Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Карпенко Ю.П., викладач Черкаської медичної академії, м. Черкаси

Зміст 1 Постановка проблеми 2 Аналіз результатів дослідження 3 Висновок 4 Список використаних джерел

Постановка проблеми

Для успішного розвитку України, для її світової значимості потрібні професійні фахівці, підготовка яких є основним завданням сучасної освіти. Випускники вищих навчальних закладів повинні не просто володіти певними знаннями та навичками, а бути сучасними, лабільними, творчими, конкурентоспроможними та компетентними. Сучасне суспільство розглядає фахівця не лише як людину – професіонала у певній галузі, але й як людину, здатну ефективно діяти у складних, нестандартних ситуаціях, самостійно приймати рішення, творчо розвиватися і самоудосконалюватися, сповідувати толерантне ставлення до оточуючих, уміти спілкуватися з людьми. Ці та інші професійно важливі властивості та особистісні якості визначають професійну компетентність спеціаліста. Компетентність – це якість, яка дозволяє людині продуктив- но здійснювати свою професійну діяльність та досягати високих результатів [4].

Аналіз результатів дослідження

Майбутній фахівець починає набувати основ професійного зростання вже під час навчання. Тому важливо, щоб студент усвідомив значення набутих компетентностей у його подальшій діяльності. Аналіз наукової літератури свідчить, що психологи і педагоги, які досліджують проблему фахової компетентності, визначають її як складне, інтегроване особистісне утворення, яке має багато складових [2].

Фахова компетентність – здатність успішно виконувати професійні завдання і обов’язки тієї посади, на яку людина претендує. Для майбутнього медичного працівника – це кваліфікаційна характеристика, яка включає:

1. стійкі, інтегровані, системні, ґрунтовні знання з природничогуманітарних, фундаментальних та клінічних дисциплін;
2. уміння застосовувати отримані знання на практиці у нових, нестандартних ситуаціях;
3. професійне зростання;
4. прагнення до самоосвіти, наукового пошуку, розвитку дослідницьких умінь;
5. розвиток особистісно важливих якостей, високий рівень культури при роботі з колегами та пацієнтами;
6. самокритичність, здатність самостійно приймати рішення [3].

Отже, враховуючи специфіку професійної діяльності майбутнього медичного працівника, його фахова компетентність базується на ключових навичках, а саме: професійних, комунікативних, дослідницьких та наукових.

Студенти набувають даних якостей під час навчального та виховного процесу. З досвіду роботи хочемо відзначити, що першокурсники не володіють ні однією з вищеперерахованих якостей. Для них важливим є статус перед однолітками. Тому перед викладачами стоїть важливе завдання допомогти усвідомити значимість майбутньої професії, показати роль у суспільстві. Цього можна досягти лише при злагодженій діяльності всіх структурних підрозділів навчального закладу. Ці аспекти стають пріоритетними при залученні студентів до науково-дослідної діяльності.

На першому курсі науково-дослідна робота включає в себе більше теоретичних аспектів, а саме: робота з фаховою літературою, розвиток ораторських здібностей, уміння виокремлювати головне, здатність до взаємоповаги, схильність до творчості, написання рефератів, складання опорних конспектів тощо. Наприклад, при роботі в хімічному гуртку студенти отримали завдання: «Визначити чи є взаємозв’язок між хімією та медициною». Студенти першого курсу вивчають в основному загальноосвітні дисципліни, тому дане дослідження спонукало їх ознайомитись з фаховою літературою. Більшість інформації було пов’язано з хімією. Проте у студентів виникло бажання до вивчення фахових дисциплін, адже вони визначили для себе певні незрозумілі терміни. Результатом даного дослідження було написання колективної роботи, в якій було багато запитань, що і було поштовхом до подальшої пошукової роботи. Студенти відкрили у собі нові риси, усвідомили свою роль, у них виникло прагнення до особистісного розвитку.

