Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Ніна Пихтіна, викладач-дослідник з педагогіки та психології, кандидат педагогічних наук, доцент, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, м. Ніжин

В статті розглядаються особливості формування педагогічної занедбаності дитини дошкільного віку в умовах неблагополучної сім’ї, аналізується специфіка роботи з такими дітьми в ДНЗ.

Ключові слова: неблагополучна сім’я, педагогічна занедбаність, неповна сім’я, асоціальна сім’я, виховні лінії сім’ї, робота ДНЗ з педагогічно занедбаною дитиною, педагогічна допомога неблагополучній сім’ї.

The Peculiarities of the Work with Children from Problem Families at Pre-schools

Pykhtina N.P.

The article focuses on the formation of pedagogical neglect of a pre-school child in a problem family, the analysis of the specific character of working with such children at pre-school.

Key words: problem family, pedagogical neglect, broken home, antisocial family, family educational lines, pre-school work with a pedagogically neglected child, pedagogical help for a problem family.

Зміст 1 Актуальність 2 Аналіз результатів дослідження 3 Висновок 4 Список використаних джерел

Актуальність

Питання виховання та розвитку підростаючого покоління актуальне для кожної держави, адже діти – гарант самозбереження і поступу нації. Вкладаючи ресурси в дитинство, держава зміцнює свої майбутні продуктивні сили, забезпечує стабільність, готує активних громадян, здатних перебрати на себе управління державними та суспільними справами, крокувати курсом розвитку, утвердження духовності нації. формування педагогічної занедбаності дитини ще у дошкільному віці, виникнення якої пов’язане в першу чергу з особливостями виховання в сім'ї.

Питанням педагогічної занедбаності та впливу на її розвиток несприятливого сімейного середовища присвячено дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема Васильківської І., Трубавіної І., Овчарової Р., Рожкова М., Буянова М. та інших. На думку науковців, виникнення у дошкільників різних емоційних розладів, порушень соціальної поведінки, значною мірою пов'язане з особливостями їхнього сімейного виховання. Сімейні конфлікти, дефіцит батьківської любові й уваги, жорсткість, надмірна вимогливість, непослідовність у системі заохочень і покарань, відсутність єдиної лінії виховання, психологіо-педагогічна неосвіченість батьків - неповний перелік обставин, які травмують дитину, провокують різні деформації її психіки і поведінки [9].

Прояви важковиховуваності, які викликані педагогічними чинниками, демонструють кризу значної кількості сучасних родин, низький рівень гуманізації навчання й виховання. За даними статистики протягом 2016 року виявлено біля 16 тис. неблагополучних сімей. На батьків, які не виконують батьківських обов’язків, складено більше 18 тисяч адміністративних протоколів [3, с. 21]. Тож гострота проблеми виникнення педагогічної занедбаності дитини в умовах неблагополучної сім’ї зумовили необхідність дослідження окресленої проблеми.

Сім’я як соціально-педагогічний осередок суспільства досліджувалася багатьма вченими. Науковці (Ю.Азаров, Л.Пилипенко, І.Трубавіна, М.Щербань та ін.) визначили й описали тактику виховання в сім’ї, охарактеризували типи родинних стосунків, що впливають на дитину, формуючи її особистість. Нині за різними підходами та критеріями вчені нараховують більше сорока типів, видів і форм сімей. У педагогічній літературі, сім’ї, як один з видів соціального інституту, поділяють на благополучні і неблагополучні. Сучасна наукова література і практика для означення неблагополучної сім’ї використовують різні терміни, часто запозичені з зарубіжної літератури: функціонально неспроможна, проблемна, кризова, сім’я, що розпадається, асоціальна.

Соціальні педагоги З.Зайцева, І. Звєрєва, А. Капська, І.Трубавіна та інші до неблагополучних родин відносять: сім’ї, де батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, вступають в конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства (припускаються різних видів правопорушень); сім’ї з низьким морально-культурним рівнем батьків; сім’ї зі стійкими конфліктами у взаєминах між батьками, батьками та дітьми; неповні сім’ї; сім’ї зовні благополучні, які проте припускаються серйозних помилок, прорахунків у системі родинного виховання через невміння будувати правильні внутрішні взаємини, низьку педагогічну культуру та неосвіченість. [8; с.58-59]

У психолого-педагогічній науці склались різні підходи до класифікації сімей з несприятливою соціальною та психолого-педагогічною атмосферою.

