Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Коломієць Світлана Анатоліївна, здобувач кафедри іноземних мов та українознавства Полтавська державна аграрна академія, м. Полтава

УДК 378.147:811.111-057.87:33

Стаття присвячена висвітленню проблемних питань, які пов’язані з теоретичними основами ігрових технологій при викладанні англійської мови студентам економічних спеціальностей. Узагальнена і розкрита сутність та зміст понять “гра”,“педагогічна технологія” та “ігрова технологія”.

Ключові слова: технологія, педагогічна технологія, ігрова технологія, англійська мова, економічна спеціальність.

Статья посвящена освещению проблемных вопросов, связанных с теоретическими основами игровых технологий при преподавании английского языка студентам экономических специальностей. Обобщена и раскрыта сущность и содержание понятий "игра", "педагогическая технология" и "игровая технология".

Ключевые слова: технология, педагогическая технология, игровая технология, английский язык, экономическая специальность.

The article deals with theoretical basics of game technologies in teaching English to students of economic specialties. It is summarized and revealed essence and content of the “game”, “educational technology” and “game technology”.

Keywords: technology, educational technology, game technology, English, economic specialty.

Зміст 1 Актуальність проблеми 2 Аналіз наукових досліджень 3 Методологія дослідження 4 Мета та завдання 5 Основний матеріал з обґрунтуванням отриманих результатів 6 Висновки і перспективи подальших досліджень 7 Список використаних джерел

Актуальність проблеми

У зв’язку з тим, що наша країна дедалі швидше інтегрує у міжнародний простір, вимоги до майбутнього фахівця, незалежно від його спеціальності, надзвичайно зростають, особливо це стосується володіння іноземними мовами.

Перед вищою освітою стоїть завдання підготовки професійно-компетентної, з широким науковим кругозором, активно-творчої особистості економіста, здатного ефективно вирішувати складні професійні завдання на сучасному етапі. Але, на жаль, сьогодні не всі випускники вищих навчальних закладів (ВНЗ) відповідають вимогам, які диктує нам час. Ось чому в даний час відбувається перегляд змісту освіти, введені нові освітні стандарти, збільшено обсяг навчального матеріалу і, разом з тим, зменшується час, що відводиться на його вивчення. Це відноситься і до викладання іноземної мови студентам економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах України.

У сучасних умовах добре знання іноземної мови полегшує пошук роботи випускникам ВНЗ і сприяє подальшому професійному зростанню. У той же час при малій кількості годин на вивчення мови, яка відводяться програмою, випускники не завжди достатньою мірою володіють предметом, відчувають труднощі в застосуванні його на практиці, тобто не досягається основна мета навчання мови у вищій школі – підготувати кваліфікованого фахівця зі знанням іноземної мови. Дане протиріччя змушує шукати шляхи підвищення ефективності викладання іноземної мови студентам економічних спеціальностей ВНЗ України. Використання ігрових технологій при навчанні студентів іноземній мові цілком відповідає тенденції переходу від переважно інформативних до активних форм і методів навчання. Це і зумовило нагальну потребу дослідження зазначеного питання.

Аналіз наукових досліджень

Дослідженням проблем застосування ігрових технологій, мотивації ігровий діяльності присвячені численні роботи вітчизняних науковців: Н.П. Анікеевої, Ю.Л. Бабанського, Л.А. Байкова, Н.І. Болдирева, Л.С. Виготського, О.С. Газмана, Р.І. Жуковської, М.В. Кларіна, А.Н. Люблінської, П.І. Підкасістого, А.С. Прутченкова, П.А. Рудіка, Л.С. Славіної, С.А. Шмакова, Г.І. Щукіної та зарубіжних практиків: Е. Берна, Б. Блума, Я. Корчака та ін.

Дослідженням підходів до визначення педагогічної технології присвячені наукові праці цілої низки відомих вчених: В.Ф. Башаріна, В.П. Беспалько, Т.М. Давиденка, О.В. Долженка, М.В. Кларіна, В.М. Монахова, Г.И. Моревої, А.П. Свиридова, Д.В. Чернилевського, Т.І. Шамової, В.Л. Шатуновського та ін.

