Кудикіна Н.В. Бодня О.В. Організаційно-методичний супровід експериментального дослідження проблеми інтерактивного навчання укр.мови

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Організаційно-методичний супровід експериментального дослідження проблеми інтерактивного навчання української мови в школі з російською мовою викладання

Кудикіна Надія Василівна, доктор педагогічних наук, професор, головний науковий спеціаліст лабораторії української словесності в школах національних меншин України та діаспори Інституту педагогіки НАПН України

Бодня Олександр Володимирович, директор спеціалізованої школи № 188 з поглибленим вивченням російської мови і літератури, м. Київ.

Постановка проблеми

Експериментальне дослідження окремих, актуальних для загальної середньої освіти питань, безпосередньої для школи є досить складним завданням, оскільки пересічного вчителя переважно цікавить не процес досягнення результатів науково-дослідної роботи, а способи їх застосування на практиці. Водночас, коли проблема є дійсно важливою, за умови належного організаційно-методичного супроводу, педагогічні співробітники школи ставляться до такої роботи з належною відповідальністю та виконують її методично грамотно, скрупульозно й пунктуально.

Вчителів зацікавила проблема інтерактивного навчання української мови учнів початкової школи у загальноосвітньому навчальному закладі з російською мовою викладання, що була запропонована лабораторією української словесності у школах національних меншин України та діаспори Інституту педагогіки НАПН України (науковий керівник теми головний науковий співробітник, д.пед.н., проф. Н.В. Кудикіна) як така, що донині ґрунтовно ще не досліджувалась, а недостатня обізнаність учителя з інтерактивного навчання знижує ефективність навчального процесу та навчальних досягнень учнів з означеного питання [4].

Одним першочергових завдань організаційно-методичного супроводу експериментального дослідження було ознайомлення вчителів з його визначальними характеристиками: об'єктом та предметом наукового пошуку, якими відповідно є процес навчання української мови учнів у загальноосвітніх навчальних закладах з російською мовою викладання та дидактико-методичні умови використання інтерактивних форм і методів навчання української мови учнів молодшого шкільного віку у загальноосвітніх навчальних закладах з російською мовою викладання; метою, якою передбачено перевірити педагогічну доцільність науково-обґрунтованих дидактико-методичних умов та завданнями до кожного етапу експерименту. Вчителі дізналися, що гіпотеза експериментального дослідження полягає в тому, що теоретико-методичне забезпечення використання інтерактивних форм і методів навчання української мови дітей молодшого шкільного віку у ЗНЗ з російською мовою викладання сприятиме підвищенню ефективності навчання за умов, якщо: інтерактивні форми і методи будуть скеровані на розвиток усіх, передбачених навчальною програмою для конкретного класу, видів мовленнєвої діяльності (слухання-розуміння, говоріння, читання і письма) та на виконанню завдань мовної, соціокультурної та діяльнісної змістових ліній; інтерактивні форми і методи добиратимуться з урахуванням особливостей мовного матеріалу (усного мовлення, початкового навчання читання й письма, засвоєння відомостей з мови та правопису), а структурні компоненти конкретного інтерактивного методу, зокрема, гри, відповідатимуть актуальному навчальному завданню; у змісті інтерактивних форм і методів будуть якнайповніше представлені мовні одиниці (фонетичні, лексичні, граматико-синтаксичні, фонетико-граматичні) та соціокультурний компонент навчання української мови; інтерактивне навчання української мови буде здійснюватись на основі його теоретично обґрунтованої структурно-функціональної моделі; інтерактивні форми і методи будуть використовуватись не лише на уроках, але й в позаурочному навчально-виховному процесі початкової школи, що сприятиме формуванню комунікативних умінь дітей, сформованих на уроках та їх соціокультурної компетентності.

Виклад основного матеріалу

У процесі підготовки до експериментального дослідження також виділено вчителів-учасників науково-дослідної роботи; педагоги ознайомились з завданнями констатувального експерименту, плануванням його процесу, встановлено можливу послідовність проведення окремих експериментальних уроків та інших дослідницьких процедур.

