Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Бойко Світлана Тихонівна, науковий співробітник лабораторії психодіагностики та науково-психологічної інформації Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, волонтер Кризового центру медико-психологічної допомоги, м. Київ.

УДК 159.9 : 070

У статті розглядається поняття медіакомпетентності у контексті проблем інформаційного суспільства. Автор пояснює медіакомпетентність як властивість особистості і необхідну умову інформаційно-психологічної безпеки в умовах сучасного інформаційного суспільства. Представлено результати проведеного моніторингу медіакомпетентності психологів-практиків та студентів-психологів, визначено параметри медіакомпетентності як властивості особистості в рамках формування загальнокультурних і комунікативних компетентностей.

Ключові слова: медіапростір, медіакомпетентність, інформаційно-психологічна безпека.

В статье рассматривается понятие медиакомпетентности в контексте проблем информационного общества. Автор объясняет медиакомпетентность как свойство личности и необходимое условие для информационно-психологической безопасности в условиях современного информационного общества. Представлены результаты проведенного мониторинга медиакомпетентности психологов-практиков и студентов-психологов, определены параметры медиакомпетентности как свойства личности в рамках формирования общекультурных и коммуникативных компетентностей.

Ключевые слова: медиапространство, медиакомпетентность, информационно-психологическая безопасность.

In the article is given concept media competence in the context of common problems of modern information society. Author explains media competence as a property of the personality and a necessary condition for information-psychological safety in conditions of modern information society. The results of the monitoring media competence practicing psychologists and students of psychology, the parameters of media competence as individual properties within the formation of comprehensive and communicative competences.

Keywords: media space, media competence, information-psychological safety.

Зміст 1 Актуальність 2 Аналіз досліджень 3 Мета 4 Виклад основного матеріалу 5 Результати дослідження 6 Висновки 7 Список використаних джерел

Актуальність

Становлення інформаційного суспільства зумовлює збільшення обсягів поширюваної інформації та ускладнення процесів, що відбуваються в інформаційному середовищі. Відображаючи потребу соціальних суб’єктів у безперервному інформаційному зв’язку з навколишнім світом, засоби передачі, форма і зміст інформації, що надходить, мають величезний потенціал прямого і прихованого (маніпулятивного) впливу на свідомість людей, впливають на індивідуальну і суспільну психологію. Темпи маніпулятивного впливу інформації на суспільну свідомість і особистість в інформаційному суспільстві неминуче зростають, що відображає проблему у сфері інформаційної безпеки суспільства і робить актуальним дослідження маніпулятивного потенціалу інформаційного середовища, засобів і способів передачі інформації, особливо за допомогою ЗМІ. Тож сьогодні, як ніколи, ми усвідомлюємо, що вивчення психологічних чинників і механізмів регуляції соціальної поведінки людини в період переходу до інформаційного суспільства, обтяженого особливостями посттоталітарного розвитку та реальними загрозами цілісності й незалежності країни, набуває особливої актуальності.

Аналіз досліджень

Розвиток інформаційних технологій зумовив не тільки стрімке зростання кількості інформаційних потоків, а й трансформацію комунікативної ситуації, адже комунікація є ключовим елементом інформаційного суспільства. Зокрема, комунікативний простір став глобальним. Ще у 60-х роках XX ст. М. Мак-Люен розробив концепцію «глобального села» (світу без кордонів, близького і доступного) [3; 4]. Мак-Люен змальовував, як земна куля «стислася» до розмірів села, коли за допомогою електронних засобів зв’язку стало можливим миттєво передати інформацію у будь-який куточок світу. Ця концепція зазнала критики і нерозуміння, утім, з появою і розвитком Інтернету стала цілком очевидною, а сучасні інтернет-спільноти є яскравою ілюстрацією самого терміну «глобальне село». Аналіз динаміки розвитку Інтернету за останній час дає змогу говорити про те, що настає новий етап – етап структуризації Мережі за принципом офлайну: у ній починають формуватися локальні зони з характерними соціальними (етнічними, культурними, релігійними тощо) ознаками, тобто, з одного боку, мережеві інтернет-товариства є продовженням у новому вимірі традиційних структур соціокультурного життя, а з іншого – є особливим соціокультурним простором, у якому розвивається нова якість повсякденного життя.

Подальший розвиток концепція М. Мак-Люена знайшла в теорії «мережевого суспільства» М. Кастельса, яке ґрунтується на горизонтальних соціальних зв’язках і головну роль в якому відіграють не ієрархічні моделі, а соціальні мережі. Значну роль у формуванні такого суспільства відіграють сучасні комунікації, особливо мережевого типу (зокрема Інтернет) [8].

Також однією з особливостей сучасного комунікативного процесу є мобільність. Вона проявляється у двох взаємопов’язаних формах: мобільності людей та мобільності медіатехнологій. Повсякденне життя насичене медіатекстами, і значна їх частина споживається не тільки в конкретному контексті (вдома або на роботі), але і в русі, на ходу. Мобільність людей супроводжується все більшою мобільністю медіатехнологій. Стаціонарні, важкі медіа поступаються місцем легким, портативним багатофункціональним медіа, що не прив’язані до якогось конкретного місця – таким, як плеєр, мобільний телефон (ще й з виходом в Інтернет), ноутбук, планшет тощо. Це, зокрема, надає нові можливості наявним натепер (утім, теж новітнім) формам роботи психолога – таким, як «Телефон довіри» чи спілкування з клієнтом у Мережі.

Інтерактивність нових медіа дає можливість взаємодії на відстані. Поняття інтерактивності насамперед асоціюють з особливостями комунікації в мережі Інтернет. Інтерактивні комунікації припускають формалізовану реакцію адресата і забезпечують можливість двостороннього спілкування. Тобто інтерактивні комунікації починаються там, де не тільки творець медіатексту впливає на адресата, але й останній, своєю чергою, стає фактично співавтором, маючи можливість вступити в діалог і навіть полілог (полілогічність також є однією з характерних рис сучасної комунікації) на форумі чи сторінці інтернет-спільноти. Стимулом до розвитку інтерактивних комунікацій послужив активний розвиток цифрових технологій, застосування яких дає змогу розв’язати низку традиційних проблем: значно збільшити швидкість відправлення повідомлення, як і швидкість зворотного зв’язку; подолати географічні та мовні бар’єри; необмеженими є можливості обсягу цільової аудиторії; налагоджені інформаційні потоки та аналітичні інструменти відкривають якісно нові можливості аналізу даних, прискорюючи видачу результатів та усуваючи рутинні операції. Інтерактивні технології відіграють значну роль у формуванні комунікативної компетентності, оскільки тут неможлива пасивна участь у колективній взаємодії. Також ці технології дають психологу змогу моделювати життєві й професійні ситуації, використовувати рольові ігри, влаштовувати колективні обговорення і розв’язання проблем на підставі аналізу обставин тощо.

Слід відзначити парадоксальне поєднання масовості комунікативних зв’язків і дефіциту людського спілкування – характерне протиріччя інформаційного суспільства, що формується. З одного боку, кількість особистих контактів індивіда з оточуючими за останнє сторіччя збільшилася в кілька разів. Як писав Е. Тоффлер у праці «Футурошок», «кількість людей, з якими сучасний житель міста матиме контакт за тиждень, є більшою, ніж та, яку зустрічав феодальний селянин за рік, а може, і за все життя» [7, с. 75–76]. У небачених масштабах зросла роль засобів масової комунікації, їх різноманітність і обсяг трансльованої ними інформації (тож до тих реальних оточуючих людей можна сміливо додати навалу образів, що сунуть на нас з екранів телевізорів та моніторів комп’ютерів). З іншого боку, зв’язки між людьми все більше складаються на ґрунті функціонального, рольового, ділового спілкування. Спостерігається помітне збіднення емоційно-особистісного змісту людських контактів, посилення їх стандартизації і формалізації. Це викликає у дедалі більшої кількості людей психологічний дискомфорт, почуття самотності у світі.

Із розвитком інформаційних технологій, засобів і способів поширення інформації актуальними стали питання маніпулятивного управління (специфічний підхід до соціальної взаємодії й управління, спрямований на активне використання різноманітних засобів прихованого примусу людей без розкриття своїх справжніх намірів), інформаційної безпеки суспільства, формування нових форм і засобів соціальних маніпуляцій і моральної відповідальності за їх застосування. Способи соціального маніпулювання суспільною свідомістю були важливим фактором соціального управління протягом всієї історії функціонування людського суспільства, зокрема, одним із яскравих прикладів найдавніших творів, присвячених маніпуляції, є праця Аристотеля «Про софістичні спростування», яка описує найрізноманітніші прийоми досягнення своїх цілей у суперечці. Американський дослідник П. Лайнбарджер у праці «Психологічна війна» зародження останньої відносить до біблійних часів, а назва праці німецького дослідника А. Штурмінгера «3000 років пропаганди» говорить сама за себе [2; 11]. У найбільш концентрованому вигляді, у лаконічній та метафоричній формі маніпулятивний підхід описано ще близько двох з половиною тисяч років тому в «Трактаті про воєнне мистецтво», автором якого вважають видатного китайського полководця і державного діяча Сунь-дзи. У ньому наведено описи і яскраві приклади застосування прийомів і методів психологічного впливу, що давали можливість досягати перемоги без битв або з мінімальними втратами [6].

