Бєлєнька Г.В. Образ матері в українській культурі та його вплив на формування особистості
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Бєлєнька Ганна Володимирівна, доктор педагогічних наук, доцент, заступник директора Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка з наукової роботи, професор кафедри дошкільної освіти.
УДК 37.016:39
Анотація. У статті мова йде про етнічний архетип Матері, що відображений у традиціях і культурі українського народу, впливає на формування основ духовної сутності людини, здатен надавати ій душевної рівноваги, а тому й соціальної усталеності, оберігаючи внутрішній світ від руйнівних наслідків урбанізації та техногенних процесів. Зважаючи на той факт, що традиції мають тенденцію до змін та трансформацій з часом, розглядаючи народні виховні традиції як соціальний орієнтир, доцільно будувати такий підхід до виховання дітей, у якому колективний досвід народу буде передаватися засобами культури, вплітатися у щоденне буття. Уникнення чи відхід у вихованні підростаючого покоління від етнічних архетипів може призвести до банкрутства світогляду, заміни культурних цінностей антикультурними, формування ціннісного нігілізму, що може перерости у соціальну патологію. Для запобігання означених явищ в суспільстві, доцільно розглянути можливості використання створених народом архетипів в освітньому процесі навчальних закладів всіх рівнів – від дошкільних закладів до вищої школи, осучаснивши їх та здійснивши адаптацію до вікових особливостей учасників освітнього процесу. Цьому сприятиме ознайомлення молоді з відображенням образу матері в мистецтві – літературі, живописі, музиці, скульптурі, пісенній творчості тощо.
Ключові слова. Культура українського народу, виховні традиції, архетип Mатері, традиції, інновації, освітній процес.
Аннотация. В статье речь идет об этническом архетипе Матери, закрепленном в традициях и культуре украинского народа, который влияет на формирование основ духовной сущности человека и способен оказывать влияние на духовное равновесие, а значит и социальную устойчивость личности. Учитывая тот факт, что народные традиции имеют тенденцию к изменениям и трансформации, рассматривая их как социальный ориентир, целесообразно строить такой подход к воспитанию детей, в котором коллективный опыт народа будет передаваться средствами культуры, вплетаться в ежедневное бытие. Избежание или отход в воспитании подрастающего поколения от этнических архетипов может привести к банкротству мировоззрения, замены культурных ценностей антикультурными, формированию ценностного нигилизма, может перерасти в социальную патологию. Для предотвращения указанных явлений в обществе, целесообразно рассмотреть возможности использования созданных народом архетипов в образовательном процессе учебных заведений всех уровней - от дошкольных учреждений до высшей школы, осовременив их и осуществив адаптацию к возрастным особенностям участников образовательного процесса. Этому будет способствовать ознакомление молодежи с отображением образа матери в искусстве - литературе, живописи, музыке, скульптуре, песенном творчестве и проч.
Ключевые слова. Культура украинского народа, воспитательные традиции, архетип Матери, традиции, инновации, образовательный процесс.
Abstract. The article deals with ethnic archetype Mother, assigned in traditions and culture of ukrainian nation, which govern on forming of bases of spiritual essense of people and influence on spiritual balance, so - on personality social stability.
Key words. Culture of ukrainian nation, educating traditions, archetype Mother, traditions, innovations, educational process.
