Бєлавіна Т.І. Становлення правосвідомості особистості в умовах соціально-політичної кризи
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Бєлавіна Т.І., кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри психології та педагогіки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, м. Київ
Сучасні напрями розвитку цивілізації, зміни закономірностей існування політичної і соціальної системи, загострення інформаційно-агресивного простору безпосередньо відображаються на правовому житті українського суспільства знеціненням права, нігілістичним ставленням до правових цінностей та норм. Значна частина населення виявляється психологічно неготовою до перетворень, які викликають почуття соціальної незахищеності, концептуальну дезорієнтацію та загострюють криміналізацію соціуму. Найбільш уразливою до таких умов виявляється молодь.
Відсутність розвитої правової культури суспільства не сприяє ефективному розв’язанню соціально-економічних проблем росту добробуту, забезпечення гідних умов життя людини, захисту її прав та свобод. Це завдає суттєвої шкоди формуванню правосвідомості особи в умовах становлення нового державного устрою на фоні нав’язаної інформаційної війни у різних сферах людського буття.
Важливим завданням науки у кризових умовах соціально-політичного, соціально-економічного контексту розвитку українського соціуму стає визначення основних понять, окреслення соціально-психологічних проблем формування суспільної і індивідуальної правосвідомості та розвитку правового самовизначення особистості.
Важливою умовою становлення цивілізованого суспільства у сучасному розумінні є оволодіння громадянами принципами, нормами та цінностями правової культури, вільної від впливу моноідеологічної культури періоду, коли основним механізмом регуляції суспільних відносин був примус з боку держави, без підтримки духовних, релігійних традицій та моральних настанов громадянського суспільства. Правова культура особистості визначається її правовою освіченістю, її правосвідомістю, її вміннями та навичками підпорядковувати поведінку, соціально цінним правовим нормам (В. Д. Перевалов, 2008).
Аналізуючи психологічні аспекти сприйняття людьми соціально- економічних перетворень, слід врахувати ряд чинників, що ускладнюють формування правосвідомості. По-перше, традиційне для вітчизняної культури розщеплення ідеології, соціального і політичного менталітету, коли виокремлюється радикальний лібералізм реформаторів, які прагнуть захищати права і свободи людини з одного боку, але ігнорують її соціальні проблеми, а з іншого боку – наявний державний патерналізм, що захищає «просту людину», але ігнорує її права.
Втративши звичні форми державного патерналізму, громадяни раптово виявилися перед обличчям конкуренції та необхідності проявляти особисту ініціативу, ризикувати в умовах невизначеності, яке підтримується широким інформаційним полем незалежних автономних його комунікаторів, на відміну від попереднього періоду визначеної моноідеологічної думки. В результаті відбувається ломка переконань і стереотипів у свідомості й поведінці, а це становить глибоку психічну травму для більшості людей, зокрема молоді, яка знаходиться у пошуках свого місця у мінливому світі. Стани невпевненості, тривожності, соціальної незахищеності посилюються й у зв’язку із зростанням безробіття, що спричиняє численні протиправні настрої.
На тлі попередніх тоталітарних настанов правової системи громадяни опинились у просторі правової невизначеності, і громадська думка, як відзначають В. Л. Васильев (2003), О. М. Бандурка, С. П. Бочарова, О. В. Землянська (2002), не готова до сучасних соціально-правових змін в умовах соціально-політичної кризи.
Важливим чинником соціальної і морально-правової дестабілізації стала також спрямованість медіаджерел на різкий злам менталітету, що акцентують увагу на негативних і трагічних подіях минулого та сьогодення. Це призводить до дезорієнтації людей, виникнення комплексу неповноцінності, спустошення свідомості, яку намагаються заповнити запозиченими з інших культур зразками. Використання цих зразків, що стимулюють формування в молоді агресивності, сексуальної «свободи», безпринципності, індивідуалізму та інших деструктивних емоцій, значною мірою стає причиною протиправної поведінки особи.
