Чернов А.А. Ієрархічна послідовність формування ставлення від народження до молодшого шкільного віку
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Чернов А.А., здобувач Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, практичний психолог Полтавського дошкільного навчального закладу № 63 «Казка»
Зміст |
Вступ
Формування ставлення - процес вибіркової активності суб’єкта, що відповідає за виділення в соціальній реальності взаємозв’язків, які мають суб’єктивне значення для індивіда. Як і кожен психічний процес, або психічна діяльність повинен мати логіку свого розвитку та спиратися на загальні вікові та психологічні особливості людини. Таку думку ми обґрунтовуємо тим, що кожній віковій групі притаманна своя провідна діяльність та провідна потреба, що спонукає дитину до зовнішньої активності та пошуку способу задоволення своїх потреб. За її суб’єктивний інтерес до діяльності, рівень захопленості процесом, відповідає ставлення.
Виклад основного матеріалу
Для розгляду вище заявленої теми нам необхідно скористатися доробком таких вчених: І. Бех , Дж. Боулбі, Л. Виготський, О. Лазурський, О. Леонтьев, Б. Ломов, А. Маслоу В. Мясищев, Ж. Піаже, Ю. Приходько, Д. Узнадзе, В. Ядов.
Проблему ставлення у вітчизняній науці поставив О. Лазурський, (1912) в зарубіжній психологія проблема ставлення розглядається як аттитюд (У. Томас, Ф. Знанецький 1918). На сучасному етапі під ставленням розуміють свідомий, вибірковий, заснований на досвіді зв'язок індивіда з різними сторонами об’єктивної дійсності, який проявляє себе у діях, реакціях та переживаннях.
В. Мясищев та Д. Узнадзе при аналізі феномену ставлень приходять до думки, що ставлення може специфічним чином організовувати психічні процеси індивіда. Так, В. Мясищев розмірковує над тим, як ставлення впливають на психічні процеси теоретично, послідовно аналізуючи, як вплив ставлення на пам'ять, волю, мислення та інше [4]. Д. Узнадзе доводить це емпірично, використовуючи експериментальні методи вивчення установки де сформована установка значно викривляє сприйняття реального предмета (розмір, об'єм, висоту). Вчений робить припущення, що установка є еволюційним зумовленою і має прямий зв'язок з потребами людини [5]. Найбільш теоретично розробленою теоріє потреб є теорія А. Маслою, де всі наявні потреби можна умовно розділити на базові біологічні та соціальні потреби. Реалізація біологічних потреб індивідуумом носить завжди соціально обумовлений характер. Новонароджений будучи не здатним до повноцінного суспільного функціонування, все ж знаходить своє місце в суспільстві і з часом інтеріоризує піклування до себе, в ставлення до інших, або базову довіру за Є. Еріксоном [6]. Так, теорія прив’язаності передбачає, що прив’язаність це – взаємообумовлений процес де дитина активно реагує на піклування, своїми рухами, посмішкою та гулінням, активно досліджує світ, якщо поруч є «надійна база» [1]. Отже, суто біологічні потреби не реалізуються суто автоматичним чином, реалізація біологічних потреб дитини завжди відбувається в соціальному контексті, що дає змогу немовляті з часом реалізувати потребу в емоційно ціннісному спілкуванні.
Генезис формування ставлення, логічно пов’язати з соціальними потребами, оскільки під ставленням ми розуміємо свідомий вибірковий зв’язок. Так, реалізація соціальних потреб пов’язана з суспільною діяльністю (навчання, гра, спілкування) ці види діяльності стають провідними в різних вікових групах [3]. З цього можна зробити висновок – ставлення, будучи залежним від індивідуального досвіду, залежне і від віку людини, яка демонструє це ставлення. Так, для дитини дошкільного віку домінуючим типом діяльності є гра і тільки в поєднанні гри і навчанні вона здобуває, навички та виховується. Цікавими є думки Д. Ельконіна з приводу послідовності виникнення і формування дитячих ігор. Його теорія ігрової діяльності здатна внести значні уточнення при теоретичному аналізи вище заявленої проблематики. Для того, щоб бути активним учасником будь якої соціальної взаємодії, необхідно мати уявлення про себе, як про суб’єкта, власне «Я». Вище викладене обґрунтування дає нам достатньо підстав для узальнення викладені думки в таблиці з застосуванням ієрархічної системи диспозицій В. Ядова [7].