Образ матері в культурі українського народу є найбільш яскравим і поетичним. Він відображений у народній творчості, молитвах, піснях, віршах, прозових творах тощо. У народних піснях це один з найулюбленіших мотивів. Мати постає в них хранителькою домашнього вогнища, берегинею роду, сильною и водночас ніжною жінкою, порадницею, научителькою, заступницею. В образі матері втілено ідеал жінки як уособлення найвищих моральних цінностей: доброти, самовідданості, любові, працьовитості, милосердя, турботливості, ніжності тощо. Вплив його на формування особистості переоцінити неможливо. Емоційна й душевна близькість дитини до матері мотивує бажання бути схожою на неї, а також пізнавальний інтерес до сприйняття информації про матір, передану засобами культури. Образ Матері в українській культурі тривимірний і триєдиний: насамперед це рідна ненька, яку треба шанувати і берегти; другий вимір – батьківщина-мати, яку треба цінувати й охороняти; третій – Матір Божа, яка сама є покровителькою українців. Цей архетип матері (початковий образ, зразок), закріплений у культурі народу, спричинив значний виховний вплив на покоління українців, забезперечивши інтерференцію сформованого звеличеного і одухотвореного ставлення до неньки на ставлення до рідної землі.
Жінка, як символ самого Життя, була об’єктом поклоніння в українців ще з часів Трипільської культури. Про це свідчать наукові роботи, побудовні на основі археологічних знахідок, зокрема Б. Михайлова [1]. Oбраз жінки трипільці пов'язували з культом плодючості, праматері всього живого, наділеної магічними властивостями. Найвиразніший її образ представлено на кам'яномогильських петрогліфах у печерах «Чаклуна» і «Кози», де жіночі обриси розміщені поблизу тварин і «хижки». У першому випадку фігура жінки зображена поряд із зображенням печерного лева (очевидно, як охоронниця від хижака) і биків (привертання до племені здобичі), у другому - перебуває поруч із «хижкою», являючи собою берегиню домашнього вогнища. У родинах українців на пошані до матері виховувалися покоління. Ставлення до матері формувалося через побутові традиції (звертання на “Ви”, вшанування породіллі, підкорення дітей слову і волі матері, дотримання впродовж всього життя обов’язків по відношенню до матері тощо). Родинні традиції демонструвалися дітям батьками через ставлення до дідуся і бабусі, старших родичів і передавалися від покоління до покоління. За останні сто років, у зв’язку з процесом урбанізації, що супроводжувався поступовою заміною у суспільстві багатопоколінної родини однопоколінною; розвитком громадського дошкільного виховання, що зменшило вплив етнічних сімейних традицій на виховання особистості, багатовікові етнічні архетипи почали сприйматися лише як фольклорні образи, відмежовані від реалій сучасного буття. Тож задля повернення цих добрих архетипів у практику виховання підростаючого покоління необхідна їхня сучасна вербалізація та переведення у площину практичної діяльності.
Дослідженню архетипних підстав культури та соціального життя присвячені роботи В.Агєєвої, О.Донченко, О.Забужко, С.Кримського, Ю.Романенка, М.Рубчак, Л.Усанової та інших. Роботи А.Богуш, О.Воропая, Н.Лисенко, Г.Лозко, Г.Маковій, Н.Рогальської, В.Скуратівського, М.Стельмаховича, В.О.Сухомлинського розкрили можливості використання українських архетипів у практиці виховної роботи з дітьми та молоддю. Етнічні архетипи українців, за умов їх вербалізації, впливають на розум і почуття тих, до кого вони звернуті. Архетип матері зафіксований у словах: матінко рідна, пані-матко, ненька; образних виразах: мама світла, наче в небі сонце; мамин усміх – сонечко з неба; руки мами – крила лебедині; прислів’ях: “При сонечку – тепло, при матінці – добро”, “Одна мати вірна порада”, “Нема того краму, щоб купити маму”, “Нема у світі цвіту цвітішого від маківочки, нема ж і роду ріднішого від матіночки”; народних казках “Матері свої діти найкращі”, “Мати й мачуха”. Читаючи дітям дошкільного віку українські народні казки, розповідаючи їм про працю людей на землі, ми часто використовуємо словосполучення “земля-матінка”, “матінка-природа”, “Батьківщина-мати”. Звісно, всі традиції мають тенденцію до змін та трансформацій з часом. Існує ряд науковців (Х. Арендт, М. Вебер, Е. Маркарян), які вважають, що в кінцевому рахунку народні традиції відступають під натиском нового. Вони є історично відносними і приреченими на руйнування їх новими поколіннями. Співвідношення традиційного та інноваційного підходів у вихованні постійно змінюється на користь інновацій. Та, як показує досвід, це не завжди призводить до позитивних змін у соціумі. Тож, можливо, розглядаючи народні виховні традиції як соціальний орієнтир, доцільно побудувати такий підхід до виховання дітей, у якому колективний досвід народу буде виступати основою інновацій для сучасних освітніх систем.
