Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Столярчук Олеся Анатоліївна, доцент кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

УДК 159.9.07:378.12

У статті розкрито зміст поняття професіоналізму педагога вищої школи, наголошено на провідній ролі його особистісних якостей у реалізації педагогічного супроводу професійного становлення студентів; розглянуто зміст і значення інтелігентності як базової риси професіоналізму особистості сучасного викладача; наведено дані емпіричного дослідження значущості інтелігентності у рейтингу особистісно-професійних якостей педагога вищої школи. Окреслено перспективи подальших досліджень зв’язку інтелігентності викладача ВНЗ з його фаховою Я-концепцією та схильністю до професійного вигорання.

Ключові слова: викладач ВНЗ; професіоналізм викладача; професіоналізм особистості педагога вищої школи; фахово значущі особистісні якості викладача; інтелігентність.

В статье раскрыто содержание понятия профессионализма педагога высшей школы, отмечено ведущей роли его личностных качеств в реализации педагогического сопровождения профессионального становления студентов; рассмотрено содержание и значение интеллигентности как базовой черты профессионализма личности современного преподавателя; приведены данные эмпирического исследования значимости интеллигентности в рейтинге личностно-профессиональных качеств педагога высшей школы. Определены перспективы дальнейших исследований связи интеллигентности преподавателя вуза с его профессиональной Я-концепцией и склонностью к профессиональному выгоранию.

Ключевые слова: преподаватель вуза; профессионализм преподавателя; профессионализм личности педагога высшей школы; профессионально значимые личностные качества преподавателя; интеллигентность.

The content of such notion as professionally of higher education institution pedagogue was revealed in the article, his/her leading roles of personal qualities in the realization of pedagogical accompaniment of students’ professional evolvement were distinguished. Intelligibility’s content and meaning as a basic feature of individual’s professionally of contemporary professor of higher education institution were covered. The data of empirical study of the intelligibility significance in the rating of individual and professional qualities of higher education institution pedagogue was presented in the article. The further studies prospects of relation between higher education institution professor and his/her professional self-concept as well as inclination for professional burnout were identified.

Keywords: professor of higher education institution; professor’s professionally; individual’s professionally of higher education institution pedagogue; professionally significant personal qualities of professor; intelligibility.

Зміст 1 Постановка проблеми 2 Мета статті 3 Основна частина 4 Висновки 5 Список використаних джерел

Постановка проблеми

Попри розповсюдженість інформаційних технологій, технічних засобів навчання у педагогічному процесі ВНЗ особистісні риси викладача залишаються головним ресурсом його успішної взаємодії зі студентами. Більше того, в умовах розвиненого суспільства «знань», коли викладач перестав бути єдиним авторитетним джерелом інформації для майбутніх фахівців, актуальним завданням постає його спроможність стати наставником на шляху їх професійного становлення. Викладач є лакмусом стану та рівня розвитку науки й освіти суспільства, які він відображає у своїй професійно-педагогічній позиції та світогляді. Професійну культуру сучасного викладача втілюють компетентність, розвинена Я-концепція, здатність до ідентифікації та рефлексії, конструктивність і глибина фахової самореалізації. Особистісно-професійні якості педагога ВНЗ стають потужним знаряддям психологічного супроводу професіоналізації студентів. Як слушно зазначає російський дослідник М. О. Андрєєва, повага до себе й інших людей, любов до своєї професії і пізнання, високий рівень культури спілкування і взаємодії з оточуючими, відповідальне ставлення до своїх обов’язків – найважливіші складові професійної компетентності педагога, які відповідають тим компетенціям, які повинні бути сформовані у студентів до моменту закінчення ВНЗ. Таким чином, якість реалізації поставлених завдань з отримання на виході затребуваного роботодавцями фахівця і сильної особистості в першу чергу залежить від якості діяльності викладача, який повинен бути справжнім носієм вищеперерахованих якостей. Особистість викладача повинна бути для студентів наочним прикладом тих якостей, здібностей і компетенцій, які викладач хоче розвинути у студентів [1, с. 306].

Мета статті

Метою статті є розкриття й аналіз змісту інтелігентності як базової риси професіоналізму особистості педагога вищої школи.

Основна частина

Питання змісту професіоналізму викладача доречно розглядати з позицій акмеологічного підходу, який передбачає диференціацію професіоналізму фахівця щодо його діяльності та особистості. Відповідно, професіоналізм діяльності включає в себе фахову компетентність як головний когнітивний компонент, а також систему професійної майстерності. Водночас професіоналізм особистості, за думкою провідних акмеологів, містить вимоги до рівня розвитку характеристик і властивостей суб’єкта праці, які суттєво визначають високу ефективність професійної діяльності. До складу професіоналізму особистості входять професійно важливі якості, які часто є її інтегральними психологічними характеристиками [3, с. 261].

