Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Бальоха Р.В., Прокопович Євгеній Михайлович – кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

У наш час, актуальним залишається питання вивчення психічних порушень у вигляді наростаючих змін особистості при епілепсії. У статті йдеться про дослідження ґендерних особливостей що проявляються у хворих на епілепсію, та їх вплив на соціальну адаптацію і комунікативні особливості хворих, а також важливість розуміння цих особливостей у лікувальному процесі.

В наши дни, актуальным остается вопрос изучения психических нарушений в виде нарастающих изменений личности при эпилепсии. В статье идет речь об исследовании гендерных особенностей, которые проявляются у больных эпилепсией, их влияние на социальную адаптацию и коммуникативные качества больных, а также важность понимания этих особенностей для лечебного процесса.

Today, the long lasting research of mental disorders as quickening changes in patients, suffering from epilepsy is still actual. This article deals with the study of cross-gender behavior characteristics, which manifest themselves in patient’s epilepsy, their impact on social and communicative peculiarities in the patients, as well as the importance of their understanding for the therapeutic process.

Епілепсія впродовж багатьох століть привертає увагу різних фахівців, що обумовлене широкою поширеністю цього захворювання в популяції, складністю етіопатогенезу, поліморфізмом клінічних проявів, тяжкістю течії, потенційно тяжкими клінчно-соціальними наслідками, недостатньою ефективністю лікування [1].

За даними 22-го міжнародного конгресу з епілепсії (1997) в світі страждає на епілепсію 40 мільйонів чоловік. В Україні поширеність складає 6-10 чоловік на 1000 населення. На думку Л.Е. Музичук (1996), кількість хворих епілепсією в Україні в 5-6 разів більш ніж перебувають на диспансерному обліку [2]. У структурі нервово-психічних захворювань епілепсія займає 3-е місце, а психічних захворювань – 4-е місце.

В умовах економічної кризи пострадянських держав спостерігається погіршення психічного здоров'я населення у тому числі і в Україні. На цьому фоні наголошуються тенденції до зростання показників захворюваності і хворобливості епілепсії.

Епілепсії присвячено величезна кількість робіт що відображають різні сторони цієї складної проблеми. Проте багато її аспектів залишаються неясними, спірними, такими, що вимагають подальшого вивчення [3].

Серед великої кількість робіт, присвячених змінам особистості при епілепсії, дослідники мало приділяють уваги гендерним особливостям цих явищ. На сьогоднішній день не достатньо висвітлений вплив особливостей психіки, пов’язаних зі статтю, на епілептичні зміни особистості. Данні обставини підтверджують доцільність досліджень гендерних особливостей психічних якостей у хворих на епілепсію.

Предмет дослідження – зміни особистості при епілепсії.

Об’єкт дослідження – ґендерні особливості психічної діяльності у хворих на епілепсію.

Мета: виявити ґендерні відмінності у психічній діяльності хворих на епілепсію.

Методики емпіричного дослідження:

• модифікована форма В опитувальника FPI;

• Методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності та настрою (САН);

• Тест С. Розенцвега. Методика малюнкової фрустрації. Дорослий варіант (модифікація Н.В. Тарабріной).

Дослідження відбувалося в індивідуальному порядку, без присутності сторонніх осіб. Кожний хворий забезпечувався індивідуальними бланками для виконання методики. Переконавшись в тому що досліджуваному зрозуміла інструкція і в нього не виникає додаткових запитань, експериментатор давав команду приступати до виконання завдання. В ході дослідження відмічався час затрачений на виконання кожного завдання. Методиками це не передбачено, але це дає додаткову інформацію про індивідуальні особливості, протікання психомоторних реакцій та інші характеристики що властиві хворим на епілепсію. В ході експерименту, велося спостереження за процесом виконання завдань досліджуваними, паралельно відмічалися особливості та складності що виникали у хворих під час процедури дослідження.

