Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Лушин Павло Володимирович (Pavlo Lushyn) - завідувач кафедри психології та особистісного розвитку Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти», доктор психологічних наук, професор, м. Київ

У праці представлено аналіз аргументів на користь переходу до «гіг-освіти» як найбільш адекватної форми освіти в умовах VUCA-світу. Показано, що кількість реформ, здійснюваних до пандемії і карантину, є недостатньою, сформульована особлива необхідність в реалізації принципу варіативності освітніх форм і розвитку толерантності до невизначеності, а також інтолерантності до визначеності як вихідного протиріччя в розвитку гіг-освіти.

Ключові слова: гіг-освіта, VUCA-світ, варіативність, толерантність до невизначеності та інтолерантності до визначеності.

В работе представлен анализ аргументов в пользу перехода к «гиг-образованию» как наиболее адекватной форме образования в условиях VUCA-мира. Показана недостаточность осуществляемых до пандемии и карантина реформ, сформулирована особая необходимость в реализации принципа вариативности образовательных форм и развития толерантности к неопределенности, а также интолерантности к определенности как исходного противоречия в развитии гиг-образования.

Ключевые слова: гиг-образование, VUCA-мир, вариативность, толерантность к неопределенности и интолерантность к определенности.

The paper deals with the analysis of the gig-education as the most adequate form of education in the ongoing practice of the VUCA-reality. The principle of variability of educational forms compounded with the one of tolerance for ambiguity and intolerance for certainty are the basic contradiction of the gig-education.

Key words: gig-education, VUCA-world, variability principle, tolerance for ambiguity, intolerance for certainty.

Зміст 1 Вступ 2 Результати дослідження 3 Висновки 4 Список використаних джерел

Вступ

Цілком очікувано, що в таких незвичайних умовах пандемії COVID-19 і карантину ми будемо не стільки активно переосмислювати, скільки перебудовувати основи апробованих і традиційних систем, включаючи освітні. У цьому контексті логічно згадати про вже відомі перехідні моделі, які раніше належали до футурологічних, а нині – якщо не до експериментальних, то до таких, які цілком заслуговують практичну реалізацію. До них належать ідея та практика «гіг-економіки» [5], [7].

Результати дослідження

Існуюча освітня практика показала, що формальна освіта по суті протягом декількох днів або тижнів була змушена активно «деформалізуватися» [1], перейти до самоуправління в дистанційному режимі. Вперше ми прийшли до припущення про те, що, наприклад, вельми радикальна реформа НУШ більше не є такою: формувати компетентності, а не ЗУНи, підтримувати внутрішню мотивацію до саморозвитку і навчання, сприяти автономізації школи, впроваджувати педагогіку партнерства, дигіталізацію і т. д.

Якщо придивитися уважніше, то всі ці цілі або вже практично реалізовані, або знаходяться перед реальною перспективою втілення: школи виживають самостійно в онлайн форматі, вчителі різко змінили характер взаємодії з адміністраціями, міністерство – вперше не визначає чітко регламентований стандарт розвитку, але поспішає вхопити або, в кращому випадку, супроводжувати динаміку поточних самоорганізацій на місцях.

Діти все частіше допомагають вчителям в опануванні навиків користування технікою і спілкуватися з собою, чинять опір тиску дорослих і закликають до більш гуманного спілкування з ними. Формальне спілкування – на межі фолу: ніхто нікого і ні до чого не здатний примусити на колишніх умовах. Локація або спеціально організований навчальний простір – тепер більше не проблема. Як у дорослих, так і у дітей виявляються відносно нові компетентності за типом толерантності до невизначеності і різноманіття форм резельєнтної поведінки. Широка різноманітність індивідуальних траєкторій розвитку та навчальної і професійної діяльності не тільки актуалізувалась, але також чекаєть своєї утилізації та педагогічного забезпечення.

Безумовно при «сприятливому» завершенні глобальної кризи, можна було б очікувати відкату системи на «старі» експериментальні рейки НУШ. І, тим не менше, мабуть всі суб'єкти освітнього процесу будуть змушені враховувати набутий впродовж карантину досвід свободи самовизначення і самореконструкції. У сучасній економіці логічним виходом є вже апробований перехід на формат гіг-економіки, сутність якої полягає в розширенні тимчасових і максимально неформальних / живих форм організації і ведення бізнесу за типом аутсорсингу, фрілансу і багато іншого: конкретні проблеми змушують генерувати гнучкі і маловитратні форми виробництва, комунікації та управління.

У цьому ж контексті медицина також змушена апробувати форми «гіг-охорони здоров'я» [2], що полягає в організації короткострокових медичних проектів з наймом тимчасових співробітників і локацій з використанням мобільних додатків і інтернет технологій. Прикладом оперативної роботи в цій сфері суспільного життя являють собою безпрецедентні випадки організації госпіталів, пунктів діагностики і спонтанного обміну досвідом серед вірусологів і практиків медицини під час боротьби з епідемією.

