Професійна рефлексія майбутнього викладача як передумова успішного його кар'єрного росту

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук

Автор: Юрченко Віктор Іванович


Щоб реформувати вищу освіту в Україні, потрібно підготувати нову генерацію науково-педагогічних кадрів – національну інтелектуально-духовну еліту, яка здатна розвивати вітчизняні науково-педагогічні традиції та утверджувати суб'єкт-суб'єктну освітню парадигму гуманістичного піднесення особистості кожного студента. Важливе значення при цьому відіграє магістерська програма підготовки майбутнього викладача.

Останнім часом дослідники розглядають концептуальні засади ступеневої підготовки педагога (Д. Тхоржевський, В. Курок, О. Мороз, В. Сидоренко, В. Максименко та ін.), обґрунтовують необхідність психолого-педагогічної підготовки викладачів вищої школи (В. Головенкін, З. Курлянд, О. Мороз, М. Нещадим, Л. Подоляк, О. Полозенко, З. Слєпкань, М. Фіцула, В. Ягупов та ін.); аналізують особливості професійної підготовки майбутніх магістрів (Ю. Косенко, В. Сгадова, Г. Сухорукова, О. Жилінська, В. Чечет, І. Грига, О. Іванова та ін.). Водночас проблема становлення особистості майбутнього викладача вищої школи як важлива передумова його кар'єрного росту є малодослідженою.

Провідну роль у процесі професійного становлення й особистісного зростання магістранта відіграє рефлексія – базовий механізм саморегулювання його навчально-професійної діяльності й формування професійно-педагогічного мислення. У загальнопсихологічному розумінні рефлексія (від лат. reflexio – вигин, відображення) – осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального й індивідуального способу існування. Рефлексія магістранта – це процес самопізнання й самоаналізу мотивації навчально-професійної діяльності, відображення особистісних змін і динаміки психічних станів, детермінованих перебігом навчального процесу, що визначає його самоставлення. Для нього не це тільки інтроспекція власної психіки, а й осмислення свого професійного вибору, визначення професійних цілей і програми майбутньої науково-педагогічної діяльності, формування педагогічних цінностей і настанов щодо студентів тощо. Рефлексивно аналізується також і власна пізнавальна активність, переживання та спілкування, що є засобом психічного самоконтролю і самовдосконалення. Результати рефлексії впливають на «Образ-Я» магістранта, становлення соціально-професійного аспекту його «Я-концепції».

Важливо й те, що студенти, які навчаються за магістерською програмою, здебільшого мають кращі, порівняно з іншими студентами, показники ставлення до навчання, академічної успішності, активності в громадській роботі, схильності до науково-пошукової роботи та ін. Як правило, вони користуються прихильним ставленням з боку викладачів і мають високий соціальний статус у взаєминах з однокурсниками. Все це, ймовірно, повинно позитивно позначитися на їх особистісному зростанні та професійному становленні. У зв'язку з цим цікаво було проаналізувати, як осмислюють майбутні викладачі студентський період свого життя, як оцінюють ті особистісні зміни, які в них відбулися за час навчання у ВНЗ, наскільки це відповідає їхнім професійним очікуванням.

Дослідженням було охоплено більше 100 магістрантів НПУ імені М.П. Драгоманова, яким пропонувалося розгорнуто відповісти на запитання: «Які Ваші особистісні здобутки й втрати відбулися впродовж навчання в університеті?» Після контент-аналізу відповідей респондентів, результати дослідження представлено на графіку.

Як показують результати дослідження, всі студенти усвідомлюють зміни, які відбулися в їхньому особистісному розвитку впродовж навчання у ВНЗ, причому 70% з них вказують не лише на здобутки, а й особистісні втрати. В середньому кожен з респондентів назвав по 4,0 позитивних і 1,7 негативних змін.