Вступний етап організаційно-методичної роботи за своєю суттю призначений для попередньої орієнтації педагогів школи в експериментально досліджуваній проблемі, ознайомлення з алгоритмом організації та проведення експериментального дослідження на його подальших етапах. Він, передуючи основним етапам експериментального дослідження, в його організаційно-методичному супроводі виконує такі практичні функції:

• орієнтувальну, тобто дає вчителям попередню інформацію та конкретизує уявлення про дидактико-методичні умови та зміст структурно-функціональної моделі використання інтерактивних форм і методів навчання української мови, за яких буде проводитись основна частина експериментального дослідження;

• рефлексивну, тобто сприятиме усвідомленню вчителями основних моментів експериментального пошуку і на цій основі кінцевому опрацюванню методики, методів та процедури дослідження;

• контрольно-оцінну, тобто дає можливість перевірити і оцінити за теоретично обґрунтованими критеріями надійність даних, що збираються;

• суб’єктивну, тобто сприятиме особистому приготуванню вчителя-учасника науково-дослідної роботи до проведення експериментального дослідження.

Особлива увага в організаційно-методичному супроводі експерименту приділялась формуванню контрольної та експериментальної груп. Групи учнів, відібрані для проведення експериментальної роботи, добирались за подібністю основних параметрів: якісного складу педагогів, рівня навчально-виховної роботи, загальним розвитком учнів, рівнем володіння українською мовою та рівнем успішності з інших навчальних дисциплін. З метою здобуття максимально вірогідних результатів, для проведення формувального педагогічного експерименту було створено експериментальну групу, у навчально-виховному процесі якої експериментальні фактори – дидактико-методичні умови та структурно-функціональна модель використання інтерактивних форм і методів навчання української мови цілеспрямовано впливатимуть на перебіг навчального процесу.

Водночас створена контрольна група, яка на початковому етапі експерименту якісно та кількісно була ідентичною з експериментальною, проте заплановано, що навчання української мови у контрольній групі в межах формувального експерименту здійснюватиметься так, як це характерно для широкої педагогічної практики – експериментальні фактори впливатимуть стихійно, невпорядковано.

В організаційно-методичному супроводі експериментального процесу належну роль відведено ознайомленню педагогів школи з методикою дослідження, яка розглядається як сукупність виокремлених для застосування у його перебігу методів, об’єднаних спільною логікою та підпорядкованих єдиній дослідницькій метою. Дотримуючись методологічної позиції щодо навчання української мови як цілісного явища, у процесі проведення дослідницьких дій ми вважаємо за необхідне враховувати результати наукових досліджень О.Н. Хорошковської [5; 6], про те, що, наприклад, мовленнєве вміння складне. Воно охоплює ряд простих навичок та первинних умінь. Серед них - уміння слухати-розуміти українську мову, уміння правильно вимовляти звуки української мови, граматично правильно конструювати окремі висловлю¬вання і, звичайно, знання слів української мови. Усе це – частково мовленнєві вміння. Разом зі словниковим запасом вони і становлять підґрунтя для розвитку вмінь говоріння - діалогічного й монологічного. Саме означені складники вміння говорити і визначають зміст ро¬боти з формування усного українського мовлення в учнів першого-другого класів шкіл з російською мовою викладання.

Логіка подальших міркувань приводить нас до висновку, що до формування кожної групи означених умінь у процесі експерименту мають добиратися специфічні форми і методи інтерактивного навчання, проте всі вони цілісно впливатимуть на формуються усного українського мовлення школярів.

Підготовка до здійснення експериментального дослідження передбачала крім іншого оновлення знань учителів з досліджуваного питання.

Основними методологічними орієнтирами для добору методів експериментального дослідження за їх якісними характеристиками визначено принципи науковості, доцільності, достатності, об’єктивності, необхідності. Передбачається, у процесі експериментального дослідження на окремих його етапах разом із науковцями педагоги долучатимуться до використання різних емпіричних методів: – спостереження, опитування (анкетування, інтерв’ювання, тестування, листування електронною поштою), методу бесіди, аналізу педа¬гогічної документації, що дасть змогу виявити вихідний стан дослідження проблеми інтерактивних форм і методів навчання української мови в ЗНЗ з російською мовою викладання; педагогічної діагностики, конференційному методу, методу експертні оцінки результатів дослідження, методу презентації, що дасть змогу ознайомити з результатами дослідження широке коло практиків та визначити ефективність впливу запропонованих дидактико-методичних умов та структурно-функціональної моделі використання інтерактивних форм і методів на засвоєння програми з навчання української мови у ЗНЗ з російською мовою викладання. Основою формувального експерименту є педагогічний експеримент, а в контрольному – методи якісного аналізу та математичної статистики (кількісний аналіз) використовуватимуться для оцінювання ефективності засвоєння української мови досліджуваною категорією учнів під впливом інтерактивного навчання.

У процесі ознайомлення вчителів з методикою експерименту увагу педагогів привернули ті методи, які донині ще недостатньо широко застосовуються в експериментальних процедурах.

До них, передусім, належить конференційний метод. Його вже цілеспрямовано саме як науковий метод використовують у дослідженнях, здійснюваних за різними науковими спеціальностями. Наводимо наукове обґрунтування цього методу [3].

Конференція є своєрідним науковим методом, що випливає з суті цього поняття: конференція – з’їзд, збори, нарада членів або представників організацій чи установ. Науково-практична конференція в освіті – це збори практиків і науковців освітньої галузі людської діяльності. Освітянська конференція в науковому процесі є передусім способом верифікації здобутих знань, вона допомагає дослідникам через прилюдне обговорення з практиками й вченими здобутих у процесі наукового дослідження результатів, фактично, застосовуючи метод незалежної експертної оцінки, переконатися у їх правильності або вчасно виявити слабкі місця здійснюваного дослідження і вжити необхідних заходів для уникнення помилок.

З погляду на те, що науково-практична конференція є таким явищем педагогічного життя, яке інтегрує науку й педагогічну практику, вона є також методом наукового дослідження щодо цілеспрямованого збору дослідником науково цінної інформації відповідно до практико орієнтованих завдань дослідження, зокрема, вивчення актуального стану педагогічної практики щодо використання інтерактивних форм і методів навчання української мови учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою викладання.

Отже, конференція є інтегровано-інформативним методом наукового дослідження, а здобутий шляхом його застосування дослідницький матеріал безцінним способом наукового пошуку та отримання об’єктивної інформації про педагогічну практику і верифікації нового наукового знання. Верифікацію при цьому розуміємо як процес визна¬чення достовірності результатів наукового дослідження – нового знання – як на різних етапах його виконання (проміжні результати), так і у процесі впровадження кінцевих результатів в освітню практику.

Досвід засвідчив, що конференція як спосіб досягнення певної дослідницької мети, або конференційний метод, є також цінним з огляду та те, що проведення обласних, всеукраїнських, міжнародних конференції сприяє встановленню контактів між їх учасниками з географічно різних регіонів. Вже після закінчення конференції ми маємо можливість розширювати географічні межі дослідження через застосуванням Інтернет-технологій, що сприятиме зміцненню репрезентативності вибірки здобутих дослідницьких матеріалів. Конференції проводяться періодично, і тому вони дозволяли впроваджувати в практику проміжні результати здійснюваного дослідження цілеспрямовано, систематично і на різних його етапах на різних рівнях системи освіти.