Вдалим прикладом гіг-економіки під час карантину виявилась спонтанна психологічна онлайн допомога за типом «гіг-психологічної служби». Перші вдалі і мобільні форми проявилися в реалі в 2014 році на Майдані, зараз – в соціальних мережах і онлайн платформах. Всі попередні спроби формалізувати її за класичним медичним типом схоже виявляються просто недоречними: гнучка (ринкова) модель системи, що самоорганізується, все більше набирає сили [1].

Логічним наслідком було б закріплення менш формалізованих і консервативних форм в системі «гіг-освіти» [5]. Принципова можливість їх реалізації давно апробована практикою інтенсивного навчання. Зокрема, з входженням в простір культури SALT (Suggestive, Accelerative Learning and Teaching – анг. мова) [3] з'явилася принципова можливість вчитися швидко, ефективно з використанням альтернативних механізмів підготовки і навчання засобами гри з опорою на механізми релаксації, мимовільного запам'ятовування і самоорганізації учнів. До аналогічного можна віднести особистісно орієнтовані фасілітативні стратегії підготовки з акцентом на супроводі варіативних стратегій саморозвитку і самонавчання.

Але головне вже стає не зміст, яке підлягає засвоєнню, і навіть не методи засвоєння, різноманіття яких наразі очевидно і цілком доступно онлайн і оффлайн, а формування готовності толерувати невизначеність, жити в стані постійних трансформацій як на соціальному, груповому, так і індивідуальному рівні, коли непередбачуваний, динамічний, невизначений і складний світ («VUCA-world» [1], [4], [6]) – більше не виклик, а щоденна практика.

Більш того, серед пріоритетів освіти – розгляд даного світу як найбільш стабільного і непередбачуваного, де пріоритет постійних переходів є постійною практикою, а гіг-освіта з його плинністю і варіативністю форм і засобів / способів буде новою реальністю або НУШ 2.0.

Висновки

Ситуація спонтанної реорганізації освіти під час карантину підтвердила, що наш трансформаційний потенціал (як на глобальному, так і локальному рівні) перевищує прогнозоване норми і може реалізовуватися короткостроково і за типом метаморфози.

Перспективи впровадження реформи НУШ в даний час виявилися не настільки радикальними і амбітними і можуть бути продовжені в формі нового проекту, зміст якого відповідає умовам організації гіг-освіти в якості такого, який найкраще відповідає новій реальності і практиці VUCA-світу: постійного перевизначення цілей, форм і методів підготовки і функціонування суб'єктів освітнього процесу.

В даному контексті толерантність до невизначеності як здатність проживати нестійкість постійних змін доповнюється інтолератністю до визначеності, яка зумовлює реальність цих змін. При цьому пріоритети гіг-освіти ні в якій мірі не виключає варіативність і взаємну доповнюваність різних освітніх форм та інститутів: кожна з них відповідає принципам і умовам існування іншої. Більш того подібна «визначеність», «рукотворний хаос» і різноманіття є сприятливою умовою для переходу на нові витки розвитку освітнього простору.

Список використаних джерел

1. Лушин П. В. Хаос и неопределенность: от страдания – к росту и развитию [Текст] : Монография / Лушин П. В. – Киев, 2017. – 144 с. – (Серия «Живая книга» ; Т. 4).
2. Alanezi, F., Alanzi, T. A Gig mHealth Economy Framework: Scoping Review of Internet Publications // JMIR Mhealth Uhealth. – 2020, Jan 15. –8(1):e14213. doi: 10.2196/14213.
3. Dipamo, В. and R. F. S. An evaluation of SALT (Suggestive-accelerative learning and teaching) techniques // Australian Journal of Educational Technology, 1990. – № 6(1). – Retrived from:https://ajet.org.au/index.php/AJET/article/download/2284/1115/
4. Galef, J. Uncertainty in Science: It’s a Feature, Not a Bug // The Humanist.com. – Retrived from: https://thehumanist.com/magazine/january-february-2010/features/uncertainty-in-science-its-a-feature-not-a-bug
5. Kosheleva, O., Viera, J., Kreinovich, V. From gig economy to gig education // Mathematical Structures and Modeling. – 2019. – # 2 (50). – Pp. 107–111. – Retrived from: https://cyberleninka.ru/article/n/from-gig-economy-to-gig-education/viewer
6. Lushyn, P. The Problem of Pedagogical Transfer of Critical Thinking Curriculum within Global and Ecopsychological Perspectives // Children Philosophize Worldwide: Theoretical and Practical Concepts. – 2009. – # 9. – P. 179–184.
7. Ruyter, A. d., Brown, M., Burgess, J. Gig work and the fourth industrial revolution: conceptual and regulatory challenges //Journal of International Affairs. – Vol. 72. – No. 1: “The fourth industrial revolution” (Fall 2018/Winter 2019). – P. 37–50.

---

---