Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Мельник Віталій Іванович

Вступ

Суспільство складається з безлічі груп і колективів, що розрізняються по чисельності, місцю й ролі в суспільному житті й діяльності.По чисельності виділяють макрогрупи (соціальні прошарки, націй, збройні сили й т.д.) і мікрогрупи (цех, шкільний клас, студентська академічна група й т.д.). Група - поняття більше широке, чим колектив.А. С. Макаренко говорив, що колектив - «це не просто збори, не проста група взаємодіючих індивідуумів... Колектив - це цілеспрямований комплекс особистостей, організованих, що володіють органами колективу. А там, де є організація колективу, там є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу, і питання відносин товариша до товариша - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності» [1, 210].Кожний колектив являє собою соціальне об'єднання людей, діяльність яких направляється на досягнення суспільно корисних цілей. Однак істотні ознаки колективу цим не вичерпуються: вони включають наявність керівництва й певний ступінь згуртованості.Студент формується в колективі. «...Розвиток індивіда,- як довели К. Маркс і Ф. Энгельс,- обумовлено розвитком всіх інших індивідів, з якими він перебуває в прямому або непрямому спілкуванні...» [2, 440].Гарний психологічний клімат у колективі студентської академічної групи, її професійна спрямованість сприяють упевненості, взаємній вимогливості, товариству, дружбі, досягненню успіхів у навчанні, формуванню особистості майбутнього фахівця в цілому.

Особливості студентського колективу

Однієї з важливих цілей студентського колективу є сприяння підготовці кожного його члена до майбутньої професійної діяльності, вплив на формування необхідних для цього особистих якостей.Особиста участь у керуванні й керівництві діяльністю колективів своїх груп стає для студентів школою цивільного й політичного виховання, розвиває організаторські здатності, психологічно готовить їх до праці після закінчення вузу.

Студентський колектив відрізняється від інших наступними особливостями:

• основним видом діяльності (ученье, спрямоване на одержання вищого утворення;
• єдністю мети й мотивації (прагнення членів колективу придбати спеціальність;
• однорідністю складу за віком, утворенню й т.д.;
• обмеженістю періоду існування (4-5 років);
• стабільністю складу;
• строгою послідовністю й планомірністю навчальної роботи;
• порівняно високим ступенем самоврядування (староста групи,  заступник старости, профгрупорг і т.д.).

