Кравчук С.Л.Особливості рефлексивної культури здобувачів вищої педагогічної освіти як умова ефективного впровадження освітніх реформ
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Кравчук С.Л. - кандидат психологічних наук, доцент, старший науковий співробітник Лабораторії психології спілкування, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, м. Київ, Україна
Зміст |
Постановка проблеми
Успішне впровадження освітніх реформ можливе за наявності необхідних ресурсів та за тісного співробітництва всіх учасників освітнього процесу: вчителів, дітей, батьків, психологів, соціальних працівників.
Визначення умов партнерської взаємодії, налагодження партнерських відносин у учасників процесу реформування зумовить ефективне впровадження реформи у сфері загальної середньої освіти.
Студенти педагогічних спеціальностей є потенційними майбутніми вчителями і батьками. Саме тому проблема умов партнерської взаємодії у здобувачів вищої педагогічної освіти як учасників процесу реформування освіти набуває все більшої актуальності та практичної значущості.
Аналіз результатів дослідження
Важливою умовою партнерської взаємодії учасників процесу реформування виступає особистісна рефлексивна культура.
Поняття «рефлексивна культура» є відносно новим і недостатньо розвиненим поняттям в психології.
У філософії під рефлексією розуміється властивість розуму звертатися до внутрішнього світу, спостереження за діяльністю або станом розуму та аналіз деяких знань, що приводить до отримання нового знання.
У психології вчені розглядають рефлексію як здібність людини до самоаналізу, осмислення і переосмислення своїх предметно-соціальних відносин з навколишнім світом, як необхідну складову розвиненого інтелекту людини.
С. Ю. Степанов і І. М. Семенов [5] зазначають, що суб’єкт може рефлексувати:
1) знання про рольову структуру та позиціональну організацію колективної взаємодії;
2) представлення про внутрішній світ іншої людини та причини тих чи інших її вчинків;
3) свої вчинки і образи власного «Я» як індивідуальності; 4) знання про об’єкт та способи дії з ним.
С. Ю. Степанов розглядає рефлексивність як якість, властивість особистості.
На думку С. Ю. Степанова і І. М. Семенова, можна виокремити такі типи рефлексії: кооперативна, комунікативна, особистісна, інтелектуальна. В. Є. Лепський [2] визначає рефлексивну культуру як систему способів організації рефлексії, що створені і функціонують передусім на інтелектуальних й ціннісних засадах.
Структура рефлексивної культури може бути представлена через структуру психічних процесів і їх властивостей, особистісних властивостей, знань, умінь та навичок.
Згідно із В. О. Сластьоніним [3], рефлексивна культура поєднує в собі сукупність індивідуальних, соціально обумовлених способів усвідомлення і пересмислення суб’єктом власної життєдіяльності. В. О. Сластьонін вважає, що рефлексивна культура характеризується певним рівнем розвитку професійної самосвідомості і професійної компетентності, соціально і професійно обумовлених способів усвідомлення і переосмислення змісту професійної діяльності [3, с. 37].
Дослідник В. Є. Лепський вважає, що якісними показниками рефлексивної культури є такі: здатність і готовність її носіїв діяти в ситуаціях з високою мірою невизначеності; гнучкість у прийнятті рішень; готовність до пошуку шляхів вирішення творчих завдань у кризових ситуаціях; здатність переосмислювати стереотипи власного досвіду; можливість адекватно ситуації реалізовувати особистісні, комунікативні і інтелектуальні якості [2, с. 128].
На основі аналізу теоретичних джерел [2; 3; 4; 5; 6], присвячених даній проблемі, встановлено, що високий рівень рефлексивної культури є значимим чинником формування самоконтролю, адекватної самооцінки, способів саморегуляції, а також досягнення особистістю високих результатів діяльності.
Компоненти рефлексивної культури тісно пов’язані з реалізацією задач і функцій професійної діяльності.
