Гріньова О.М. Психологічні особливості життєвого самовизначення в юнацькому віці
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Гріньова Ольга Михайлівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м.Київ.
У статті розглядається проблема життєвого самовизначення. Представлено результати аналізу змісту, структури, детермінант смисложиттєвого пошуку людини. Проаналізовано дослідження життєвого самовизначення в сензитивному періоді, юнацькому віці, в психологічній літературі.
Ключові слова: смисл, смисл життя, самовизначення, життєве самовизначення, особистість, ідентичність, юнацький вік.
В статье рассматривается проблема жизненного самоопределения. Представлены результаты анализа содержания, стурктуры, детерминант смысложизненного поиска человека. Проанализированы исследования жизненного самоопределения в сензитивном периоде, юношеском возрасте, в психологической литературе.
Ключевые слова: смысл, смысл жизни, самоопределение, жизненное самоопределение, личность, идентичность, юношеский возраст.
The problem of life selfrealization is considered in the article. The results of content’s, structure’s, determinant’s of life’s meaning’s analysis are represented. The investigations of life selfrealization at sensitive time, adolescent age, in psychological literature.
Key words: meaning, life meaning, selfrealization, life selfrealization, personality, identity, adolescent age.
На сучасному етапі розбудови Української держави курс на євроінтеграцію, становлення ринкової економіки, стрімкі соціально-економічні трансформації зумовлюють необхідність формування у молодого покоління українців чітких уявлень про образ бажаного майбутнього в різних серах життя: професійній, міжособистісній, сімейній та ін., побудови ефективних стратегій і тактик досягнення обраних життєвих цілей. А це, в свою чергу, зумовлює високу актуальність і соціальну значущість визначення молоддю смислу власного життя, його головної мети, “стратегії життя”, а також конкретних шляхів і засобів досягнення життєвої мети, життєвого самовизначення в цілому.
Проблема життєвого самовизначення в психолого-педагогічній літературі не є новою. У роботах вчених представлені різні підходи визначення даного поняття. Так, О.В.Піскарьов [10], В.Ф.Сафін і Г.П.Ніков [13], В.Франкл [14] та ін. розглядають життєве самовизначення як процес самоідентифікації, пошуку індивідом власного “Я” і свого місця в системі соціальних взаємин. Так, за В.Ф.Сафіним і Г.П.Ніковим, індивід, який самовизначився, - це “суб’єкт, який усвідомив, що він хоче (цілі, життєві плани, ідеали), що він може (свої можливості, схильності, обдарованість), що він є (цілі, життєві плани, ідеали), чого від нього хоче або очікує колектив, суспільство, суб’єкт, готовий функціонувати в системі соціальних взаємин” [13, С. 66]. За О.В.Піскарьовим, життєве самовизначення молоді розкривається як вибір “… своєї позиції в ставленні до світу, іншим людям, самому собі, до своїй специфічній сфері професійної діяльності, до завдань, які стоять перед ним в цій сфері, шляхам і засобам їх досягнення” [10, С. 9]. Автори зазначають, що результатом такого вибору має стати відповідальність - суб’єктивне переживання необхідності виконувати життєві завдання і досягати життєвих цілей. Вибір індивідом сенсу власного життя у контексті континууму “свобода-відповідальність” розглядає і В.Франкл. На думку автора, “… смисл життя залежить від того, якою мірою ми виконуємо чи не виконуємо вимоги, які пред’являють нам наші власні життєві завдання” [14, С. 117].
