Мельничук Т.Ф. Вплив інформаційно-комунікативної сфери на формування національно-патріотичної свідомості особистості

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Мельничук Т.Ф., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри культурології Національного університету біоресурсів і природокористування України

Постановка проблеми

В умовах незалежності та розбудови Української держави, на жаль, мають місце глобально-кризові проблеми (політично-економічні, екологічні, міграційні, демографічні, соціальні). Надзвичайно великого значення набуває розвиток суспільного виробництва, яке знаходиться у прямій залежності від знань і умінь людей, що створюють матеріальні і духовні багатства. Саме людина, прогнозуючи своє майбутнє, стає активною рушійною силою суспільного прогресу лише за умови глибокого пізнання об’єктивних законів збереження природи, сталого розвитку економіки та суспільства, набуття глибинних знань, умінь і можливостей їх використання на благо прогресу, є творцем і будівником, активним, свідомим учасником усіх сфер виробництва і духовного життя народу. У період глибокої кризи, що переживає суспільство, відбуваються певні зміни у свідомості, духовному житті та психології людини. Творча самореалізація особистості здійснюється лише через креативне освоєння всіх існуючих досвідів життєдіяльності кожного індивіду, його знань, ціннісних орієнтацій, спілкування, творчості, самопізнання, встановлення зв’язку з іншими людьми і світом, усвідомлення природи та життя, що в сукупності утворюють духовну культуру особистості.

Аналіз результатів дослідження

Ступінь впливовості на суспільство засобів масової інформації (ЗМІ) як суб’єкта міжнародного права дослідники оцінюють досить високо: «Ті, хто володіє засобами масової інформації – володіють громадською думкою» [2], іншими словами: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». У сучасному інформаційному суспільстві роль засобів масової інформації (преса, радіомовлення, телебачення, Інтернет в його різновидах) визначається здатністю до швидкого реагування на актуальні події шляхом одночасного впливу на чисельну аудиторію, вони доносять власне інформацію за допомогою усіх її каналів передачі і сприйняття: візуально, впливаючи на органи зору забезпечують словесно-понятійне сприйняття; аудіо, впливаючи на органи слуху, та аудіовізуально, впливаючи на органи зору і слуху, забезпечують емоційно-образне сприйняття [3]. У цьому контексті засоби масової інформації виконують такі функції: інформаційну, комунікативну, аксіологічну, просвітницьку, культурно-виховну. Проте залишається відкритим питання якості інформаційного поля, яке забезпечують сьогодні ЗМІ, так як вони можуть відігравати деструктивну роль, а оскільки молодь є одним з основних споживачів інформації, тому необхідно нейтралізувати регресивні тенденції ЗМІ, функціонування яких має підпорядковуватися єдиній меті – спрямовувати виховні зусилля і впливи задля формування всебічно розвиненої особистості, з стійкою громадянською позицією.

Основні функції особистості – творче засвоєння суспільного досвіду і включення людини в систему суспільних відносин (Л. С. Виготський). Накопичений людством історичний досвід через систему ціннісних орієнтацій в процесі гуманітарної підготовки студента в університетах забезпечить свідомий вибір і засвоєння особистістю духовних цінностей, гуманістичного ставлення до своїх вчинків у процесі діяльності. Формування національного світогляду відбувається за рахунок розвитку культури, мови, традицій, духу нації, мистецтва, тобто бути тими гуманітарними цінностями, які притаманні цивілізованому суспільству.

Ідеологія, закладена в основу будь-якої системи, спроможна направити її розвиток в те, чи інше русло, тому ідеологічна складова надзвичайно важлива. В Конституції України 15 стаття стверджує: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова», але людина, живучи в суспільстві, виробляє певну систему ціннісних орієнтацій і знаходить однодумців, яких єднає культура, традиції, національний дух, патріотизм. Українському суспільству необхідно консолідуватись для збереження і зміцнювання своїх моральних цінностей, патріотичних та гуманістичних традицій, культурного і наукового потенціалу.

Національно-патріотичне, гуманістичне виховання молоді стає ключовим в такий непростий період в країні і світі, що і вимагає підсилення творчої компоненти у виховному процесі в цілому. У зв’язку з процесом становлення нової освітньої парадигми одним з головних завдань національної освіти є формування творчої особистості, про що говориться в Положенні Болонської декларації, низці вітчизняних державних документів (Законі України «Про освіту», Концепції національного виховання) тощо. На основі цих документів у вищих навчальних закладах розробляються Концепції навчальної та виховної роботи, пріоритетні напрямки яких спрямовані на втілення в життя української національної ідеї, виховання особистості демократичного, антропологічного світогляду, яка поважає громадянські права і свободи, традиції народів і культур світу, а також національний, релігійний, мовний вибір кожної людини [4]. На кожному конкретному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири, які задають напрямок у вирішенні проблем виховання сучасної молоді, яку можна розглядати як найважливіше завдання освіти в Україні.