Найбільш помітні зміни, які усвідомлюються студентами, пов'язані з сферою самосвідомості, зокрема трансформацією їхньої «Я-концепції». Водночас ставлення до цих зміни, як показує опитування, в магістрантів різне. Характерно, що 75,3% респондентів як надбання власного особистісного розвитку відзначають «упевненість у собі», «усвідомлення власного «Я», «підвищення самооцінки», «професійне самовизначення» тощо, що може свідчити про позитивне коригування їхньої «Я-концепції». У зв'язку з цим у 33,4% респондентів поглиблюється мотивація самовдосконалення й самореалізації («інтерес до психологічних знань», «бажання подальшого зростання», «активний пошук нових шляхів для самореалізації» тощо). Проте серед відповідей старшокурсників 46,7% таких, які вказують на деякі негативні тенденції в їхній «Я-концепції» («професійне розчарування», «втрата надії повністю реалізувати себе через обрану професію», а також невпевненість «у добрих стосунках у колективі», «у власних силах і здібностях», «у своїй потрібності як майбутнього фахівця» тощо). Загострення внутрішньоособистісних суперечностей посилює особистісну амбівалентність і виявляється в емоційній нестабільності («підвищився рівень тривожності»; «стала нервовою»; «виснажливість значного рівня»; «втрата спокою» тощо).

Як позитивне, студенти відзначають трансформацію системи цінностей («вимогливість до себе», «доброзичливість», «легше переживаю невдачі», «відкритість», «дещо змінився світогляд», «втратила занадто скрупульозне ставлення до виконання справи», «стала обережнішою» тощо). Поряд із цим, за оцінкою 26,7% студентів, навчання в університеті негативно позначилося на їхній морально-духовній сфері: з'явилися ознаки таких якостей як «агресивність», «байдужість», а також втрата «здатності до співпереживання», «почуття гумору нерідко змінюється сарказмом» тощо.

Важливо, що 60% магістрантів відзначають набуття ними таких вольових якостей як самостійність, цілеспрямованість, організованість і активність, проте на думку 13,7% з них – за цей час вони їх втратили («послаблення сили волі», «лінь будь-що робити», «витрата часу на зайве» тощо). Позитивним здобутком для 60% майбутніх викладачів є підвищення рівня їхньої соціальної адаптованості, засвоєння нового досвіду («навчилася швидко адаптуватися до нових умов життя», «набуття нових соціальних ролей», «вміння виживати за будь-яких обставин», «здатність вирішувати деякі власні проблеми й міжособистісні конфлікти» тощо).

Закономірно, що більшість опитаних магістрантів високо оцінюють студентське життя як важливий період кар'єрного росту у зв'язку з опануванням професією («здобула професійні знання, вміння і навички»; «посилився інтерес до педагогічної професії»; «підвищилась комунікабельність», «набула досвіду спілкування»; «сформувалось чітке уявлення про майбутню професію», «підвищився пізнавальний інтерес», «оволоділа методикою викладання», «підвищився загальний рівень освіченості» тощо). Проте багато респондентів досить критично оцінюють рівень організації навчального процесу у ВНЗ, що негативно позначається на їхньому професійному зростанні. Серед відповідей магістрантів зустрічалися й такі: «втратила досвід практичної діяльності, здобутий у педучилищі», «виникло відчуття нереалізованості себе», «досягнутий рівень розвитку не відповідає очікуванням»; «забула те, що знала до університету», «розходження між теорією й педагогічною практикою», «зникло бажання стати професіоналом своєї справи» тощо.

Аналіз структури мотивації навчання студентів за магістерською програмою показує, що в 55,6% з них переважає професійна мотивація (підвищення кваліфікації та професійного рівня, отримання додаткової спеціалізації, можливість викладати в майбутньому улюблений предмет тощо), в 43,4% - виражена мотивація особистісного зростання (самовдосконалення, самореалізація, подолання «синдрому невикористаних можливостей», можливість знайти себе, інтелектуальне зростання, творча наукова самореалізація). Для 38,9% респондентів важливою є також соціальна мотивація (підвищити соціальний статус, можливість викладати у ВНЗ, задоволення комунікативних запитів у спілкуванні з викладачами й однокурсниками, досягнути професійної кар'єри, нагода змінити місце роботи тощо). Дещо менше магістрантів (27,8%) вказали також і на пізнавальну мотивацію (інтерес до навчання, бажання отримати нові знання, потреба продовжувати освіту тощо). Ці результати підтверджуються також і професійними очікуваннями магістрантів, які пов'язані насамперед з перспективою кар'єрного росту (можливість стати викладачем вищої школи (35,4% опитаних), поглиблення змісту й розширення професійно-рольових функцій (22,4%), розв'язання проблеми особистісного зростання й самореалізації (12,6%) тощо).