Значний вплив на формування шанобливого ставлення до матері здійснює українська художня література. Образ жінки-матері представлений у творах Т.Шевченка “Катерина”, “Наймичка”, “Сова”, “Марія”, де вона зображена як безталанна жінкa-страдниця. Для Т. Шевченка жінка-матір - це уособлення і Пречистої Діви Марії, і матері-України. У його творах вона постає простою, доброю, гарно вихованою, красивою, з мужнім характером. Мати кориться своїй долі і палко бажає щастя своїй дитині. Читання і бесіди за творами Т.Шевченка є джерелом формування кращих моральних якостей у підростаючого покоління. У творчості І.Франка образ матері передається через образ природи. Він персоніфікований через передачу динаміки та краси, що спричинена весняним оживленням (цикл “Веснянки”, збірка “Sеmреr tіrо”, “Із літ моєї молодості”, “Із днів журби”). Разом із красою і динамічністю І. Франко у філософію образу природи-матері вкладає спокій, здатність лікувати душу і загоювати рани. Ці спільні здатності жінки-матері і матері-природи народжувати, зрощувати, зцілювати, захищати, прикрашати, викликати подив і захоплення можна показати дітям через спонукання до роздумів і міркувань над словосполученням “матінка-природа”, “земля-матінка” та організацію бесід на відповідні теми. Широко відомі в Україні твори Андрія Малишка про матір — «Пісня про рушник», «Не стій, мати, коло хати». В них передані образи жінки-трудівниці, що вболіває за долю дитини. У поезії Бориса Олійника Мати постає як зразок всього доброго й чесного у житті (“Пісня про матір”, “Сива ластівка”, “Мати сіяла сон”, “Наша мати – сивая горлиця”).
Багато творів про матір покладено на музику. Зворушливі й ніжні, завжди трохи сумні ці пісні глибоко проникають в душу, залишаючи там слід тепла і вдячності, виховують шанобливе ставлення до неньки, до рідної хати, землі, Батьківщини. Життєвий простір дитини доцільно заповнювати звучанням цих творів, надаючи можливості для прослуховування, заучування напам’ять, самостійного виконання. В образотворчому мистецтві України тема матері також є однією з основних. Вона представлена в роботах відомого живописця Миколи Івасюка (“Мати”, 1908), яка зберігається у Львівському музеї українського мистецтва, Олекси Новаківського (“Жінкa з дівчинкою”, “Жінкa з дитиною”, 1912), “Молодa матір з дітьми” (1930-ті роки), десятках олійних етюдів й ескізів до творів “Мадонна” та “Матір Милосердя”. У 1930 році відомий графік Олена Кульчицька виконала знаменитий твір-лінорит “Мати”, у якому прекрасно передала велику материнську любов. Малюнок в овальній формі олівцем на кольоровому папері виконав Йосип Бокшай (1891–1975) і дав йому назву “Материнство” (1942). На малюнку зображено матір з хлопчиком над головами яких ледь-ледь помітні білі лінії ореолу. Цей твір знаходиться у Івано-Франківському художньому музеї. Відомий своєю ліногравюрою “Материнство” (1950) Олекса Шатківський, а Григорій Боня картиною “Мати-земля” (1960), Софія Караффу-Корбут гравюрою “Едельвейс” (1970), Вітольд Манастирський картиною “Щаслива мати” (1974), Михайло Мороз твором “Материнство”. До теми материнства кількаразово звертався знаменитий графік Василь Лопата. Ознайомлення з цими творами у музеї чи за репродукціями у книжках дає можливість для виховання ряду моральних рис у дитини, а також залучає до сприйняття мистецтва живопису.