Хоча студентський колектив по ряду показників однорідний, він поєднує людей різних національностей, з різними індивідуальними психологічними якостями, що почасти вже одержали до вузу різні спеціальності й имеющих неоднаковий родиний стан. Так, за даними соціологів, серед студентів холостяки становлять 90,7%, одружені без дітей - 5,6, одружені з дітьми - 3,7%.Психологія студентського колективу включає як загальну атмосферу його життя й діяльності, так і взаємини, суспільна думка, колективний настрій, традиції й т.д. Студентський колектив характеризується спрямованістю на оволодіння професією, спільністю потреб, інтересів, цілей і завдань, перспектив і зобов'язань, що передбачають досягнення високих результатів у навчальній і іншій діяльності, наявністю спільних справ, у яких беруть участь всі члени групи, відношенням членів колективу до обраної професії як покликанню, певним рівнем згуртованості.Про згуртованість варто сказати особливо. Дослідження А. В. Петровского свідчать, що згуртованість як ценностно-ориентационное єдність показує ступінь збігу оцінок, установок і позицій групи стосовно об'єктів (особам, завданням, ідеям, подіям), найбільш значимим для справ групи в цілому. Показником (індексом) згуртованості служить частота збігів оцінок або позицій членів групи стосовно об'єктів, істотно значимим для групи в цілому.У дослідженнях П. А. Просецкого виявлений ряд підструктур студентського колективу [3].В організаційну підструктуру входять офіційні взаємини, пов'язані з органами керування, координування цілей і завдань у зв'язку з особливостями студентського колективу; виборність органів самоврядування і їхня підзвітність колективу; перевірка виконання прийнятих колективних рішень; наявність чітко розроблених норм взаємин вихователів і воспитуемых, старших і молодших і т.д.Підструктура меж колективних зв'язків - наявність контактів з іншими колективами з метою обміну досвідом, зв'язок з підшефними колективами, наявність у колективу високого престижу.Підструктура неофіційних взаємин (тісний зв'язок, коммуникативность) - информированность членів колективу друг про друга, взаєморозуміння, взаємодопомога й взаємна вимогливість, самодіяльність і ініціатива, домінування оптимістичного настрою, висока ефективність виховного впливу колективу на особистість, задоволеність всіх членів колективу офіційними лідерами й взаєминами з викладачами.Підструктура ефективності колективної діяльності - уміння включити всіх членів колективу в колективну діяльність, швидко й правильно приймати рішення, задоволеність результатами навчальної діяльності, суспільної роботи, суспільно корисної праці й організацією культурного дозвілля.Підструктура реальної морально-психологічної позиції членів колективу - захищеність і рівноправність особистості в колективі; задоволеність кожного учасника колективним життям і діяльністю, тим впливом, що колектив робить на розвиток його морально-вольової сфери й здатностей; переживання індивідом почуття честі колективу й вплив особистого внеску в боротьбі за честь колективу; прийняття самого колективу як референтної (від слова рефері - суддя) соціальної групи; прихильність до колективу, випробування особистістю почуття великої радості, підйому й натхнення від спілкування в колективі.Укажемо на характер взаємин, суспільної думки й інших соціально-психологічних явищ і процесів, що мають місце в студентському колективі. Взаємини між членами студентського колективу, хоча й залежать від особливостей кожного з них, визначаються насамперед навчально-виховною роботою, організацією діяльності студентів.Представители західної психології вважають, що взаємини (особист і суспільні) будуються на психологічній основі, зокрема на симпатіях і антипатіях. Цим деякі психологи намагаються пояснити розвиток суспільних відносин і намічають можливі шляхи соціальних змін.Вітчизняна психологія не заперечує ролі психологічного фактора в процесі взаємин між людьми. Спрямованість, характер, темперамент, інтереси, звички й т.д. впливають на взаємини людей, але психологічний фактор, основні психологічні якості людей існують не самі по собі, вони базуються на діяльності й включенности в спілкування кожного члена колективу.У структурі взаємин у студентському колективі можна виділити кілька сфер: офіційну, суспільно-політичну й побутову, а також їхній невід'ємний аспект-систему особистісних психологічних відносин.Офіційні взаємини визначаються уставом вузу, загальними й частками положеннями про вузи.Суспільно-політичні взаємини пов'язані з контактами студентів у період проведення різних зборів, диспутів, бесід, на вечорах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях і т.д.Побутова сфера взаємин теж досить важлива, оскільки багато студентів живуть із рідн і близькими, мають друзів і часто з ними зустрічаються.