Душка А.Л. Формування адекватних способів взаємодії батьків з дитиною, що має психофізичні відхилення
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Душка Алла Лукінічна, доцент кафедри експериментальної та спеціальної психології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, м.Одеса
УДК: 159.922.76: 159.93(043.5)
В статті розглядаються принципи побудови і загальна характеристика способів взаємодії батьків з дитиною, що має психофізичні відхилення, а також умови для спеціального корекційно-розвивального середовища в сім'ї, під яким розуміються внутрішньосімейні умови, які створюються батьками та забезпечують оптимальний розвиток дитини, що має психофізичні відхилення. Особлива увага приділяється позитивному впливу близьких на дитину, що має психофізичні відхилення, створенню адекватних умов для її навчання не тільки в спеціальній установі, але і вдома. Внутрісімейна атмосфера розглядається як корекційна, яка своїм гармонійним впливом розвиває дитину, формує в неї позитивні якості та добре ставлення до світу.
В статье рассматриваются принципы построения и общая характеристика способов взаимодействия родителей с ребенком с психофизи-ческими отклонениями, условия для специальной коррекционно-развивающей среды, под которым понимаются внутрисемейные условия, создаваемые родителями и обеспечивающие оптимальное развитие ребенка с психофизическими отклонения. Особое внимание уделяется положительному влиянию близких на ребенка с психофизическими отклонениями, созданию адекватных условий для его обучения не только в специальном учреждении, но и дома. Внутрисемейная атмосфера рассматривается как коррекционная, которая своим гармоничным воздействием развивает ребенка, формирует у него достоинство и позитивное отношение к миру.
The article discusses the principles of formation and general characteristics of interaction modes of parents and a child with psycho-physical disabilities as well as special conditions for correctional and development environment, which mainly consists of family environment created by the parents that ensure the optimal development of children with mental and physical abnormalities. Particular attention is paid to the positive impact of relatives of a child with mental and physical disabilities on the creation of adequate conditions for child's learning, not only in an educational establishment, but also at home. Atmosphere within the family is considered as a good starting point for correction that can provide a positive impact thanks to its harmonious effect, it also helps to develop a feeling of child's own dignity and a positive attitude to the world.
Зміст |
Актуальність проблеми
Реалізація комплексного підходу до здійснення психологічної допомоги сім'ям з дітьми, що мають психофізичні відхилення, дозволяє через оптимізацію внутрісімейної атмосфери, гармонізацію міжособистісних, подружніх, батьківсько-дитячих та дитячо-батьківських відносин вирішувати проблеми диференціальної та адресної допомоги дитині з психофізичними відхиленнями.
Аналіз наукових досліджень
Найважливішим теоретичним положенням, що визначає роль соціальних умов у психічному розвитку дитини, виступає положення про особистий шлях у розвитку дитини як особливому процесі присвоєння соціально-культурного досвіду у взаємодії зі світом до-рослих (Л. С. Виготський, О.B. Запорожець, О . М. Леонтьєв, Д. Б. Єльконін [1,3, 6, 13]). Соціальне середовище (в даному випадку внутрісімейна атмос-фера) виступає не просто як зовнішнє умова, а як джерело розвитку дитини. У процесі взаємодії дитини з дорослими (батьками, особами, які їх заміщають) виникають, розвиваються та встановлюються різні форми психічної діяльності, зароджуються і формуються якості особистості [6].
Важливе значення у побудові адекватних способів психологічної допомоги сім'ям, які виховують дітей з психофізичними відхиленнями, набуває положення про психологічну травмованість батьків цих дітей. Воно будується на положенні Л. С. Виготського [1] про єдність «афекту та інтелекту», на концепції С. Л. Рубінштейна [11] про те, що формування психіки та її зміни відбуваються на біологічній основі під впливом соціального досвіду людини, переломлюючись через його індивідуально окреслені внутрішні умови. Враховується, що особистість батьків, відчуває вплив сильного тривалого психогенного фактора та опиняється на межі прояву своїх можливостей і реалізації життєвих цілей.
Мета і завдання
Мета: дослідження формування адекватних способів взаємодії батьків з дитиною, що має психофізичні відхилення та принципів побудови спеціального корекційно-розвивального середовища в сім'ї.
Завдання:
- Виявлення внутрішньосімейних факторів, які сприяють або перешкоджають гармонійному розвитку дитини, що має психофізичні відхилення;
- Визначення неадекватних моделей виховання і деструктивних форм спілкування в сім'ї;
- Визначення шляхів гармонізації внутрісімейного клімату.
Найважливішим теоретичним положенням, що визначає роль соціальних умов у психічному розвитку дитини, виступає положення про спеціальний шлях розвитку дитини, як особливому процесі присвоєння соціально-культурного досвіду у взаємодії зі світом дорослих (Л. С. Виготський, О.B. Запорожець, О . М. Леонтьєв, Д. Б. Єльконін [1,3, 6, 13]). Соціальне середовище (в даному випадку внутрісімейна атмосфера) виступає не просто як зовнішня умова, а ще й як джерело розвитку дитини. У процесі взаємодії дитини з дорослими (батьками, особами, які їх заміщають) виникають, розвиваються та встановлюються різні форми психічної діяльності, зароджуються і формуються якості особистості [6].
Важливе значення у побудові адекватних способів психологічної допомоги сім'ям, які виховують дітей з психофізичними відхиленнями, набуває положення про психологічну травмованість батьків цих дітей. Воно будується на положенні Л. С. Виготського [1] про єдність «афекту та інтелекту», на концепції С. Л. Рубінштейна [11] про те, що формування психіки і її зміни відбуваються на біологічній основі під впливом соціального досвіду людини, переломлюючись через його індивідуально окреслені внутрішні умови. Враховується, що особистість батьків, відчуває вплив сильного тривалого психогенного фактора та опиняється на межі прояву своїх можливостей і реалізації життєвих цілей.
Інтерпретація особливостей особистості батьків дітей з психофізичними відхиленнями здійснюється з позицій цілісного підходу, в рамках якого особистість розуміється як єдність біологічних і соціальних факторів [1, 2, 8, 10].
Комплексне вивчення особливостей батьків дітей з психофізичними відхиленнями та розробка конкретних форм психолого-педагогічної та психо-корекційної допомоги цим особам дозволяють надати їм значне сприяння в подоланні складнощів соціального пристосування і набуття соціальної ніші як для себе, так і для своїх дітей.
В якості найважливішого інституту соціалізації дитини з психофізичними відхиленнями розглядається сім'я, де соціалізація відбувається як у результаті цілеспрямованого виховання, так і за механізмом соціального навчання.
Порушення особистісного розвитку дітей , що мають психофізичні відхилення, виникають як наслідок взаємодії двох чинників: преморбідних особливостей особистості дитини, заломлених через його дефект (біологічна складова); несприятливих умов виховання, створюваних травмованими батьками (соціальна складова). Це підтверджує положення про закономірності пору-шення особистісного розвитку у всіх дітей з психофізичними відхиленнями, встановлене Л. С. Виготським і Ж. І. Шиф [1, 12]. Батьківська неадекватність у прийнятті дитини з психофізичними відхиленнями, недостатність в емоційно-теплих відносинах провокують у дітей розвиток негармонійних форм взаємодії з соціальним оточенням і формують дезадаптивні характерологічні риси особистості. В якості домінуючих особистісних тенденцій у дітей виявляються тривожність, агресивність, відгородженість.
До факторів, що визначають характер внутрішньо-сімейної атмосфери, в першу чергу відносять особливості міжособистісних контактів і взаємин з дітьми які, у свою чергу, зумовлені преморбідними рисами особистості батьків, характером і умовами їх власного сприйняття, вибором поведінкових стратегій і тактик.
Неадекватний психогенний взаємовплив дітей та батьків знаходить своє підтвердження і у вченні про акцентуації характеру [6, 8]. Положення цієї теорії свідчать про те, що низька фрустраційна толерантність акцентуйованих особистостей тісно пов'язана з «місцем найменшого опору» в їхньому характері, що і є причиною виникнення особистісних деформацій у стресових ситуаціях (в даному випадку у батьків внаслідок народження дитини з психофізичними відхиленнями у розвитку).
Особистісні деформації батьків проявляються у вигляді поведінкових дезадаптацій і неадекватних форм взаємодії із зовнішнім світом, включаючи дитину (сильний стресовий фактор). Це, у свою чергу, дає розуміння того, що травматизація особистості дитини з психофізичними відхиленнями є наслідком поведінки батьків, відсутністі в сім'ї необхідних спеціальних корекційних умов для розвитку дитини, порушення процесу її соціальної адаптації [10].
Все це в сукупності зумовлює гостру необхідність у наданні спеціальної психологічної допомоги сім'ям, що виховують дітей з психофізичними відхиленнями.
Весь зміст психологічної роботи з сім'ями, що виховують дітей з психофізичними відхиленнями, може бути представлено у напрямках:
- Психологічному вивченні проблем, що виникають у різних членів сім'ї у зв'язку з вихованням в ній дитини з психофізичними відхиленнями;
- Психологічному консультуванні сімей;
- Психолого-педагогічної та психокорекційної роботи з дітьми та їх батьками.
Також величезне значення в плані майбутньої успішної життєдіяльності сім'ї має вивчення особистісних якостей самих дітей з психофізичними відхиленнями. Слід підкреслити, що у всіх дітей з відхиленнями у розвитку є порушення у емоційно-вольовій і особистісній сферах [1, 12]. Особистість дитини, особливості її контактів із соціальним оточенням, в першу чергу близькими і значущими людьми, багато в чому можуть визначати можливості і ступінь її професійно-трудової та соціальної адаптації в майбутньому. Правильне виховання дитини і формування адекватних особистісних якостей в цілому дозволять покращити мікроклімат у сім'ї та, у свою чергу, гармонізувати внутрішньо-сімейну атмосферу. Дані, отримані при вивченні психологічних особливостей батьків ( чи осіб, які їх заміщають) та членів сімей, дозволяють оптимізувати умови життя дитини і залучити батьків до активної та плідної участі в корекційно-розвиваючому процесі.
Також необхідно враховувати психологічне вивчення соціального оточення сім'ї дитини з психофізичними відхиленнями та факторів, що впливають на її соціальну адаптацію. Володіючи інформацією про соціальні чинники, що перешкоджають створенню сприятливих умов для розвитку дитини, фахівець має можливість оптимізувати ситуацію, виключивши або знизивши значущість впливових факторів, і тим самим сприяти процесу адаптації дитини.
Тут виділяються наступні напрямки психологічної діагностики:
- вивчення відносин різних соціальних груп населення до дітей та підлітків психофізичними відхиленнями;
- вивчення впливу здорових однолітків на характер і динаміку розвитку дитини з психофізичними відхиленнями;
- вивчення макросоціальних умов, що визначають розвиток і соціально-трудову адаптацію дітей, підлітків і молодих людей з психофізичними відхиленнями;
- вивчення макросоціальних умов, що визначають максимально можливу реабілітацію сімей, в яких виховуються і живуть діти, підлітки та молоді люди з психофізичними відхиленнями [3].
Система корекційної допомоги конкретній сім'ї вибудовується на основі виявленої в процесі комплексного обстеження специфіки особистісних і міжособистісних порушень. Методика психологічної допомоги сім'ям, які виховують дітей з психофізичними відхиленнями у розвитку, створювалася нами в рамках інтегративного підходу, що включає використання психокор-рекціонних технік різних напрямків. Відповідно до якісно-кількісних характеристик суб'єктів психокорекційного впливу в методиці виділяються наступні напрямки роботи:
- корекція емоційно-особистісних і поведінкових порушень у дітей з психофі-зичними відхиленнями у розвитку;
- корекція порушень в особистісній та міжособистісної сферах батьків (психо-лого-педагогічна корекція і психокорекція (індивідуальна та групова).
Оптимізація дитячо-батьківських і батьківсько-дитячих взаємовідносин проводиться під керівництвом психолога в процесі спільних занять і тренінгових ігор [4].
Формою реалізації психокорекційних цілей є індивідуальні та групові заняття. З дітьми, що мають виражені і важкі порушення, заняття проводяться тільки в індивідуальній формі, у разі необхідності заняття з такими дітьми можуть проводитися в присутності вчителя, вихователя або кого-небудь з близьких осіб. Заняття з дітьми, проводять у присутності батьків, що використовується і для формування адекватних взаємин між дитиною і дорослим.
У рамках формування адекватних способів взаємодії батьків з дітьми психолог здійснює:
- корекцію неконструктивних форм поведінки батьків (агресія, необ'єктивна оцінка власної поведінки і поведінки дитини);
- формування продуктивних форм контакту в соціумі (з дитиною, членами сім'ї, родичами, фахівцями корекційного закладу, іншими особами);
- навчання вмінню любити дитину, вмінню стримувати гнів, роздратування, що виникають у відповідь на психофізичну недостатність дитини;
- корекцію розуміння батьками проблем її дитини, а саме: поступову нейтралізацію заперечення наявності проблем, коли батьки дитини в позиції захисту і позиції протиставлення себе соціуму переходить в позицію взаємодії;
- поступове виключення гіперболізації проблем дитини, безперспективності її розвитку;
- поступове виключення очікування дива, яке раптово вилікувало б дитину, переорієнтацію батьків з позиції бездіяльності на позицію діяльності з дитиною;
- корекцію взаємин з дитиною (з взаємин, які характеризуються як гіперопіка або гіпоопіка, до оптимальних взаємин, що виявляється у повазі особистості дитини та надають їй достатню можливостям самостійність);
В результаті психокорекційної роботи з сім'ями у батьків формується позитивна виховна модель співпраці. Корекція світовідчуття і гармонізація самосвідомості дозволяють змінити ставлення батьків до дитини і сприйняття її проблем, також формується установка на безоцінне прийняття дитини. Відносини батьків з дитиною будуються на повазі її особистості, задоволенні потреб з урахуванням її психофізичних можливостей. У дитини формуються адекватна самооцінка, товариські відносини з однолітками, почуття прихильності до близьких і повага до старших. Батьки беруть активну участь у процесі розвитку дитини, корекції її порушень та соціальної адаптації. Така модель взаємин формує творче співробітництво між батьками (іншими близькими) і дитиною з психофізичними відхиленнями, що дозволяє оптимізувати соціальну детермінанту розвитку дитини і її інтеграцію в соціум.
Створення системи державної психологічної допомоги сім'ям, які виховують дітей з психофізичними відхиленнями у розвитку, є одним з найважливіших умов, що забезпечують необхідний рівень соціально-психологічної адаптації таких дітей і реабілітації їх сімей.
Висновки
- Проведене нами дослідження показало, що порушення особистісного розвитку дітей з психофізичними відхиленнями виникають як наслідок взаємодії двох чинників: преморбідних особливостей особистості дитини, заломлених через його дефект (біологічна складова); несприятливих умов виховання, створюваних травмованими батьками (соціальна складова).
- Розроблена нами методика психологічної допомоги сім'ям, які виховують дітей з психофізичними відхиленнями у розвитку, створюється в рамках інтегративного підходу, що включає використання психокорекційних технік різних напрямків.
- Наші спостереження показали, що корекція світовідчуття і гармонізація самосвідомості дозволяють змінити ставлення батьків до дитини і сприйняття її проблем, також у них формується установка на безоцінне прийняття дитини.
- В результаті корекційних заходів, відносини батьків з дитиною переходять на повагу її особистості, задоволенні потреб з урахуванням її психофізичних можливостей. У дитини формуються адекватна самооцінка, товариські відносини з однолітками, почуття прихильності до близьких і повага до старших. Батьки беруть активну участь у процесі розвитку дитини, корекції її порушень та соціальної адаптації
Список використаних джерел
- Виготський Л.С. Психологія розвитку дитини. – Москва: Ексмо, 2004. – 512 с.
- Душка А.Л. Индивидуально-психологические особенности аутичной личности, как субъекта процесса социализации / А.Л. Душка // Наука і освіта. ¬– Одеса, 2009. – №1-2. – С. 48-52.
- Запорожец А. В. О значении ранних периодов детства для формирова-ния личности ребенка / А. В. Запорожец // Современные проблемы дошкольного образования и педагогические технологии: Сборник научных трудов. – Смоленск: СГПУ, 1998. – С. 3-10.
- Лєвченко І.Ю., Ткачова В.В. Психологічна допомога сім'ї, що виховує дитину з відхиленнями в розвитку: Методичний посібник. – М.: Освіта, 2008. - 239 с.
- Леонгард К. Акцентуированные личности / К. Леонгард. — Киев: Вы-сшая школа, 1984. — 389 с.
- Леонтьєв О. М. Вибрані психологічні праці: В 2- х т. Т. I - М.: Педаго-гіка, 1983.- 392 с., іл.- (Праці буд. чл. і чл.-кор. АПН СРСР).
- Личко А.Е. Психопатии и акцентуации у подростков. - Л., 1983. - 256 с.
- Лурия А. Р. Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга / А. Р. Лурия. – М.: изд-во МГУ, 1969. – 504 с.
- Максименко С.Д. Емоційний розвиток дитини. - К.: Мікрос - СВС, 2003.
- Мамайчук И.И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии. - СПб.: Речь, 2003.
- Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. – Спб.: Пітер Кому, 1999. – 720 с.
- Шиф Ж.І. Психологія глухих дітей. – М.: Педагогіка, 2006. - 501с.
- Эльконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте / Д. Б. Эльконин // Вопросы психологии. – 1971. – №4. – С. 6-21.