Незважаючи на глибину дослідження різноманітних технологій при навчанні іноземних мов, поза увагою залишаються питання ігрових технологій при викладанні англійської мови студентам економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах України.

Методологія дослідження

Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань у статті використано базові методи наукового пізнання: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні та методологічні узагальнення); статистичних угруповань, монографічний.

Мета та завдання

Узагальнити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови і засоби ефективного використання ігрових технологій у процесі навчання студентів економічних спеціальностей у вищих закладах України.

Основний матеріал з обґрунтуванням отриманих результатів

Викладання іноземної мови студентам економічних спеціальностей у ВНЗ України спрямоване здебільшого на оволодіння майбутніми фахівцями навичок професійної комунікації. Це можна зробити за допомогою поєднання традиційних і новітніх технологій.

Серед форм і методів навчання, які сприяють розвитку пізнавальної активності студентів, що полегшують їм подальшу адаптацію до реальної професійної діяльності особливе значення мають ігрові технології, що дозволяють моделювати ситуації професійної діяльності на заняттях, що сприяють розвитку професійної компетентності. Це особливо відноситься до навчання майбутніх фахівців іноземної мови, оскільки останні є засобом комунікації, а не просто одним з теоретичних предметів [8].

Традиційне вивчення лексико-граматичного матеріалу у ВНЗ не в змозі навчити фахівця самостійно використовувати іноземну мову в ситуаціях професіонального спілкування. Отже, навчання професійно-орієнтованої іноземної мови набуває особливої актуальності. Систематичне ж застосування ігрових технологій на заняттях сприяє формуванню пізнавальної активності, самостійності студентів, розвитку творчого мислення, формує навички професійного спілкування іноземною мовою, сприяє оволодінню професією. Тут на допомогу приходить інформація про особливості застосування ігрових технологій для формування пізнавальної активності студентів, вироблення професійної компетентності майбутніх фахівців за економічним спрямуванням.

Для того, щоб розкрити сутність та зміст поняття “ігрова технологія”, вдамося до аналізу понять “гра” та “педагогічна технологія”. Термін “гра” має різні тлумачення, тому що гра – це складне соціокультурне явище, яке досліджується з позицій філософії, культурології, психології, педагогіки тощо.

Отже, підходи до визначення “гра” нами представлені в табл. 1.

Таблиця 1.

Підходи до визначення “гра”

Джерело	Визначення
Англо-російській словник [1, с. 361]	Гра: 1) (дія) play (в розділі значення); acting, performance (актора); playing (на музичному інструменті);
	2) (рід гри; ​​спорт) game; зимові ігри – winter games; поза грою - off side, out of play; шахова гра – (game of) chess; кімнатні ігри – indoor games, party games (дитячі); рухливі ігри – outdoor games; Олімпійські ігри – Olympic games; гра в орлянку – chuck-farthing; електронна гра – video game; бескозирна гра – norump; ризикована гра – risky gamble; небезпечна гра – dangerous game; подвійна гра – double game; вести подвійну гру – to deal doubly.
Велика енциклопедія [4, с. 312]	Гра – один із засобів розумового, морального і фізичного виховання дітей; змагання зі спортивною метою; гра на сцені, на музичному інструменті.
Л.С. Виготський [5, с. 69]	Гра – це школа довільності, волі і моралі.
Психологічний словник [15, с. 66]	Гра – один із видів активізації людини й тварини. Гра з’являється на певному етапі еволюції тваринного світу як форма життєдіяльності молодих тварин. Дитяча гра – вид діяльності, що розвивається і полягає в наслідуванні дітьми дій дорослих і відносин між ними в особливій умовній формі.
Український педагогічний словник [6, с. 73]	Гра – форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світу можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення (виконання репрезентації) якихось ситуацій, смислів, станів.
Словник В. Даля [7, с. 6]	Гра – це те, чим грають і у що грають: забава, встановлена ​​за правилами, і речі, необхідні для цього.
Словник С.И. Ожегова [12, с. 211]	Гра – той чи інший вид, спосіб, яким грають, розважаються.
Словник російської мови [20, с. 628]	Гра – діяльність, заняття дітей. Заняття, обумовлене сукупністю певних правил, прийомів і служить для заповнення дозвілля, для розваги, є видом спорту.
Радянський енциклопедичний словник [21, с. 480]	Гра – непродуктивний вид діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі. Має важливе значення у вихованні, навчанні та розвитку дітей як засіб психологічної підготовки до майбутніх життєвих ситуацій.
Тезаурус методичного працівника [22 , с. 14]	Гра – форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення (виконання, репрезентації) якихось ситуацій, смислів, станів.

