Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Марков А.Р., кандидат психологічних наук, науковий співробітник Центральної науково-дослідної лабораторії Харківської медичної академії післядипломної освіти

Протягом останніх років Україна потерпає від гібридної війни, ключовим моментом якої є психологічна та інформаційна обробка населення шляхом використання прийомів і способів інформаційно-психологічної війни (ІПВ).

Мета роботи

Мета роботи полягала у встановленні особливостей клініко-психологічних проявів та механізмів формування дезадаптивних станів у цивільного населення (на моделі пацієнтів первинної медичної мережі) в залежності від залученості до використання засобів ІПВ, та розробки на цій основі системи заходів їх психологічної корекції.

Аналіз результатів дослідження

З 393 пацієнтів загальносоматичного профілю декількох амбулаторних лікувально-профілактичних закладів відібрано 221 особи з ознаками психологічної дезадаптації. За вираженістю захоплення до перегляду телебачення (ТБ), пошуку новин в Інтернеті або читання періодичної преси, обстежені були розділені на дві групи: основну групу (ОГ) – 112 пацієнтів з ознаками викривлення психоемоційної сфери та високою залученістю до використання ІПВ-впливів через ТБ, Інтернет або друковану періодику, та групу порівняння (ГП) – 109 хворих з ознаками психологічної дезадаптації з низьким рівнем використання ТБ, Інтернет або друкованих засобів ІПВ-впливу. Обстеження здійснювалось за допомогою соціально-демографічного, клініко-психологічного і психодіагностичного методів, включало клінічне інтерв’ю і психодіагностику.

Встановлено, що клінічний зміст і вираженість дезадаптивних станів у пацієнтів первинної медичної мережі різняться в залежності від залучення останніх до користування засобами ІПВ. У осіб, які мають напружений аддиктивний статус стосовно захоплення переглядом ТБ та користування Інтернетом, порушення психоемоційної сфери виражені на рівні сформованої або вираженої дезадаптації. Вони відрізняються високим рівнем психосоціального стресу, наявністю синдрому психоемоційної напруги та клінічно окреслених тривожних і депресивних симптомів, при загальному превалюванні тривожного психопатологічного феномену, в рамках якого виділено тривожно-депресивний та тривожно-дисфоричний провідні симптомокомплекси. У пацієнтів з низьким рівнем залучення до перегляду ТБ і користування Інтернетом, порушення психоемоційної сфери представлені варіаціями астено-депресивних або астено-іпохондричних проявів, основному, субклінічної вираженості.

Пацієнти, надмірно залучені до перегляду ТБ та пошуку новин з ЗМІ, мають специфічні індивідуально-психологічні і поведінкові патерни, які обумовлюють розвиток у них дезадаптивних станів, й повинні розглядатись як мішені їх психокорекції. Мозаїчне поєднання їх особистісних характеристик формує деструктивно-екстрапунітивно-дезорганізуючий профіль, який визначає наявність дезадаптації з втратою контролю над потягами, підвищеною тривожністю й дезорганізацією поведінки. Низька особистісна життєстійкість зумовлює брак відчуття особистісної значущості та наявність відчуття втрати контролю над власним життям, стану безпомічності і «виученої (набутої) безпорадності». Вибір неадаптивних копінг-стратегій підтримує та углиблює психологічну дезадаптацію за рахунок викривлення поведінкової сфери особистості. Дана констеляція особистісних характеристик зумовлює хибний вибір способу зниження базальної тривоги та відновлення базового відчуття безпеки через долучення та ідентифікацію з якоюсь архетипічною для них ідеєю або персоною, як спроби бути причетним до глобальних процесів та з метою створення хибного уявного відчуття захищеності, що призводить до формування негативного світогляду і втрати відчуття осмисленості життя, та, за принципом порочного кола, посилює дезадаптивний стан. Пацієнтам з низьким рівнем залученості до перегляду ТБ і користування Інтернетом притаманний деформуюче-інтрапунітивно-дисфункціональний особистісний профіль, брак особистісної життєстійкості та використання відносно адаптивних когнітивних і емоційних стратегій в поєднанні з неадаптивними, відносно адаптивними і адаптивними поведінковими копінгами.

У пацієнтів, які надмірно захоплюються користуванням засобами ІПВ, має місце виражена деформація інтерперсонально-комунікативної сфери, що проявляється високим рівнем комунікативної агресивності, домінуванням агресії як провідної стратегії психологічного захисту у спілкуванні, високим рівнем цинізму, агресивності і ворожості, а також нетолерантністю й неприйняттям людей з іншою точкою зору. Інтерперсонально-комунікативна сфера пацієнтів з низьким рівнем залученості до перегляду ТБ і користування Інтернетом, практично за усіма параметрами, подібна до показників здорових осіб, окрім аутоагресивності, що обумовлює їх неадекватно підвищену вимогливість до себе та власних емоційних проявів.

Особливістю психосоціального функціонування осіб з надмірною залученістю до засобів ІПВ є його суцільне порушення, що виражається у високому рівні соціальної і особистісної фрустрованості, вираженій незадоволеності власним функціонуванням в різних сферах, суб’єктивному відчутті самотності, амбівалентності самоповаги з тенденцією до побудови неадекватних взаємин з їх власним мікро- і мезосоціальним оточенням, розбалансуванні процесів соціалізації та соціальної інтеграції завдяки дисконгруентності між необхідними і наявними психосоціальними ресурсами, та пошуку псевдокомпенсації у вигляді ототожнювання себе з якою-небудь «вагомою» політичною силою або лідером. Психосоціальне функціонування пацієнтів з низьким рівнем залученості до перегляду ТБ і користування Інтернетом, характеризується середнім рівнем соціальної й особистісної фрустрованості, меншою вираженістю відчуття самотності й соціальної ізольованості, низькими показниками самоповаги й самооцінки, проте, високими – соціальної емпатичності, що формує більші можливості соціально-психологічної адаптації.

Висновок

На основі отриманих даних обґрунтована, розроблена і впроваджена в клінічну медико-психологічну практику система заходів психологічної корекції дезадаптивних станів пацієнтів первинної медичної мережі в умовах ІПВ. Система складається з 6-ти послідовних стадій, кожна з яких має власну мету, зміст та засоби терапевтичного впливу. Перші два спрямовані на аналіз наявної симптоматики та визначення чинників розвитку дезадаптивних станів (психодіагностика дескрипторів та предикторів дезадаптації), інші мають психокорекційне значення – від інформаційної підготовки та активної психокорекції до супортивних впливів і заходів психологічної підтримки. Загальною метою системи психокорекції є трансформація встановлених предикторів дезадаптивних станів в їх превенторів, та формування прагнення і здатності до відмови від індоктринації як способу сприйняття інформації, з опануванням навичок критичного мислення, прийомів інформаційно-психологічної безпеки та «інтелектуальної гігієни», формуванням і розвитком нових конструктивних захоплень та підтримкою нових конструктивних навичок життєдіяльності.

---

---