| Вік | Рівень диспозиції (ставлення) | Соціальна група в якій дитина реалізує потреби | Вікова психологічна теорія |
|---|---|---|---|
| 1 рік | Перша сфера де реалізуються основні вітальні потреби. В чистому вигляді ставлення ще відсутні, але присутні установки, рефлекси, комплекс пожвавлення, як передумова виникнення ставлень. | Сім’я, людина, яка піклується зазвичай це мати. | Е. Еріксона. Базова довіра Стадія «ПраМи» Л. Вигодського. Формування прив’язаності Дж. Боулбі. Емоцій не спілкування з дорослим О. Леонтьєв |
| 1-3 роки | Перша сфера де реалізуються основні вітальні потреби. Та з’являються перші соціальні потреби (потреба в належності та прийнятті), виникнення суб’єктність та усвідомлення власних бажань, виникнення перших ставлень. На емоційній основі вони ще не мають трьохкомпонентної структури, але вже на вищому рівні аніж рефлекс та установка. | Сім’я, в кінці цього періоду може долучитися дитячий садочок. | Е. Еріксон, розвиток самостійності. Л.Виготський розвиток Ми та поступове диференціація власного Я Формування прив’язаності Дж. Боулбі. О. Леонтьєв оволодіння предметної діяльністю через дорослого. |
| 3-6 років | Перша та друга сфер за В. Ядовим ) ставлення індивіда набувають трьохкомпонентної структури, мають вибірковий характер, симпатії та антипатії. | Сім’я та мала контактна група (група в садочку, партнери по грі, близьке оточення) | Е. Еріксон, розвиток ініціативності. Л.Виготський розвиток довільної поведінки, засвоєння перших етичних норм. Конвенційна прив’язаність Дж. Боулбі. Розширення кола зв’язків О. Леонтьєв провідний вид діяльності гра. |
| 6-11 років | Перша, друга , третя сфера та четверті сфери | Сім’я, група однолітків та школа, виникнення груп з стійкими інтересами під кінець періоду. Дитина вступає в соціальну групу школярі | Е. Еріксон, розвиток систематичності та компетентності Л.Виготський розвиток мислення Дж. Боулбі. Взаємна регуляція відносин. О. Леонтьєв провідний вид діяльності учбова. |
Висновок
Запропонована модель ієрархічного розвитку в перспективі може включити в себе більшу кількість теорій вікового психічного розвитку індивіда. Хоча вона і має ряд об’єктивних недоліків серед, цих недоліків, маленька кількість теорій вікового розвитку. Та при побудові модель ми зважали на те, що дитина народжуючись, опосередковано може належить відразу до всіх 4-х сфер. Але активна участь у взаємодії у цих сферах наступає поступово, цю поступовість ми і прагнули проілюструвати в моделі.
Список використаних джерел
- Боулби Дж. Привязанность. Москва: Гарбрики, 2003. 447 с.
- Выготский Л.С. Кризис первого года жизни. Москва: Педагогика, 1984. Т. 4. 432 с.
- Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения в 2-х т. Моск- ва: Педагогика, 1983. Т. 1. 392 с.
- Мясищев В. Психология отношений. Лененград: Изд-во ЛГУ, 1960. 153 с.
- Узнадзе, Д. Экспериментальные основы психологии установки. Тбилиси, 1961. 210 с.
- Эриксон Э. Общество и детство. Спб. «Летний сад», 2000. 592 с.
- Ядов В. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения лич- ности. Москва: ЦСПиМ, 2013. 376 с.