Орієнтація колективів навчальних груп на професійні, культурні й моральні цінності на всіх курсах приблизно однакова, але варіює залежно від спеціальності. Студенти технічних вузів у порівнянні з гуманітаріями більше орієнтовані на згуртованість групи, уміння працювати й відпочивати (відповідно 58,8 і 49,1%; 48 і 34,8%), тобто на такий колектив, у якому органічно сполучаються формальна й неформальна структура, а студенти гуманітарії - на ідеологічні (відповідно 32,8; і 13,6%), професійні (31,4 і 20,4%) цінності й на високу загальну культуру колективу (45,5 і 35,4%).Студентська академічна група є основним первинним колективом у системі колективу вузу. Студенти групи - члени однієї й тієї ж профспілкової організації Тому поряд з керівником групи (старостою), що призначається деканатом, існують ще два керівники - профорг і заступник старости.Характер і сила впливу колективу студентів на особистість і діяльність кожного з них залежать від того, який психологічний, клімат зложився в академічної група, наскільки вибір індивідуальних цілей погоджений із цілями всього колективу.Дослідження соціологів показують, що студенти, маючи високу орієнтацію на згуртований колектив, у той же час оцінюють цю характеристику своїх груп невисоко. Це пояснюється тим, що ділові відносини в студентських групах не придбали багатобічного характеру, і якщо взаємодопомога розвинена в групах відносно високо, те взаємна вимогливість має потребу в подальшому розвитку.Першокурсники дають найвищу оцінку як міжособистісним, так і діловим відносинам у групах. Оцінка міжособистісних відносин у групах знижується зі збільшенням віку студентів. Відповідність між віком і курсом дозволяє затверджувати, що фактор спільного навчання впливає на оцінку взаємин не сам по собі, а переломлюючись через систему факторів, серед яких провідна роль належить віковому.Соціологами також установлено, що усереднена оцінка взаємин змінюється залежно від складу групи. Над усе оцінюють взаємини в «чоловічих» групах (групи, у яких близько 75% становлять юнака). Трохи меншу оцінку одержали взаємини в «жіночих» групах (групи, у яких юнаків не більше 25%). Найнижча оцінка взаємин в «змішаних» групах. Установлено також, Що у взаєминах в «жіночих» групах переважають емоційні компоненти, а в «чоловічих» - раціональні.Найважливішим компонентом процесу становлення особистості в період навчання у вузі є формування моральних норм поводження в сфері відносин між підлогами. 89,7% дівчин і 65,6% юнаків мають спілкування в сфері відносин між собою, у тому числі 44,6% юнаків зустрічаються з дівчинами зі студентського середовища й 64,7% дівчин зустрічаються з юнаками-студентами, причому 30,8% із зі студентами того ж вузу, де вчаться самі. 21% юнаків і 25% дівчин зустрічаються із представниками інших соціальних груп.Молодь студентського віку відчуває потребу в міцній дружбі, близькій людині, відвертості й довірі, шукає приклад для наслідування.Взаємодія студента із групою пов'язане із установленням дружніх взаємин. Дані дослідження психологів свідчать про те, що найбільше цінуються життєрадісний настрій, гумор, оптимізм (на це вказали 71,3% опитаних), високий рівень культури (63,1%), уміння зрозуміти іншу людину й надати допомогу у важку хвилину (62,8%), самостійність суджень (61,5%), високі моральні якості (60,6%). Менш значимі високий рівень загальних професійних знань (35,4%), ініціативність, енергійність (31,2%) і ін. [4]Цікаво зіставити цінність приблизно цих же якостей, але вже залежно від віку студентів.Аналіз показав, що: а) високий рівень професійних знань у своїх друзів найбільше цінують студенти 25-28 років, тобто имеющие вже життєвий досвід (36,4%), найменше - 18-20-літні (20%); б) широке коло загальних знань і інтересів значимо більшою мірою для студентів вікової групи 25-28 років (35%); в) на високий рівень культури найменше орієнтовані студенти 23-24 років (26%), в інших вікових групах ця якість займає одне із провідних місць (50%); г) самостійність суджень, високі моральні принципи, ініціативність і енергійність найменше цінують у своїх друзях знов-таки студенти у віці 23-24 років; д) активна участь у суспільному житті має однакове значення для студентів всіх вікових груп; е) на вміння зрозуміти й надати допомогу у важку хвилину, гумор, оптимізм у  значній мірі орієнтовані студенти всіх віків, крім 23-24-літніх. Ці емоційні компоненти приводять до появи «неофіційного_лідера», що впливає на товаришів завдяки своїм певним особистим якостям, у більшості випадків позитивне (але буває й негативне). Тому питання психології студентського колективу не можна розглядати без обліку лідерства.У соціальній психології проблема лідерства займає одне з важливих місць. Багато авторів відзначають, що всі лідери перевершують інших членів групи принаймні в одній з якостей, значимих для даного виду групової діяльності, але конкретні якості залежать від колективних цілей, традицій і виду спільної діяльності.                           