За критерієм „характер пізнавального інструментарію” конференційний метод охоплює сукупність загальновідомих наукових методів (спостереження, інтерв’ювання, метод незалежної експертної оцінки, аналіз виставкових матеріалів різних видів, аналіз наукових доповідей, аналіз виготовлених за результатами конференцій збірників, аналіз документів конференції тощо) і тому ми його використовуватимо як комплексно-інструментальний метод. Отже, у нашому дослідженні конференція застосовуватиметься як інтегративно-пізнавальний і комплексно-інструментальний метод наукової роботи, спрямованим на збирання, вивчення та оцінювання інформації про стан практики з проблеми використання інтерактивних форм і методів навчання української мови учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою викладання. Метод презентації – сучасний метод експериментального дослідження, за мету якого в нашому дослідженні в основному братиметься апробація або впровадження результатів дослідження (проміжних і кінцевих) у педагогічну практику. В цілому – електронна презентація – нині надзвичайно популярний засіб для подання різноманітної інформації у режимі мультимедіа. Слово мультимедіа (мульти – багато, медіа-середовище, носій) означає сукупність середовищ або носіїв, тобто сукупність різних способів подання і збереження інформації.

Особливістю методу є попереднє створення комп’ютерної презентації, з якою автор експериментального дослідження або інші його учасники виступатимуть на семінарах працівників освіти, на науково-практичних конференціях, на освітянських виставках, в інститутах Національної академії педагогічних наук України, в Міністерстві освіти і науки та в інших установах. У електронних презентаціях, які складаються з комплексу слайдів, текст поєднується з графічними об'єктами, фотокартками, звуком, відео та мультиплікаційними об'єктами. Слайди можуть містити: текст, таблиці, діаграми, рисунки, відеокліпи, звуковий супровід, гіперпосилання на інші слайди та документи.

Отже, використання описаних та інших методів експериментального дослідження дозволить виявити об’єк¬тивні характеристики та властивості явищ і процесів педагогічної дійсності, що вивчається. Методи експериментального дослідження відіграватимуть ключову роль в отриманні об’єктивно істин¬них наукових знань про запропоновані дидактико-методичні умови та структурно-функціональну модель використання інтерактивних форм і методів навчання української мови учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою викладання. В організаційно-педагогічному супроводі експериментального дослідження належне місце відведено, крім іншого, забезпеченню його організаційно-матеріальних умов, до яких належить забезпечення дослідницького процес необхідними засобами навчання, технічними засобами, умовами для творчого використання дітьми здобутих у навчальному процесі умінь і навичок української мови; забезпечення експериментального процесу необхідною і достатньою дослідницькою документацією тощо.

Висновок

Організаційно-методичний супровід експериментального дослідження проблеми використання інтерактивних форм і методів навчання української мови учнів початкової школи у ЗНЗ з російською мовою навчання сприятиме успішності запланованого експерименту та виявленню дидактико-методичних умов ефективного використання інтерактивних форм і методів навчання української мови зазначеної категорії школярів.

Список використаних джерел

1. Державний стандарт початкової загальної освіти // Постанова Кабінету Міністрів України № 462 від 20.04.11 року.
2. Кудикіна Н.В. Дефінітивний аналіз поняття «інтерактивний» у дослідженні проблеми інтерактивних форм і методів навчання української мови учнів початкових класів у школах із національною мовою викладання класів / Н. В. Кудикіна // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія «Психологія і педагогіка». – Видавництво Національного університету "Острозька академія". – №22, 2013. – С. 82-87.
3. Кудикіна Н.В. До проблеми збагачення методів наукового дослідження в галузі освіти – конференційний метод // Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. (Серія: педагогічні науки; вип. 20). – Глухів: Видавничий центр Глухівського НПУ ім. О. Довженка, 2012. – С. 32 - 39.
4. Кудикіна Н.В. Методична компетентність учителя як умова якісного навчання української мови учнів шкіл національних меншин // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – Суми : СумДПУ ім.А.С.Макаренка, 2012. - №7. - С. 60 - 68.
5. Хорошковська О.Н. Методика навчання української мови у початкових класах шкіл з російською мовою викладання. – К.: промінь, 2006. – 256 с.
6. Хорошковська О.Н. Навчання української мови як державної у школах з національними мовами викладання: стан, проблеми, здобутки, перспективи/ – Електрон. дані. – Режим доступу : – Назва з екрана.