Класифікації не суперечать, а доповнюють, іноді і повторюють одна одну. Класифікують неблагополучні сім’ї на основі врахування їх культурно-освітнього рівня (Л.Алексєєва); з урахуванням змісту переживань дитини стосовно родинної атмосфери (Т. Бессонова)[1, с.40]; на основі врахування найбільш поширених ситуацій неблагополуччя в сім’ї (А.Личко) [4, с.17]; відповідно до чинників сімейного оточення, які сприяють появі дітей з відхиленнями в поведінці ( Б. Алмазов) [1, с.6]; на основі врахування сімейно-травмуючих обставин (М. Раттер) [10, с.12]; за формою вияву неблагополуччя (В. Целуйко) [10, с.10]; на основі врахування рівня деструктивності сім’ї ( В.Мушинський) [4, с.3-4]. Це далеко не повний перелік існуючих класифікацій неблагополучних сімей, але покладені в їх основу критерії більшою чи меншою мірою розкривають вплив на дитину несприятливої сімейної атмосфери.

В. Гарбузов, А. Захаров, Д. Ісаєв вважають, що вирішальним фактором, який формує особистісні риси, які є передумовою виникнення відхилень у поведінці дітей, є неправильне сімейне виховання. Вони виділяють три типи неправильного виховання дитини в сім’ї: відторгуюче, гіперсоціалізуюче, егоцентричне. Більшість робіт, присвячених дитячо-батьківським стосункам, заґрунтовані, на думку В.Приходька, на запропонованій Д.Браумринд понад 30 років тому типології основних стилей сімейного виховання: авторитарного, опікунського, поблажливого, хаотичного, демократичного [8].

Сучасні соціально-економічні умови життя з їх орієнтацією на ринкові стосунки призвели до виникнення нових проблем у вихованні. Невпевнені в собі батьки перестають бути авторитетом для своїх дітей. Діти не звертаються до них за допомогою, вважаючи їх невдахами, нездатними до виживання в нових умовах [5, с.4].

В останні роки в науковій літературі й періодичних виданнях широко обговорюється тема жорстокості й насильництва стосовно дітей у родині. Насильництво може приймати фізичну й психологічну форми. Психологічна травматизація найчастіше буває викликана стримуванням теплих батьківських почуттів до дитини, різкою і грубою критикою на її адресу, образами й залякуваннями. Треба відзначити, що психологічна жорстокість часто виявляється не менш шкідливою, чим фізична. Жорстокість створює основу для хронічної психогенної травматизації, нерідко викликаючи повторні афективні кримінальні дії. Для батьків педагогічно занедбаних дітей характерним є невміння правильно використати у виховному процесі заохочення й покарання [7, с.54].

Такі батьки рідко заохочують дитину за гарну поведінку, часто неправильно й непослідовно реагують на погану поведінку, надто багато уваги приділяють провинам дітей, не розуміючи, що часом негативна поведінка викликана пошуком уваги батьків. Приділяючи такій поведінці багато уваги, батьки закріплюють її за дитиною. Дієвими у формуванні педагогічної занедбаності дитини є й багато інших факторів, зокрема: непослідовність і непринциповість дисциплінарних вимог, характер стосунків батьків з дитиною, баланс заохочень і покарань (перші бажано застосовувати частіше, ніж другі). Науковці відзначають, що досить важкі й легкі покарання малоефективні. Дуже важлива частота покарань. Ті діти, яких постійно карають відповідають агресією або навіть асоціальною поведінкою [7, с.73].

Отже, неусвідомленість батьками неблагополуччя власної родини, а також тих несприятливих наслідків, до яких воно може призвести – передумова формування негативних проявів у поведінці дитини. Тому, вчасна і доцільна допомога неблагополучній родині – першочергове завдання, вирішити яке можна об’єднаними зусиллями ЗДО й громадськості. Насамперед необхідно глибоко розібратися в причинах сімейного неблагополуччя, зрозуміти, допомогти дорослим членам родини у вихованні дитини.

Аналіз результатів дослідження

Метою емпіричної частини нашого дослідження, яке проводилось на базі Куликівського ясла-садка «Ромашка» було вивчення стану проблеми педагогічної занедбаності дошкільників та вивчення досвіду роботи з дітьми з неблагополучних сімей в умовах ЗДО. У зв’язку з цим, нами на основі аналізу нормативних документів про дошкільну освіту, посадових обов′язків вихователів дошкільних закладів, розроблені критерії оцінки практичної діяльності працівників ЗДО з дітьми з неблагополучних сімей. Вони такі: мотивація до здійснення профілактики педагогічної занедбаності дошкільників; систематичність роботи щодо попередження і подолання педагогічної занедбаності дошкільників; задіяність різноманітних форм, методів, засобів роботи; творчий характер превентивної діяльності щодо; загальна результативність виконаної педагогами роботи.

Відповідно до означених критеріїв, окреслені показники і рівні практичної профілактичної діяльності фахівців ЗДО:

Високий рівень - глибоко усвідомлює важливість профілактики педагогічної занедбаності дошкільників і керується цим у роботі. Роботу проводить систематично, використовуючи широкий арсенал методів, прийомів та засобів. Виявляє творчий підхід до профілактичної діяльності з дітьми. Має її високу результативність.