Джерело: сформовано автором на основі: [1, с. 361]; [4, с. 312]; [5, с. 69]; [6, с. 73]; [7, с. 6]; [12, с. 211]; [15, с. 66]; [20, с. 628]; [21, с. 480]; [22 , с. 14]; [22, с. 51].

Дослідження науковців свідчать, що визначення терміну “гра” в різних словниках викладаються дещо по різному, іноді в залежності від характеру процесу, який в даний час досліджується.

Таким чином, узагальнюючи погляди вчених, ми прийшли до висновку, що основний понятійний апарат терміну “гра” – являє собою вид або спосіб діяльності, який дає змогу проявити таланти та здібності людини.

Пошуки відповідей на питання про результативний спосіб навчання привели вчених і практиків до спроби “технологізувати” навчальний процес, тобто перетворити навчання в свого роду виробничо-технологічний процес з гарантованим результатом [9].

Існує і така думка, що технологізація модернізує традиційне навчання лише на основі репродуктивної діяльності, що призводить до звуження педагогічних можливостей навчання, адже технологія – це, перш за все, майстерність і мистецтво у навчанні [19].

Разом із тим, методична майстерність викладача має розвиватися не через забезпечення його великою кількістю рецептурних методичних посібників і широке використання ним готових технологічних процедур. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна психолого-педагогічна підготовка. Технологічність і творчість у навчально-виховному процесі повинні розумно поєднуватися [18].

У зв’язку з цим в педагогіці з’явився напрям – педагогічні технології. Поняття “педагогічна технологія” тісно ввійшло в понятійний апарат педагогічної науки у ХХ столітті і останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти – “педагогічна технологія”, “технологія навчання”, “освітні технології”, “технології в навчанні”, “технології в освіті” – широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і має понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу [2]. Підходи до визначення терміну “педагогічна технологія” нами запропоновано в табл. 2.

Таблиця 2.

Підходи до визначення “педагогічна технологія”

Джерело	Визначення
В.П. Беспалько [3, с. 30]	Педагогічна технологія – це змістовна техніка реалізації навчального процесу, яка б допускала об’єктивний і однозначний контроль ступеня досягнення мети.
О.В. Долженко, В.Л. Шатуновский [8, с. 42]	Педагогічна технологія – це засоби діяльності і відповідні структурно-функціональні блоки, взяті в активному діяльному стані, який передбачає органічне поєднання об'єктивувати засобів діяльності, здібностей і вмінь.
М. В. Кларін [9, с. 23]	Педагогічна технологія – це системна сукупність і порядок функціонування усіх особистих, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічних цілей.
Б.Т. Лихачов [10, с. 22]	Педагогічна технологія – це сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір та компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу.
В.М. Монахов [11, с. 26]	Педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для усіх учасників.
А.П. Свиридов [16, с. 45]	Педагогічна технологія – це процес регламентації й опису операцій з управління процесом.
Г.К. Селевко [17, с. 14]	Педагогічна технологія функціонує і в якості науки, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання; і в якості системи способів, принципів і регуляторів, які застосовуються у навчанні; і в якості реального процесу навчання.
В.А. Сластенин [19, с. 352]	Педагогічна технологія – це упорядкована сукупність дій, операцій і процедур, які забезпечують отримання результату.
Д.В. Чернилевский [24, с. 48]	Педагогічна технологія – це сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний добір і компонування форм, методів, прийомів, дидактичних умов, змісту навчання на основі загальної методології, орієнтованої на задоволення інтересів сучасної політики держави в галузі вищої професійної освіти.
Т.І. Шамова, Т.М.Давиденко [25, с. 246]	Педагогічна технологія – це система спільної діяльності з проектування (планування), організації, орієнтування та коригування освітнього процесу з метою досягнення конкретного результату при забезпеченні комфортних умов усім учасникам.

