Гріньова О.М., Науменко М.С. Гендерні особливості ставлення до кохання у сучасної молоді
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Гріньова О.М., кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка
Науменко Марина Сергіївна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Дошкільна освіта», кафедра дошкільної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ
Зміст |
Актуальність проблеми
На сучасному етапі розбудови Української держави, в умовах руйнації старої, радянської, системи цінностей і відсутності єдиних, загальнонаціональних аксіологічних імперативів міжособистісних взаємин сучасна молодь переживає вплив різноманітних соціальних стереотипів, в тому числі - і стереотипів романтичних взаємин. Такими стереотипами є батьківська сім’я, житєвий досвід значущих інших, різноманітні приклади українських і зарубіжних засобів масової інформації. У останніх приклади високодуховного, рмоантичного кохання (“Титанік”, “Сутінки” та ін.) поєднуються зі зразками цілком прагматичних романтичних взаємин через розрахунок, у яких як чоловіки, так і жінки маніпулюють об’єктами свого кохання заради досягнення матеріальних благ для себе. За таких умов проблема визначення сучасною молоддю базових когніцій кохання, які стають основою конструювання подальших романтичних взаємин надзвичайно ускладнюється. Висока значущість не лише когнітивного й емоційного компонентів кохання, але й поведінкових стратегій романтичних взаємин сучасної молоді обумовлюється і тим, що ефективність цих стратегій обумовлює успішність юнаків у конструюванні подальших шлюбних взаємин. За різними статистичними джерелами, у останні роки кількість розлучень серед молодих сімей в Україні складає понад 60%.
Усе обумовлює високу актуальність вивчення проблеми кохання, а саме психологічних взаємин цього феномена.
Виклад основного матеріалу
Усе це обумовлює високу актуальність вивчення проблеми кохання, а саме психологічних взаємин цього феномена. У роботах ряду зарубіжних, радянських і сучасних українських авторів (Є.М.Вараксіна, Л.Я.Гозман, Є.П.Ільїн, С.Д.Максименко, А.Маслоу, В.І.М’ясищев, К.К.Платонов, В.М.Розін, С.Л.Рубінштейн, З.Фрейд, Е.Фромм) проблемі кохання, зокрема у найбільш сензитивному періоді - юнацькому віці - приділяється значна увага. У роботах сучасних вчених-практиків підкреслюється думка про те, що однією з основних причин виникнення проблем, конфліктів і, як наслідок, руйнування романтичних стосунків юнаків, є значні відмінності в уявленнях чоловіків і жінок про кохання у своєму житті. Суперечливості в очікуваннях, рольових установках і стратегіях конструювання романтичних взаємин надзвичайно ускладнюють взаєморозуміння сучасних юнаків і дівчат. Водночас у роботах авторів досліджуються лише окремі аспекти проблеми кохання в юнацькому віці (І.М.Богдановська, К.О.Бочавер, Є.В.Вараксіна, О.О.Єкимчик, Є.П.Ільїн, М.І.Розанова, В.І.Ясенчук та ін.).
Так, у роботах Є.В.Вараксіної виявлено динаміку смислових конструктів кохання у юнацькому віці. Згідно з вченою, у молодшому юнацькому віці смисли кохання переважно зводяться до формальних ознак романтичних взаємин і значною мірою обумовлені соціальними стереотипами. Високу значущість у ієрархії смислів кохання мають абстрактні смислові утворення, які відображають генералізовану спрямованість на сам процес міжособистісної взаємодії. У пізньому юнацькому віці відбувається індивідуалізація та диференціація смислових основ кохання, що обумовлює зростання суб’єктивної значущості смислів не просто наявності коханої людини, а взаємообміну емоціями у цих взаєминах, емоції кохання як самоцінності. Негативним явищем динаміки смислів кохання у пізньому юнацькому віці є звуження часової перспективи цього феномена - зокрема, зниження для чоловіків суб’єктивної значущості кохання для створення сім’ї [4]. Згідно з І.М.Богдановською, у сучасних юнаків переважають буттєві смисли прийняття коханої людини такою як вона є. Питома вага егоцентричних смислів у смисловій складовій образу кохання юнаків є незначною. Осмислення юнаками власних романтичних преживань обумовлює становлення у них здатності до конструювання власної моделі кохання, яка значною мірою відрізняється від їх уявлень про соціально стереотипний образ романтичних взаємин [2].