На думку В. Єлісеєва [1], рефлексивна культура педагога визначається як психологічне новоутворення, властиве природі творчої педагогічної праці, як системоутворювальний чинник професіоналізму, який характеризується сукупністю здібностей, способів і стратегій, що забезпечують усвідомлення і переосмислення змісту педагогічної діяльності, як механізм подолання стереотипів особистісного зростання і діяльності шляхом їх переосмислення і висунення інновацій, розв’язання проблемних ситуацій у ході виконання професійних завдань.
Мета дослідження
Метою нашого дослідження є визначення особливостей якісних показників рефлексивної культури студентів педагогічних спеціальностей як умови ефективного впровадження освітніх реформ.
Аналіз результатів дослідження
Нами використовувались такі психодіагностичні методи:
1) методика вимірювання комунікативної та соціальної компетентності В. М. Куніциної;
2) авторська дослідницька анкета, спрямована на дослідження суб’єктивних ставлень до впровадження реформи у сфері загальної середньої освіти.
У нашому емпіричному дослідженні взяли участь 112 респондентів (62 особи жіночої статі та 50 осіб чоловічої статі) юнацького віку (від 19 до 25 років) – студенти педагогічних спеціальностей Національного університету імені М. П. Драгоманова.
На основі авторської дослідницької анкети, спрямованої на дослідження суб’єктивних ставлень до реформи у сфері загальної середньої освіти, ми сформували дві групи учасників дослідження:
1 група – студенти педагогічних спеціальностей, які характеризуються активним негативним ставленням до реформи у сфері загальної середньої освіти (27 осіб);
2 група – студенти педагогічних спеціальностей, які характеризуються активним позитивним ставленням до реформи у сфері загальної середньої освіти (32 особи).
Інші 53 особи з загальної вибірки не ввійшли в обидві групи, бо обрали інший варіант відповіді.
Емпірично встановлено, що у студентів педагогічних спеціальностей, які характеризуються активним позитивним ставленням до впровадження реформи у сфері загальної середньої освіти в більшій мірі виражені розуміння педагогічних ситуацій, комунікативна компетентність, соціально-психологічна компетентність, стабільність людських стосунків, порівняно зі студентами педагогічних спеціальностей з вираженим активним негативним ставленням до впровадження реформи у сфері загальної середньої освіти.
Висновок
Активне позитивне ставлення студентів педагогічних спеціальностей до впровадження освітніх інновацій, їх психологічна готовність до їх впровадження визначається їх розвиненою рефлексивною культурою. В перспективі ми плануємо дослідження психологічних чинників інноваційної активності здобувачів вищої педагогічної освіти.
Список використаних джерел
- Елисеев В. К. Становление и развитие рефлексивной культуры учителя как субъекта педагогической деятельности: автореф. дисс. на соискание научн. степени доктора пед. наук: 13.00.08 – теория и методика профессионального образования / В. К. Елисеев. – М.: Московский госуд. пед. Университет, 2005. – 42 с.
- Лепский В. Е. Рефлексивно-активные среды инновационного развития / В. Е. Лепский. – М.: Когито-Центр, 2010. – 255 с.
- Сластенин В. А. Рефлексивная культура и профессионализм учителя / В. А. Сластенин // Педагогическое образование и наука: Научно-методический журнал. – 2005. – № 3. – С. 7-9.
- Степанов С. Ю., Семенов И. Н., Новикова Е. Р. Типы и функции рефлексии в организации принятия решения оператором / С. Ю. Степанов, И. Н. Семенов, Е. Р. Новикова // Проблемы инженерной психологии. – 1984. – Вып. 2. – С. 127-129.
- Степанов С. Ю., Семенов И. Н. Психология pефлексии: пpоблемы и исследования / С. Ю. Степанов, И. Н. Семенов // Вопpосы психологии. – 1985. – № 3. – С. 31-40.
- Швыдкая М. В. Рефлексивная культура как акмеологический инвариант профессионализма кадров управления: Дис. … канд. психол. наук: 19.00.13. / М. В. Швыдкая. – М.: РГБ, 2006 – 176 с.