Джерело: сформовано автором на основі: [3, с. 30]; [8, с. 42]; [9, с. 23]; [10, с. 22]; [11, с. 26]; [16, с. 45]; [17, с. 14]; [19, с. 352]; [24, с. 48]; [25, с. 246].

Оскільки поняття порівняно нове, точного і однозначного визначення на сьогодні немає. При дослідженні поглядів науковців можна виділити декілька підходів до визначення терміну “педагогічна технологія”.

Так, Селевко Г.К. вважає, що педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів [17]. Отже, категорійно-понятійний апарат терміну “педагогічна технологія” – це комплексний, інтегративний процес, що включає людей, ідеї, засоби і способи організації навчання і виховання з гарантованим результатом.

В природі існує дуже багато визначень щодо поняття ігрової педагогічної технології, так як це досить велика група методів і прийомів організації педагогічного процесу, які існують у формі різних педагогічних ігор, та мають чітко поставлену мету навчання.

Серед передових педагогічних технологій у сучасному навчальному процесі викладання іноземної мови, студентам економічних спеціальностей у ВНЗ України, велику увагу приділяють ігровим технологіям. Вони характеризуються наявністю ігрових моделей об’єкта, процесу або діяльності; активізацією мислення й поведінки студента; високим ступенем задіяності в навчальному процесі; обов’язковістю взаємодії студентів між собою та викладачем; емоційністю і творчим характером заняття; самостійністю студентів у прийнятті рішення; їх бажанням набути умінь і навичок за відносно короткий термін [14].

Так, М. Фіцула виокремлює такі види ігрових технологій: ігри-вправи (кросворди, ребуси, вікторини, інтерактивні картки тощо), ігрові дискусії, ігрові ситуації, рольові і ділові навчальні ігри [23].

Ми також погоджуємося з такою думкою автора щодо ігрових технологій. За нашими переконаннями, до ігрових технологій необхідно віднести гру-вправу у поєднанні з граматикою.

Основна технологія гри-вправи вивчення англійської мови студентами економічних спеціальностей заключається в тому, що кожному учаснику надається 5 хвилин для представлення самого терміну, написанного на інтерактивній картці. Студент має перекласти даний термін, скласти словосполучення, вміти виокремити однину та множину запропонованих слів та словосполучень. Нами запропонована вправа для формування лексичних навичок говоріння з поєднанням граматики для студентів, які навчаються в ВНЗ за економічним спрямуванням.

На картці може бути один з термінів: asset; income; market; price; quality; tax тощо.

Наприклад: на картці вказано термін price, де можливі відповіді студента: price (ціна, вартість, цінність, ставка, нагорода), contract price (договірна ціна), cost price (собівартість), market price (ринкова ціна), purchase price (купівельна ціна), retail price (роздрібна ціна), wholesale price (оптова ціна), without price (безцінний), price control (контроль над цінами), price level (рівень цін), prices and incomes policy (політика цін і доходів), cash price (ціна за умови сплати готівкою), cost price (собівартість), discount price (ціна зі знижкою; ціна нижче номіналу), tender price (ціна, запропонована на торгах), unit price (ціна одиниці), retail price (роздрібна ціна), price tag (цінник), sale price (ціна продажу), list price (прайс-лист), target price (цільова ціна), low price (низька ціна), price range (ціновий діапазон) тощо. Однина – price; множина – prices.