Таким чином, погляди, ідеї, теорії, почуття виникають та існують виходячи з культурно-історичного контексту, причому параметри розвитку правосвідомості задають економічний, політичний контекст, а також стан і зміни в правовій сфері. Вони визначають регулювання стосунків і поведінки у межах актуальної цивілізації, деформації поведінки, джерела криміналізації суспільства. Правосвідомість у радянський період, наприклад, формувалася на основі підкорення особи державі, яка прагнула зрівняти громадян стосовно їхніх матеріально-економічних можливостей, політичних поглядів, обмежувала індивідуальні ресурси самоствердження (О. А. Гулевич, Е. О. Голинчик, 2003). Тривала дія моноідеології радянського періоду викликала ефект деідеологізації та перетворилась на зростаюче почуття фатальної безнадії та духовного спустошення значної частини населення, яке переживає ще й тривалу економічну кризу. Це призвело до соціальних відхилень і примітивізму громадської думки серед певної частини населення.
Отже, у часи соціально-політичних криз у суспільної свідомості виникає деякий правовий ідеал, у якому моральні норми стають вищими за правові норми, а тому існує потреба в нових принципах та механізмах побудови держави, емоційного ставлення до дотримання закону, готовність робити відповідальний вибір між законом і моральними нормами. Динаміка етичних, моральних уявлень та настанов, а також проблема їхньої сталості до впливів стресових періодів набувають відтак важливого значення.
Правосвідомість прийнято розуміти як ставлення до права, що ґрунтується на його знанні та почуттях щодо нього, тобто йдеться про суб’єктивне сприймання та ставлення до правових явищ. Її можна розглядати як одну з форм суспільної свідомості, що являє собою систему правових поглядів, ідей, уявлень, переконань, оцінок, настроїв тощо, у яких відображається ставлення індивідів, соціальних груп, загалом соціуму до наявного та бажаного права, до поведінки людей у цій сфері (О. М. Бандурка, С. П. Бочарова, О. В. Землянська, 2002). Її структура містить: правову ідеологію, правову психологію, індивідуальні знання, особистісні цінності, здатність приймати рішення про правомірність власної поведінки. Формування правосвідомості починається з визначення та усвідомлення основних правових понять, добровільного здійснення правових вимог, розуміння їхньої доцільності й справедливості, почуття неприпустимості їх порушень (В. Л. Васильев, 2003).
Наступними повинні стати позитивно-критичний погляд на правову дійсність, здатність до вироблення раціональних рекомендацій із правової підтримки прогресивних соціальних процесів, долати бар’єри на шляху розвитку громадянського суспільства та правової держави.
Таким чином, правосвідомість виступає щонайважливішою соціальною цінністю, оскільки перебуває в нерозривному зв’язку з існуючим правом. Право і правосвідомість утворюють єдність ціннісного простору, цінності є смислотвірним елементом індивідуальної правосвідомості, розкривають її суть і якість, цілеспрямовано формують морально-правову орієнтацію особи.
Становлення морально-правових орієнтацій, їхня економічна, правова, моральна соціалізація здійснюється в умовах соціально-економічної нерівності, яка посилюється через кризи перехідного періоду, якому притаманна вразливість на скрутні соціально-економічні обставини.
Морально-правові орієнтації в сучасній Україні мають тенденції як конструктивного, так і деструктивного змісту. Це стосується основних сфер суспільного життя, політичних та економічних відносин, духовно-етичної та морально-правової сфер. Частина громадян прийняла вимоги лібералізованої економічної ситуації, зрозуміла й визнала принцип індивідуальної відповідальності за власну долю та розраховує тільки на себе, власні знання, уміння, завдяки яким сподівається досягнути високого рівня життя. Загалом їм притаманне критичне оцінювання асоціальних проявів поведінки. Водночас масове поширення лібералізованих морально-правових, орієнтацій супроводжується порушенням та деструкцією соціально-етичних норм і потребує особливої уваги дослідників.
Список використаних джерел
- Авер’янова Г. Особливості економічної соціалізації молоді в умовах трансформації українського суспільства / Г. Авер’янова, В. Москаленко // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За ред. Максименко С.Д., Циби В.Т. Шайгородського Ю.Ж. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. – С. 296-318.
- Бандурка А.М. Юридическая психология: Уч. / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 596 с.
- Гулевич О.А., Голынчик Е.О. Правосознание и правовая социализация. Аналитический обзор / О.А. Гулевич, Е.О. Голынчик.– «Психология». - М.: Международное общество им. Л.С. Выготского. – 2003. – 270 с.