Мета

Метою написання статті є теоретичне обґрунтування поняття медіакомпетентності та виклад результатів констатувального експерименту, проведеного задля виявлення показників рівня медіакомпетентності практичних психологів та студентів-психологів.

Виклад основного матеріалу

В умовах інформаційного суспільства, коли медіа здійснюють масовану атаку на людську свідомість і підсвідомість, зростає необхідність розвитку вмінь адаптуватися в інформаційному суспільстві, тож особливої значимості для психолога набуває розвиток медіакомпетентності.

У документах Ради Європи медіакомпетентність визначено як «критичне і вдумливе ставлення до медіа з метою виховання відповідальних громадян, здатних висловити власні судження на основі отриманої інформації, що дає їм можливість використовувати необхідну інформацію, аналізувати її, ідентифікувати економічні, політичні, соціальні та/або культурні інтереси, які з нею пов’язані, інтерпретувати і створювати повідомлення, вибирати найбільш відповідні для комунікації медіа, а також дає людям змогу здійснювати їх право на свободу самовираження та інформацію, що не тільки сприяє особистому розвитку, але також збільшує соціальну участь та інтерактивність» [10].

Згідно з дослідженнями, професійна медіакомпетентність психолога – це сукупність його мотивів, знань, умінь, здібностей (показники: мотиваційний, інформаційний, методичний, практико-операційний/діяльнісний, креативний), що сприяє його професійній науковій та практичній діяльності. Таким чином, професійна медіакомпетентність психолога характеризується високими рівнями показників:

1. мотиваційного (різнобічні мотиви діяльності: емоційні, гносеологічні, гедоністичні, моральні, естетичні та ін.; прагнення до вдосконалення своїх знань і вмінь у галузі медіаосвіти);
2. контактного (частота контактів з медіа і творами медіакультури (медіатекстами));
3. інформаційного (систематична інформованість, теоретико-психологічні знання в галузі медіаосвіти);
4. перцептивного (здатність до сприйняття медіатекстів);
5. методичного (розвинені методичні уміння в галузі медіапсихології);
6. практико-операційного (діяльнісного) (систематична діяльність у процесі наукових досліджень та практичної діяльності);
7. креативного (яскраво виражений рівень творчого початку в діяльності, тобто прояв гнучкості, мобільності, асоціативності, оригінальності, нестереотипності мислення, розвиненості уяви, фантазії тощо) [5].

Оптимальним способом запобігання медіаманіпуляції може виступати цілеспрямований і послідовний розвиток знань, під якими слід розуміти сукупність антиманіпулятивних знань, умінь, навичок, якостей, що сприяють усвідомленому сприйняттю, вибору, критичному аналізу, оцінці, інтерпретації, використанню текстів ЗМІ, а також виваженій мотивації медіаспоживання та емоційній стабільності у сприйнятті медіатекстів, яка забезпечує психологічну стійкість до медіавпливу. Сформована медіакомпетентність особистості має стати тим контрманіпулятивним засобом, що може стати захистом проти сучасних медійних психотехнологій.

З метою виявити рівні мотиваційного та контактного показників медіакомпетентності було проведено анкетування серед шкільних психологів Києво-Святошинського районного навчально-методичного центру практичної психології (30 осіб, листопад 2013 р.) та студентів І–ІІ курсів Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка (57 осіб, березень 2014 р.).

Було обрано закриту форму анкетування/тестування (де після конкретного питання наведено кілька варіантів відповідей, із яких потрібно вибрати один або декілька). Констатація рівнів медіакомпетентності аудиторії ґрунтується на розробленій О. В. Федоровим класифікації показників медіакомпетентності [9]. Згідно з нею, аудиторії пропонуються:

1. блок питань (анкета закритого типу) для виявлення рівнів мотиваційного показника медіакомпетентності аудиторії (жанрові, тематичні, психологічні, терапевтичні, емоційні, гносеологічні, моральні, інтелектуальні, творчі та естетичні мотиви, за якими здійснюється контакт аудиторії з медіатекстами);

1. блок питань (анкета закритого типу) для виявлення рівня контактного показника (частоти контактів з різними видами медіа) медіакомпетентності аудиторії.