Середній рівень - знає про важливість профілактики педагогічної занедбаності саме в дошкільному віці, але не завжди керується цим у роботі. Відповідну роботу здійснює на спеціальних заняттях, використовуючи відповідні форми, методи і засоби роботи. Намагається творчо виконувати таку профілактичну діяльність. Загальна результативність роботи знаходиться на достатньому рівні.

Низький рівень - знає про те, що можна здійснювати профілактику педагогічної занедбаності дошкільників, але не керується цим у своїй роботі. Робота в даному напрямку ведеться несистематично. Використовує традиційні форми, методи і засоби роботи. Діяльність виконує на репродуктивному рівні. Загальний результат побачити і оцінити складно.

Згідно з результатами проведеного опитування, вихователі, визначаючи сутність педагогічної занедбаності дошкільників, пов’язують її з особливостями психічного розвитку дитини; несприятливою соціалізацією; низьким рівнем розвитку пізнавальної активності дошкільника та ускладненнями стосунків у дитячому колективі; трактують її через відхилення у поведінці дитини. Більшість вихователів затрудняються у чіткому визначенні поняття педагогічної занедбаності, але маючи досвід роботи з такими дітьми намагаються зробити визначення своїми словами, спираючись на результати спостережень за дитиною та досвід спілкування з нею.

До ознак педагогічної занедбаності вихователі відносять недостатню сформованість комунікативного досвіду дитини, переважання у її поведінці мимовільності, безвідповідальності, надмірної рухливості, недостатності самоконтролю; неуспішності у навчанні; агресивності; неслухняності; відхиленнь у грі і навчанні; непосидючості, неуважності. Визначення вихователями перерахованих вище ознак педагогічної занедбаності здійснювалось на основі відповідного досвіду роботи з дошкільниками з неблагополучних сімей.

Щодо різноманіття форм вияву педагогічної занедбаності, педагоги вказали на: агресивність, замкнутість, нечесність, імпульсивність, неслухняність, чутливість до сторонніх впливів, тривожність, гіперактивність, сором’язливість.

В якості чинників, що впливають на формування педагогічної занедбаності, вихователі називали спадковість, психічні захворювання батьків, їх залежність від алкоголю, важке протікання вагітності та ускладнені пологи матері; індивідуально - психологічні особливості дитини, її характер, темперамент, мікросередовище, в якому живе і формується дошкільник (сім'я, найближчі родичі, вихователі, група однолітків, діти з якими малюк спілкується вдома).

Як підтверджують наукові дослідження, з раннього віку виникнення педагогічної занедбаності у дошкільників, зумовлюється не лише їх психо-віковими особливостями та кризами розвитку, а й умовами, в яких вони формуються. Внаслідок впливу несприятливих стосунків у сім’ї, дефектів сімейного виховання, дитина засвоює негативні навички поведінки, що спотворює формування її моральних уявлень, а мимовільна участь у конфліктах, негативні переживання породжують стресові стани, призводять до неврозів, емоційної нестійкості, уповільненого психічного розвитку, замкнутості. Вихователі-практики вважають, що важковиховуваність дітей продукується в умовах конфліктної, аморальної, асоціальної сім’ї; безвідповідальністю та педагогічною неосвіченістю батьків.

З думкою науковців, щодо впливу на формування педагогічної занедбаності дошкільників різних стилів виховання в родині, зокрема, авторитарного, хаотичного, поблажливого, опікунського, погоджуються вихователі-практики, зазначаючи, що найбільш сприятливим для формування педагогічної занедбаності дошкільника є хаотичний стиль виховання дитини в сім′ї.

У дошкільних закладах недоліки сімейного виховання можуть нівельовуватися або, навпаки, ускладнюватися, сприяючи поглибленню педагогічної занедбаності. Вивчивши особливості роботи з педагогічно занедбаними дітьми в умовах ЗДО ми визначили, що така діяльність вимагає з'ясування причин її виникнення у дітей та відповідного добору методів педагогічної взаємодії з ними. Реалізації індивідуального підходу до дитини, організації педагогічно доцільного спілкування з нею, а саме: підтримки, співчуття, утвердження людської гідності, довіри, спонукання до обміну думками, враженнями; створення виховуючого дитину середовища: моделювання життєвих ситуацій, авансування успіху тощо.

Засоби профілактики і корекції педагогічної занедбаності різноманітні за об’єктом, предметом, метою і змістом. Їх адекватна націленість в практичній діяльності педагогів і психологів на усунення недоліків, розвиток та гармонізацію особистості дитини, поліпшення умов її навчання і виховання можуть дати позитивні результати.