Складність конструювання юнаками романтичних взаємин, згідно з К.О.Бочавером, обумовлює ряд проблем у цих стосунках пов’язаних з розподілом влади і співчуття у діаді, а також з особливостями особистісного зрозвитку індивідуума. Становлення здатності особистості юнаків до конструктивного вирішення проблем у власних романтичних взаєминах зростає з набуттям ними життєвого досвіду [3].
Важливим аспектом проблеми кохання у юнацькому віці є особливості конструювання романтичних стосунків хлопцми і дівчатами. Згідно з Н.А.Цвєтковою і Є.Ю.Макаровою, уявлення юнаків про кохання є більш конкретними і реалістичними, ніж у дівчат, але і водночас більш прагматичними і менш позитивними [7]. Згідно з О.О.Єкимчик, уявлення дівчат про кохання є більш диференційованими і більшою мірою асоціюються з прив’язаністю, емоціністю, турботою один про одного. У когнітивній складовій кохання у жінок, на відміну від чоловіків, переважають конструкти, пов’язані з фліртом, спілкуванням, також виявлені прояви любові-манії. Уявлення чоловіків про кохання є більш когнітивно простими і містять значно менше протиріч, ніж у жінок [5]. Згідно з результатами наукових досліджень В.І.Лупандіна і О.М.Стрижової, у чоловіків і жінок юнацького віку виявлено і відмінності у конативному компонентів романтичних взаємин. Провідними типом любові і у чоловіків, і у жінок є сторге. Однак у пізньому юнацькому віці суб’єктивна значущість сторге, любові-дружби, знижується. Менш значущою стає і стратегія агапе - жертовної любові. При цьому у чоловіків зростає значущість прагми, егоїстичного кохання, а у жінок - манії, надмірної захопленості особистості проблемами романтичних взаємин [6].
Таким чином, здійснений аналіз літературних джерел виявив наявність значних гендерних відмінностей і проблем у когнітивному, емоційному й конативному компонентах кохання у юнацькому віці. Водночас вивченню цієї проблеми присвячені лише окремі роботи. Здійснений аналіз фахової літератури не виявив комплексних досліджень впливу гендеру на кохання як складне комплексне психічне утворення, а також тренінгових програм оптимізації когнітивного, емоційного й поведінкового компонентів кохання сучасних юнаків у їх єдності.
Нами було проведено експериментальне дослідження гендерних особливостей уявлень про кохання у юнаків і дівчат, а також динаміка цих уявлень у процесі професійної підготовки. При підборі психодіагностичних тестових методик враховувались наступні показники: адекватність та відповідність змісту методики досліджуваному феномену, висока надійність, валідність і достовірність методики, швидкість проведення тесту, зручність обробки масиву експериментальних даних. Дослідно-експериментальна робота проводилася в вересні-листопаді 2015 року. Для дослідження гендерних особливостей уявлень про кохання у юнаків і дівчат було обрано наступні методики:
- когнітивний компонент образу кохання: вивчення особливостей: методики ОРПВ (MIMARA) у модифікації О.О.Єкимчик, авторська проективна методика “Образ любові”;
- емоційний компонент уявлень про кохання: методика “Ранжування” М.І.Розенової у авторській модифікації, авторська методика “Емоційна шкала кохання”, розроблена на основі “Шкали емоційних відтінків” М.І.Козлова;
- конативний компонент уявлень про кохання: методика “Установка на кохання і секс” (Attitudes About Love and Sex -“Colors of Love” (AALS) для виявлення основного стилю кохання.
Результати аналізу одержаних експериментальних даних дають можливість констатувати, що показники формування когнітивного компоненту уявлень про кохання серед студентів 1 курсу у дівчат є значно вищими, ніж у хлопців. Аналіз проективних малюнків “Кохання” також показав, що у віці 17-18 років хлопці мало замислюються над своїми романтичними почуттями і переживаннями, тому їх малюнки відображали переважно формальні, соціально стереотипні аспекти романтичних переживань і не пов’язані з конструюванням образу своєї майбутньої сім’ї. Упродовж терміну професійної підготовки у хлопців відбувається поступовий, лінійний розвиток романтичних уявлень, вони стають більш конкретизованими й індивідуалізованими. Однак перспективний образ своєї майбутньої сім’ї з коханням пов’язують лише окремі учасники експерименту. Таким чином, результати дослідження особливостей формування романтичних когніцій у хлопців виявили певну неузгодженість досліджуваног офеномена у життєвій трансспективі. Найбільшу кількість негативних романтичних конструктів у юнаків також виявлено у віці 19-20 років (3 курс), що співпадає з преживанням ними нормативної мікрокризи пізнього юнацького віку. Набуття більшого життєвого досвіду конструювання романтичних стосунків юнаками на пізніх етапах професійної підготовки, формування альтруїзму, вміння пробачати обумовлює зростання суб’єктивної значущості позитивних уявлень про кохання у хлопців наприкінці пізнього юнацького віку. У більшості дівчат переважають позитивні структурні компоненти уявлень про кохання за методикою MIMARA, а їх проективні малюнки переважно включають ідеальний образ свого коханого чоловіка й проективний образ стосунків з ним.