Коротко можна сказати, що керівництво^-це процес зовнішньої соціальної організації й керування спілкуванням і діяльністю членів групи, а лідерство - процес її внутрішньої соціально-психологічної самоорганізації й самоврядування.Керівникові будь-якого колективу необхідно завжди пам'ятати, що авторитет - категорія морально-психологічна, і він не завжди збігається з адміністративною владою. Положення авторитетного лідера помітно впливає на психологію всього колективу. Такій людині не потрібно щораз доводити свою правоту.Міжособистісні й ділові відносини в студентському середовищі настільки значні, що в кожній діяльності (навчання, суспільна робота, спорт і т.д.) висувається свій лідер. Дані досліджень показують, що студентські лідери в навчальній діяльності часто не можуть, наприклад, зайняти настільки ж високе положення в подальшому житті.

Тому в студентській групі можливо досить значне число лідерів всіляких «спеціальностей»:  

• лідери-організатори, що   споюють групу для оптимального рішення загального завдання;
• лідери-«генератори» емоційного настроя групи, члени групи, що істотно впливають на груповий настрій;
• лідери-«ерудити» - студенти, що володіють найбільшим обсягом знань, і т.д.

Психологічний статус студента в групі пов'язаний з його навчальною активністю, що являє собою інтегральну характеристику, що включає активність студентів на семінарах, мотиви й ефективність його діяльності, відношення до навчання й ін.Існує кореляційний зв'язок між величиною психологічного статусу студента і його відношенням до суспільної роботи, а також роллю, що студент виконує в масово-суспільних заходах. Студенти, що мають високий психологічний статус, найчастіше виступають у ролі «організаторів» у цих заходах. Вони мають більший авторитет у науково-дослідній і суспільно-політичній діяльності, чим студенти з низьким психологічним статусом. Як правило, студенти з високою успішністю займають провідне положення в системі міжособистісних відносин у групі. Але навіть відмінники попадають у число «знедолених», якщо вони протистоять всьому колективу.Відзначено також, що спостерігається розбіжність формальних і неформальних лідерів у групі. Лише в 5 старост (з 18) високий психологічний статус.Має свої особливості й спілкування студентів, що орієнтовано на всі соціальні групи суспільства. Найбільше інтенсивно зв'язки й контакти із групами встановлюються на четвертому й п'ятому курсах. Тут обсяг спілкування, наприклад, із ученими збільшується вдвічі. На старших курсах зростає обсяг спілкування й з іншими соціальними групами (робітниками, що служать і т.д.), що обумовлено початком трудової діяльності (виробничу практику).У результаті відповідей на питання «В оточуючих мене людях я насамперед зауважую...» студенти з негативною установкою на навколишнім відзначали звичайно їхню байдужість, зайнятість своїми інтересами, байдужність до інших, холодність у відносинах, обмеженість інтересів, егоїзм, нещирість. Позитивно настроєних студентів залучає доброта, простота, справедливість, щирість, розум і доброзичливість до людей. Нерідко зустрічаються студенти, у яких підвищений інтерес до всіляких властивостей особистості. Зрозуміло, легше знайти загальну мову, спілкуватися з тими, у кого переважає установка на позитивне в людині.Таким чином, міжособистісні психологічні відносини й спілкування є однієї зі сторін діяльності колективу, що робить винятково великий вплив на поводження студентів.У процесі діяльності виникають і інші соціально-психологічні явища, які також впливають на поводження студентської молоді: наслідування, самоствердження, суспільна думка, колективні настрої, традиції й т.д.Схильність до наслідування — яскраво виражена властивість, що проявляється в спрямованості особистості на зразок і його відтворення, що має тенденцію до поширення. Дуже часто воно захоплює широкі маси людей.У ряді досліджень показано, що сила впливу на студентів кращих викладачів вузу не нижче, а значно вище сили впливу вчителі середньої школи на учнів. Це пояснюється якісним стрибком у розвитку критичності розуму в студентів і широтою їхніх інтересів. Готовність студентів наслідувати своїх вихователів у великій мері залежить від того, які інтереси й мети студентського колективу є провідними, які погляди й переконання студенти розділяють, яке зміст колективної думки, який авторитет вихователя і його престиж серед студентів різних курсів. І це зрозуміло, тому що викладач, як правило,- ідейно переконаний, ерудований знавець предмета, навчений життєвим досвідом, що імпонує молодим людям. А серед самих студентів, наприклад, на першому курсі, особливо на початку його, високим престижем користуються студенти, що знають особливості трудової діяльності, що мають життєвий і трудовий досвід. На другому курсі студентству імпонує ерудиція, кругозір, здатності, заняття спортом. На старших курсах важливим показником є суспільна діяльність студента.Самоствердження особистості — це її дійсне прагнення зайняти й удержати в системі психологічних відносин у колективі певну позицію, що забезпечувала б даної особистості повага, визнання, довіру, підтримку інших членів колективу.Дослідження Я. Л. Коломинского показують, що студенти, які об'єктивно перебувають у незадоволеному положенні в групі, переоцінюють своє положення [5]. Очевидно, тут має місце компенсаторская реакція, що являє собою своєрідне витиснення думки про незадоволене положення, здатної викликати внутрішній конфлікт, оскільки вона зіштовхується з високим рівнем домагань у цій області.Члени групи, які перебувають у сприятливому положенні, мають тенденцію недооцінювати своє положення в групі.Самоствердження особистості — активний процес усвідомлення людиною свого рівноправного місця серед інших людей, оцінки питомої ваги своїх суспільно корисних якостей і переваг інших, порівняння й зіставлення себе з іншими людьми для того, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості виявити себе, грати в діяльності колективу значиму роль шляхом, наприклад, участі в спортивному житті колективу, у художній самодіяльності, у наданні навчальної допомоги відстаючої й т.д.Прагнення до самоствердження в колективі часом приводить до утворення дрібних неофіційних груп. Робота з ними - завдання не тільки студентського керівництва колективом, але й всіх викладачів.Суспільна думка — один з елементів суспільної психології колективу. Воно впливає на особистість, групу, колектив, Впливає на формування їхніх звичаїв, традицій, інтересів, звичок. Суспільна думка колективу включає інтелектуальні, емоційні й вольові компоненти, різні судження й виражає відношення людей до певним, що зачіпає їхні інтереси питанням, явищам. Воно може проявлятися у формі оцінки, бажання, схвалення, осуду, вимоги й т.д. Думки в колективі виникають у процесі обговорення цілей і завдань діяльності, суспільних подій і т.д.Колективна думка може зробити не тільки позитивне, але й негативний вплив на особистість.На практиці нерідко трапляється, коли на студентських зборах раптом виявляються дві думки: офіційне, зовнішнє, і внутрішнє, кулуарне, нерідко більше діюче, хоча й глибоко сховане в міжособистісних відносинах.Створення здорової суспільної думки в студентському колективі особливо важливо, оскільки в молоді студентського віку поряд з яскраво вираженою потребою в дружбі, товаристві, в обміні досвідом, знаннями існує прагнення бути популярним, завоювати схвалення, повагу, авторитет. Головним носієм передової суспільної думки повинні бути викладачі.Колективний настрій — це спільне переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на прояв особистості, якість загальної й індивідуальної роботи. У колективних настроях на перший план виступає емоційна реакція на навколишні події, у той час, як у суспільному думок головним є глибина усвідомлення користі й необхідності колективних справ, усередині колективних відносин.Колективні настрої - самі повсякденні явища громадського життя студентів. Від настрою людей залежить їхнє поводження, результат виховних впливів. Настрій  однієї людини передається іншим. От чому відомий радянський педагог В. Сухомлинский говорив про те, що педагогові не можна розповідати в колективі про своє особисте горе, оскільки це негативно позначається на настрої всього колективу. У свою чергу, і настрій колективу, групи здатно захопити й захопити людину.Настрій залежить від світогляду, характеру, темпераменту, досвіду людини, і тому в одній і тій же обстановці індивідуальні настрої людей можуть бути різними. У той же час спільність умов, діяльності, завдань і якостей студентів сприяють формуванню колективного настрою.Традиції, як і інші соціально-психологічні явища, виникають і проявляються в різних колективах. Традиції можуть бути елементом психології всього народу, нації, класу або соціального прошарку, умовної (професійної, віковий) і конкретної групи людей. У студентському колективі - це правила, норми поводження, що передаються від одних студентів до інших.Специфіка традицій вузівського колективу пов'язана з постійною його динамікою, відновленням і взаємодією колективу викладачів, співробітників і колективу студентів, і разом з тим вона надає йому своєрідність і неповторність. У кожного вузу - свій родовід, свої зразки для проходження й т.д.У білоруських вузах увійшли в традиції день знань, день відмінника, зльоти студентів, зустрічі першокурсників з викладачами й студентами старших курсів, які проходять в урочистій обстановці за участю викладачів, громадських організацій, а також випускників вузів, і т.д.