У роботах сучасних авторів підкеслюється думка про те, що набуття ідентичності, вибір індивідом основних принципів ставлення до інших людей і світу в цілому становлять зміст особистісного, а не життєвого самовизначення. В.І.Абраменко [1], Н.В.Ковалєва [5], Н.Є.Коршунова [6] зазначають, що реалізація індивідом осбистісного самовизначення передбачає пошук ним відповіді на два питання: “Хто я?” (професійне самовизначення) і “Який я?” (моральне самовизначення). Автори зазначають, що життєве самовизначення є більш широким поняттям, яке включає вибір індивідом смислу власного життя, побудову ним життєвих планів та “стратегії життя” в цілому. Так, у роботах Т.Н.Мартинової і Н.Н.Морозової [8], Н.Н.Мирончук [9], Т.Н. Сапожнікової [12] та ін. акцент робиться на осмисленя індивідом цілісності власного життя, вибір свого життєвого шляху, становлення систеи життєвих мотивів і цінностей. Так, Т.Н.Сапожнікова зазначає, що “Життєве самовизначення - це екзистенційний вибір людини, який полягає в прийнятті рішення про смисл життя і його стратегії на основі рефлексивно-ціннісного осмислення пережитих подій і самореалізація в відповідності з прийнятим рішенням” [12, С. 10]. Т.Н.Мартинова і Н.Н.Морозова також зазначають, що “… на людині лежить відповідальність за формування власної смислової єдності та її реалізації, і тому становлення людини набуває форми становленя себе в світі - самовизначення” [8, С. 115]. Згідно з Н.Н.Мирончук. “Життєве самовизначення - це вибір соціальний ролей, життєвого стиля, обзу життя” [9, С. 92]. Важливим аспектом проблеми життєвого самовизначення є співвідношення даного феномену з іншими, спорідненими поняттями: професійне самовизначення, особистісне самовизначення, моральне самовизначення. У роботах радянських вчених переважно вживається термін “самовизначення”, під яким розуміється вибір індивідом свого життєвого шляху в цілому. Поняття “самовизначення” (життєве) і “особистісне самовизначення” вживаються як синонімічні [4]; [12]. Однак розробка в роботах радянських та сучасних українських вчених поняття “самовизначення”, зокрема структури даного феномену, зумовлює зростання інтересу вчених до визначення специфіки поняття “життєве самовизначення”.
Т.Н.Мартинова і Н.Н.Морозова зазначають, що специфічними рисами життєвого самовизначення в порівнянні з професійним і особистісним є:
- глобальність, всеохопленість образу і стилю життя, властивих тому соціокультурному середовищу, в якому існує дана людина;
- залежність від стереотипів суспільної свідомості даного культурного середовища;
- залежність від економічних, соціальних, екологічних і інших “об’єктивних” факторів, які визначають життя тієї чи іншої вікової, гендерної, соціальної і/або професійної групи [8, C. 114].
В.Д.Шадриков також підкреслює, що “… життєве самовизначення поняття більш широке, ніж тільки професійне чи навіть громадянське. Воно характеризує людину як суб’єкта власного життя і власного щастя і тому повинно стояти на першому місці в структурі цілей виховання, виступаючи як етап самореалізації людиною своїх сил і здібностей. Водночас смисл самовизначення не можна відривати від контексту людини як істоти суспільної: людина живе для інших людей, для суспільства, суспільство - для людини” [15, C. 103]. Тому Н.В.Ковалєва зазначає, що вибір індивідом власного життєвого шляху не можна звести до питань “ким бути” і “яким бути”, тобто професійного і морального самовизначення. Більш важливим, на думку автора, є пошук відповіді на питання “як жити”, тобто вибір стилю й способу життя в цілому, здійснення життєвого самовизначення [5, C. 20]. В.Франкл підкреслює, що індивід не має єдиного смислу життя. Даний феномен завжди є полівершинним і проявляється в основних сферах життя індивіда: професійній, моральній, сімейній та ін. [15]. Таким чином, здійснений аналіз літературних джерел дає можливість констатувати, що в роботах сучасних вчених поняття “життєве самовизначення” трактується як більш широке, ніж особистісне, професійне й моральне. Автори підкреслюють, що знаходження індивідом смислу життя є необхідною передумовою становлення інших видів самовизначення [4]; [5]; [8]. Н.В.Ковалєва зазначає, що “Основною умовою самовизначення - готовності до життєвого вибору - виступає його здатність самостійно обирати моральні принципи й керуватися ними в діяльності й поведінці…” [5, C. 20-21]. Таким чином, можна констатувати, що активізація морального й професійного самовизначення в підлітковому - молодшому юнацькому віці є необхідною передумовою становлення смисложиттєвого самовизначення як психічного новоутворення юнацького віку. Активізація смисложиттєвого самовизначення в юнацькому віці, в свою чергу, зумовлює специфіку подальшого становлення професійного і морального самовизначення. Так, В.І.Абраменко [1], О.В.Братусь [3], Н.Д.Левітов [7] та ін. зазначають, що саме в юнацькому віці часто відбуваються значні зміни ставлень індивіда до інших людей, гальмування одних моральних якостей і активізація інших, значні зміни й “злами” як окремих якостей, так і характеру індивіда в цілому [1]; [7]. Т.Н.Сапожнікова також зазначає, що “Життєве самовизначення є родовим поняттям по відношенню до особистісного, професійного й соціального самовизначення. Воно може бути охарактеризовано як процес, стан і результат…” [12, C. 11]. На думку автора, феномен життєвого самовизначення як процес полягає в тому, що вирішення екзистенційної проблеми з пошуку сенсу власного життя передбачає проходження декількох етапів. Самовизначення як стан передбачає становлення суб’єктності, осмислення індивідом себе в якості суб’єкта власного життя й діяльності. Самовизначення як результат передбачає знаходження людиною смислу власного життя і, як наслідок, - становлення ряду новоутворень його особистісного розвитку [12, C. 11].
У роботах психологів [2]; [3]; [4]; [9]; [15] підкреслюється значущість визначення структури та основних компонентів життєвого самовизначення. Так, С.Л.Рубінштейн наголошує, що в основі пошуку індивідом сенсу життя лежать три групи життєвих ставлень: до світу, інших людей і себе. Специфіка цих груп ставлень обумовлює вибір індивідом сесну власного життя, побудову стратегії й тактики його досягнення [11]. За Н.Є.Коршуновою, життєве самовизначення включає: умови й фактори щасливого життя в майбутньому; часове планування життя; фактори, які індивід враховує при плануванні майбутнього; образ самовизначення, що очікується; способи досягнення поставлених цілей; умови й фактори, які сприяють досягненню поставлених цілей; умови й фактори, які заважють досягненню поставлених цілей [6]. У роботах В.С.Іванової представлено результати міждисциплынарного аналізу проблеми життєвого самовизначення. На думку автора, даний феномен містить такі компоненти:
- метафізичний - основа, яка визначає контекст можливості, коли кожного разу ставиться (або вирішується) питання про самовизначення, тобто артикулюються остаточні умови (основи) або буття взагалі або буття людини;
- екзистенційний - відображення передрозуміння, первинне світосприйняття, де людина швидше прислухається до себе, ніж пізнає, В цій частині життєвого самовизначення людина ставить питання про своє існування, про буття;
- культурно-семантичний, який прямо пов’язаний зі значеннями, поясненнями культури як ціннісно-нормативного середовища, яке дає континуум значень, смислів, символів і змушує до розуміння, осмислення всього того, що створено як артефакт [5].