Державна національна ідея, яка полягає в національно-культурній єдності, духовній суверенності, історичних традиціях українського народу, повинна бути закладена в основу концепції розвитку країни і стати ключовою у формуванні державницького світогляду, стратегією розбудови демократичної, процвітаючої країни. Сьогодні, як ніколи, треба підтримати дух і надію нації, особливо у молодого покоління, у відродженні України, як незалежної суверенної держави, як країни з глибокою історією, з високим інтелектуальним людським потенціалом, багатою природними і земельними ресурсами та працьовитим населення. Спираючись на розуміння нації (від лат. natio – народ, плем’я) як історичної спільності людей, що складається в процесі формування певних характерних її ознак (культурологічних, психологічних, етнологічних, історичних, економічних та політологічних), орієнтуємось на сприяння усвідомленню цього студентами, на виховання у них почуття причетності до нації і народу. На думку Гегеля, «народ, що не організувався в Державу – просто народ, позбавлений власне історії».

Імунітет – це сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, сторонніми тілами тощо (медицина). У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юристдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності [1]. Спираючись на вище викладені положення, пропонуємо ввести до наукового обігу дефініцію «національний імунітет», який ми тлумачимо як стійку громадянську позицію, впевненість у принципах національної ідеї, усвідомлення відповідальності за долю нації, держави і народу. В медицині та біології «імунітет» означає, крім несприйнятливості організму до збудників заразних хвороб та отруєнь, ще й стійкість організму, тому національний імунітет можна трактувати як цілу низку принципів, що формують здатність витримати навалу нав’язування чужої ідеології, посягання на свідомість людини, втручання в її розумову сферу.

Формування у молоді національного імунітету, на нашу думку, є надзвичайно актуальним, в цьому процесі головне – не зламати духу нації, не зруйнувати ідеологію, а навпаки її ствердити і зміцнити. (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір «Дефініція «Національний імунітет» за № 55688 від 21.07.2014 р., – автор Мельничук Т. Ф. – отримано).

Інформаційне поле дозволяє людям бачити численні глобальні проблеми в галузі взаємовідносин між людиною і суспільством (охорони здоров’я, освіти, культури, злочинності), орієнтуватися у світових подіях про ускладнення демографічної проблеми (накопичується дисбаланс у зростанні кількості населення і життєвих ресурсів, що призводить до кризових ситуацій в продовольчій, ресурсній, екологічній сферах). За прогнозами експертів ООН, до 2025 р. населення світу досягне 8,3 млрд. людей (зараз на Земній кулі проживає 7 млрд. осіб). Ще одна надзвичайно важлива проблема людства – деградація земель. Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів родючих земель, їх втрата зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми. Згідно з даними ФАО ООН нині на планеті голодують понад 500 млн. осіб, а ще 1 млрд. осіб постійно недоїдають. Інформація видана в агресивній, залякуваній, не завжди правдивій формі впливають на особистість як активний соціальний суб’єкт, на його психіку, трансформуються через його поведінку, діяльність або апатію, що здійснюють деструктивний, дисфункційний вплив на його життя.

Саморозвиток особистості в опануванні новітніх технологій економічного розвитку суспільства потребує певних душевних сил, мотивації і сили волі. Цивілізації не стоїть на місті, економіка кожної розвинутої країни світу відчуває технічний прогрес: з’являється штучний інтелект, робототехніка, технологічні інновації у виробництві, 3D-друк, нанотехнології, нові квантові комп’ютери тощо. При такому інтенсивному економічно-науковому розвитку поглиблюється боротьба за інтелектуальних і талановитих – зростає попит на висококваліфікованих фахівців, що впливає на міграційні процеси у світовому масштабі – де робота, куди запрошують, там і дім. Люди з легкістю переміщуються, не тримаючись за особисте майно, інтелект, знання і уміння стають основними джерелами існування. Формування творчого підходу до своєї майбутньої професії змушують молодь з дитинства готуватися до складного дорослого життя. За словами швейцарського економіста засновника і незмінного президента Всесвітнього економічного форуму в Давосі з 1971 р. Клауса Шваба необхідно розробити глобальну систему поглядів на те, як сама технологія змінює життя, впливає на економіку, суспільство, культуру та саму людину [5]. «Нам потрібно майбутнє, де на першому місці стоятиме людина.

Висновок

Але якщо прогрес лише акцентує кращі з наших якостей – винахідливість, емпатію, вміння керувати світом, – то нас чекає велике майбутнє, в якому людство досягне нових висот взаєморозуміння і самосвідомості. І наша мета – зробити все, щоб в життя втілився саме останній сценарій».

Список використаних джерел

1. Амосов Н.М. Идеология для Украины / Н.М.Амосов // Зеркало недели.Украина. – № 16, 18 апреля 1997.
2. Вакуленко О. Роль засобів масової інформації у формуванні здорового способу життя [Електронний ресурс] / О. Вакуленко, Л. Жаліло, Н. Комарова [та ін.]. – Назва з екрану.
3. Мельничук Т.Ф. Засоби масової інформації як суб’єкт культурно- просвітницької діяльності формування творчої особистості (тези) / Т.Ф. Мельничук // Збірник тез наукових робіт учасників міжнародної науково-практичної конференції «Психологія та педагогіка: необхідність впливу науки на розвиток практики в Україні». – Львів – 27–28 лютого 2015 р. – 140 с. – С. 99-102.
4. Сухомлинський В.О. Народження громадянина / Сухомлинський В.О. – Вибрані твори: В 5-ти томах. – Т. 3. – К.: Радянська школа, 1977. – 304 с.
5. Schwab Klaus. The Fourth Industrial Revolution: What It Means and How to Respond. [Електронний ресурс] – 2016. – 21.01).