Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Тітяєв В.М., кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ.

Зміст 1 Постановка проблеми 2 Аналіз результатів дослідження 3 Висновок 4 Список використаних джерел

Постановка проблеми

У лютому 2014 року наша держава зазнала збройної агресії з боку Росії. На територію Автономної Республіки Крим було введено підрозділи збройних сил РФ без знаків розрізнення, які у лічені дні, практично без спротиву зі сторони українських силових структур, але при значній підтримці місцевих мешканців, захопили всі ключові об’єкти і фактично окупували півостровів.

Аналіз результатів дослідження

На сьогоднішній день вже відомо, що ця операція по захопленню Кримського півострова (яка отримала назву «Кримська весна») планувалася і розроблялася заздалегідь. Але вона була лише прикінцевим, фінальним елементом. Протягом півтора десятиліття до цього на населення Криму здійснювався планомірний цілеспрямований вплив через російські та місцеві проросійські засоби масової інформації з метою формування у людей симпатії або хоча б лояльності до РФ, ненависті, презирства або хоча б байдужості до України і підготовки суспільної думки та настроїв в цілому до підтримки агресора.

Результати такого впливу можна було побачити наочно. Тисячі людей добровільно виходили на антиукраїнські мітинги, блокували військові частини та радо зустрічали окупантів. Більше того, представники українських силових структур (ЗСУ, МВС, СБУ тощо) також у більшості своїй виявилися настроєними лояльно щодо агресора. Підтвердженням цьому є той факт, що близько 70% з них залишилися служити «новій батьківщині».

Таким чином, слід визнати, що з початку 2000-х років Росія веде проти України повноцінну інформаційну війну. На сьогодні існує декілька визначень цього явища. Відповідно до них, інформаційна війна – це:

• вплив на цивільне населення і (або) військовослужбовців іншої держави шляхом поширення певної інформації. Термін «інформаційно-психологічна війна» був запозичений зі словника військових кіл США. Переклад цього терміну («information and psychological warfare») англійською мовою може звучати і як «інформаційне протиборство», і як «інформаційна, психологічна війна», залежно від контексту конкретного офіційного документа або наукової публікації [6];

• цілеспрямовані дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдавання шкоди інформації, інформаційним процесам та інформаційним системам противника при одночасному захисті власної інформації, інформаційних процесів та інформаційних систем [3];

• всеосяжна, цілісна стратегія, зумовлена всезростаючою значущістю й цінністю інформації у питаннях командування, управління, політики, економіки та суспільного життя [2];

• збирання компромату на конкурентів і його планомірне використання [4];

• явні й приховані цілеспрямовані інформаційні дії систем один на одного з метою отримання певного виграшу у матеріальній сфері [7];

• нова форма боротьби сторін, у якій використовуються спеціальні способи та засоби, що впливають на інформаційне середовище супротивника й захищають власну в інтересах досягнення стратегічних цілей війни [1].

Але, у будь-якому випадку, мета інформаційної війни – послабити моральні та матеріальні сили супротивника або конкурента й посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини [8].

Виходячи з визначень поняття «інформаційна війна», на думку С. Шпилика, можна виділити відповідні її характерні риси:

1. Вплив на будь-яку аудиторію (народ, військовослужбовців, робітників, інтелігенцію тощо).
2. Інформація, передана цій аудиторії.
3. Стратегія застосування інформаційних засобів носить виключно наступальний характер.
4. Мета ведення інформаційної війни – зміна мислення у бік, куди спрямовано вплив і отримання вигіднішого становища.
5. Захист власного інформаційного простору від нападу» [8].

Американські та деякі європейські експерти виділяють сім складових елементів інформаційних воєн [5]:

1. Стратегія і тактика нейтралізації органів управління противника (командна війна).
2. Розвідувальна війна.
3. Електронна війна.
4. Психологічна війна.
5. Комп’ютерна війна.
6. ІВ в економічній сфері.
7. Інформаційний тероризм.

З цього переліку для нас найцікавішим є четвертий пункт – психологічна війна і, відповідно, шляхи ефективної протидії агресивним впливам на свідомість окремої людини і суспільства в цілому, а також профілактика і корекція їх наслідків. Тобто, створення надійної системи інформаційної безпеки. Але саме у цьому напрямі слід констатувати ряд серйозних проблем.

По-перше, в Україні наразі взагалі відсутня чітка концепція забезпечення інформаційної безпеки.

По-друге, дана система передбачає узгоджену взаємодію органів державного управління. А це з необхідністю означає інертність і ригідність в аналізі обстановки, прийнятті рішень та впровадженні їх у життя.

І, по-третє, навіть якнайкращим чином організована система інформаційної безпеки буде реактивною, тобто працюватиме або у напрямку ліквідації наслідків інформаційного впливу (як, наприклад, сайт «www.stopfake.org»), або проти конкретних засобів ворожої пропаганди. І в тому, і в іншому випадку ініціатива належатиме супротивнику.

Зустрічний інформаційно-психологічний вплив через низку чинників (відсутність відповідних структур у системі національної безпеки, недостатній досвід у застосуванні засобів ведення інформаційної війни, різниця у менталітеті з одного боку і наявність великої кількості осіб, фактично позбавлених української національної самоідентифікації – з іншого тощо) аж ніяк не може гарантувати перемоги над супротивником у цій царині.

На нашу думку, слід звернути увагу на той факт, що не всі люди однаково підпадають під інформаційно-пропагандистський вплив. Іншими словами, значна частина населення має певну резистентність до нього. А отже, дослідивши цей феномен, можна виділити відповідні особистісні якості, які дозволяють людині ефективно протистояти агресивному інформаційному середовищу.

Висновок

Такий підхід дозволить розробити у межах держави систему заходів щодо цілеспрямованого формування і розвитку у людей таких особистісних якостей і таким чином, створити дійсно надійну систему інформаційної безпеки.

Список використаних джерел

1. Блэк Сэм. Введение в паблик рилейшнз [Текст] / Сэм Блэк. – Ростов-на- Дону.: Феникс, 1998. – 320 с.
2. Горкіна М. PR на 100%. Як стати хорошим менеджером по PR [Текст] / М. Горкіна, А. Мамонтов, І. Манн. – М: Альпіна Бізнес Букс, 2009. – 248 с.
3. Завадський І.І. Інформаційна війна – що це таке? [Текст] / І.І. Завадський // Захист інформації. «Конфідент». – № 4, 1996.
4. Лисичкин В.А. Третья мировая информационно-психологическая война [Електронний ресурс] / В. Лисичкин, Л. Шелепин. – М: Академия социальных наук, 1999. – Режим доступу: http://www.duel.ru/publish/lisichkin/voina.html.
5. Остроухов В.В. Інформаційна безпека [Електронний ресурс].– Режим доступа: http://westudents.com.ua/glavy/51894-12-nformatsyna-vyna-yak-forma- vedennya-nformatsynogoprotiborstva.html.
6. Почепцов Г.Г. Інформаційно-психологічна війна [Текст] / Г.Г. Почепцов. – М: Сінтег, 2000. – 180 с.
7. Чумиков А.Н. Связи с общественностью: теория и практика [Текст] / А.Н. Чумиков, М.П. Бочаров. – М.: Дело, 2006. – 552 с.
8. Шпилик С. Інформаційна війна, пропаганда та pr: такі схожі й такі різні / Світлана Шпилик // Галицький економічний вісник – Тернопіль: ТНТУ, 2014. – Том 47. – № 4. – С. 178-188. – (Маркетингові технології підприємств у сучасному науково-технічному середовищі.

---

---