Викладачі усвідомлюють, що компетентність можна представити як систему теоретичної і практичної готовності особистості до ефективної самореалізації у професії, що реалізується через парадигму професійно значущих знань, умінь, якостей, здібностей, схильностей та досвіду професійної діяльності [1]. Тому при роботі в хімічному гуртку студентів старших курсів доцільно використовувати практичні дослідження. Дослідницьке навчання – навчання побудоване на дослідницькій поведінці, яка ґрунтується на базі пошукової діяльності й спрямована на вивчення об’єкта або розв’язання нетипової ситуації. Студенти вже володіють знаннями з загальноосвітніх дисциплін, починають вивчати медичні дисципліни, проходять практику в лікувальних установах. Вони можуть отримати складніше завдання. Наприклад, виявити рівень обізнаності відвідувачів аптеки із сучасними засобами для профілактики грипу, визначити хімічний склад найбільш популярних засобів, якими користуються люди, проаналізувати ефективність та вплив на організм. Для проведення даного дослідження студенти повинні застосувати всі набуті фахові компетентності, як-от: знання з медичних та загальноосвітніх дисциплін, комунікативність, культура, робота з фаховою літературою та іншими джерелами інформації, прагнення до пошуку, аналіз отриманих даних, представлення результатів дослідження, здатність до вирішення проблемних ситуацій тощо. Після даного дослідження студенти усвідомлюють, які якості потрібно ще розвивати, у них виникає прагнення до отримання нових знань, до пошуку розв’язання інших завдань, що можуть виникнути в ході дослідження, до аналізу отриманих результатів. Дана робота потребує гнучкості мислення. Студенти не просто вивчають проблему, а знаходять шляхи вирішення. Викладачі усвідомлюють, що для даної науково-дослідної роботи студенти вже повинні володіти професійною етикою як особистою відповідальністю за наслідки своєї роботи. Бути відповідальним – це навчитися робити вибір і відповідати за нього. Адже студенти самі обирають модель поведінки при спілкуванні з відвідувачами аптеки і несуть відповідальність за отриману від них інформацію. Вони розуміють, наскільки це може бути важливим для певних категорій людей. Викладач повинен пояснити студентам, що головне не принижувати гідність людини, незалежно від того, ким ти плануєш стати в майбутньому.

Висновок

У підсумку зазначимо, що формування фахової компетентності майбутнього медичного працівника, починається під час навчання. Тому викладачі, незалежно від дисципліни, повинні вибудовувати на заняттях систему навчальних цілей, розробляти і впроваджувати компетентний підхід, тобто викладацька діяльність педагогічного колективу повинна узгоджуватися з цілями освіти, навчання. Тому, розробляючи науково-дослідні завдання, потрібно акцентувати увагу на розвитку фахових компетентностей студента та усвідомити, що формування компетентності триває протягом усього професійного становлення особистості і починається набагато раніше від безпосередньої професійної діяльності фахівців.

Список використаних джерел

1. Безпала Г.О. Компетенти фахової компетентності майбутніх учителів. Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. праць. 2014. Вип. 44. С. 67-72.
2. Пляка Л. В. Професійна компетентність як фактор формування конку- рентоспроможності майбутніх фахівців. Молодіжна політика: проблеми і перспективи: матеріали VI Міжнародної наук.-практ. конф. (Дрогобич, 15-16 травня 2009 р.). Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. Івана Франка, 2009. С. 135-137.
3. Професійна компетентність майбутнього лікаря. URL: http://pidruchniki.com/2015060965025/psihologiya/profesiyna_kompetentnist_may butnogo_likarya (дата звернення: 19.02.2018).
4. Фахова компетентність як показник психологічної готовності до профе- сійної діяльності. URL: http://uastudent.com/fahova-kompetentnist-jak-pokaznyk- psyhologichnoi-gotovnosti-studenta-do-profesijnoi-dijalnosti (дата звернення: 19.02.2018).

---

---