Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Овчинникова Т. А.

Вступ

Зі зміною економічної, політичної і соціально-культурної ситуації в країні необхідне нове розуміння змісту проблеми вибору професії.Багато випускників коледжів, інститутів не з'являються на роботу за місцем розподілу. Низька їх закріплюваність на виробництві. Ознаки професійної безпорадності, відвертого незадоволення видом обраної діяльності значною мірою виявляються і в частини випускників університетів. Своєрідна, дуже небезпечна за своїми наслідками ланцюгова реакція. Тому правильний, всебічно обґрунтований підхід до вибору професії як для самої людини, так і для всього суспільства має не лише соціальне забарвлення а й величезну економічну вагу. Заняття справою, яка найповніше відповідає інтересам, здібностям, можливостям, нахилам людини і водночас задовольняє потреби суспільства - це один із домінуючих резервів підвищення продуктивності праці.Специфіка психологічних проблем професійного вибору визначається нестабільною ситуацією в країні, необхідністю оволодіння новим соціально-економічним досвідом. З одного боку нові професії, що з'явилися в зв'язку з переходом до ринкових умов, не мають ще коренів в професійній культурі нашого суспільства. З іншого боку, відбувається процес руйнування стереотипів традиційних форм професіоналізації, які також змінюються в сучасних умовах.Важливим є і те, що образ професії, як когнітивне та емоційне утворення, змінює систему загальних орієнтирів в суспільній та індивідуальній свідомості людей. Раніше ідеальний образ професіонала багато в чому був пов'язаний з образом конкретних людей і їх професійною „біографією", їх певними професійними цінностями. Зараз можна спостерігати, що в деякій мірі „ідеальний образ професіонала" замінений на „ідеальний образ життя" (американський, європейський, „нових росіян" та інші). Таким чином, професія виступає як засіб для досягнення цього образу життя, а не як істотна частина самого образу життя [16].Все це приводить до розгубленості педагогів, шкільних психологів, батьків, що намагаються допомогти учням, які або знаходяться в стані невизначеності, або зробили свій сумнівний і примітивний професійний вибір. Безумовно, адекватність вибору і рівень оволодіння професією впливають на загальну якість життя. Тому так важливо зробити правильний вибір.При цьому необхідно мати на увазі наступні обставини. По-перше, світ професій постійно змінюється. Кожен рік з'являється близько 500 нових професій. Разом з тим багато професій сьогодні „живуть" лише 5-15 років, а потім або „вмирають", або дуже змінюються. По-друге, особливістю сучасного світу професій є те, що на зміну моно професіоналізму приходить полі професіоналізм. Це значить, що людині треба прагнути оволодіти не єдиною професією, а декількома суміжними. По-третє, сама людина не є дещо „намертво" зв'язане з професією. Протягом життя може з'явитися бажання або необхідність змінити професію або кваліфікацію. А для цього необхідно бути готовим до того, що знань і вмінь, отриманих в період навчання, не вистачить на весь час трудової діяльності. Людині протягом життя не раз доведеться переучуватись, займатися самоосвітою, самовихованням. Тому однією з головних цілей сучасного професійного навчання є розвиток в них зацікавленості і потреби в самозміні, здатного до перетворення спеціаліста в професіонала, яка принципово відрізняється від мети традиційної професійної школи - підготувати учня до виконання конкретних функцій в професійному житті. Зрозуміло, що пріоритетність знань не ставиться під сумнів, але на сучасному етапі розвитку суспільства цього вже не достатньо. В наш час розрізняють поняття спеціаліста і професіонала.Професіонал, на відміну від спеціаліста, є суб'єктом професійної діяльності, а не просто носієм сукупності знань і умінь; він здатний до побудови свої діяльності, її зміни і розвитку, тобто здатний до саморозвитку.Під саморозвитком в психології розуміють активне якісне перетворення людиною свого внутрішнього світу. Саморозвиток лежить в основі професійного розвитку, як динамічного і неперервного процесу проектування особистості.Для того, щоб молода людина була професіоналом своєї справи, потрібно щоб вибрана професія в повній мірі відповідала її індивідуальним особливостям, задовольняла її особистісні проблеми, давала можливість реалізувати набутий потенціал. Значна роль в цьому відвозиться профорієнтаційній роботі зі старшокласниками з урахуванням її психологічних особливостей.

