Костюченко О.В. Адаптивний потенціал світосприймання в основі медіаперцептивної комунікації
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Костюченко О.В., доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри психології Київського національного університету культури і мистецтв
Постановка проблеми
Однією з основних потреб людини, без реалізації якої не можливе становлення та реалізація її особистості, є потреба в інформації. Інформаційній потребі належить особливе місце у системі соціальних потреб і діяльності людини загалом. Сучасне інформаційне суспільство створило особливі високі технології, що надають змоги створювати віртуальний культурний простір за рахунок формування потрібного типу свідомості та культури. Засоби комунікації не тільки впливають на маси, але й «продукують» їх.
Через створення певних образів, які об’єднують людей на основі не стільки навіть спільного, скільки одночасної й однотипної поведінки, формується різновид особистості, яка, як і сучасна масова культура в цілому, є продуктом цілеспрямованого серійного виробництва. Людина дедалі частіше уявляє дійсність не відповідно до свого особистого сприймання, а через образ цієї дійсності, сформований і відредагований ЗМІ, тобто «відтворений» маніпуляціями, оскільки змінюється не тільки дійсність, а й сприйняття людини. Ось чому в сучасному інформаційному суспільстві роль ЗМІ досить висока, і зростання такої значущості пов’язано з їх глибинним і різноплановим впливом на повсякденне життя.
Аналіз результатів дослідження
Слід зазначити, що результатом адаптації (як процесу входження особистості до нового для неї інформаційного, предметного і соціального середовища) є розвиток особистості в соціальному та культурному плані. Адаптація, будучи найважливішим механізмом соціалізації особистості, може об’єктивно відбуватися як процес її розвитку (А. Реан), входження особистості у сукупність ролей і форм діяльності (Л. Буєва, Ю. Кулюткіна) паралельно із визначенням оптимальних режимів функціонування особистості шляхом освоєння соціального середовища (Д. Андрєєва); культурне становлення особистості – процесом освоєння нею навколишнього соціально-культурного середовища (С. Безклубенко); передбачає активність особистості та призводить до особистісних змін (І. Милославова). Адаптація є одночасно процесом опанування інформаційних потоків, різноманітного соціального досвіду і напрацювання нових моделей поведінки, зміною ціннісних орієнтацій, появою нових культурних потреб та інтересів [3].
Про роль творчості в адаптації особистості до постійно мінливого світу з його інформаційними сукупностями засвідчує думка В. Моляко про те, що: необхідно враховувати «творчо-перетворюючу функцію свідомості, стратегіальну організацію свідомості, що дозволяє впорядкувати вміст потоку свідомості, знаходити в хаосі конкретні системи, проектувати їх і будувати, орієнтуючись також на об’єктивні показники, що задаються усіма тими вимогами, які існують в реальності» [5]. Саме стратегії, як особистісне утворення, конденсують у собі структури, відповідальні за аналіз ситуацій, оцінку нової інформації, вибір об’єктів дослідження, вибір орієнтирів, дозволяють організувати «хаос мислення» і знайти засоби та шляхи такого впорядкування, що дозволить вирішити нові задачі, завершити творчий процес досягненням рівноваги, гармонізацією.
В адаптаційному процесі кожну особистість слід розглядати як активно діючий суб’єкт, який відповідно до своїх можливостей та потреб перетворює інформаційне соціально-культурне середовище згідно зі своїми прагненнями, набуває нових культурних, соціальних якостей, ціннісних орієнтацій, знань, навичок тощо. Адаптивність забезпечує пристосування людини до середовища, адекватність, поведінкову гнучкість, точність мислення, емоційну врівноваженість та цілеспрямованість.
Показником і одночасно результатом адаптивності людини є її сформований повноцінний образ світу, який розглядається сучасною психологією як складне явище психіки, що не лише визначає окремий акт пізнання навколишньої дійсності, а й зумовлює зміст діяльності суб’єкта в цілому (О. Артем’єва, Б. Величковський, В. Зінченко, О. Леонтьєв, В. Пєтухов, С. Смирнов та ін.). Ефективне вирішення проблеми адекватного сприйняття людиною великого або надмірного обсягу візуальної, аудіальної, нюхової, смакової і тактильної інформації, коли спрацьовує механізм сенсорно-перцептивної фільтрації, при якому відбирається та інформація, яка є найбільш істотною в даний момент сприяє успішній адаптації особистості до нових умов життя в інформаційному, цифровому суспільстві.
Все більший інтерес як вчених, так і практиків (Б. Ананьєв, Е. Борінг, Дж. Брунер, Ю. Ведін, Л. Веккер, М. Вертхеймер, Дж. Гібсон, Е. Гібсон, А. Запорожець, В. Зінченко, В. Келер, Ф. Клікс, Г.С. Костюк, К. Коффка, О. Леонтьєв, А. Логвиненко, В. Любімов, В. Моляко, Ф. Олпорт, Ж. Піаже, З. Пілішин та ін.) викликає багатомірність і багатофункціональність образів, що формуються у людини протягом її життя, оскільки очікується, що розуміння структури образів, шляхів їх утворення і способів трансформації дозволить виявити нові механізми підвищення ефективності діяльності і взаємодії людей. Це обумовлено насамперед неоднорідністю самого змісту образу як структури внутрішнього відображення дійсності, який формується у ході активного здобуття й обробки інформації як специфічний сплав відображення реального об’єкта сприйняття і попереднього досвіду сприйняття і взаємодії з ним [2].