Проте третина студентів (29,6%) після отримання диплома магістра песимістично дивляться на своє професійне майбутнє ("суттєво нічого не зміниться", "не відомо, життя покаже", "ще один красивий документ, який нікого крім мене не цікавить" тощо). Лише одиниці з них переконані в тому, що це позитивно позначиться на підвищенні їхнього соціального статусу та буде сприяти професійній кар'єрі, поліпшенню матеріального стану.

Соціальна невизначеність статусу магістра, правове неврегулювання його професійної діяльності негативно позначається на самопочутті студентів, посилює в них внутрішньоособистісні суперечності. Про це свідчать результати нашого дослідження стану особистості магістрантів у даний момент часу (за опитувальником А.Т. Джерсайлда), які представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Переживання магістрантами стану своєї особистості на момент опитування (у %% від N=85осіб)

Рівень переживання Стан особистості
Самітність Безглуздість існування Свобода вибору (ставлення до авторитету) Статевий конфлікт Недружелюбний настрой Розбіжність між реальним і ідеальним «Я» Свобода волі Безнадійність Почуття неприкаяності (бездомність)
Дуже сильно 8,3 - - - 16,7 - - 16,7 8,3
Сильно - 33,3 24,9 - 8,3 16,7 8,3 - 16,7
Помірно 16,7 8,3 16,7 - 50,1 16,7 41,6 24,9 8,3
Слабо 75 58,4 58,4 100 24,9 66,6 50,1 58,4 66,7


Як бачимо, за самооцінкою магістрантів, у 33,4% з них сильно виражений стан безглуздості існування, в 16,7% - велика розбіжність між реальним і ідеальним «Я», що може свідчити про суперечності соціально-професійного аспекту «Я-концепції», в 16,7% - сильно виражений стан безнадійності, а в 25% - почуття неприкаяності (бездомності). Натомість, у 58,4% опитаних слабо виражений стан свободи вибору, відчувається велика залежність від авторитету, яка до того ж послаблює свободу волі (50,1%). Все це впливає на ставленні студента до оточуючих і самого себе, до навчання і свого професійного майбутнього.

У зв'язку з цим актуальною є проблема вдосконалення навчального процесу у ВНЗ за магістерською програмою підготовки. Самі магістранти останній рік свого навчання характеризують як "надзвичайно важливий і важкий період". Водночас для багатьох це "період невиправданих сподівань", який до того ж "потребує дуже великого терпіння" і супроводжується "надмірними фізичними й психічними перевантаженнями", "розчаруванням при написанні магістерської роботи, яка належно не оцінюється", "дублювання раніше вивчених курсів" тощо.

Важливо, що магістранти самі дають конкретні практичні рекомендації щодо шляхів вдосконалення навчального процесу за магістерською програмою підготовки: високий професіоналізм і педагогічна майстерність викладачів, які працюють із магістрантами; чітка організація навчального процесу (гнучкість, диференційованість змісту, форм і методів навчання; індивідуальний підхід до слухачів, надання права магістрантам навчатися за індивідуальним графіком і вибору навчальних курсів), удосконалення змісту освіти (більш глибоке занурення в науку і орієнтація на провідні сучасні її напрями, не повторювати раніше вивчене, збільшення кількості і поглиблене вивчення фахових дисциплін); магістерська робота повинна ґрунтуватися на власному професійному досвіді й проведених експериментах; акцент на самостійну навчальну роботу та належне методично-організаційне її забезпечення; поєднання теоретичного навчання з більшою його практичною спрямованістю; оптимізація взаємин «викладач-магістрант» шляхом їх поглиблення і зближення соціально-рольових функцій (ставлення викладача до магістранта як до колеги) та ін.

Отже, організовуючи навчальний процес у ВНЗ за магістерською програмою підготовки, викладачі повинні пам'ятати, що магістрант – це різнобічно розвинена, високоосвічена та з великим творчим потенціалом особистість, яка усвідомлює свою життєву професійну перспективу і можливості кар'єрного росту.



Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама