Маслянікова І.В. Психологічні особливості становлення особистості в умовах інформаційної війни

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Маслянікова І.В., кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології та педагогіки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського

Постановка проблема

Проблема становлення особистості завжди була й залишається предметом досліджень науковців, політиків, письменників і діячів мистецтва. Першими кроками в дослідженні проблеми у вітчизняній психологічній науці стали роботи, присвячені структурним компонентам особистості та умовам їх реалізації. Психологічними аспектами становлення особистості займалися такі вчені, як К. О. Абульханова-Славська, А. В. Грибакін, Є. І. Головаха, Л. С. Виготський, А. Г. Ковальов, О. М. Леонтьєв, І. О. Мартинюк, Н. В. Паніна, А. В. Петровський, К. К. Платонов, С. Л. Рубінштейн, В. В. Рибалка, Л. В. Сохань, В. О. Тихонович, В. С. Струтинського, А. А. Хамідова та ін. [4, с. 57-70].

Аналіз результатів дослідження

Соціальний механізм формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства – це детермінований потребами суспільства й особистості спосіб цілеспрямованого й опосередкованого впливу соціально-інформаційного простору на процес розгортання природи і психіки людини, свідомість, стиль життя та діяльність, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда з метою набуття й трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності, який реалізується через систему суб’єкт-суб’єктних та суб’єкт-об’єктних відносин і зумовлюється об’єктивними закономірностями процесу формування особистості.

Інформаційні впливи на масову свідомість існували завжди. Звернемося до історичної довідки в цьому питанні [2; 3]. Вперше термін психологічна війна в 1920 р. застосував британський історик Дж. Фуллер. Американці ж датують власне використання цього терміна 1940 роком. Відповідний англійський варіант цього терміна – політична війна. Термін психологічні операції вперше в документі застосував капітан Е. Захаріас. Саме цей термін почали з 1957 р. використовувати в американських офіційних документах, адже він дав змогу застосувати відповідний інструментарій в ситуації відсутності широкомасштабних військових операцій. Сучасний термін, який використовує НАТО, а саме інформаційні операції, може використовуватися взагалі при відсутності натяку на бойові дії. Це, наприклад, випадок миротворчих операцій. Проте, як вважають аналітики, мирна ситуація навіть важча для застосування психологічних операцій, оскільки для неї характерна досить динамічна зміна навколишнього середовища, тоді як у випадку військових дій воно має відносно сталий характер.

Термін пропаганда найдавніший з усіх цих термінів. Уперше це слово з’являється в назві відповідної інституції в 1622 p., коли папа Урбан VIII заснував конгрегацію пропаганди як комісію кардиналів, які мали нести відповідальність за іноземні місії церкви. В XVIII і XIX ст. термін пропаганда був повністю нейтральним, під ним розуміли поширення політичних ідей. У XX ст. активне використання цього терміна під час Першої світової війни та у двох тоталітарних державах – СРСР та Німеччині – перетворило його на далеко не нейтральне поняття, яке у деяких випадках отримало суто негативне значення.

Сьогодні інформація добирає матеріальну форму і володіння нею стає дуже жаданим. До реалізації будь-які, цілком «матеріальні», рішення сьогодні випробуються в інформаційній області. І результати стають вирішальними. Сучасні війни ведуться перш за все в інформаційній сфері, яка випереджає і безперервно супроводжує так званий «прямий контакт» протиборчих сторін.

Мета інформаційної війни, на думку науковців, – послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна – складова частина ідеологічної боротьби. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн [2, с. 85].

Головне завдання інформаційних воєн полягає у маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у: внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів; дезорієнтації та дезінформації мас; послабленні певних переконань, устоїв; залякуванні свого народу образом ворога залякуванні супротивника своєю могутністю. Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби.

Таким чином, в умовах інформаційної війни відбувається трансформація ієрархії детермінант у системі чинників формування особистості: зменшується залежність процесу формування особистості від безпосередніх природних і соціокультурних умов буття; зростає значення зовнішнього соціокультурного середовища; підвищується роль індивідуальних психологічних особливостей індивіда; актуалізується значення інтелектуальних якостей у процесі формування особистості; зменшується роль фізичних якостей і фізіологічної обумовленості процесу формування особистості.

Висновок

Враховуючи вище викладене, протидія інформаційній війні має відбуватися за умови становлення усіх структурних компонентів особистості з більшим акцентом на спрямованість (моральні якості, світогляд, переконання, інтереси, життєві цілі тощо), когнітивну сферу (постійне прагнення до збагачення новими знаннями і самовдосконалення), вольову сфери (формуванні активної позиції), емоційну сферу (формування почуттів гідності, патріотичності, любові до Батьківщини, поваги до суспільства), здібності (інтелектуальні, схильність до інновації, креативності) та характерологічні риси особистості (стійкість, рішучість, витривалість, самовідданість тощо). Процес формування особистості має бути організований та запроваджений у зазначеному напрямі на всіх рівнях соціального впливу на особистість від державного до побутового, враховуючи всі види соціальних інститутів: спілкування, навчання та виховання.

Список використаних джерел

1. Арквілли Дж. Мережі і мережні війни: майбутнє терору, злочинності та бойових дій. К.: Києво-Могилянська академія, 2008. 350 с.
2. Волковский Н.Л. История информационных войн: в 2 ч. Ч. 2. СПб.: Полигон, 2008. 736 с.
3. Губарев А. Б. Информационные войны как объект политологического исследования: дис. канд. полит. наук: 23.00.02. Уссурийск, 2005. 170 с.
4. Загальна психологія: хрестоматія (у 3 ч.) /Хохліна О.П., Кущенко І.В., Гребенюк М.О. К.: Нац. акад. внутр. справ, 2014. Ч. 2. С. 57-70.