Дослідження особистості за допомогою модифікованої форми В опитувальника FPI. Тривалість виконання завдання має великий діапазон значень, деяким досліджуваним було достатньо 10 - 15 хвилин, деяким було потрібно значно більше часу, понад годину. Істотна різниця в часі помітна у чоловіків. Також виражений її взаємозв’язок з протіканням хвороби. Більшість людей що потребували багато часу на виконання методики мають помірно виражений епілептичний дефект, високу частоту епілептичних нападів та великий стаж захворювання. Звичайно, часто буває так що великий стаж захворювання обумовлений більш похилим віком досліджуваних. Аналізуючи експериментальній процес та час затрачений на виконання завдання хворими, слід зазначити що на показники часу також впливає так звана прискіпливість, дріб’язковість та надмірна деталізація що обумовлена епілептичними змінами особистості. В ході дослідження хворим було важко давати відповідати на запитання так як вони розуміють їх дуже конкретно та виділяють надмірно буквальне значення, через те не можуть перенести зміст запитання на приклади власного життя та власний досвід. Зазначимо що жінки мали значно менше складнощів з виконанням цього завдання і справлялися в середньому за 20 хвилин.

Хворим важко відповідати на запитання так як вони розуміють їх дуже конкретно, та виділяють надмірно буквальне значення, через те не можуть перенести зміст запитання на приклади власного життя та власний досвід. Зазначимо що жінки мали значно менше складнощів з виконанням цього завдання і справлялися в середньому за 20 хвилин. Порівнявши результати дослідження за цією методикою між чоловіками та жінками ми отримали данні що свідчать про більш об’єктивні відмінності у результатах між двома групами досліджуваних. Результати наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняння результати дослідження особистості між чоловіками та жінками хворих на епілепсію за допомогою модифікованої форми В опитувальника FPI

Назва шкали	Кількість осіб у відсотках що відповідає рівню вираженості ознаки за певною шкалою
	Низький		чол.	жін.	Середній		чол.	жін.	Високий		чол.	жін.
	Невротичність	-	-	6.7%	-	93.8%	100%
Спонтанна агресія	6.7%	28.6%	40.2%	58.8%	46.9%	14.3%
Депресивність	-	-	33.0%	28.6%	67.0%	71.4%
Дратівливість	6.7%	-	13.4%	42.9%	80.4%	57.2%
Комунікабельність	26.8%	85.7%	61.2%	14.3%	13.4%	-
Врівноваженість	13.4%	42.9%	60.3%	42.9%	20.1%	14.3%
Реактивна агресивність	-	28.6%	33.5%	28.6%	67.0%	42.9%
Сором’язливість	13.4%	28.6%	60.3%	28.6%	26.8%	42.9%
Відкритість	6.7%	-	80.4%	42.9%	13.4%	57.2%
Екстраверсія	28.6%	57.2%	67.0%	29.9%	6.7%	-
Емоційна лабільність	-	14.3%	20.1%	14.3%	80.4%	71.4%

З наведеної табл. 1 ми бачимо, що близько 80% чоловіків мають високі значення за шкалою IV (дратівливість) що свідчить про нестійкий емоційний стан і схильність до афективного типу реагування. У жінок найнижчій рівень за V шкалою (комунікабельність), що відображає рівень виявлення соціальної активності, чоловіки мають середній рівень вираженості ознаки. Також ці данні підтверджуються спостереженням за поведінкою хворих у відділенні: чоловіки поводяться більш товариські, утворюють малі групи, спілкуються, проводять час разом, більш доброзичливо ставляться до персоналу. На відміну, жінки поводяться більш замкнуто та частіше конфліктують з персоналом. Під час індивідуальної бесіди, спілкування з чоловіками більш продуктивне, вони дещо охоче йдуть на контакт та дають відомості про себе.

Методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності та настрою (САН). Так як методика адаптована до роботи з хворими, слід відмітити легкість її застосування, просту та немало важливу у нашому випадку, доступну для розуміння досліджуваних інструкцію, що не викликала додаткових запитань. Як чоловіки так і жінки не тратили багато часу на виконання завдання. Під час дослідження методикою САН, під час оцінки свого стану за парами слів №11 та №14 (счастливый – несчастный, здоровый - больной) відмічалося що велика кількість досліджуваних чоловіків мали складнощі з вибором відповіді. Вони пояснювали це тим, що почувають себе добре, і відчувають себе фізично здоровими, проте наявність тяжкого захворювання і факт знаходження в лікарні, не дає їм можливість відчути себе здоровими. У таких випадках вони давали нейтральне значення, або пропускали відповіді взагалі. Слід додати що більшість людей які мали складнощі з цими запитаннями мають помірно виражений епілептичний дефект, високу частоту епілептичних нападів та великий стаж захворювання. У жінок такі складнощі не відмічалися, вони давали нейтральний, або крайній варіант відповіді за цими пунктами. Так як жінки під час дослідження набагато частіше скаржилися на погане самопочуття та свій хворобливий стан, вони частіше давали відповіді з крайніми значеннями, проте спираючись на дані з історії хвороби можна припустити що такі хворі можуть значно перебільшувати симптоми та негативний перебіг свого захворювання.

Ми провели дослідження за методикою САН серед чоловіків та жінок що хворіють на епілепсію, порівняли результати, та відобразили їх на малюнку у вигляді діаграми (Рис 1).

При підрахунку крайня міра вираженості негативного полюса пари оцінюється в один бал, а крайня міра вираженості позитивного полюса пари в сім балів. Середній бал шкали дорівнює 4. Оцінки, що перевищують 4 бали, говорять про сприятливий стан досліджуваного, оцінки нижче 4 свідчать про зворотний. Нормальні оцінки стану лежать в діапазоні 5,0 – 5,5. На діаграмі зображено три стовпчики різних кольорів що відображають показники самопочуття, активності та настрою, які лежать в різних діапазонах: низький рівень ( від 1.0 до 3.9 балів), середній рівень (4.0 – 4.9 балів) та високий рівень (5.0 – 7.0 балів). Низький рівень відповідає низьким оцінкам самопочуття, активності, настрою, високий рівень високим. На вертикальній вісі відображаються відсотки, висота кожного стовпчика відповідає кількості досліджуваних у відсотках що набрали певну кількість балів.

З наведеної діаграми ми бачимо що 75% досліджуваних оцінюють своє самопочуття як погане, інші 25% як середнє. 50% жінок оцінюють свою активність як низьку 50% як середньою. Поганий настрій мають 37% нормальний 50% та 13% - високий. Отже з наведеної діаграми видно що переважна більшість досліджуваних жінок оцінює своє самопочуття як погане, можна сказати що весь стан в цілому як не задовільний. Слід додати що під час бесіди, в процесі дослідження, жінки активно висловлюють скарги на самопочуття, та фізичний стан, проте порівнюючи їх скарги з даними історії хвороби, можна прийти до висновку що у жінок має місце перебільшення симптомів захворювання та інші іпохондричні ознаки.

Результати дослідження у чоловіків наведені на рис. 2 де ми можемо побачити майже протилежні результати.

На малюнку ми бачимо що 18% оцінює своє самопочуття як погане, 44% як середнє і 38% - як добре. Активність: 25% оцінюють як низьку, 56% як середню, 19% як високу. 31% чоловіків має поганий настрій, 44% - нормальний, 25% - гарний.

Якщо порівняти середнє арифметичне значення самопочуття, активності, настрою між чоловіками та жінками, отримаємо наступні результати.

Стовпці відображають значення самопочуття, активності та настрою чоловіків та жінок. Вертикальна вісь відображає кількість балів. Висота стовпчика дорівнює середньому значенню показників самопочуття, активності, настрою у різних групах досліджуваних. З наведеної діаграми ми чітко бачимо що середнє значення чоловіків по кожному розділу вище за жінок. Наведенні вище дані свідчать про те що жінки біль важче переживають свій стан що обумовлений хворобою: почувають себе гірше, що відображається на психічному та емоційному стані. Певною мірою ці дані слід враховувати як під час лікувального процесу так і в роботі психолога.

Результати дослідження фрустраціонної толерантності за допомогою тесту С. Розенцвейга. Так як проективні методики відрізняються простотою у застосуванні, у досліджуваних не виникало труднощів під час виконання завдання. У нашому дослідженні дана методика підтвердила всі свої позитивні якості що виявилися як під час процесу дослідження так і при аналізі та обробці результатів. Слід додати що дуже цікавими для дослідження були не тільки отримані результати, а й самі проекції хворих в яких відображаються риси особистості, властиві для хворих на епілепсію. Наприклад на емоційне забарвлення відповідей впливає емоційний стан досліджуваних, який може буди як виражено - дисфоричний так і ейфорійний, близький до маніакального. Також привернули нашу увагу конкретно-ситуативні відповіді досліджуваних з надмірною деталізацією що властива хворим на епілепсію. Так наприклад хворий дає таку розгорнуту відповідь на стимульний матеріал №21 „надо обязательно проведать его там и взять для вас и остальних шпионов нашого двора с него записку, что его несчастье никак не связано с моей обидой”, інший хворий на ситуацію №19 відповідає: „я возле школы, очень бдителен, я никого не поврежду, я еду тише, потому что дети не внимательны их легко збить, а дети это очень ценное, что у нас есть”.

Порівнявши результати дослідження між чоловіками та жінками ми отримали наступні дані (рис. 4):

З наведеної діаграми ми бачимо що більше 70% досліджуваних жінок продемонстрували екстрапунітивну спрямованість реакції, 22% інтрапунітивну та 6% імпунітивну. Проте у чоловіків 55% екстрапунітивих реакцій та 45% імпунітивних.

На рис. 5 ми бачимо співвідношення у відсотках між чоловіками та жінками за домінуючим типом реакцій на фрустраційну ситуацію які проявляються у фіксації на перешкоді (OD), самозахисті (ED) та задоволенні потреби (NP). На діаграмі видно що немає істотної різниці у результатах чоловіків та жінок: домінує тип реакції з фіксацією на самозахисті у жінок 67% у чоловіків 54%, на другому місці реакції з фіксацією на задоволені потреби у жінок 33% у чоловіків 35%, з фіксацією на перешкоді 0% у жінок та 13% у чоловіків.

Висновки У результаті дослідження були виявлені специфічні зміни особистості, що властиві хворим на епілепсію, а саме: підвищена конфліктність, надмірна фіксація на деталях, емоційна лабільність, інертність та в’язкість мислення, фіксація на хворобі та ін.

За результатами нашого дослідження були виявлені певні гендерні особливості протікання захворювання, які проявляються у психічному стані хворих. На основі отриманих даних ми прийшли до висновку що у жінок, наслідки хвороби провокують більш важкий психічний стан і несприятливі характерологічні зміни, що мають ознаки психопатизації. Ці особливості ставлять під загрозу соціальну адаптацію та продуктивну їх взаємодію у суспільстві. Зважаючи на ці обставини ми прийшли до висновку що ці данні слід враховувати як лікарям так і психологам під час лікувального процесу, та після нього. Тому жінки що хворіють на епілепсію потребують особливої уваги під час знаходження у стаціонарі так і за межами лікувальних закладів.

Список використаних літературних джерел:

1. Карпов В.А. Эпилепсия. – М.: Медицина. 1990. – 335 с.
2. Музичук Л. Соціальні проблеми епілептології в Україні // Перший конгрес Української проти епілептичної ліги: Тези конгресу. Одеса, 18-20 вересня 1996 р. – Одеса, 1996. – С. 51.
3. Мельник В.И. Эпилепсия в судебно-психиатрической практике (клиника, судебно-психиатрическая оценка, профилактика): Дис. … д-ра мед. Наук: 14.01.16 / Украинский НИИ социальной, судебной психиатрии и наркологии. – К., 2001. 508 л.[[Категорія:Наукові праці фахівців кафедри практичної психології

Київського університету імені Бориса Грінченка]]

---

---