Вернік О.Л. Проблема психологічної безпеки особистості в медійному просторі новин
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Вернік О.Л., старший науковий співробітник лабораторії екологічної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, м. Київ.
Зміст |
Постановка проблеми
Невід’ємною складовою повсякденного життя сучасної людини є новини – інформація про події, що відбулися, відбуваються чи очікуються в навколишньому соціальному і природному світі. Вони слугують особі, насамперед, в орієнтації у її поточному житті, задовільняючи при цьому й інші потреби – пізнавальні, естетичні, у безпеці, приналежності тощо.
На цій базі виникла і розвинулася сфера суспільного життя, соціально- економічної діяльності, пов’язаної з виробництвом і поширенням новин. У ХІХ – на початку ХХ століть відбулася «інструменталізація» даної сфери, було виявлено її можливості у впливі на соціальні установки і поведінку різних шарів й різного масштабу спільнот.
Аналіз результатів дослідження
Починаючи з другої третини ХХ століття, з розвитком комунікативних технологій, лінгвістики, суспільним поширенням ідеї дискурсу, постмодерністського світогляду в цілому, сфера новин починає усвідомлюватися інструментом створення цілісного, хоча й територіально обмеженого, образу світу, що яскраво підтверджується історією нацистської Германії, СРСР.
З 1970-х–1980-х років у зв’язку з глобальним упровадженням комунікативних дискурсивних практик, розвитком телебачення, а з 1990-х років – Інтернет, приходить усвідомлення, що новини можуть не тільки, й навіть, не стільки відображувати поточний стан сучасного світу, скільки створювати цілісну картину, образ світ, як глобальний, так і локальний – той, що «за вікном». В таких умовах отримали розвиток соціальні і психологічні технології впливу на індивідуальну і масову свідомість, її формування через сферу новин, серед яких одними з найпопулярніших на сьогоднішній день є НЛП-технології. Особливе значення мають медіа новини в соціальних системах з істотною соціальною нерівністю й, пов’язаним з цим, обмеженням соціальних прав і свобод. В такій ситуації довгий час перебувала і продовжує перебувати Україна. Починаючи з 2014 року дане становище значно погіршується через зовнішню агресію, зокрема у формі інформаційної війни.
На відміну від мирного часу, в ситуації війни кінцевою метою впливу стає не той чи інший образ, але руйнація будь-якого образу, будь-якої цілісності, створення інформаційного хаосу, й пов’язаних з ним масових панічних настроїв, проявів агресії, насильства, фрустрацій, депресій, неврозів тощо. Проблема поглиблюється й нерозв’язуваним когнітивним протиріччям, типу «війна є, але війни нема». Суспільство встало перед абсолютно новою проблемою – переважна більшість у повсякденні живе мирним життям, тобто їх спосіб життя зорганізовано відповідно умовам мирного часу, в яких актуалізуються ідеї розвитку, самореалізації, самоактуалізації, смислу тощо. Проте, на сході України йде війна, в інформаційному полі новин – в Україні йде війна, й згідно цього на першому місці громадянина має бути не розвиток, але пожертва, виживання, перемога тощо. Постійний когнітивний дисонанс посилюється чинниками явної соціальної й економічної несправедливості.
У рамках ведення інформаційних війн («послаблення джерел загроз» [1; 3]), зокрема й з Україною, в країні – агресорі було створено так звані «фабрики тролів». За численними публікаціями результатів розслідувань силових відомств в авторитетних ЗМІ (зокрема, CNN), саме за їх участю здійснюються інформаційні атаки, операції, підтримка агресивних інформаційних втручань в український новинний простір. При цьому важливо усвідомлювати, їх діяльність полягає не стільки в створенні й поширенні «фейкових» новин й інформаційних приводів, скільки в управлінні наявними в Україні інформаційними потоками через найпопулярніші інтегратори новин – google news, ukr net, yandex новини, bigmir.net, i.ua, meta.ua й ін., та спеціалізовані сайти новин.
Серед інструментів впливу на потік новин насамперед можна виділити: відшукування та штучне підвищення рейтингу й підняття у топ (в ідеалі – повне формування стрічки з..) повідомлень чи публікацій, що відповідають вказаному розробниками дискурсу фрейму (наприклад, роздмухування «проблеми» українсько-польських стосунків), коментарі до публікацій певної спрямованості у вигляді дискусії якби різних читачів з якби альтернативними позиціями. За аналізом конкретних технологій проведення інформаційних операцій можна звернутись до [2].
На підтвердження наявності вказаного впливу ми оглянули рейтинги українських новинних ресурсів, опублікованих Інтернет-асоціацією України й передрукованих багатьма сайтами [1], наприклад під назвою «Яким ЗМІ довіряють українці». Серед топ 10 на перших місцях «Сьогодні.ua» (1 місце) й «Обозреватель» (3), які вирізняється миролюбно стриманою позицією щодо ситуації на сході України й, особливо, до країни – агресора, й також сайти, напряму пов’язані з країною-агресором «Газета.ua» (6), «Страна.ua» (8) й «РБК.ua» (9). Якщо ж подивитись рейтинги на bigmir.net за групою «політика» [На 20.02.2018], на перших місцях за звертанням відзначено ресурси «Українського вибору», «УНА-УНСО», «Нескореної нації», що орієнтуючись на інформацію з різних регіонів України, зовсім не відповідає дійсності.
З наведеного можна зробити щонайменше два висновки: по-перше, у суспільній думці відбувається штучне нав’язування радикалізації українського суспільства, й, по-друге, з боку органів влади ситуація у цьому напрямку знаходиться поза меж впливу і контролю. Тож окрема людина залишається певною мірою наодинці з ворожим, агресивним середовищем сьогоденних новин.
З іншого боку, державна регуляція і контроль за українським сегментом Інтернету, у вказаних вище умовах соціальної нерівності й обмежених прав і свобод, може призвести до повторення ситуації нашого східного сусіду, затвердження авторитаризму, чи, взагалі, тоталітаризму. Варто нагадати з цього приводу, що у 2000 році в Москві на 2-й конференції з екологічної психології було презентовано концепцію інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства і держави (В. Лепський, В. Грачьов й ін.), зокрема було представлено узагальнену модель забезпечення інформаційно-психологічної безпеки [3, c. 274]. ЇЇ, чи подібну до неї, вочевидь було реалізовано в Росії у повному обсязі. Концепція виявилася ефективною, проте з окреслених вище причин призвела до утворення того, що досить часто порівнюється з пропагандистською «машиною».
Також, ми поділяємо думку О. Покальчука [4] щодо хибності ідеї дзеркального (симетричного) протистояння в інформаційній війні. Це означатиме втягування у нав’язуваний ззовні дискурс, що буде пов’язане з зайвими витратами ресурсів, яких в Україні не вистачає.
В даних умовах питання збереження психологічного здоров’я особистості при взаємодії з медіа середовищем новин виходить на одне з перших місць. Воно ще більше загострюється в ситуації обмежених соціальних контактів осіб поважного віку. Чи можливо і яким чином розрізнити фактичну новину від складової інформаційної ворожої операції? Чи потрібно, взагалі, це робити?
Аналізуючи існуючі на сьогодні методи і методики індивідуального захисту щодо негативних маніпулятивних впливів ЗМІ, відзначимо два моменти. По-перше, їх можна умовно поділити на декілька груп залежно від психологічного джерела, зокрема:
- мотиваційно-регулятивні, в основі яких самоконтроль за кількістю витраченого часу, часу доступу (умовно, з 21.00 до 21.15), кількістю щоденних звертань до новинних стрічок, створенню і встановленню різноманітних «black list» – списків власноруч заборонених сайтів і т. і.;
- когнітивні, в основі яких аналіз і співставлення змісту, визначення надійних, ненадійних джерел поширення, зв’язок змісту з джерелом, контент- аналіз, виділення коннотату й т. п.;
- емотивно-чуттєві, в яких пропонується співставляти власний емоційний стан до і після читання повідомлення. У випадку його погіршення, навіть не артикульованого, класифікувати новину та, можливо, її джерело як шкідливі;
- екзістенційно-смислові, засновані на ідеї включеності-відчуженості власного «Я» і світу. Тут визначальними питаннями є: «Яке місце та чи інша подія, ситуація викладена в новинному повідомленні займає саме в моєму житті, як вона в нього вписується?» та «Де Я-сам по відношенню до події, ситуації, що викладена в новині?».
По-друге, серед розглянутих методів, навряд чи можна виділити один чи групу, ефективність яких була б абсолютною. Скоріш мова може йти про зв’язок ефективності з індивідуально-типологічними особливостями особистості й про певне поєднання різнотипових методик.
Висновок
Нарешті, не можеш змінити ситуацію, змінюй ставлення до неї. На наше глибоке переконання, простір новин відображує не реальний, але певний «квазісвіт», до якого пересічна людина має таке ж відношення, як й до погоди за вікном: «Сьогодні хмарно, можливі опади. Завтра очікується ясний сонячний день».
Список використаних джерел
- Грачев Г.В. Диалектика взаимосвязи информационно-психологической безопасности личности, общества и государства // 2-я Российская конференция по экологической психологии. Тезисы. – М.: Экопсицентр РОСС, 2000. – С. 278-279.
- Зеленін В.В. По той бік правди: НЛП як зброя інформаційно- пропагандистської війни. – К.: «Люта справа», 2015. – 384 с.
- Лепский В.Е. Информационно-психологическая безопасность: экопсихо- логия информационной среды общества // 2-я Российская конференция по эко- логической психологии. Тезисы. – М.: Экопсицентр РОСС, 2000 – С. 272-276.
- Покальчук О.В. Проксі-війна і інформаційні операції // LB.UA. [Електрон- ний ресурс] (на 21.02.2018): https://lb.ua/society/2017/12/13/384643_ proksiviyna_i_informatsiyni.html.