Свій вклад у розвиток образу матері внесли театральне мистецтво, і мистецтво кіно, змальовуючи його в усій повноті та різноплановості. Перегляди вистав і кінофільмів “Вовк і семеро козенят”, “Мама”, “Дванадцять місяців”, “Дюймовочка” та інші можуть стати основою для довірчої розмови про ставлення до матері, необхідність її цінувати та берегти. Проте, зазначимо, що на сьогоднішній день у репертуарі дитячих театрів і кінотеатрів творів, що сприяють формуванню шанобливого ставлення до матері, недостатньо. Виховні традиції українського народу віками базувалися на повазі до Землі і пошані до Матері. Від цих головних віх йшли наступні традиції: виховання в праці, орієнтація сімейного виховання на громадську думку (“А що люди скажуть?”), традиція гуртування дітей і молоді у хлопчачі й дівчачі, парубоцькі й дівочі громади для спільного дозвілля, виконання корисних для своїх земляків справ, що забезпечувало зв'язок виховання з життям. На них базувалася вся система виховання української молоді. Образ матері, створений народом, зафіксований у народній творчості й відображений в українській культурі здійснював і продовжує здійснювати свій позитивний вплив на виховання підростаючих поколінь. Але його треба візуалізувати і вербалізувати для сучасних дітей на доступному для них рівні, осучаснювати і наближати до них, використовуючи для цього весь спектр доступних засобів.
Висновки. Пошана до Матері, зведена народом у культ, в українців пов’язується з обожнюванням Землі і є основою етнічної домінанти українського національного характеру. Етнічні архетипи, до яких відноситься й образ Матері, впливають на основу духовної сутності людини, здатні надавати їй якостей духовної рівноваги, а тому й соціальної усталеності, оберігаючи її внутрішній світ від руйнівних наслідків урбанізації та техногенних процесів. Вони здатні тим самим протистояти появі невиразно-одноманітної, сірої людини-конформіста, яка легко перетворюється на носія девіантних та суіцидних нахилів. Для цього вони мають бути емоційно вербалізовані, з дитинства сприйняті на почуттєвому рівні і втілені у конретних вчинках особистості. Уникнення чи відхід у вихованні підростаючого покоління від національних традицій може призвести до банкрутства світогляду, заміни культурних цінностей антикультурними, формування ціннісного нігілізму, що може перерости у соціальну патологію. Для запобігання означених явищ в суспільстві, доцільно розглянути можливості використання створених народом архетипів в освітньому процесі навчальних закладів всіх рівнів – від дошкільних закладів до вищої школи, осучаснивши та здійснивши адаптацію до вікових особливостей учасників освітнього процесу. Цьому сприятиме ознайомлення молоді з відображенням образу матері в мистецтві – літературі, живописі, музиці, скульптурі, пісенній творчості тощо.
- Михайлов Б. Д. Кам’яна Могила – світова пам’ятка стародавньої культури в Україні: фотоальбом. – «Такі Справи», 2003, 152 с. іл.
- Смоляк О.С. Українське народознавство: 1 кл.: Посібник для вчителів. – Тернопіль, 1997. – 63 с.
- Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти т. Том 3. – К. : Радянська школа, 1977. – 670 с.
- Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч посіб для студ вищ пед навч закл. /А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. 2-е вид., перераб. І доп. К.: Вища шк., 2002. – 408 с.
- Усанова Людмила Анатоліївна. Православний архетип сім'ї у контексті комунікативних відносин: Дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Полтавський держ. педагогічний ун-т ім. В.Г.Короленка. - К., 2002. - 181арк. - Бібліогр.: арк. 169-181.