Таким чином, здійснений аналіз літературних джерел дає можливість констатувати, що у своїх структурах життєвого самовизначення автори роблять акценти на різні аспекти даного феномену: ставлення (С.Л.Рубінштейн [11]), складові життєвої трансспективи та умови реалізації життєвої перспективи (Н.Є.Коршунова [6]), самопізнання й система життєвих смислів (В.С.Іванова [5]). Тому розроблені моделі не протирічать одна одній, а є взаємодоповнюючими і взаємоінтегруючими. При цьому автори [2]; [4]; [15] підкреслюють гетерохронність та нерівномірність становлення основних складових життєвого самовизначення та даного феномену в цілому. У роботах авторів пікреслюється необхідність дослідження проблеми життєвого самовизначення у віковому аспекті. Сензитивним періодом для становлення даного феномену, на думку авторів, є юнацький вік. Т.Н.Мартинова і Н.Н.Морозова зазначають, що “Увага до проблеми життєвого самовизначення пов’язана з… природною для молодих людей потребою знайти своє місце в житті” [8, C. 114]. За Т.Н.Сапожніковою “Життєве самовизначення - центральне особистісне новоутворення в юнацькому віці” [12, C. 8]. Автор підкреслює, що в юнацькому віці життєве самовизначення життєве самовизначення є необхідною передумовою визначення особистісної ідентичності, а отже, і вирішення кризи юнацького віку за Е.Еріксоном: “В пошуках особистісної ідентичності старшокласники мають намагатись виробити стратегічні життєві цілі й світоглядні орієнтири, які, підкреслюючи індивідуальність, не вступали б в протиріччя з загальнолюдськими нормами й прийнятими законами” [12, C. 11]. Пр цьому автор підкреслює, що в стихійних умовах становлення життєвого самовизначення юнаків ускладнюється рядом соціальних і психологічних проблем. До основних проблем життєвого самовизначення в юнацькому віці Т.Н.Мартинова і Н.Н.Морозова відносять нерівність життєвих стартових позицій (соціальний статус), переоцінку цінностей, потреб і інтересів, структури і динаміки мотивів вибору професії; одержання вищої освіти і навчальна діяльність; життєві плани і стратегії життєвого самовизначення; невизначеність можливостей самореалізації [8, C. 115].
Т.Н.Сапожнікова зазначає, що “Рання юність - сензитивний вік для формування готовності людини до життєвого самовизначення, інтегральному утворенню істотних сфер особистості, при певному рівні якого людина стає суб’єктом власного життя (особистісний підхід), особливого рівня сформованості рефлексивних і прогностичних здібностей, які дозволяють розцінювати життєві ситуації як події й одержувати з них особистісний смисл (функціональний підхід) ” [12, C. 11]. Високу значущість смисложиттєвого самовизначення як чинника суб’єктності підкреслюється і в роботах К.О.Абульханової-Славської [2], Б.С.Братуся [3], В.Франкла [15]. На думку авторів, знаходження індивідом смислу власного життя, свого місця в системі соціальних взаємин є необхідною передумовою його перетворення з об’єкта в суб’єкта власного життєвого шляху, формування у нього здатності керувати своїм життям, а не бути пасивним об’єктом впливу зовнішніх обставин. Вибір людиною індивідуального стилю діяльності й життя в цілому значною мірою обумовлюється її життєвою спрямованістю, тобто системою уявлень про власні життєві цілі й можливі способи досягнення бажаних цілей. Тому в роботах В.С.Іванової підкреслюється думка про те, що в основі життєвого самовизначення індивіда в юнацькому віці лежить феномен смислу життя: “Звернення до особистісних смислів дає можливість людині вибудувати суб’єктивний образ свого життя, певні так звані життєві шляхи, подумки змістовно наповнити власне життя тими чи іншими смислами. Питання про смисл життя вирішується кожного разу не абстрактно, а конкретно, виходячи з реалій дійсності. В свою чергу, побудова подумки життєвих планів є умовою подальшої самореалізації, в якій проявляються домінанти життєвих стратегій особистості” [4, C. 93-94].
До основних ознак життєвого самовизначення в юнацькому віці Т.Н.Мартинова і Н.Н.Морозова відносять:
- креативні (значущість і узгодженість різних сторін життя, інтересів особистості; складність та спрямованість життєвих завдань; ініціативність і активність особистості та ін.);
- діяльнісно-мотиваційні (професійна та навчально-професійна мотивація; рівень професійних знань, умінь і навичок; різноманітність видів діяльності, в які включений індивід);
- психологічний комфорт (рівень інтегральної задоволеності життям);
- дефіцитарні ознаки (повнота задоволення індивідуальних і соціальних потреб за допомогою матеріальної і духовної діяльності та ін.) [8, C. 117]. На основі вираженості й узгодженості даних ознак автори виділяють оптимальний і неоптимальний типи готовності до життєвого самовизначення в юнацькому віці [8, C. 117].