Традиції педагогічних інститутів можна класифікувати у такий спосіб:

1. Виховання в студентів любові до навчального закладу: свято першого дзвінка, урочистий хід першокурсників, закладка алеї першокурсників, тиждень першокурсника, день народження інституту (факультету), година мужності, зліт наставників і ін.
2. Прилучення до педагогічної діяльності й формування професійної гордості: день учителі, зустріч із заслуженими вчителями, диспути про педагогічну майстерність, день листа випускника.
3. Традиції, що розвивають пізнавальні інтереси, духовні потреби й загальну культуру студентів: день куратора, тиждень української культури, конкурси й наукові конференції, екскурсії в школи, день відкритих дверей і т.д.
4. Традиції, що формують суспільно-трудову активність студентів: суспільно-політичне спілкування, традиції факультетів суспільних професій, конкурси стінної печатки, традиції третього трудового семестру й т.д. [6, 3]

Поряд із загальними традиціями вузу усередині кожного студентського колективу зароджується, міцніє й існує чимало своїх традицій, що мають велике значення для його зімкнення. По влучному вираженню А. С. Макаренко, традиції є для колективу тим соціальним клеєм, що скріплює його в єдине ціле. Традицій у студентському колективі може бути багато. Вони породжують певен настрой, тон і стиль колективу. Тому позитивні традиції варто всіляко розвивати, зберігати наступність для нагромадження.Професійна спрямованість студентського колективу - це система обще групових потреб, цілей, мотивів, інтересів, цінностей, що характеризують його готовність вирішувати завдання підготовки фахівця вищої кваліфікації цілком певного профілю.Початковий рівень розвитку професійної спрямованості колективу характеризується наявністю в більшості студентів інтересу до майбутньої праці, другий рівень - наявністю групового зразка успішно працюючого фахівця, створенням обще групової думки про професійно важливі його риси, третій рівень - наявністю професійного виховання, можливостей навчальної групи, мотивів її саморозвитку й саме зміцнення як колективу.Особистість і колектив утворять єдність, вони сприяють росту й розвитку один одного. Ведучим є вплив колективу на особистість. 

