Біла І. М. Інформаційна безпека розвитку особистості
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Біла І.М. – доктор психологічних наук, професор, вчений секретар Відділення психології, вікової психології та дефектології НАПН України, м. Київ
Зміст |
Постановка проблеми
Різке збільшення обсягу інформації, поява в середині ХХ століття комп’ютерів знаменували новий щабель розвитку, що отримав назву «інформаційне суспільство», відмінною рисою якого є зростання числа людей, зайнятих інформаційними технологіями, наростаюча інформатизація суспільства з використанням ЗМІ, телебачення, мережі Інтернет. Величезний потік інформації створює небезпеку дезорієнтації, аддикції, залежності від чужої думки, виникнення стресу, неврозів і т. п.
Аналіз результатів дослідження
Особливо небезпечний безперервний і неконтрольований потік інформації для ще несформованої дитячої свідомості. У ранньому віці, коли дитина починає активно пізнавати світ, оволодівати руховими навичками, предметною діяльністю, вона прагне наповнити своє життя знаннями та враженнями про навколишнє. Але дорослі часто не зацікавлені у пізнавальній самостійності, експериментуванні дитини, трактуючи їх як прояв зухвалості малюка, його некерованості та прикриваються наслідками фізичної небезпеки. Пізнавальну зосередженість вони частіше всього замінюють на суєтність, або ж на «зручні» для них та «безпечні» для дитини заняття – ТБ, ПК тощо. Але віртуальний світ для неї це – світ задзеркалля, де все втрачає свої реальні координати і форми. Дитина, у якої ще не розвинена цілісність сприйняття картини світу, ціннісні орієнтири, моральні ідеали, потрапляючи у вир, хаос інформації, втрачає межу між реальністю і віртуальністю. Її психіка, не готова до натиску інформації, набуває «потворну форму». Батьки, спостерігаючи у дитини ознаки агресивності, тривожності, підвищеної сексуальності, звертаються до фахівців і знімають з себе будь-яку відповідальність. Відповідальність за те, що не знайшли час для дитини, замінили особисте спілкування спілкуванням з комп’ютером, не допомогли розібратися в тому, що таке добре, а що таке погано. Діти самотньо йдуть у віртуальний світ, так і не зорієнтувавшись, що таке реальне життя, реальні цінності. Життя у віртуальному просторі поступово виробляє певні поведінкові установки, які вступають в конфлікт з реальним життям:
- безкарність і безвідповідальність (між користувачем і героєм на моніторі);
- вседоступність інформації (подивитися все, що завгодно);
- відсутність авторитетів в морі інформації;
- відмова від етикету;
- високий рівень довіри до незнайомих людей;
- використання сленгу, відсутність культури спілкування;
- заохочення безграмотності, убогості мови;
- виснаження потреби живого пізнання, самопізнання;
- примітивізація свідомості через повторення однотипних дій у комп’ютерних іграх;
- дезадаптованість в суспільстві однолітків;
- емоційна депривація;
- агресивність, втрата почуття співпереживання;
- відсутність оптимістичної картини світу, радісного світовідчуття і віри в майбутнє;
- нерозбірливість до інформації, відсутність критичного мислення.
Екран для сучасної дитини є не стільки інформатором і джерелом побудови картини світу, скільки її конструктором, що агресивно програмує її спосіб життя, систему цінностей, світосприймання. Справді, стикаючись із новим об’єктом пізнання суб’єкт, не володіючи достатньою базою сенсорних еталонів та навичками перцептивних дій, або ігнорує його зовсім, або ж навпаки приділяє йому надмірну увагу, якщо це уміло представлений («знавцями» психофізіології) стимул. Поступово протягом життя сенсорна база заповнюється псевдоеталонами, якими людина й керується на рівні рефлексів, при цьому озираючись на інших (раптом я не правильно зрозумів, сприйняв не так як усі й т. п.).
Окрім сказаного сьогодні існує реальна інформаційно-психологічна загроза, адже в умовах постійного зростання загального обсягу інформації збільшується небезпека інформаційного перевантаження психіки людини, що може провокувати її заторможення, певне блокування. Це можна порівняти із явищем надмірного збільшення кисню в середовищі, яке призводить до негативної дії на живі організми. Кисень, необхідний для життя, в той же час за умов його надлишку в середовищі, є отрутою для різних представників тваринного й рослинного світу. Метафоричним прикладом шкоди надміру навіть найкориснішого може бути й зміст відомої дитячої казки «Горщик каші», коли горщик наварив каші стільки, що важко було пройти вулицями міста. Подібне відбувається із величезною кількістю доступної інформації й неможливість повністю її «переварити», систематизувати, вибрати, що породжує небажання, а потім і невміння концентруватися на одному, але об’ємному джерелі. Інформаційне перевантаження призводить до виникнення проблем із пам’яттю й до загального погіршення працездатності мозку.