Ставлення людини до простору, насиченого різномодальними образами, штучними формами, а також до можливості зануритися у штучні візуальні, аудіальні, нюхові, смакові, дотикові світи змінюється поступово і не завжди у бажаному напрямі. Зокрема, феномен повсюдної візуалізації зовнішнього світу, медіапростору, інтернету тощо вимагає від сучасної людини, особливо молодої, свідомого, адекватного ставлення до цього культурного, а точніше медіакультурного явища. Особливостями сприйняття зовнішніх об’єктів, що «нав’язані ззовні», є: свідомий вибір або уникнення об’єктів, тобто свобода вибору і відповідальність за їх споживання; опосередковане спілкування, «зворотній зв’язок» з автором чи авторами, ознайомлення з їх відкритими чи прихованими ідеями, репрезентованою реальністю, а не об’єктивно «віддзеркаленою».
Важливими для ефективного сприймання медіаперцептивних текстів є ко- гнітивні уміння та навички, які вимагають від особистості: свідомо орієнтуватися в інформаційних потоках, починаючи від диференціювання форматів, їх видів, жанрів до їх змістової спрямованості, а також походження; «фільтрування» медіапродукції за змістовою спрямованістю відповідно до внутрішньої потреби особистості для недопущення «поглинання» людини; конструктивно критично сприймати-осмислювати відібрану медіапродукцію: аналізувати медіатекст за його зовнішніми візуальними та змістовими складовими; самостійно, аргументовано його оцінювати; виробляти в собі якість, яку Л. Мастерман назвав «critical autonomy» – автономізацію, тобто унезалежнене ставлення до медіапродукції.
Розвиток творчого візуального медіасприйняття можна стимулювати шляхом застосування двох протилежних підходів – «аналітичного» і «асоціативного», а також їх інтеграція. Креативність аналітичного типу творчого сприйняття візуальних медіатекстів виявляється передусім на етапі узагальнення проаналізованого, коли реципієнт робить висновки щодо сприйнятого. Асоціативно-інтуїтивне сприйняття засноване на образно-асоціативних зв’язках, які часто поєднують непоєднуване, утворюючи при цьому нове знання. Креативність цієї когнітивної стратегії полягає передусім у синтезуванні асоціацій, образів, емоцій, відчуттів, які виникли під час сприйняття за умови найбільшого відсторонення від усталених «правил», «знань», «досвіду» особистості [2].
Узагальнюючи викладене, варто акцентувати, що сприйняття медіаперцептивних текстів становить медіаперцептивну комунікацію, яка з появою нових мультимедіа і новітніх технологій наразі стала досить поширеною. Цей новий тип комунікації зумовлений як візуально ілюзорною, репрезентативною природою самих візуальних медіатекстів, так і прагненням із боку реципієнта задовольнити свої соціально-психологічні потреби (комунікаційні, рекреаційні, гедоністичні, компенсаторні, пізнавальні, креативні тощо) переважно у розважальній, креативно-ігровій формах. Висновок Отже, світосприймання в контексті творчої медіаперцептивної комунікації обумовлює «включення» свідомості в процес розуміння різних явищ навколишнього світу, визначає ставлення до реальності, загальне розуміння світу і сприяє формуванню життєвих позицій. Активний творчий характер медіаперцептивної комунікації виявляється не стільки у відображенні інформації по-різному, скільки в застосування різних когнітивних моделей відповідно до сприйманої інформації, урізноманітнюванні й доборі оптимального варіанту взаємодії зі світом. Результатом має стати переосмислення власного ставлення, бачення відкритих та прихованих смислів, що сприятиме збагаченню смислового досвіду, розширенню комунікацій, світосприйняття, поглибленню світорозуміння.
Список використаних джерел
- Дойдж Н. Пластичность мозга: Потрясающие факты о том, как мысли способны менять структуру и функции нашего мозга, Москва, 2010. 544 с.
- Костюченко О. В. Перцептивні основи образу світу у студентів: монографія. Київ, 2013. 444 с.
- Костюченко О. В. Рекреаційні основи перцептивної діяльності в адаптації. Наука і освіта. Психологія. Тематичний спецвипуск «Актуальні проблеми рекреаційної психології дитинства»: науково-практичний журнал Південного наукового центру НАПН України, 2012. СVXІ. № 10. С. 121-125.
- Мастерман Л. Обучение языку средств массовой информации. Специалист. 1993. № 5. С. 31-32.
- Моляко В. А. Проблемы психологии творчества и разработка похода к изучению одаренности. Вопросы психологии. 1994. № 5. С. 86-95.