Вивчення й формування студентського колективу

Студентські колективи й особистості їхні складові вимагають уважного вивчення й психолого-педагогічного керівництва протягом усього періоду навчання у вузі, але особливо в період становлення. Першокурсників хвилюють питання навчання, суспільної роботи, спілкування. Необхідно вивчити віковий і соціальний склад студентів, тривалість перерви в навчанні, що передує досвід суспільної й виробничої роботи, побутові умови, установити ступінь їхньої підготовленості до освоєння вузівської програми, провести спостереження за їхньою діяльністю, установити типові труднощі.Важливо також одержати й проаналізувати інформацію про колективні настрої, думки, цінності й т.д.Основними методами вивчення колективу є спостереження в різних ситуаціях.

Чим ця ситуація складніше, тим спостереження будуть більше цікавими й інформативними:

• бесіда з колективом і окремими студентами (виявлення думок, настрою, оцінки, відносини до подій);
• рейтинг (збір і аналіз експертних оцінок);
• контент-анализ (узагальнення різноманітної інформації в пресі, переданої по радіо, телебаченню й т.д. про студентські колективи);
• анкетування, аналіз досвіду роботи громадських організацій;
• метод соціометрії.

Для діагностики колективних взаємин використають різні методи дослідження, наприклад зрізи по горизонталі й вертикалі. Горизонтальний зріз дає картину взаємин у колективі студентів, а вертикальний дозволяє визначити взаємини студентів зі старшими товаришами й викладачам. Об'єктивної оцінка колективу буде тоді, коли вивчаючий зможе оцінити його з позиції обох зрізів, інакше загальна картина буде спотворюватися, як, наприклад, при фотографуванні високого будинку знизу.Вивчаючи студентський колектив, треба враховувати особливу складність його стану на першому курсі (мається на увазі згуртованість).При цьому роботу треба починати вже з моменту надходження у вуз.

Зокрема, попередній аналіз документів дозволяє, як це відзначає Л. Панасенко (1974), виявити відомості наступних чотирьох типів:

1. показник підлоги й віку;
2. відомості про особливості соціального середовища, під впливом якої перебували молоді люди до надходження у вуз;
3. показники суспільної діяльності;
4. показник успішності навчання в школі.