Найнижчі результати романтичних когніцій у дівчат виявлено на 3 курсі, що, згідно зі змістом їх проективних малюнків, є результатом ряду розчарувань і невдалих спроб побудових тривалих романтичних взаємин. Переосмислення власних поведінкових і копінг-стратегій у романтичних стосунках, їх вдосконалення обумовлює зростання успішності у конструювання романтичних взаємин дівчат і підвищення кількості позитивних образів у структурі їх уявлень про кохання на пізніх етапах професінйої підготовки. Однак і серед студентів 5 курсу о високого рівня романтичних когніцій нами було зараховано лише 33,33% хлопців і 26,67% дівчат.
Особливості уявлень студентів про кохання у часовій трансспективі також мають свою специфіку залежно від гендеру: у хлопців переважають образи реальних чи ідеальних стосунків у теперішньому. У дівчат упродовж пізнього юнацького віку зростає значущість кохання як планування своєї майбутньої сім’ї, а також матеріальних, прагматичних аспектів кохання - орієнтації на престиж, статус ідеального чоловіка.
Показники емоційного компоненту кохання у юнаків і дівчат є значно вищими, ніж когнітивного. Незважаючи на як позитивний, так і негативний життєвий досвід, потреба у романтичних стосунках хлопців і дівчат упродовж усього пізнього юнацького віку залишається високою. Водночас зниження кількісних показників емоційно позитивного ставлення до кохання у дівчат на 3 курсі, а у хлопців на 5 курсів свідчить про переживання ними романтичних розчарувань. Якісний аналіз результатів емоційної складової кохання юнаків і дівчат за методикою “Ранжування” М.І.Рудіної також показав наявність гендерних відмінностей у емоціях юнаків, пов’язаних з коханням. Так, оскільки дівчата більшою мірою, ніж хлопці, пов’язують свої уявлення про кохання з майбутнім, стовренням сім’ї, тривалими романтичними стосунками, то для них значно більшу значущість, ніж для хлопців мають відповідальність, підтримка і повага у стосунках. Дівчата також значну увагу приділяють емоційному аспекту романтичних взаємин, що обумовлює високу значущість для них ніжності, турботи і терплячості. Хлопці переважно орієнтуються на чуттєвий аспект кохання, що обумовлює їх найвищі показники за шкалами пристрасті й сексу. Про недостатньо альтруїстичне ставлення хлопців до коханої людини свідчать високі показники за шкалою прагнення до самореалізації, самопозиціонування у коханні. Суперечливість емоційних ставлень хлопців до романтичних взаємин обумовлюється поєднанням у них низьких показників за шкалою “Вірність” і високих за шкалою “Ревнощі”. Зниження окремих показників позитивного емоційного ставлення до романтичних взаємин у дівчат на 3 і 5 курсах, а також деяке зниження їх позитивного ставлення до романтичних взаємин у цілому за результатами методики “Емоційна шкала кохання” обумовлює необхідність впроваження спеціальних тренінгів для оптимізації емоційного аспекту романтичних взаємин юнаків.
Значні відмінності у формуванні когнітивної й емоційної складових уявлень про кохання у хлопців і дівчат юнацького віку обумовлюють і специфіку їх поведінкових стратегій у романтичних взаєминах. У хлопців відсутня стратегія “Агапе”, жертовної любові, а також “Манія”, що свідчить про високу суб’єктивну значущість для них не лише романтичних взаємин, але і інших аспектів життя. Невисоку значущість має для хлопців і стратегія “Еросу” - любові як захопленості особистості емоційними почуттями. Упродовж пізнього юнацького віку знижуєтсья суб’єктивна значущість “Людусу”, любові-гри, що свідчить про формування у хлопців більш зрілих, дорослих стратегій у романтичних взаєминах. Однак упродовж пізнього юнацького віку у хлопців відбувається активізація як стратегії “Сторге”, любові-ніжності, продуктивни романтичних взаємин, так і “Прагми”, егоїстичного кохання, використання коханої людини для задоволення своїх потреб. Упродовж пізнього юнацького віку поведінка дівчат у романтичних взаєминах також стає більш прагматичною. Водночас вже у 17-18 років уявлення дівчат про романтичні взаємини є більш особистісно зрілими, ніж у хлопців, про що свідчить низька значущість стратегії “Людусу”, любові гри. Значні труднощі у конструювання романтичних взаємин у дівчат у окремих випадках обумовлюють стратегію любові-манії. Таким чином, результати експериментального дослідження поведінкової складової коханя юнаків і дівчат дають можливість зробити висновок про використання ними як продуктивних, так і непродуктивних поведінкових стратегій. Це обумовлює необхідність впровадження спеціальних тренінгів для оптимізації усіх структурних компонентів кохання у юнаків і дівчат.