І як результат – отримує перемогу той студент, який надав найбільш повну інформацію про вказаний в картці термін. Цю гру-вправу доцільно застосовувати для перевірки словникового запасу з певної теми у поєднанні з граматикою, а також для закріплення пройденного матеріалу, зокрема професійної термінології.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Таким чином, використання ігрових технологій у викладанні іноземної мови студентам економічних спеціальностей ВНЗ України дозволяє досягти належного засвоєння матеріалу усіма студентами, значно збільшити час мовної практики для кожного студента. Застосування ігрових технологій сприяє не лише набуттю певних знань і навичок, розвитку мовних компетенції, а й значно поліпшує пізнавальну активність студентів, формує пошукові, менеджерські та презентаційні уміння та навички.

Потребують подальшого дослідження питання, які спрямовані на пошук методологічних підходів до дослідження різноманітних ігрових технологій при навчанні іноземних мов та подальшого розвитку наукової дискусії щодо проблем використання ігрових технологій у процесі навчання студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів України.

Список використаних джерел

1. Англо-русский словарь / [гл. ред. В. Д. Аракин]. − 6-е изд. – М.: Гос. Изд-во иностр. и нац. словарей, 1964. – 988 c.
2. Атутов П.Р. Технология и современное образование // Педагогика, 1996. – № 2. – С. 21-26.
3. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 192 c.
4. Большая советская энциклопедия: в 30 т. [гл. ред. А. М. Прохоров]. − 3-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1952. – Т. 170. – 619 c.
5. Виготський. Л.С. Гра і її роль у психічному розвитку дитини // Психологія розвитку: Хрестоматія, 2001. – 208 c.
6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1987. – 375 c.
7. Даль В.И.. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Русский язык, 1982. – Т. 3. – 555 c.
8. Долженко О.В., Шатуновский В.Л. Современные методы и технология обучения в вузе. – М.: Высш. шк., 1990. – 191 c.
9. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии (Анализ зарубежного опыта). – Рига: НПЦ “Эксперимент”, 1998. – 180 с.
10. Лихачев Б. Т. Сущность, критерии и функции научной педагогики // Педагогіка. – 1997. – № 6. – С. 21-26.
11. Монахов В. М. Аксиоматический подход к проектированию педагогических технологий // Педагогіка. – 1997. – № 6. – С. 26-31.
12. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русск. яз., 1982. – 816 c.
13. Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн – К.: Вища шк., 1997. – 349 с.
14. Плешакова М.В. Деловые игры в экономике: методология и практика: [учебное пособие] / М.В. Плешакова. – М.: КНОРУС, 2008. – 240 с.
15. Психологический словарь / [гл. ред. В.П. Зинченко]. – М.: Педагогика, 1996. – 440 c.
16. Свиридов А.П. Основы статистической теории обучения и контроля знаний. – М.: Высшая школа, 1981. – 262 с.
17. Селевко Г.К. Сучасні освітні технології: Навчальний посібник. – М.: Народна освіта. 1998. – 256 с.
18. Сікорський П. І. Теорія і методика диференційованого навчання. – Львів: СПОЛОМ, 2000. – 421 с.
19. Сластенин В.А. Педагогика: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В.А. Сластенин. – М.: Изд. центр “Академия”, 2002. – 576 с.
20. Словарь русского языка: в 4 т. [гл. ред. А. П. Евгеньева]. − 3-е изд. – М.: Русский язык, 1985. – Т. 1. – 696 c.
21. Советский энциклопедический словарь / [гл. ред. А. М. Прохоров]. − 3-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1984. – 1600 с.
22. Тезаурус методичного працівника. Укладач Демченко В.В. – Рівне: РОІППО, 2012. – 72 с.
23. Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула – К.: Вид. центр “Академія”, 2002. – 528 с.
24. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособ. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 437 с.
25. Шамова Т.І., Давиденко Т.М. Управління освітнім процесом у адаптивної школі / М.: Центр “Педагогічний пошук”, 2001. – 384 с.

---

---