів під час виконання вправ і завдань, взає¬модопомога, психологічна сумісність і толерантність у комуні¬кативних стосунках; - евристичність як проблемно-пошукова комунікативна діяльність, яка забезпечує розуміння учнями власних дій та усвідомлене відтворення навчального матеріалу, сприяє акти¬візації їхньої діяльності; - зв'язок мовленнєвої діяльності з іншими видами: навчально-пізнавальною, трудовою, побутовою тощо; - функціональність як визнання провідної ролі функції, а не форми мовних одиниць, усвідомлення їхніх ролі та місця у найтиповіших ситуаціях спілкування та здатність адекватно їх використовувати; - новизна як постійна варіативність усіх компонентів освіт¬нього процесу, що сприяє формуванню інтересу учнів до діяль¬ності, активізує їхні дії [10].

Узагальнимо основні тенденції оновлення змісту навчання іноземних мов у сучасній середній школі: 1) комунікативне спрямування навчального процесу; 2) діяльнісний характер процесу навчання; 3) особистісно-орієнтоване навчання; 4) взаємопов'язане навчання іноземної мови і культури її но¬сіїв; 5) взаємопов'язане і збалансоване навчання всіх видів мов¬леннєвої діяльності; 6) пріоритетність інтерактивних видів навчальної діяльності; 7) ситуативне спрямування навчального процесу; 8) активізація самостійної діяльності учнів; 9) розвиток творчої комунікативної діяльності учнів, їхнього креативного мислення; 10) використання групових форм навчальної діяльності; 11) культурологічне спрямування процесу навчання, організа¬ція його у формі «діалогу культур»; 12) діагностування і самодіагностування рівня навчальних до¬сягнень учнів з метою коригування навчального процесу [10].

Зазначені тенденції своєрідно відбиваються у змісті навчан¬ня іноземних мов на різних ступенях: у початковій школі, в основній школі, у старшій школі. Особливість його на кожному етапі зумовлюється об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Найголовніші серед них – вікові психологічні особливості учнів; їхній навчальний і життєвий досвід; мотиви оволодіння іншо¬мовним спілкуванням; особистісна готовність учнів до засвоєння чужої мови; зміст навчального середовища, в якому здійснюється навчання, тощо.

На кожному ступені зміст певною мірою автономізується цілями, визначеними програмою, утім водночас роз¬глядається як компонент цілісної категорії, що зумовлена кінце¬вою метою всього шкільного навчального курсу і забезпечується вимогами чинної програми щодо сфер і тематики спілкування, а також відповідним мовним і мовленнєвим матеріалом і узгоджу¬ється з рівнями сформованості іншомовної комунікативної ком-петентності, визначеними програмою для кожного класу [10] .

Висновок

Отже, особливість змісту й ефективність навчання іноземної мови в сучасній середній школі різнобічно залежать від моделі навчального процесу, зокрема від стратегій і тенденцій розви¬тку шкільної іншомовної освіти, як-от: комунікативного спря¬мування процесу навчання, діяльнісної технології навчання іншомовного спілкування, особистісно-орієнтованої парадигми процесу навчання, культурологічного спрямування навчальної діяльності, технологій використання доцільно дібраного на¬вчального матеріалу. Ці тенденції вирізняють сучасну шкільну іншомовну освіту на тлі інших моделей навчання. Вони слугу¬ють засадами для визначення змісту і технологій формування в учнів іншомовної комунікативної компетентності.

Список використаних джерел

1. Гальскова Н. Д., Никитенко З. Н. Теория и практика обучения иностранным языкам. Начальная школа: Методическое пособие / Н. Д. Гальскова, З. Н. Никитенко. – М.: АЙРИС ПРЕСС, 2004. – 236 с.
2. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К: Ленвіт, 2003. – 261 с.
3. Іноземні мови. Програми для загальноосвітніх навчальних за¬кладів 2 - 12, 5-12 класи. – К.: Перун, 2005. – 208 с.
4. Кон И. С. Психология старшеклассников / И. С. Кон. – М.: Про-свещение, 1982. – 207 с.
5. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 575 с.
6. Локшина О. І. Про навчання іноземних мов у Європі / О. І. Лок¬шина // Рідна школа. – 2001. – № 12. – С. 73-75.
7. Пасічник О. С. Тенденції конструювання змісту підручників з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів України (80-ті pp. XX ст. – початок XXI ст.): Дис. канд. пед. наук / О. С. Пасіч¬ник. – Житомир, 2011. – 256 с.
8. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 кл. Іноземна мова. – К.: МОН України, 2010. – 111 с.
9. Редько В. Г. Дослідження ефективності змісту шкільних підруч¬ників з іноземної мови: процедура, технології, результати / В. Г. Редько // Проблеми сучасного підручника. – К.: Педагогічна думка, 2011. – Вип. 11. – С. 412-424.
10. Редько В. Г. Засоби формування комунікативної компетентності у змісті шкільних підручників з іноземних мов. Теорія і практика : монографія / Валерій Редько. – К.: Генеза, 2012. – 224 с.

---

---