Особливості соціально-психологічного клімату в групі залежать від того, який була суспільна активність студента до надходження у вуз, від впливу умов життя й діяльності на його особистість, від його старанності в навчанні й т.д. Дані досліджень також переконують у тім, що успішність у студентів першого курсу тим вище, чим менше однорідність академічної групи по шкільній підготовці, тобто при неоднаковій шкільній підготовці (отримані неоднакові оцінки на вступних іспитах) студенти академічної групи одержують більше високих оцінок, менше задовільних і незадовільних.Цей результат можна пояснити тим, що в неоднорідних академічних групах з'являються більше сприятливі умови для виникнення змагання, лідерства й взаємодопомоги. Успішність навчання студентів тим вище, чим більше в групі активістів з гарною шкільною підготовкою, які відрізняються самостійною роботою протягом семестру, більше високим рівнем інтелектуального розвитку, більшою рухливістю психофізіологічних процесів.Про колектив не можна судити по окремих епізодах з його життя. Необхідна повна характеристика цього колективу, що включає наступні основні дані: а) соціальний склад студентів, їхній вік, риси особистості; б) відносини студентів зі старшими, викладачами і їхня спрямованість; взаємини, настрої й думки в колективі, авторитети; в) склад активу: загальне число активістів, що переважають риси їхньої діяльності в колективі; як - колектив оцінює події, що відбуваються, у країні й за рубежем; успішність і рівень суспільної активності колективу. Сполучення соціально-психологічних і індивідуально-психологічних характеристик дозволяє конкретніше визначати слабкі ланки в структурі й психології колективу й цілеспрямовано їх переборювати.Колектив не відразу стає зрілим і згуртованим. Керівництво колективом проявляється по-різному на різних етапах його формування. Щодо цього цікаво простежити чотири етапи розвитку вимогливості в колективі, випливаючи А. С. Макаренко.Перший етап - організація колективу, підбор активу. У цей період більша відповідальність лягає на куратора.Другий етап - посилення уваги до активу для того, щоб він завоював авторитет, став носієм передової думки, підтримував і проводив у життя вимоги й вказівки викладачів, деканату й керівників вузу.Третій етап - викладачі й керівники опираються на свідомість і згуртованість колективу, на його актив, традиції, суспільну думку.Четвертий етап – колектив виступає як суб'єкт виховання. Викладачі, деканат ставлять завдання, підказують найбільш доцільні способи їхнього рішення й т.д. Колектив висуває вимоги до своїх членів, здатний до відомого самоврядування. Це найвищий рівень його розвитку.Каковы умови й шляхи формування студентського колективу? Найважливішою умовою є створення ідейних і моральних передумов для зімкнення, погодженості індивідуальних і колективних цілей шляхом роз'яснення соціального значення навчання й підготовки до майбутньої професійної праці.Важливий фактор формування студентського колективу - багатопланова діяльність, різнобічна активність, що забезпечує членам студентської групи включення у велику кількість ситуацій, спрямованих на дозвіл різних навчальних, суспільно-політичних, науково-дослідних завдань, а також завдань у сфері дозвілля й побуту.Багатоплановість діяльності студентської групи інтенсифікує протікання внутрігрупових процесів за рахунок складності самої діяльності, включенности в неї різнорідних видів суспільно значимої активності, що опосередковує взаємини в групах. Це приводить до більше яскравої виразності психологічних  показників групової активності, характерних для груп високого рівня розвитку. Багатоплановість виступає як потенційний «каталізатор» интрогрупповых процесів. Якщо відсутній об'єднуючих всіх членів групи соціально значима спільна діяльність, фактор багатоплановості може й негативно впливати на сферу людських взаємин.У групах, що володіють багатоплановою діяльністю, існують більші можливості для кожного члена групи знайти досить «високе» місце в статусній структурі.Підбор і організація таких видів діяльності колективу, які моделюють майбутню професійну діяльність, сприяють оволодінню професійним, майстерністю (колективне програвання можливих варіантів майбутніх професійних дій, участь студентської групи в науковій праці, присвяченої вивченню питань професійної праці після закінчення вузу, і ін.).Мети діяльності студентів повинні стати обще  груповими. Однієї з важливих передумов формування професійної спрямованості студентського колективу є контакти з виробничими колективами, з випускниками, представниками тієї професії, до вступу в яку готуються студенти. Важлива умова формування студентського колективу – правильне рішення питань про взаимоотношении особистість і колектив. Не розчинення в колективі й не внутрішній ізоляції, а колективізм – це головний і вірний шлях рішення питання. Колектив не виключає, а, навпроти, припускає всебічний розвиток самостійності особистості.Інакше колективу загрожує небезпека насадження конформізму, «індивідуалізму навиворіт». Оптимальне співвідношення, міра єдності спілкування й відокремлення можуть бути досягнуті й забезпечені тільки науково обґрунтованим керівництвом і керуванням. Тут ціла сума питань студентського самоврядування, його обсягу й границь, розвитку суспільної активності, ініціативи, самостійності, взаємній вимогливості. Все це вимагає всебічного конкретно-соціологічного дослідження.Важливо підкреслити, що принципи виховання в колективі відбивають єдність спілкування й відокремлення особистості, тому що ця єдність є основа всієї сукупності виховних впливів на об'єктивні процеси в колективі, найбільш загальна тенденція яких виражена в зазначеному принципі. Центральним питанням цього принципу є питання про співвідношення виховної роботи з кожним окремим студентом і студентським колективом у цілому.Провідна роль належить роботі з усім колективом, впливу на його спрямованість, суспільну думку, настрій, діяльність.

При цьому необхідно врахувати три моменти:

• по-перше, значення саморегуляції й самоврядування колективу;
• по-друге, вплив самого колективу на діяльність і спілкування студентів;
• по-третє, що веде роль роботи з колективом у цілому припускає виховну роботу з кожним студентом і тому необхідність індивідуальної роботи зростає.

У студентській групі міцніють дружні зв'язки, розвивається товариська взаємодопомога. Наявність серед студентів вузів молоді із закордонних країн надає цим почуттям інтернаціональний характер.Кожний студентський колектив має свого наставника, вихователя в особі куратора, що надає різнобічну допомогу в організації й зімкненні колективу, бере участь у суспільних заходах групи.Студентська молодь, особливо на перших курсах, не має ще необхідного життєвого досвіду, не навчилася самостійно здійснювати основні функції колектив-навчальну й виховну. Куратор зобов'язаний ураховувати, що вчорашній школяр за роки навчання звик до того, що в суспільних і навчальних справах первинного колективу він постійно одержує допомогу з боку класного керівника. Тому роль куратора складається насамперед у зімкненні колективу, подоланні роз'єднаності й відчуженості у відносинах між студентами, особливо на першому курсі. Роль куратора специфічна, вона не настільки офіційна й категорична, як це характерно для виробничих і армійських колективів. Куратор покликаний насамперед організувати молодь для досягнення суспільно-значимих цілей, розвиваючи почуття громадського обов'язку, творчу ініціативу й самостійність.Серед студентів Жмеринського філіалу Житлово-комунального технікуму Харківської національної академії міського господарства була проведена анкета.

На поставлені питання були отримані наступні відповіді:

1. Як ви проводите вільний час? 38% відповіло, що вони спілкуються з друзями, 15% просиджують за комп'ютером, 15% дивляться телевізор, 10% зайняті читанням книг, газет, журналів, 8% готуються до занять.
2. Чим ви любите займатися у вільний час? 40%-відвідувати кінотеатри, займатися спортом, читати художню літературу й тільки; 52%-слухати музику, дивитись телевізор, сидіти за комп'ютером, грати в шахи.
3. Яким образом ви хотіли б проводити вільний час? 63% відповіли, що хотіли б проводити час цікавіше, ніж зараз; проводити більше вечорів, диспутів, спрямованих на виховання дружби в студентів.
4. Що заважає вам проводити дозвілля так, як подобається? 79% відповіли, що обмежені у вільному часі.
5. Чи завжди ви знаєте, як використати вільний час? Більше 50% відповіли, що найчастіше не знають, як використати вільний час.

Звідси випливає завдання: навчити студентів, підказати їм, як цікавіше, ціленаправлено використати дозвілля. Форми виховної роботи: кружки, клуби, факультети суспільних професій і ін.У ряді вузів куратор наділений значними правами, пов'язаними із призначенням стипендії, розселенням у гуртожитках, складанням характеристик на студентів, дозволом студентам, що заслуговують этого, займатися по індивідуальних планах, наданням відряджень для участі в спортивних і самодіяльних заходах, розподілом молодих фахівців, рекомендацією в аспірантуру й т.д.

Для кураторів передбачаються й заходу заохочення:

• нагородження почесними грамотами ректорату, профкому й деканату;
• приміщення кращих кураторів на Дошку пошани;
• надання ректоратом вузу спеціальної творчої відпустки до трьох місяців для форсування викладачем своєї науково-дослідної роботи й т.д.

Студентський колектив у своєму розвитку проходить ряд стадій [7, 177]. Перша стадія, на наш погляд, Відповідає першому й частково другому курсам, друга - частково друга й третьому, і третя стадія характерна для четвертого й п'ятого курсів.Перша стадія характеризується виробничою й соціально-психологічною адаптацією, тобто активним пристосуванням до навчального процесу й вростанням у новий колектив. Першокурсники засвоюють елементарні вимоги, норми й традиції вузівського життя, на основі яких пізніше будуть створені групові традиції й норми поводження. Тут особливо важлива допомога всіх викладачів (особливо кураторів) і громадських організацій.Друга стадія характеризується сформованою суспільною думкою, працездатним активом, планомірною роботою по оволодінню майбутньою спеціальністю, залученням всіх студентів до організаторської роботи. До кінця другої стадії встановлюються дружні й товариські відносини між студентами, інтерес до спільних справ, готовність до спільних дій, різнобічна поінформованість у справах факультету й вузу, завдяки чому колектив самостійно, без допомоги викладача може вирішувати свої справи.На третій стадії кожний член колективу стає виразником суспільних вимог. Це найбільш плідний період у науковому, професійному й цивільному вихованні й самовихованні колективу й особистості. Кожний студент прагне виконати колективну, а отже, і особисте завдання - надати максимальну допомогу товаришам у досягненні наміченої мети.

У цілому формування колективу вимагає проведення наступних заходів:

1. Комплектування академічних груп з урахуванням психологічної сумісності людей.
2. Створення соціально-ціннісної єдності шляхом роз'яснення значення навчання, її цілей і завдань, стимулювання роботи активу по зімкненню колективу.
3. Розвиток свідомості, товариства й дружби, розуміння взаємин у студентському колективі.
4. Зміцнення авторитету активу, підвищення його зразковості, попередження й психологічно виправданий дозвіл конфліктів.
5. Забезпечення турботи про студентів, облік їхніх запитів, інтересів, потреб, бажань.

Таким чином, проблема соціально-психологічних передумов ефективності діяльності студентського колективу є досить багатогранною й складною. Вона вимагає до себе пильної уваги, як у період формування студентської академічної групи, так і на всьому протязі навчання у вузі. 

Список використаної літератури:

1. Макаренко А.С. Збірник у 7 т.– М., 1974, т.5
2. Маркс К., Енгельс Ф. Збірник, т.3
3. Просецький П.А. Психологические основы формирования коллектива: Автореф.докт.дис. – Воронеж, 1971.
4. Комплексное социальное исследования
5. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Мн., 1976
6. Воротникова А.И. Использование традиций в воспитательной работе со студентами. – М., 1979.
7. Основы вузовской педагогики. – Л., 1972.

---

---