Проблема професіоналізму викладача ВНЗ вже потрапляла в фокус наукових розвідок вітчизняних вчених, зокрема Л.Г. Подоляк і В.І. Юрченко тлумачать особистісний професіоналізм викладача як якісну характеристику його як суб’єкта праці, яка відображає високий рівень розвитку професійно-важливих і особистісно-ділових якостей, що забезпечують ефективність педагогічної діяльності. За думкою цих вчених, професіоналізм особистості викладача ВНЗ передусім виражається через його професійно-педагогічну спрямованість, педагогічні цінності та культуру [8, с. 299].

Цілком поділяючи позицію вищезгаданих науковців, зазначимо, що, на нашу думку, квінтесенцією цих характеристик є інтелігентність як базова риса професіоналізму педагога взагалі, а особливо викладача вищої школи. Підтвердити цю ідею може тлумачення поняття інтелігентності, запропоноване відомим українським вченим С. У. Гончаренком в Українському педагогічному енциклопедичному словнику, де зазначається, що до числа основних ознак інтелігентності належить комплекс найважливіших інтелектуальних і моральних якостей: загострене відчуття соціальної справедливості, прилучення до багатств світової й національної культури та засвоєння загальнолюдських цінностей, слідування велінням совісті, тактовність і особиста порядність, ідейна принциповість у поєднанні з терплячістю до інакодумства. Інтелігентність – інтегральне поняття, що відображає високий рівень розумового розвитку й моральної культури особистості [2, с. 199].

Вітчизняний дослідник В. Д. Косенко виділяє сім атрибутивних ознак, іманентних характеристик інтелігентності, органічне поєднання яких дозволяє констатувати наявність інтелігентності як синергії людських якостей у межах потенціювання та актуалізації людини-творця, зокрема:

• інтелектуальна розвиненість як інтегральний показник залучення окремого суб’єкта до загальнолюдського досвіду;

• етична досконалість, що виражається у ставленні до кожного «іншого» як до мети і ніколи як до засобу;

• естетична міра як вираження почуття прекрасного у ставленні до усього, створеного людським родом;

• духовна чесність як концентроване вираження ставлення людини до соціальних процесів;

• чуттєва гармонійність як розуміння та осягнення дійсних інтересів та потреб людства;

• творчий спосіб буття, що полягає у втіленні на практиці ідеалів користі, істинності, добра та краси;

• гуманістична ціннісна система, що проявляється у ставленні до оточуючого світу та характеризується відсутністю розбіжностей між суб’єктом та іншими представниками людства.

За думкою вищеозначеного вченого, «гама інтелігентності» – це загальна система координат людини, які, – жодним чином не обмежуючи та не звужуючи потенції людини, – стають своєрідним дороговказом у повсякденному житті. Гама інтелігентності – необхідна, але недостатня умова формування якості інтелігентності: ансамбль інтелігентності звучить лише за наявності всіх необхідних для нього «нот», виключення ж будь-якої з них призводить до деформації самого феномену, самої якості інтелігентності [5].

Синергійний розвиток сучасного викладача у контексті як професійної діяльності, так і особистісного вдосконалення передбачає реалізацію інтелігентності як базової якості. За думкою П. Сікорського, викладач вищої школи повинен не лише володіти глибокими знаннями з циклу споріднених дисциплін, педагогіки і психології, філософії і методології досліджень, вміти організовувати і проводити наукові пошуки, а й бути духовно багатою, національно і патріотично спрямованою, творчою і відданою своїй справі, інтелігентною і гуманною особистістю з високою педагогічною культурою [8, с. 6].

Власне, поєднання фахової компетентності з педагогічною спрямованістю, що є гранню інтелігентності, слугує ознакою викладача-професіонала. В цьому контексті актуальною проблемою сучасних викладачів є ризик професійного «егоїзму», тобто перетворення у освічених фахівців, які ґрунтовно володіють науковими знаннями, але не хочуть використовувати їх для сприяння студентам у їх особистісному і професійному самовизначенні та становленні. Також професійний егоїзм як антипод інтелігентності може проявлятись у викладача вишу через зосередженість на власних особистісних потребах без урахування запитів студента, що перетворюється у суб’єкт-об’єктну комунікацію. За таких умов особливо слушною щодо взаємодії викладача зі студентами є думка відомого російського академіка Д. С. Ліхачова: «Інтелігентність не лише в знаннях, а в здатності до розуміння іншого» [4, с. 53].

Для викладача-інтелігента характерна трансляція впевненості у сталості одвічних цінностей, першочергово через власну поведінку.Справедливою є теза психолога В. П. Кутішенко, що істинне призначення інтелігента полягає у здатності переконувати оточуючих у правоті загальнолюдських, вищих духовних цінностей та ідеалів через втілення цих помислів у конкретних вчинках, надання взірців гуманної поведінки та служіння людям через творчу реалізацію у професії [6, с. 95]. Щодо викладача це постає як надзавдання його професійної взаємодії зі студентами, яке має універсальний характер, незалежно від предметної спеціалізації педагога.