Безліч цілей та завдань, що стоїть перед сучасною людиною і вимагають одночасності виконання – забирають багато енергії на процес перемикання між ними, а не на їх виконання. З боку це виглядає як отупіння, поверховість, відстороненість, якщо до свідомості не доходить інформація ззовні. Коли людина відчуває в собі подібні симптоми і не розуміє їхніх причини, вона не намагається скоротити кількість завдань, а навпаки намагається прискорити процес перемикання між ними – зрештою це призводить до перевтоми.
Також часто інформація надходить не у відповідь на запит, а сама знаходить свого одержувача, при цьому споживач виявляється не готовий до її сприйняття й інформація не лише виявляється несприйнятою, але й вносить істотний хаос в уявлення людини про світ. Саме хаос, відсутність структури і викликає інформаційну перевтому.
На думку вчених, справлятися з інформаційної перевантаженістю сьогодні стає все важче. Інформаційна картина все більше нагадує Twitter, коли мільйони фактів, думок, ідей та оцінок протистоять одна одній, а число охочих розповісти, продемонструвати або подискутувати росте з кожним днем. Знайти істину в цих потоках інформації все важче. Сьогодні це явище називають твіттерізацією культури, яка революційним чином змінила життя мільйонів людей [2]. У потоці часто суперечливих даних людина починає губити деталі, втрачає час, намагаючись зосередитися на малозначущих фактах, і в результаті забуває про мету пошуків, оскільки обсяг робочої пам’яті мозку обмежений. Коли мозок намагається вжити більше, ніж здатний, це призводить до згубних когнітивних наслідків. У результаті людина взагалі може відмовитися від прийняття рішення.
Вчені відмічають симптоми інформаційної перевтоми: відсутність ясності в голові, хаотична розумова діяльність; погіршення пам’яті; настирлива музика або ж уривки фраз, які звучать в голові; постійне бажання що-небудь сказати (щоб позбутися зайвої інформації); міркування вголос, бурмотіння уві сні або перед сном; нудота, напруженість щелеп, а також задньої частини шиї тощо. Причинами інформаційної перевтоми може бути інтернет-залежність, непомірний перегляд передач телевізора тощо. Людина, що працює в Інтернеті, не відпочиває, а ще більше інформаційно завантажує себе, бо отримує набагато більше інформації, ніж отримувала її раніше.
Щоб знизити інформаційне перевантаження варто: використовувати лише необхідну інформацію; дотримуватись балансу праці та відпочинку; виконувати завдання почергово; не братися за кілька справ одночасно. Варто складати план робочого дня, визначаючи головні та другорядні завдання, Корисно сісти на інформаційну дієту і провести тиждень або хоча б день без телевізора або Інтернету. Відмовитися від використання комп’ютерів і гаджетів після 22.00. Пройти тест, щоб зрозуміти рівень своєї залежності від мережі та гаджетів [3]. Ми повинні ізолювати себе від потоку інформаційного сміття, гігабайтів інформації, виховувати хороший смак до літератури, живопису, музики через твори, що пройшли випробування часом, уникати дешевої підробки.
Висновок
Нами розроблено шерег вправ для реабілітації стану інформаційного перевантаження, розвитку сприймання, почуття прекрасного, навичок спостережливості, перцептивної діяльності, які можна трансформувати для різновікової аудиторії [1]. У ході виконання завдань, учасники оволодівають посильними засобами подолання психологічної інерції мислення, творчого сприймання. Комплексні заходи забезпечать не лише покращення психічного стану, а й формування творчих процесів, повноцінний розвиток особистості. Лише за умов дотримання всіх вищезгаданих рекомендацій можна забезпечити інформаційну безпеку особистості, її самоздійснення.
Список використаних джерел
- Біла І. М. Реабілітація творчого сприймання. Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. К: Видавництво «Фенікс», 2014. Т. ХІІ. Психологія творчості. Вип. 19. С. 38-47.
- Причины информационной перегрузки и методы борьбы с ней. URL: http://constructorus.ru/zdorovie/informacionnaya-peregruzka.html.
- Net addiction. URL: http://netaddiction.com/.