Таким чином, здійснений аналіз літературних джерел дає можливість констатувати, що проблема життєвого самовизначення у фаховій літературі не є новою. У роботах вчених досліджуються зміст цього поняття, особливості взаємозв’язку життєвого самовизначення з іншими спорідненими феноменами. У роботах українських і зарубіжних вчених підкреслюється думка про те, що сенситивним періодом становлення життєвого самовизначення індивіда є юнацький вік, оскільки саме в юнацькому віці визначення ідентичності сприяє активізації смисложиттєвого пошуку. Однак дослідженню життєвого самовизначення в юнацькому віці присвячені лише окремі роботи.
Зокрема, проведений аналіз літературних джерел не виявив досліджень структури життєвого самовизначення в юнацькому віці, чинників і механізмів даного феномену. Таким чином, можна констатувати, що висока соціальна значущість та недостатня розробленість даної проблеми зумовлюють необхідність проведення подальших досліджень смисложиттєвого самовизначення індивіда в юнацькому віці.
Література
- Абраменко В.И. Закономерности развития характера у подростков и условия его формирования: дисс. … доктора психол. наук: 19.00.07 / Абраменко Виктор Иванович. - К., 1986. - 476 с.
- Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / Абульханова-Славская К. А. - М.: Мысль, 1991. - 299 с.
- Братусь Б. С. К изучению смысловой сферы личности / Б.С.Братусь // Вестн. Моск. Ун-та. - Сер. 14. Психология. - 1981. - № 2. - С. 46—56.
- Иванова В.С. Феномен жизненного самоопределения: содержание и компоненты / Иванова В.С. // Известия Томского политехнического университета. - 2011. - Том 318. - Вып. 6. - С. 92-97.
- Ковалева Н.В. Жизненное самоопределение молодежи в условиях социальной нестабильности: социально-психологический аспект: дисс. … канд. психол. наук: 19.00.05 / Ковалева Наталья Владимировна. - М., 1997. - 151 с.
- Коршунова Н.Е. Жизненное самоопределение современных выпускников образовательных учреждений: социологический анализ. - дисс. … канд. социол. наук: 22.00.04 / Коршунова Наталья Евгениевна. - М., 2005. - 186 с.
- Левитов Н.Д. Психология характера / Левитов Н.Д. – М.: Издательство З.-М., 1969. - 424 с.
- Мартынова Т.Н. Типы жизненного самоопределения студентов в период профессиональной подготовки в вузе / Т.Н.Мартынова, Н.Н.Морозова // Сибирский психологический жернал. - 2009. - №25. - С. 114-119.
- Мирончук Н.Н. Особенности жизненного самоопределения и формирования профессиональных намерений старшеклассников / Н.Н.Мирончук // Вектор наки ТГУ. - 2010. - №3(3). - С. 92-96.
- Пискарев А.В. Педагогические условия жизненного самоопределения курсантов военного вуза. - дисс. … канд. психол. наук: 19.00.07 / Пискарев Александр Владимирович. - Кострома, 2009. - 216 с.
- Рубинштейн С.Л. Человек и мир / Рубинштейн С.Л. - СПб.: Питер, 2003. - 512 с.
- Сапожникова Т.Н. Педагогическое сопровождение жизненного самоопределения старшеклассников : автореферат дис. ... доктора педагогических наук : 13.00.01 / Сапожникова Татьяна Николаевна; [Место защиты: Костром. гос. ун-т им. Н.А. Некрасова].- Кострома, 2010.- 46 с.
- Сафин В.Ф. Психологический аспект самоопределения / В.Ф.Сафин, Г.П.Ников // Психологический журнал. – 1994. - № 4. - С. 65-74.
- Франкл В. Человек в поисках смысла / Франкл В. - М.: Прогресс, 1990. - 368 с.
- Шадриков В.Д. Философия образования и образовательные политики / Шадриков В.Д. - М.: Логос, 1993. - 181 с.