Показово, що погляди відомого американського психолога К. Роджерса на особистість педагога ВНЗ співзвучні з описом інтелігентного викладача. Зокрема, йдеться про базові принципи викладання, як-то демонстрацію педагогом повної довіри до студентів, орієнтацію на їх внутрішню мотивацію навчання, емоційну чутливість та щирість, спрямованість на партнерську взаємодію, розвинену рефлексію [9].

Очевидно, що багатогранність інтелігентності викладачеві важко формувати та підтримувати за умов розповсюджених споживацько-меркантильних суспільних настроїв. Однак, за нашими особистими спостереженнями, ця риса визнається та цінується сучасними студентами і може стати потужним ресурсом професійної самореалізації. В цьому контексті цікавою видається теза вітчизняної дослідниці Л. М. Смольської про те, що сучасні умови та життєві виклики формують новий образ інтелігентності як дизайнерської стратегії – акцент переміщено з рефлексивного аналізу об’єктних негативів на позитивний конструктив. Радість і задоволення по відношенню до будь-якої роботи є також визначальними для інтелігентності як свідомої особистісної стратегії [10, с. 70].

Результати нашого дослідження, проведеного серед студентів та магістрантів Київського університету імені Бориса Грінченка, засвідчили, що опитані надають найбільшу перевагу традиційним якостям, що складають стрижень професійної діяльності педагога, в тому числі й викладача ВНЗ – знанню матеріалу та вмінню донести його до слухача. Однак заслуговує на увагу той факт, що магістранти поставили інтелігентність на третє місце, хоча в рейтингу студентів вона фігурує лише на сьомій позиції, поєднуючись з моральністю. Оскільки магістранти так високо оцінили інтелігентність, то це є свідченням зростання їх критичності сприймання професіоналізму педагога вишу й орієнтації на формування та вияви інтелігентності у власній майбутній професійній діяльності [11, с. 665].

Висновки

Отже, стрімкі суспільні, в тому числі й освітні трансформації формують нові вимоги до професіоналізму сучасного викладача вищої школи. Однак залишаються незмінно актуальними базові риси його особистості, до яких відноситься інтелігентність як сплав фахової компетентності, спрямованості та культури. Інтелігентність вважається системою особистісних властивостей людини, властивих найкращим представникам суспільства, які зайняті розумовою працею і є носіями культури. До рис, які вирізняють інтелігентного викладача, належать компетентність та ціннісне ставлення до надбань національної і світової культури (передусім науки й освіти); світоглядна визначеність і стійка моральна культура; врівноваженість, толерантність, тактовність і особиста порядність.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні зв’язку інтелігентності як базової риси викладача ВНЗ зі змістом його професійної Я-концепції. Також предметом наших наукових розвідок може стати виявлення кореляцій між інтелігентністю викладача та його схильністю до професійного вигорання.

Список використаних джерел

1. Андреева М. А. Личность преподавателя вуза как фактор формирования общекультурных и профессиональных компетенцией будущих специалистов / М. А. Андреева// Теория и практика образования в современном мире: материалы междунар. науч. конф. (Санкт-Петербург, февраль 2012 г.). – СПб.: Реноме, 2012. – С. 304-306.
2. Гончаренко С. У. Український педагогічний енциклопедичний словник. – Вид. друге, доп. й виправл. / С. У. Гончаренко. – Рівне: Волинські обереги, 2011. – 552 с.
3. Деркач А. А. Акмеологические основы развития профессионала / А. А. Деркач. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭКС», 2004. – 752 с.
4. Лихачев Д. С. Письма о добром и прекрасном / Д. С. Лихачев // Сост. и общая ред. Г. А. Дубровской. – Изд. 2-е, доп. – М.: Детская литература, 1988. – 238 с.
5. Косенко В. Д. Феномен інтелігентності як предмет філософської рефлексії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 / В. Д. Косенко. – К., 2013. – 20 с.‎
6. Кутішенко В. П. Психологічний портрет сучасного інтелігента / В. П. Кутішенко // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Психологічні науки / [редкол.: Г. К. Радчук та ін.]. – Вип. 7. – Кам’янець-Подільський, 2015. – С. 89-96.
7. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: [підр. для студентів вищ. навч. закл.] / Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. – [2-е вид., доп. і перероб.]. – К.: Каравела, 2008. – 351 с.
8. Сікорський П. Теоретико-методологічні засади підготовки викладача вищої школи в контексті європейської інтеграції / Петро Сікорський / Вісник Львівського університету. – Л., 2009. – Вип. 25. – Ч. 1. – С. 3-8.
9. Сиразеева А. Ф. Человекоцентрированная технология обучения Карла Роджерса // Фундаментальные исследования. – 2007. – № 6. – С. 54-55.
10. Смольська Л. М. Інтелігентність – показник сучасного професіоналізму вчителя / Л. М. Смольська // Практична психологія та соціальна робота: науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2014. – № 5. – С. 68-71.
11. Столярчук О. А. Психологічні настанови студентів і магістрантів щодо ролі викладача у їх фаховому становленні / О. А. Столярчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2013. – Т. Х. – Вип. 24. – С. 659-667.

---

---