Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Агапова І.М., доктор філософії (психологія), практикуючий психолог ФОП Агапова І.М.

Постановка проблеми

Інформаційна війна – це цілісна стратегія, що спрямована на досягнення гуманітарного поневолення одними соціальними групами, наділеними владою, інших. Вона ґрунтується на неявному маніпулюванні знаннями. Інформаційна війна має певні методи і користується певними засобами, серед яких провідну роль грають електронні засоби масової інформації, що функціонують в глобальному інформаційному просторі.

Інформаційна безпека грає ключову роль в забезпеченні життєво важливих інтересів громадян і загалом держави. Це, передусім, обумовлено необхідністю створення розвиненого і захищеного інформаційного середовища суспільства.

Інформаційна безпека суспільства, держави, особи – ця передусім відсутність інформаційних загроз або стан захищеності і, отже, стійкості основних сфер людської діяльності (політичної, економічної, наукової, культурної, медичної, сфер державного управління, суспільної свідомості і так далі) по відношенню до можливо небезпечних інформаційних дій.

Найбільш суттєвими чинниками економічних загроз інформаційній безпеці є:

• перехід на ринкові стосунки в економіці, появу великої кількості вітчизняних та зарубіжних комерційних структур – виробників і споживачів інформації, засобів інформатизації і захисту інформації, включення інформаційної продукції в систему товарних стосунків;

• критичний стан вітчизняних галузей промисловості, які розробляють засоби інформатизації і захисту інформації;

• кооперація із зарубіжними країнами в напрямку розвитку інформаційної інфраструктури.

Безпека організації – це її захищеність від внутрішніх і зовнішніх загроз. Останні десятиліття світ переживає перехід від індустріального суспільства до інформаційного. Фактично йдеться про чергову промислову революцію, яка дістала назву «інформаційна». У всьому світі сьогодні інформаційний сектор – інформація, знання, інформаційні послуги – демонструє зростання швидше, ніж економіка в цілому. Використання можливостей, що відкриваються з розвитком інформаційного суспільства, новими інформаційно-телекомунікаційними технологіями, розглядається як стратегічний напрям в конкурентній боротьбі на найближчі десятиліття.

У структурі поняття «безпека» виділяють: об’єкт безпеки, загрози цьому об’єкту та забезпечення його безпеки від прояву загроз.

Об’єкт безпеки – це те, що захищається від загроз. Об’єктом безпеки може бути річ, біологічний організм, людина, суспільство. Безпека об’єкту характеризується безпекою його властивостей. До таких властивостей суспільства відноситься наявність різних сфер громадського життя. Відповідно у складі національної безпеки розрізняють державну, економічну, громадську, оборонну, інформаційну, екологічну та іншу безпеку.

Таким чином, інформаційна війна визначає стан комунікативного простору як суспільства, так і окремого підприємства.

Координація стану комунікативного простору може бути представлена у вигляді наступної залежності:

де: С – стан комунікативного простору; ∑1 – сума заходів з розвитку людських ресурсів в суспільстві; ∑2 – сума заходів з координації розвитку людських ресурсів всередині підприємства; ∑3 – сума заходів з координації управління людськими ресурсами у сфері суспільства та підприємства; ∑4 – сума заходів з координації взаємовідносин суспільства та підприємства.

Стан комунікативного простору визначає комунікативну компетентність співробітників будь-якого підприємства.

Комунікативна компетентність = особистісні схильності співробітників + професійні схильності співробітників + індивідуально-типологічні особливості співробітників.

Результати дослідження

Для емпіричного дослідження ми створили модель, яка враховує багатовимірність та багатоплановість особистості, що проявляється в поєднанні індивідуально-типологічних властивостей з особистісними параметрами і професійними. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що в трудовій діяльності ці параметри нерозривно пов’язані між собою і безпосередньо впливають на соціальну адаптацію співробітників, а також на ефективність виробництва.

У дослідженні взяли участь працівники промислового підприємства м. Дніпро у кількості 320 осіб різного віку та професійного рівня: 160 жінок і 160 чоловіків. З метою виявлення професійних особливостей були сформовані групи керівного складу, виробничих працівників і обслуговуючого персоналу. Для виявлення індивідуально-типологічних особливостей (специфіки нервової системи і темпераменту) був використаний тест Г. Айзенка EPI, який дозволив отримати показники індивідуальності р’ для кожної професійної групи.

Методика В. М. Русалова «Опитувальник структури темпераменту» дозволила визначити особистісні показники в ракурсі внутрішніх і зовнішніх про- явів. Зовнішніми є соціальні прояви. А співвідношення особистого і соціально- го дозволяє нам судити про конфлікти, які можуть виникати в психіці людини. Отримані значення дозволяють нам визначити коефіцієнт прояву формально-динамічних властивостей особистості Σ по кожній групі співробітників:

Результати досліджень представлені в Табл. 2

Виявлено, що у керівників домінують особистісні параметри (КΣ кер = 1,76). У виробничих працівників і обслуговуючого персоналу спостерігається приблизний баланс особистісних і соціальних параметрів: (КΣ вироб = 0,93; КΣ обсл = 1,02). Враховуючи отримані показники індивідуальності р’ у цих групах персоналу (5,7; 5,9 і 7,3 відповідно) можна стверджувати, що міра відповідності між зовнішніми і внутрішніми параметрами залежить не лише від типологічних особливостей особистості, але і від специфіки соціального статусу.

Для виявлення статистично достовірних зв’язків між особистісними схильностями і ефективною особистісною позицією ми використали кореляційний аналіз Пірсона, а для виявлення відмінностей в особистісних схильностях з різним рівнем професіоналізму – t-критерій Стьюдента. У керівників різного рівня (виявлені) зафіксовані: інтегральний показник контролю – t = 2,99; ρ  0,05; відповідальність – t = 2,95; ρ  0,05; інтегральний показник емоційності – t = 2,88; ρ  0,05; наполегливість – t = 2,8; ρ  0,05; передбачливість – t = 2,7; ρ  0,05; бажання привернути до себе увагу – t = 2,4; ρ  0,05; активність – t = 2,21; ρ  0,05.

У виробничих працівників виявлені високі показники в прояві особистісних схильностей: прихильність – t = 2,4; ρ  0,05; емоційність – t = 2,21; ρ  0,05.

У обслуговуючого персоналу зафіксовані: тривожність – t = 3,5; ρ  0,05; бажання привернути до себе увагу – t = 2,4; ρ  0,05; низький рівень відповідальності – t = 2,3; ρ  0,05; розуміння інших – t = 2,1; ρ  0,05.

Висновок

Таким чином, результати дослідження свідчать, що існують статистично достовірні кореляційні зв’язки між професійними та особистісними схильностями залежно від рівня професіоналізму. Ці знання дозволяють: проводити психокорекційну роботу зі співробітниками, що схильні до впливу інформаційного тиску; розробляти та втілювати ефективні заходи щодо формування сприятливого комунікативного простору на підприємстві, а також за його межами в жорстких умовах інформаційної війни.

---

---