Аналізуючи відповіді анкетного опитування вихователів дошкільного закладу, ми окреслили найбільш типові для них труднощі у роботі з педагогічно занедбаними дітьми з неблагополучних сімей та згрупували їх в такі групи:

• труднощі змістово-інформаційного характеру (в отриманні інформації про проблему педагогічної занедбаності дошкільників, особливості їх виховання в неблагополучних сім’ях, про роботу вихователів з педагогічно занедбаними дітьми та дітьми з неблагополучних сімей);

• труднощі діагностико-аналітичного характеру, наявність яких знижує ефективність вивчення несприятливих умов сімейного виховання дошкільників як чинників формування їх педагогічної занедбаності; ускладнює процес системної інтерпритаії поведінки дитини як основи в реалізації превентивної роботи в ЗДО;

• труднощі методичного характеру, які пов’язані з недостатнім володінням вихователями в межах основних фахових методик дошкільної освіти спеціальними методами і прийомами навчання і виховання дошкільників з ознаками педагогічної занедбаності;

• труднощі практично-комунікативного характеру, існування яких ускладнює інтеграцію знань і вмінь превентивної діяльності з дітьми з неблагополучних сімей та їх практичну реалізацію засобами педагогічної техніки.

На думку самих вихователів, в ЗДО бракує методичної літератури з проблеми виховання педагогічно занедбаної дитини дошкільного віку. Є потреба в отриманні інформації про педагогічну занедбаність дошкільників шляхом лекцій, зустрічей з іншими фахівцями, тренінгів, круглих столів, спецсемінарів тощо.

Внаслідок проведеного анкетного опитування вихователів дошкільного закладу, ми за допомогою виділених критеріїв, показників та рівнів реалізації практичної діяльності педагогів щодо попередження педагогічної занедбаності дошкільників визначили, що вихователі мають переважно низький рівень реалізації такої діяльності. Це означає, що педагоги знають про те, що необхідно здійснювати профілактику педагогічної занедбаності дошкільників, але не завжди керуються цим у своїй роботі. Робота у даному напрямку ведеться несистематично. Використовуються, як правило, традиційні форми, методи і засоби роботи, зорієнтовані на звичайного дошкільника. Діяльність виконується на репродуктивному рівні. Загальний результат роботи з дітьми побачити і оцінити складно.

Висновок

Таким чином, внаслідок вивчення особливостей роботи з педагогічно занедбаними дітьми з неблагополучних сімей в ДНЗ, виявлено низький рівень практичної реалізації такої превентивної діяльності. Це пов’язано переважно з недостатньою професійною підготовкою майбутніх вихователів до даного превентивного аспекту їх професії, оскільки проблеми превентивного виховання дітей дошкільного віку з неблагополучних сімей ще потребують вирішення, а навчальні плани і, відповідно, навчальні програми - удосконалення. Складність окресленої проблеми посилюється існуванням низки суперечностей сучасного виховного процесу, а саме: між необхідністю превентивного виховання, спрямованого на захист і допомогу дитині та відсутністю таких діагностико-корекційних методик, які б враховували та відображали особливості сучасного виховного процесу; між динамікою розвитку особистості дитини та відносним консерватизмом змісту, форм і методів виховного впливу, недосконалістю умов практичного розв’язання даної проблеми; потенційними можливостями процесу превентивного виховання та недоліками професійної підготовки майбутніх вихователів до роботи з дітьми з неблагополучних сімей. Наукові дослідження і практика доводять, що шляхи вирішення вказаних проблем і суперечностей – удосконалення знань, кваліфікації, освіти відповідних фахівців.

Список використаних джерел

1. Бессонова Т.П. Особенности развития ребенка в неблагополучной семье// Практична психологія та соціальна робота. – 2002. - № 1.- С.39-42
2. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семи: Записки детского психіатра: Кн.. для учителей и родителей. – М., 1988. – 236 с.
3. Кисла О.Ф.Корекційна педагогіка: Навчальний посібник / О.Ф.Кисла. – К.: Кондор-Видавництво, 2014. -320с.
4. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – М., 1983. – 256 с.
5. Мушинський В. Неблагополучна сім’я як фактор дисгармонійного розвитку дитини // Психолог. – 2005. - №10(березень). – С.3-5.
6. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх / Навчально-методичний посібник. – К., 1996.
7. Пихтіна Н.П. Профілактика негативних проявів у поведінці дітей: Навчальний посібник. - Ніжин: Вид-во НДУ. 2012 . – 378с.
8. Приходько В.М. Підготовка майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей з неблагополучних сімей. Науково-методичний посібник. –Запоріжжя, 2006, -288с.
9. Проблемна сім’я та її виховний вплив на дитину в сучасних соціокультурних і економічних умовах// Підручник для директора. – 2005. - № 7-8. – С.30-46
10. Целуйко В.М. Психология неблагополучной семи: Книга для педагогов и родителей/ В.М. Целуйко. – М., 2004. – 272 с.

---

---