Кабанцева А.В. Психологічні проблеми дітей в умовах інформаційної війни

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 15:59, 29 березня 2018; V.yurchenko (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Кабанцева Анастасія Валерїївна, кандидат психологічних наук, доцент, старший науковий співробітник Державного закладу "Науково-практичний методичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України" Міжрегіональної академії управління персоналом.

Зміст

Презентація

Матеріали презентації під час виступу на XI щорічній науково-практичній конференції «Становлення та розвиток особистості в умовах інформаційної війни», яка відбулася 2 березня 2018 р. в Навчально-науковому гуманітарному інституті Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, м. Київ :

Кабанцева А.В. Психологічні проблеми дітей в умовах інформаційної війни

Стаття:

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДІТЕЙ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ

Постановка проблеми

Сучасні зміни у суспільстві, злам стійких соціальних структур, що будувалися десятиліттями, створюють нові проблеми для людства, особливо для підростаючого покоління. Часто ці зміни оповиті інформаційною та психологічною оманами. Останнє виступає «якісним» підґрунтям для розвитку інформаційної війни.

Інформаційна (інформаційно-психологічна) війна спрямована на суперництво соціальних інтересів щодо впливу на ті чи інші сфери соціальних відносин, встановлення контролю над джерелами стратегічних ресурсів, в результаті якого одні учасники суперництва отримують переваги, необхідні їм для далекого розвитку, а інші їх втрачають [1]. Але крім «суперників» у інформаційну війну, тим чи іншим чином, залучаються всі суб’єкти суспільства, бо головною метою цього явища є вплив на масову свідомість населення. Тому негативному тиску піддаються не тільки дорослі, але і діти, які виступають найбільш ураженою категорією.

Основну спрямованість удару в результаті інформаційно-психологічних воєн приймає на себе психічне здоров’я. Найважливіше значення має емоційне реагування дитини на ту чи іншу ситуацію. Різноманітність емоційних станів багато в чому формує поведінку дитини, її почуття і настрої, створюють своєрідність, суб’єктивне ставлення до дійсності, в тому числі індивідуальну особистісну оцінку інформації, яку отримує [2]. Емоційна сфера дитини виступає індикатором реагування на навколишню інформаційно-психологічну обстановку.

«Неузгодженість» між наявними у дитини прагненнями, уявленнями, можливостями дії нерідко призводить до появи психологічних проблем, різних стенічних і астенічних емоційних розладів. Найбільш часто відзначаються при цьому страх, туга, лабільність настрою, депресія [1].

Таким чином, дослідження психологічних проблем дітей, які перебувають під постійним впливом негативних інформаційних та психологічних факторів, одними з яких є наслідки конфлікту на Сході України, мають актуальність теоретичного та практичного значення сьогодення.

Мета дослідження

Мета дослідження: встановити психологічні проблеми дітей Сходу України.

Методика та організація дослідження. У дослідженні прийняли участь діти років, які мешкають у Донецькій області. Загальна кількість респондентів – 706 осіб.

У досліджені використовувалися методи спостереження, бесіда, психодіагностика, статистична обробка даних за допомогою програми IBM SPSS Statistics 20. Психодіагностичні методики: «Паровозик» (С. В. Вєлієва), «Неіс- нуюча тварина» (М. 3. Друкаревіч), «Кактус» М. О. Панфілової, опитувальник страхів А. І. Захарова, тест «Драбина» (В. Г. Щур), «Малюнок сім’ї» Г. Т. Хоментаускас, опитувальники Г. П. Лаврентьєвої, Т. М. Тітатренко щодо оцінки тривожності і агресії у дітей (для педагогів, батьків).

Результати дослідження

Дослідження надало змогу встановити, що більша частина дітей мають страхи різного характеру (62,5%), відмічається наявність тривожності, занепокоєності, хвилювання (53,2%), а також прояви агресивності (36,7%), низької самооцінки (30,5%).

При дослідженні наявності страхів у 50,9% дітей встановлено страх війни, який не є природнім для даного віку. Тобто, діти які тільки пізнають світ вже сприймають проблеми сучасної України (у міру свого розуміння) і відчувають небезпеку військового характеру. Також визначені страхи фізичного збитку (63,7%), соціального (53,5%), просторового характеру (40,4%) та інші (табл. 1). Тобто ця когорта дітей знаходяться в очікуванні фізичного болю. Вони мають побоювання перед небезпекою, а також існує тремтіння, невпевненість під час спілкування з однолітками або дорослими. Отже, психологічна рівновага цих діток явно порушена.

Встановлені кореляційні зв’язки між страхом війни та уникненням однолітків (r = 0,23), наявністю агресії (r = 0,12), пригнічення (r = 0,11) на рівні статистичної значимості р = 0,01. Чим вище рівень страху війни у дитини, тим більше проявляються тенденції агресивної поведінки, зменшення спілкування з друзями, пригнічений емоційних стан. Тобто, відбувається деформація психоемоційного балансу з подальшим розвитком складних психологічних та психічних проблем.

Табл 1 Кабанцева.png

У 55,2% дітей, що взяли участь у дослідженні, встановлено відчуття одинокості, незахищеності у своїй сім’ї. Поряд з цим при дослідженні дитячобатьківських відносин встановлено, що сприятливу сімейну атмосферу мають 78,2% дітей (552 особи), несприятлива внутрішньо-сімейна ситуація у 21,8% (154 особи). Отже, навіть при сприятливому сімейному кліматі дитина може не відчувати того рівня безпеки і затишку яких потребує її індивідуально-психологічний або психоемоційний стан. А це потребує подальшого емпіричного вивчення.

Статистично встановлено, що несприятлива сімейна атмосфера формує у дітей почуття одинокості та незахищеності (r = 0,21; при р = 0,01), а це в свою чергу впливає на самооцінку.

Під час дослідження самооцінки 496 дітей (70,2%) мають середній рівень (адекватний) самооцінки, високий рівень – всього у 31 дитини (4,5%), низький рівень зазначено у 179 дітей (25,3%), що є неприроднім для даної вікової категорії дітей. Для них нормою виступає саме підвищена самооцінка. У дошкільний вік діти сприймають себе найкращими, найкрасивішими, самими гарними та слухняними. Але результати дослідження вказують, що четверта частина респондентів мають проблеми щодо оцінки своїх достоїнств і недоліків.

Одним із завдань дослідження було вивчення психоемоційних особливостей дітей з точки зору батьків та педагогів. Це надало змогу порівняти результати діагностики дітей, вихователів та батьків, як кожен з них сприймає емоційні порушення та наявні психологічні проблеми, що турбують дітей (рис. 1).

Рис 1 Кабанцева.png

З представлених на діаграмі даних (рис. 1) видно, що існує певна різниця між сприйманням дитячих емоційних проявів. Дорослі (педагоги, батьки) не помічають або не приділяють певної уваги психоемоційному стану дітей. Що є додатковим фактором формування психологічних проблем для дитини і окре- мою науковою проблемою подальших досліджень.

Висновки

  1. Сучасні діти – люди нового часу, які активно приймають і перероблюють нову інформацію, інтенсивно засвоюють соціальний досвід, а також систему со- ціальних зв’язків і відносин. Результати дослідження показали, що більше 50% дітей Сходу України мають страх війни який не є природнім для дошкільно- го віку. Уже у віці 5-7 років ці діти сприймають проблеми сучасної України (у міру свого розуміння) і відчувають небезпеку військового характеру.
  2. Достатня кількість дітей мають певні проблеми відносно психоемоційно- го стану, а саме: наявність страхів різного походження (полігамність страхів – 62,5%), прояви тривожності (53,2%), агресивності (36,7%), відзначається низька самооцінка (30,5%). На рівні статистичної значимості р = 0,01 встановлено, що несприятлива сімейна атмосфера формує у дітей почуття одинокості та незахи- щеності, а це впливає на самооцінку.
  3. За результатами дослідження встановлено, що батьки та вихователі, які постійно знаходяться з дітьми, займаються їх вихованням, проводять певний час разом, не в повну міру сприймають ті проблеми і хвилювання, які мають діти. Це виступає одним з напрямків перспективних досліджень даної проблеми.

Список використаних джерел

  1. Панченко О.А. Информационная безопасность личности: монографія / О.А. Панченко, Н.В. Банчук. К.: КИТ. 2011. С. 311-331, 534.
  2. Панченко О.А. Информационная безопасность ребенка: монографія / О.А. Панченко. К.: КВИЦ, 2016. С. 36.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама