Заяц Л.І. Підготовка вчителів іноземної мови у провідних університетах Європи
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Заяць Людмила Іванівна – викладач кафедри англійської мови кафедри англійської мови Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ.
Автор розкриває та аналізує пріоритетні завдання у вивченні та викладанні іноземних мов на сучасному етапі. У статті охарактеризовано погляди сучасних Європейських вчених на роль викладача у процесі вивчення іноземних мов.
Ключові слова: 'підготовка вчителів іноземної мови у Європейських університетах, вища освіта, вчитель іноземної мови.
Автор раскрывает и анализирует приоритетные задачи в изучении и преподавании иностранных языков на современном этапе. В статье характеризуются взгляды современных Европейских ученых на роль преподавателя в процессе изучения иностранных языков.
Ключевые слова: подготовка учителей иностранных языков в Европейских университетах, высшее образование, учитель иностранного языка.
'The article deals with the priorities in learning and teaching foreign languages. The article focuses on the views of modern European scientists on the role of teacher in the studying of foreign languages.
Key words:: 'foreign language teachers’ training in European universities, higher education, foreign language teacher.
Зміст |
Постановка проблеми
На початку ХХІ століття національні системи професійної підготовки вчителів у країнах Європейської Співдружності розвиваються у напрямі зближення, що є як закономірним проявом історичної та культурної спільності європейських народів, так і результатом цілеспрямованої політики формування загальноєвропейського освітнього простору. Аналіз документів з питань розбудови загальноєвропейського освітнього простору, які були прийняті інституціями ЄС та Ради Європи свідчить, що процес розвитку Європи значною мірою залежить від здатності вчителя стати над національним контекстом, перебороти мовні бар’єри і рухатися у напрямку мультилінгвістичності; а мова вважається одним з найголовніших інструментів європейського єднання. Через це завдання суттєвого підвищення ефективності вивчення та викладання іноземних мов вийшло далеко за межі педагогіки і набуло важливого політичного значення. При цьому робиться наголос на зміні самого характеру вивчення майбутніми вчителями сучасних європейських мов: замість колишньої переважної орієнтації на оволодіння граматичними структурами тепер більше уваги приділяється оволодінню міцними навичками живої мови як інструменту комунікації і взаємодії [1;31-34]
Виклад основного матеріалу
За сучасних умов стрімкої інтеграції в галузі освіти Комітет Міністрів Ради Європи вбачає пріоритетними завданнями у вивченні та викладанні сучасних європейських мов такі, як:
- посилене використання іноземних мов у викладанні немовних (non- linguistic) дисциплін, таких як: історія, географія, математика та інші; а також забезпечення сприятливих умов для цього виду діяльності; відпрацювання моделей співробітництва між країнами ЄС в галузі лінгвістичних обмінів студентами вищих навчальних закладів з метою надання можливостей кожному використовувати аутентичні матеріали для вивчення та активного застосування іноземних мов;
- широкої підтримки нового підходу до вивчення іноземних мов в рамках концепції неперервної особистої освіти (lifelong learning) шляхом забезпечення необхідної матеріальної (ресурсної) бази;
- поступового вдосконалення володіння іноземними мовами від “порогового рівня комунікації” (Threshold Level) до здатності вільно спілкуватися (a degree of communicative ability).
Особливу увагу привертають рекомендації, що стосуються підготовки вчителів іноземної мови, а саме:
- підтримувати педагогічні навчальні заклади всіх рівнів у ретельній підготовці навчальних програм з побудованими в логічній послідовності цілями та задачами, що включають лінгвістичні, дидактичні, психологічні та інтеркультурні компоненти підготовки майбутніх вчителів;
- сприяти впровадженню в освітні технології нового виміру у викладанні іноземних мов “учитися учити” (“learning to learn” dimension) , що є ключовим поняттям концепції неперервної особистої освіти;
- допомагати та заохочувати викладачів педагогічних навчальних закладів до використання нового підходу у викладанні іноземних мов, що в документах Ради Європи зазначається як “автономія особи, яка вивчає сучасні мови” (autonomy of learner who studies modern languages) і визначається як здатність особи до більш незалежного та ефективного навчання, що є основою для неперервної особистої освіти та вдосконалення комунікативних умінь в умовах розвитку та зміни оточуючої дійсності [2].
Як свідчить аналіз наукових робіт, вміщених у періодичних педагогічних виданнях останніх років (British Journal of Educational Studies; ATEE News; European Journal of Teacher Education), саме “автономія особи” як ключове поняття концепції неперервної освіти знайшло відображення у дослідницьких працях та експериментальних проектах багатьох європейських науковців. Вчені мають різні точки зору щодо характеристики цієї ідеї, а також по-різному розуміють роль викладача у даному процесі навчання іноземним мовам. Одні з них вбачають у викладачеві управляючого (the teacher as manager), який коригує процес навчання і скеровує дії студентів у відповідному руслі. Педагог перестає бути лише джерелом інформації, а перетворюється на особу, яка вміє з логічною послідовністю вибудувати той єдиний, найбільш ефективний шлях до успішного засвоєння знань. Інші вважають, що викладач є ресурсним центром (the teacher as resource person), який забезпечує оптимізацію процесу навчання, допомагаючи студентам у пошуку нових, альтернативних методів учіння. В основному це стосується відмови від традиційної, центрованої на підручнику (book-centered) моделі навчання і запровадження індивідуально-орієнтованих навчальних програм з використанням завдань творчого характеру. Але більшість науковців дотримуються думки, що викладач виступає у ролі порадника (the teacher as counsellor) і нібито супроводжує кожного студента в його індивідуальному процесі навчання, а також допомагає студенту вирішувати проблеми і передбачати труднощі. Для цього педагогу необхідно мати досить глибокі знання з психології та вміти швидко орієнтуватися у навчальному процесі, що постійно змінюється і безпомилково знаходити шлях до задоволення потреб студента [3; 37].
Висновок
Отже, першочерговим завданням, яке ставлять перед собою європейські вчені-педагоги, готуючи майбутніх вчителів до професійно-педагогічної діяльності, є необхідність одночасно і невідривно від самої діяльності виховувати їх у дусі широкої соціальної комунікабельності, гармонійно поєднуючи вміння професійно-педагогічного спілкування з спеціальною мовною, загально педагогічною та загально психологічною підготовкою.
Список використаних джерел
- Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності: Монографія. К.: Вища школа. – 1997.
- Council of Europe (1998) Recommendation No.R (98) 6 of the Committee of Ministers to Member States Concerning Modern Languages (Adopted by the Committee of Ministers on 17 March 1998, at the 623rd meeting of the Ministers’ Deputies). – Strasbourg: Council of Europe.
- Antoinette Camilleri. The Teacher’s Role in Learner Autonomy // George Camilleri (ed.) Learner Autonomy-the Teacher’s View. – Council of Europe Publishing, 1999.