Марусинець М.М. Дидактично-інформаційне середовище – новий вектор підготовки майбутніх учителів
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Марусинець Мар’яна Михайлівна (Marusynets Mariana Mykhailivna) - доктор педагогічних наук, професор Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, м. Київ, Україна
Зміст |
Вступ
Останні десятиліття часто називають періодом «інформаційного прориву», зумовленого корінними перетвореннями суспільства: економічними, науковими, соціальними, психологічними, філософськими, культурними, етичними, педагогічними. Ключовою проблемою є розширення сфери інтелектуальної праці і виникнення нових методів розумової діяльності, які в корені відрізняються від традиційних форм підготовки.
Традиційна освітня система не в змозі підготувати педагога, здатного працювати в умовах «інформаційного прориву». Підтвердженням цьому слугує хоча б той факт, що практично у всіх сферах освіти і діяльності період «напіврозпаду компетентності» фахівця скоротиться до 3-5 років через різницю між фактично набутими компетенціями і реальними, які потребує роботодавець. Навіть «вузький спеціаліст» не в змозі не тільки засвоїти, а й лише побіжно ознайомитися з інформацією, якщо не звернеться до інформаційних засобів. Тому на часі питання розроблення ключової моделі сучасного професіонала в сфері цифровізації, визначення переліку ключових компетенцій і механізмів їх актуалізації, в тому числі з урахуванням регіональних особливостей та індивідуальної траєкторії розвитку студента. В цьому сенсі слушною є думка Е. Тоффлера про те, що якщо «... ми не отримуємо готову ментальну модель реальності, ми змушені постійно формувати її і переформовувати».
Результати дослідження
Виклики розвитку сучасного світу, цифровізація всіх сфер життя суспільства, без сумніву, стали передумовами до впровадження діджиталізаціі в сферу освіти, особливо у закладах вищої освіти, що свідчить про необхідність модернізації нині діючої системи. Натомість аналіз досліджень і практика свідчить про те, що рівень професійно-особистісного саморозвитку вчителя, який необхідний для досягнення нового рівня освіти, за таких умов відбутися не може, оскільки педагог не готовий до всіх викликів, які перед ним постають. Не кожен учитель здатний самостійно здійснювати свій професійний саморозвиток, аналізувати свою діяльність, усвідомлювати свої потенційні можливості й ідентифікувати їх з використанням комп'ютерних технологій та Інтернет-ресурсом.
Натомість, важко уявити сучасного вчителя без використання на уроках комп'ютера чи Інтернета, так як і учня, без смартфона під час підготовки до занять. Йдеться не тільки про переоснащення IT-ресурсів, але і про своєрідне перезавантаження людського потенціалу, установки на засвоєння педагогічними працівниками інформаційного ресурсу як потреби часу – апгрейд (оновлення його програм, удосконалення комп’ютерних систем) і професійного капіталу педагога , осучаснення корпоративної культури, соціалізації, комунікації, оптимізації всіх його процесів. Вимогою є і нове покоління учнів та студентської молоді – Альфа-покоління, яке живе в інформаційному, динамічному, емоційно-напруженому середовищі. Учитель повинен випереджувати учня, а не йти з ним поруч. На роль випереджувального навчання в освітньому просторі наголошував Л.Виготський. Його вчення не втрачає актуальності і в добу інформаційної глобалізації. Тому, одним із викликів діджиталізованого суспільства є готовність педагога до цифрової трансформації процесу навчання , проектування індивідуальної освітньої траєкторії та організації сучасного процесу педагогіки партнерства між учнями та вчителями, педагогами та батьками. Перед закладами вищої освіти стоїть завдання щодо реструктуризації дидактичного ресурсу на дидактично-інформаційний (цифровий) та готовності застосовувати на практиці. Увагу необхідно зорієнтувати на розроблення і апробацію навчально-методичних комплексів, віртуальних лабораторій для поглибленого вивчення математики, інформатики, методики навчання інформаційніх технологій з опорою на профіль майбутнього фахівця. [4].
Для цього необхідно більше уваги приділяти індивідуалізації навчання, допомогти студенту проявити себе в новій для нього освітній ситуації. Тобто, як зауважують науковці, «не формувати особистість із заданими властивостями, а створити умови для повноцінного прояву і розвитку особистісних функцій суб'єктів освітнього процесу » ( Е.Зеєр) [2].
За такого переходу основний акцент переноситься на розвиток творчого потенціалу студентів; розкриття їх особистісних якостей; формування здатності до пошуку нестандартних рішень під час професійних завдань і життєвих ситуацій; прагнення до самоосвіти; пошуку інформації з використанням новітніх цифрових засобів навчання. Функція викладача змінюється від передачі знань студенту до організації процесу самостійного отримання ним знань за допомогою інформаційних джерел.
Основою підготовки майбутніх педагогів в умовах модернізації освітнього простору складатимуть фази з розроблення дидактично-інформаційного ресурсу:
1) теоретичні: засвоєння навчальної інформації з підготовки фахівця (онлайн-лекції за допомогою Zoom, Google Meet тощо);
2) лабораторні: формування професійних умінь і навичок зі створення віртуального середовища (проектна діяльність, завдання для розвитку індивідуальної інформаційної траєкторії здобувача освіти);
3) практичні: формування професійних умінь і навичок в реальних умовах (застосування цифровових технологій на практиці);
4) трудова діяльність : формування власного професійного стилю в умовах самостійної професійної діяльності [1].
Важливим для кожного закладу вищої освіти має стати підготовка фахівців у поєднанні як із сучасними інформаційними технологіями, так і прямим спілкуванням студентів із з викладачами, керівниками. Тому більш продуктивними будуть онлайн-лекції, презентації, що уможливить збільшення кількості годин на закріплення матеріалу, розвиток практичної та проектної діяльності студентів. Особлива роль в інформаційному оновленні сучасних вузів, залежатиме від цифрових трансформацій, архіву, реалізації таких дидактичних принципів, як: швидкість, своєчасність та ефективність у прийнятті рішень.
Висновок
Отже, інформаційний прорив в освітньому просторі закладів вищої освіти привнесе мобільну адаптованість вузу для цільової аудиторії, зробить його ще більш конкурентоспроможнім і запитаним на освітньому ринку та зорієнтуванні абітурієнтів на цінності, які складають основу їх майбутньої професіоналізації.
Список використаних джерел
- Гусак Л.Є. Інноваційні технології навчання учнів початкових класів: : монографія / Петро Гусак, Людмила Гусак, Олена Бєлкіна-Ковальчук, Тетяна Воробйова . Луцьк : Вежа-Друк, 2016. – 276с.
- Діджитилізація освіти – компетенції ХХІ століття https://vseosvita.ua/library/didzitalizacia-osviti-kompetencii-hhi-stolitta-172970.html
- Зеер Э. Ф., Заводчиков Д. П. Инновации в профессиональном образовании: учеб. метод. пособие. Екатеринбург: РГППУ, 2007.
- Марусинець М.М. Інноваційні технології як навчально - методичний ресурс у підготовці майбутнього вчителя / Технології професійної підготовки фахівців у сучасному освітньому просторі. / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 17 травня 2019 м. Чернівці. Видавничий дім «РОДОВІД» 2019. – С. 204-206.