Мета констатувального експерименту по блоку № 1: виявити найбільш популярні в аудиторії мотиви (жанрові, тематичні, психологічні, терапевтичні, емоційні, гносеологічні, моральні, інтелектуальні, творчі та естетичні) контакту з медіатекстами; отримані дані допомагають врахувати реальні переваги аудиторії, звернути увагу на конкретні твори, жанри і теми, мотиви, які користуються успіхом у певній аудиторії, а, отже, надають максимальний вплив (моральний, психологічний тощо). Знаючи медійну жанрову і тематичну спрямованість, обрану респондентом, з великою часткою ймовірності можна припустити тип найбільш важливих для нього інших мотивів контактів з медіа.

Мета констатувального експерименту по блоку № 2: виявити частоту контактів аудиторії з різними видами медіа; отримані результати багато в чому показують ступінь залученості респондентів до медіакультури, пріоритетність вибору тих чи інших видів медіа. Кожному респонденту пропонується вибрати характерний для нього варіант частоти контактів з різними видами медіа (пресою, телебаченням, радіо, Інтернетом, комп’ютерними/відеоіграми) з декількох варіантів.

Результати дослідження

Привабливі жанри преси. Аналіз результатів тестування студентів виявив, що найбільш популярними у студентів-психологів є інформаційні (70,18%), аналітико-публіцистичні (50,88%), літературні жанри преси (43,86%). У практичних психологів результат такий же, але значно вища зацікавленість іграми та конкурсами.

Привабливі жанри радіопередач. Переважна більшість студентів надає перевагу поп/рок музичним радіопрограмам (63,16%). На другому місці інформаційні та аналітичні, публіцистичні передачі. У практичних психологів до цих жанрів додаються літературно-драматичні.

Привабливі жанри телепередач. Практично всі соціологічні опитування останніх десятиліть показували домінанту популярності кіно і серіалів на телебаченні. Наше опитування це підтвердило (92,98% серед студентів та 73,33% серед практичних психологів), але значний відсоток і серед студентів, і серед практичних психологів також набрали інформаційні, аналітично-публіцистичні жанри, а також музичні передачі (поп/рок музика). Привабливі жанри інтернет-сайтів. Більшість студентів звертаються до Інтернету переважно за телевізійно-кінематографічними файлами (78,95%), а також у пошуках необхідної їм інформації та аналітичних оглядів. А ось у практичних психологів – на першому місці пошук інформації (56,67%).

Привабливі жанри фільмів/телесеріалів. Список бажаних жанрів у студентів очолює комедія (84,21% серед студентів та 66,67% серед практичних психологів), далі йдуть детектив, мелодрама, фантастика, драма, трилер. Серед практичних психологів місце драми і трилера заступають казка та історичний жанр.

Відповіді на питання про привабливість тих чи інших тем медіатекстів дає змогу перевірити валідність позначення аудиторією своїх жанрових переваг.

Таблиця

Привабливі теми медіатекстів преси, радіо/телепередач, інтернет-сайтів, комп’ютерних ігор

№	Привабливі теми	Студенти	Практичні психологи
	медіатекстів
1	Воєнна	28,57%	3,33%
2	Історична	35,71%	36,67%
3	Космічна	21,43%	16,67%
4	Кримінальна	28,57%	20%
5	Любовна	57,14%	26,67%
6	Містична	50%	10%
7	Молодіжна	66,07%	26,67%
8	Науково-технічна	17,86%	6,67%
9	Моральна	14,29%	30%
10	Педагогічна/психологічна	19,64%	56,67%
11	Політична	44,64%	16,67%
12	Пригодницька	44,64%	20%
13	Виробнича (бізнес)	7,14%	10%
14	Психопатологічна	33,93%	16,67%
15	Релігійна	5,36%	20%
16	Сучасна	51,79%	16,67%
17	Спортивна	25%	3,33%
18	Екологічна	14,29%	23,33%
19	Еротична	19,64%	6,67%
20	Ніякі	0	3,33%

• Високим рівнем мотиваційного показника медіакомпетентності володіють респонденти, які дали позитивні відповіді на 80%–100% варіантів своїх жанрових, тематичних, психологічних, рекреаційних, компенсаторних, естетичних і інших мотивів контактів з медіа;

• середнім рівнем мотиваційного показника медіакомпетентності володіють респонденти, які дали позитивні відповіді на 50%–79% варіантів своїх жанрових, тематичних, психологічних, рекреаційних, компенсаторних, естетичних і інших мотивів контактів з медіа;

• низьким рівнем мотиваційного показника медіакомпетентності володіють респонденти, які дали позитивні відповіді менш ніж на 50% варіантів своїх жанрових, тематичних, психологічних, рекреаційних, компенсаторних, естетичних та інших мотивів контактів з медіа.

Висновки

Проведені дослідження показали, що і серед практичних психологів, і серед студентів немає тих, хто володіє високим рівнем мотиваційного показника медіакомпетентності; середній рівень показали 0% шкільних психологів та 8,77% студентів. Низький рівень мотиваційного показника медіакомпетентності виявився у 100% шкільних психологів та у 91,23% опитаних студентів. Проте позитивні відповіді більшість студентів дали на 29%–40% варіантів мотивів контактів з медіа, тоді як більшість шкільних психологів – на 20%–30%.

Аналіз результатів тестування щодо контактного показника виявив, що студенти надають перевагу Інтернету (91,23% користуються ним щодня), у шкільних психологів цей показник = 41,38%. Проте 58,62% шкільних психологів щодня дивляться телевізор, тоді як у студентів цей показник – 40,35%. Зовсім не користується Інтернетом 0% студентів та 3,33% шкільних психологів. Також було проведено опитування, яке стосувалося практико-операційного показника медіакомпетентності. На запитання «Чи використовуєте Ви у своїй фаховій діяльності обізнаність із явищами та особливостями інформаційного простору? (явища культури, політики та повсякденного життя; персонажі книг, фільмів, серіалів, різноманітних шоу тощо; ситуації, взяті із фільмів, серіалів, різноманітних шоу, новинних репортажів та Інтернету і т. д.) ствердно відповіли 80% відсотків шкільних психологів та 91,23% студентів.

Отже, не дивлячись на недостатній рівень мотиваційного та контактного показників медіакомпетентності і студенти, і практичні психологи продемонстрували розуміння важливості для сучасного фахівця орієнтуватися в сучасному медіапросторі та застосовувати свої знання та уміння у навчальній та практичній діяльності.

Слід зазначити, що система удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства та підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки в Україні значно трансформована в інформаційно-технічному напрямі. Не розвинутим залишається інформаційно-психологічний напрям.

Тож нагальною є необхідність розроблення відповідної навчальної літератури, методичних напрацювань для підготовки висококваліфікованих фахівців (державних службовців, політологів, правознавців, соціологів, психологів, журналістів та представників силових відомств).

Список використаних джерел

1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
2. Лайнбарджер П. Психологическая война : перевод с англ. / Пол Лайнбарджер. – Военое издательство МО СССР, 1962. – 352 с.
3. Мак-Люен М. Галактика Гутенберга : становлення людини друкованої книги. – 3-тє вид. / Маршалл Мак-Люен ; пер. з англ. А. А. Галушки, В. І. Постнікова. – К. : Ніка-Центр, 2011. – 392 с. – (Серія «Зміна парадигми»).
4. Маклюэн М. Понимание медиа : внешние расширения человека / Маршалл Маклюэн ; пер. с англ. В. Г. Николаева. – М. : Канон-Пресс-Ц / Кучково поле, 2003. – 464 с.
5. Медиаобразование и медиакомпетентность: слово экспертам / под ред. А. В. Федорова. – Таганрог : Изд-во Таганрог. гос. педаг. ин-та, 2009. – 232 c.
6. Тоффлер Э. Футурошок : пер. с англ. / Элвин Тоффлер. – СПб. : Лань, 1997. – 464 с.
7. Федоров А. В. Медиаобразование в России и Украине: сравнительный анализ современного этапа развития (1992–2008) / А. В. Федоров // Дистанцион. и виртуал. обучение : дайджест рос. и зарубеж. прессы. – 2009. – № 9. – С. 52–71.
8. Федоров А. В. Медиаобразование и медиакомпетентность: анкеты, тесты, контрольные задания. – Таганрог : Изд-во Таганрог. гос. педаг. ин-та, 2009. – 136 c.
9. Council of Europe, 2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://assembly.coe.int/main.asp?Link=/documents/adoptedtext/ta00/erec1466.htm
10. Sturminger A. 3000 Jahre Politische Agitation. – Alfred Sturminger. –Herold, Wien-München, 1960. – 468 S.

---

---