Мельничук Т.І., Слободяник Н.В. Теоретичний аналіз психолого-педагогічних особливостей усвідомленого батьківства у молоді

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 17:53, 15 липня 2019; V.yurchenko (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

УДК 347.635:053.6

Мельничук Тетяна Іванівна, кандидат психологічних наук,старший науковий співробітник лабораторії організаційної та соціальної психології, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, (Україна),ORCID ID: 0000-0002-5205-9958

Слободяник Наталія Володимирівна,кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії навчання ім І.О. Синиці, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, (Україна), ORCID ID: 0000-0002-2053-0688

Tetiana Melnychuk - Ph.D., senior scientist, Laboratory of the Organizational and Social Psychology, G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv (Ukraine).

Slobodianyk Natalia - Ph.D., senior scientist,of the Laboratory of Educational Psychology named after I.O. Sinitsy, G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Sciences, Ukraine, Kiev (Ukraine).

Зміст

Постановка проблеми

Сім'я є головним соціалізуючим першоджерелом та головним вихователем і вчителем дитини. Виростити та виховати дитину це не тільки мистецтво, але і досить велика психолого-педагогічна праця, що потребує відкритого чистого серця, розуму, витримки та волі батьків, особливо на сучасному етапі стрімкого розвитку різних технологій та соціокультурних змін у суспільстві. Особливо важливим є ранній вік дитини (до трьох років) де закладаються основи здоров’я, інтелекту та ціннісні орієнтації малюка.

Тому досить гостро постає проблема системної підготовки молоді до батьківства.

Проблемою педагогічної просвіти батьків, формами організації допомоги батькам у навчанні і вихованні дітей вивчалися та досліджувалися як зарубіжними вченими А.Адлер, Е.Берн, Х.Жино, Дж. Лешлі, Джі Фіней, А.Фабер, Е. Мазліш та ін. так і вітчизняними Т.Андрєєва, І.Дубровіна, Н.Островська, Г. Бевз, Ю.Удовенко та ін. Також, за остання роки, вітчизняними дослідниками і практиками вивчалися соціально-педагогічні умови усвідомленого батьківства, питання педагогічної культури батьків О.Безпалько, І.Звєрєва, Г. Лактіонова, Л.Буніна, Т. Кравченко та ін. Висновки їх дослідження свідчать про те, що сталося стрімке зростання соціального сирітства, дитячої бездоглядності, безпритульності, збільшилися випадки жорстокого ставлення до дітей, що у досить багатьох випадках призводило до їх смерті і все це стало наслідком неусвідомленого батьківства, що актуалізується останніми роками.

Мета дослідження

Метою нашого дослідження є теоретичний аналіз психолого-педагогічних особливостей усвідомленого батьківства у молоді.

Аналіз літератури та досліджень

Аналіз літератури та досліджень з даної проблематики дозволив засвідчити та прийти до висновку, що єдиного поняття та загальноприйнятого тлумачення поняття «батьківства» не існує. В різних наукових джерелах воно тлумачиться по різному. Так, найбільш традиційним є визначення батьківства – «це кровне споріднення батьків з їх дитиною…» [4].

Як свідчать дослідження урізних галузях науки, народження дитини для більшості людей є однією з найважливіших подій у житті [5]. Саме тому у ході вивчення феномену відповідального батьківства потрібно враховувати й емоційну та психологічну складову: батьки народжують дітей для реалізації своєї психологічної потреби, прагнуть продовжити себе в дітях, дарувати любов. Якщо батьківство – це більшою мірою біологічне та соціальне явище, то відповідальне батьківство – вияв індивідуальної та соціальної відповідальності. Адже сам факт наявності дітей не означає, що батьки відповідально виконують свої батьківські функції. Компонент відповідальності у батьківстві має дуалістичний характер: з одного боку батьки відповідальні перед суспільством за виховання його нових членів, з іншого – це вияв особистої соціальної відповідальності.

З психологічної точки зору, Р.Овчаров визначає батьківство як відносно самостійну підсистему в системі сім'ї, феномен, що являє собою сукупність знань, уявлень та переконань стосовно себе у батьківській ролі, які реалізуються у всіх проявах поведінкової складової батьківства, що включає не тільки подружню пару але і саму дитину. [3, с.56].

Н. Островська визначає, що усвідомлене батьківство – це усвідомлення особою своєї відповідальності за процес зачаття, народження, виховання та розвитку здорової як фізично так і психологічно дитини, яке базується на формування когнітивної, емоційної, й поведінкової складової батьківства з метою забезпечення процесу повноцінного розвитку дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей [3, с.57].

Тобто усвідомлене батьківство є запорукою повноцінного, гармонійного розвитку особистості дитини, що з самого раннього віку сприяє формуванню вже маленького члена суспільства у якого гармонійно розвиваються розумові, фізичні здібності, моральні та естетичні якості, виробляється та формується життєва позиція до навколишнього світу та ставлення до людей, формується ставлення до праці та закладаються основи економічної соціалізації.

Досить важливим, для усвідомленого батьківства, є набуття батьками певних компетенцій, що сприятимуть реалізації молодого подружжя у відповідальному батьківстві. Досить значний вклад у батьківській просвіті зробили дослідниці Адель Фабер та Елейн Мазліш – автори популярних навчальних порадників, посібників, які здобули чимале визнання у батьків, вихователів та психологів. Вони пропонують нові методи спілкування з дітьми, дають практичні поради, перевірені як на власному досвіді, так і на досвіді вже багатьох тисяч сімей.

Г. Лактіонова у своїх дослідженнях відмічає, що компетентні батьки – не ті, в яких ніколи не має жодних проблем, а ті, котрі вміють аналізувати ситуацію у відносинах з дітьми і сприяти змінам на краще, попереджати проблеми, добре усвідомлювати силу власного досвіду, розвитку та самоосвіти [2, с. 34-40].

Особливе місце у батьківській компетенції відводить О. Доброєр усвідомленню батьками у дітей свого власного простору та створення умов що сприятимуть у дітей розвитку самостійності, самовираження та самоствердження [1, с.22-24].

Висновок

Таким чином, здійснюючи аналіз досліджень щодо усвідомленого батьківства у молоді слід відмітити, що всі компоненти батьківства пов’язані один з одним в єдину структуру за допомогою когнітивного, емоційного та поведінкового елементів; кожен компонент містить певну формовану частину – педагогічний компонент, впливаючи на який можливо здійснювати формування батьківства. З огляду на вищезазначене можна відмітити, що професійна підготовка молоді до усвідомленого батьківства має бути пріоритетним напрямком досліджень та розроблень відповідних програм у сучасній соціально-педагогічній науці, як для повноцінного розвитку та соціалізації дітей так і для набуття молоддю батьківської компетенції.

Список використаних джерел

  1. Доброєр О. Відповідальне батьківство / О. Доброєр // Психолог. – 2009. -№ 36. – с.22-24.
  2. Лактіонова Г. Програма для батьків як нова складова системи освіти дорослих / Г.Лактіонова // Соціальний педагог. – 2011. – №10. - с. 34-40.
  3. Островська Н. О. Усвідомлене батьківство як основа гармонійного розвитку сім'ї // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», №10/2015 с. 56.
  4. Педагогічний словник для молодих батьків. – К. : ДЦССМ, 2002. –348 с.
  5. Feeney J. Becoming Parents: Exploring the Bonds Between Mothers, Fathers, and Their Infants. – Cambridge University Press, 2001. – 248 р.

http://doi.org/10.33120/SPCOEIProcedings-2019



Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама