Акмеологія
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Yrvi (Обговорення • внесок) (Створена сторінка: '''Акмеологія''' (від гр. akmē – розквіт, вершина; вищий ступінь чогось + гр. logos – слово, понят...) |
Yrvi (Обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Акмеологія''' (від гр. akmē – розквіт, вершина; вищий ступінь чогось + гр. logos – слово, поняття, вчення) – науковий напрям, який розвивається на перетині природничих, гуманітарних, суспільних і технічних дисциплін, що вивчає феноменологію розвитку людини, її найвищі творчі досягнення на віковому етапі зрілості. | + | '''Акмеологія''' (від гр. akmē – розквіт, вершина; вищий ступінь чогось + гр. logos – слово, поняття, вчення) – науковий напрям, який розвивається на перетині природничих, гуманітарних, суспільних і технічних дисциплін, що вивчає феноменологію [[Розвиток|розвитку]] людини, її найвищі творчі досягнення на віковому етапі зрілості. |
| − | Предметом акмеології є об’єктивні й суб’єктивні чинники, які сприяють або перешкоджають досягненню вершин професіоналізму, творчого довголіття, а також закономірності в організації навчання професіоналізму майбутніх фахівців, удосконалення і коригування діяльності. На думку засновників цього наукового напряму (Н.О. Рибніков, Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, Н.В. Кузьміна), зрілість людини і вершина цієї зрілості («акме») – це багатомірний стан дорослої людини, що охоплює значний етап її життя і свідчить, як вона відбулася як фізичний індивід, як громадянин, як особистість, як фахівець, як сім’янин тощо. Цей стан ніколи не є статичним, а характеризується більшою-меншою варіативністю і мінливістю. | + | Предметом акмеології є об’єктивні й суб’єктивні чинники, які сприяють або перешкоджають досягненню вершин [[Професіоналізм|професіоналізму]], творчого довголіття, а також закономірності в організації навчання [[Професіоналізм|професіоналізму]] майбутніх фахівців, удосконалення і коригування діяльності. На думку засновників цього наукового напряму (Н.О. Рибніков, Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, Н.В. Кузьміна), зрілість людини і вершина цієї зрілості («акме») – це багатомірний стан дорослої людини, що охоплює значний етап її життя і свідчить, як вона відбулася як фізичний індивід, як громадянин, як особистість, як фахівець, як сім’янин тощо. Цей стан ніколи не є статичним, а характеризується більшою-меншою варіативністю і мінливістю. |
| − | Дослідженнями зрілості дорослої людини з позицій різних наук було встановлено, що не відбувається, як правило, одночасного досягнення ступені зрілості людини за всіма характеристиками, оскільки бувають різні темпи в їх змінах. Деякі вчені розглядають акмеологію лише з позиції вищого рівня професійної майстерності людини. При цьому на міждисциплінарному рівні розглядається зміст феномена професіоналізму, простежується залежність між ним та іншими властивостями людини, шляхи досягнення професіоналізму, а також способи попередження професійної деформації. У зарубіжній психології не прийнято виділяти акмеологію як відносно самостійний напрям досліджень, а психологію зрілості розглядають як один із розділів психології розвитку. | + | Дослідженнями зрілості дорослої людини з позицій різних наук було встановлено, що не відбувається, як правило, одночасного досягнення ступені зрілості людини за всіма характеристиками, оскільки бувають різні темпи в їх змінах. Деякі вчені розглядають акмеологію лише з позиції вищого рівня професійної майстерності людини. При цьому на міждисциплінарному рівні розглядається зміст феномена [[Професіоналізм|професіоналізму]], простежується залежність між ним та іншими властивостями людини, шляхи досягнення [[Професіоналізм|професіоналізму]], а також способи попередження професійної деформації. У зарубіжній психології не прийнято виділяти акмеологію як відносно самостійний напрям досліджень, а психологію зрілості розглядають як один із розділів [[Психологія розвитку|психології розвитку]]. |
[[Категорія: Психологічні терміни]] | [[Категорія: Психологічні терміни]] | ||
[[Категорія: Приходько Ю.О., Юрченко В.І.Психологічний словник-довідник]] | [[Категорія: Приходько Ю.О., Юрченко В.І.Психологічний словник-довідник]] | ||
Поточна версія на 10:10, 5 січня 2012
Акмеологія (від гр. akmē – розквіт, вершина; вищий ступінь чогось + гр. logos – слово, поняття, вчення) – науковий напрям, який розвивається на перетині природничих, гуманітарних, суспільних і технічних дисциплін, що вивчає феноменологію розвитку людини, її найвищі творчі досягнення на віковому етапі зрілості.
Предметом акмеології є об’єктивні й суб’єктивні чинники, які сприяють або перешкоджають досягненню вершин професіоналізму, творчого довголіття, а також закономірності в організації навчання професіоналізму майбутніх фахівців, удосконалення і коригування діяльності. На думку засновників цього наукового напряму (Н.О. Рибніков, Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, Н.В. Кузьміна), зрілість людини і вершина цієї зрілості («акме») – це багатомірний стан дорослої людини, що охоплює значний етап її життя і свідчить, як вона відбулася як фізичний індивід, як громадянин, як особистість, як фахівець, як сім’янин тощо. Цей стан ніколи не є статичним, а характеризується більшою-меншою варіативністю і мінливістю.
Дослідженнями зрілості дорослої людини з позицій різних наук було встановлено, що не відбувається, як правило, одночасного досягнення ступені зрілості людини за всіма характеристиками, оскільки бувають різні темпи в їх змінах. Деякі вчені розглядають акмеологію лише з позиції вищого рівня професійної майстерності людини. При цьому на міждисциплінарному рівні розглядається зміст феномена професіоналізму, простежується залежність між ним та іншими властивостями людини, шляхи досягнення професіоналізму, а також способи попередження професійної деформації. У зарубіжній психології не прийнято виділяти акмеологію як відносно самостійний напрям досліджень, а психологію зрілості розглядають як один із розділів психології розвитку.