Висновки
Проблема ставлення до кохання у всі культурно-історичні епохи була предметом ряду досліджень з філософії, педагогіки, психології. У роботах вітчизняних психологів ставлення до кохання трактується як складне мотиваційно-смислове утворення, яке обумовлює переживання людиною пристрасті, ніжності, ревнощів.
Найбільш сензитивним періодом активізації позитивного ставлення особистості до кохання є юнацький вік. У роботах вчених підкреслюється думка про те, становлення когнітивного, емоційного й поведінкового компонентів ставлення до кохання у юнаків і дівчат має специфіку, обумовлену гендером. Водночас здійснений аналіз фахової літератури не виявив комплексних досліджень гендерних особливостей кохання у юнацькому віці.
Для вирішення цього завдання нами було сконструйовано спеціальний комплекс психодіагностичних методик. Кількісні і якісні результати констатувального експерименту дають можливість констатувати наявність гендерних відмінностей у формуванні усіх трьох складових ставлення до кохання у юнаків і дівчат: більш конкретні, прагматичні і сконцентровані е теперішньому модусі життєвої перспективи уявлення про кохання у хлопців, більш позитивне ставлення до романтичних стосунків і вищу значущість емоційного аспекту кохання у дівчат, відмінності у формуванні стратегій конструювання романтичних стосунків: переважання любові-гри у юнаків і любові-ніжності у дівчат, зростання прагматичності у романтичних стосунках молоді упродовж пізнього юнацького віку незалежно від гендеру. Динаміка ставлення до кохання у пізньому юнацькому віці також має свою специфіку залежно від гендеру: у юнаків виявлено поступове лінійне зростання продуктивності усіх складових досліджуваного феномена. У дівчат виявлено зниження показників романтичних взаємин у віці 17-19 років, що пов’язано з розчаруваннями у коханні і подальше зростання показників, обумовлене конструюванням більш ефективних романтичних стратегій. Водночас здійснений аналіз результатів констатувального експерименту виявив недостатність активізації позитивного ставлення до кохання у юнаків і юнок.
Список використаних джерел
- Антология философии Средних веков и эпохи Возрождения / Сост. С.В. Перевезенцев. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. - 448 с.
- Богдановская И.М. Мифологические компоненты личностных смыслов любви в юношеском возрасте / И.М.Богдановская // Известия Российского государственного педагогического университета имени А. И. Герцена. - СПб., 2012. - N 148. - С. 23-34.
- Бочавер К.А. Романтические отношения в юношеском возрасте: представления о преодолении трудностей : автореферат дисс. … на соискание ученой степени кандидата психологических наук : 19.00.07 “Педагогическая психология” / К.А. Бочавер. – М., 2012. – 26 с.
- Вараксина Е.В. Смысл любви: опыт постнеклассического исследования / Е.В.Вараксина // Омский научный вестник. - 2007. - №5(59). - С. 136-139.
- Екимчик О.А. Когнитивный и эмоциональный и компоненты любви у людей разного возраста : автореф. дисс. … на соискание ученой степени кандидата психологических наук : 19.00.13 “Психология развития, акмеология” / О.А.Екимчик. - М., 2009. - 28 с.
- Лупандин В.И. Возрастные и гендерные особенности типологической структуры любви / В.И.Лупандин, Е.Н.Стрижова // Психологический вестник Уральского государственного университета. - 2010. - С. 56-64.
- Цветкова Н.А. Гендерные особенности представлений о любви в юношеском возрасте / Н.А.Цветкова, Е.Ю.Макарова // Теория и практика общественного развития. - 2014. - №21. - С. 318-322.
[Категорія:Наукові праці]]