1. Особливості формування особистості в підлітковому та юнацькому віці

Підлітково-юнацький вік - це вік інтенсивного розвитку інтелектуальних здібностей, формування професійних інтересів. В зв'язку з цим вся навчальна діяльність перерозподіляється з урахуванням інтересів, здібностей сформованих практичних навичок. В способах засвоєння навчального матеріалу якісно новий рівень набувають пізнавальні психічні процеси. Мислення характеризується здатністю до абстрагування, утворення нових понять. Стійкий довільний характер мають процеси уваги, пам'яті, інтелектуальної працездатності. Характерною для даного віку є схильність до теоретизації. Аналізуючи те чи інше явище оточуючої дійсності, підліток не просто констатує його, а виражає своє особисте до нього відношення, займає певну позицію, обґрунтовує свою участь в можливих змінах цих явищ.Довільність психічних процесів дозволяє підлітку не тільки накопичити певний об'єм знань по навчальним дисциплінам, але і систематизувати їх з врахуванням провідних інтересів. Проява активної уваги, здатність до логічного осмислення матеріалу що запам'ятовується і відчуженості мислення є показниками рівня розвитку пізнавальних психічних процесів в підлітковому і юнацькому віці.Характерною особливістю розвитку інтелекту в юнацькому віці є формування певного стилю мислення, що відображає здатність до вибірковості і систематизації знань. Так, учні старших класів більше уваги приділяють тим предметам, які певним чином пов'язані з ї інтересами. Тобто, у них формується ознаки того типу мислення, з яким в подальшому буде пов'язана їх практична діяльність. Застосування знань, здібностей, теоретичного мислення на практиці і формування навичок предметної діяльності визначає життєву позицію індивіда в реалізації його професійних намірів, участі перетворення дійсності. Таким чином, сформований світогляд є не просто ланцюжком знань і практичних умінь, а системою переконань, що виражають відношення особистості до оточуючого світу.Крім розвитку інтелектуальних здібностей, формування професіональних інтересів для підлітково-юнацького віку характерні спроби реалізувати себе в різних видах діяльності, захопленнях, заняттях, не пов'язаних з навчанням. У деяких з них вони стають домінуючими, відсувають навчання на другий план і навіть істотно змінюють образ життя. Це частіш за все веде до зниження успішності, виникнення конфліктних ситуацій в школі і дома. Для юнаків актуальним є визначення своєї соціальної орієнтації, вибір майбутнього соціального положення і способів його досягнення. Світоглядний пошук в цьому плані, як правило торкається питання про сенс життя. Це характеризує поведінку людини з позиції її діяльності при якій мотиви, цілі і види діяльності мають свою ієрархію. Домінування тих чи інших потреб, мотивів сприяють формуванню тенденцій поведінки і діяльності особистості, критично оцінюючи себе, свою поведінку, відношення до себе оточуючих особистість визначається в своїх переконаннях, відчуває себе суб'єктом суспільних відношень суспільної діяльності в цілому.

2. Проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень

Дослідження життєвих планів молоді, їхніх уподобань і пріоритетів є одним із засобів поліпшення наукової організації профорієнтаційної роботи, підвищення її ефективності.

К.М.Варнавських [3] виділяє такі проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень.

1. Слабка інформованість молоді зі світом професій. Привабливими для неї є професії переважно інтелектуальної праці, які вимагають вищої освіти: юрист, економіст, програміст, перекладач, лікар, інженер, вчитель. Певну популярність мають професії, за якими можна працювати в багатьох галузях господарства: бухгалтер, кухар, водій та інші. Така обмеженість професійного світогляду пояснюється тим, що різні ланки суспільного життя (радіо, телебачення, преса), заклади освіти, служби зайнятості не ведуть роботи з професійної інформації.
2. Навіть після закінчення школи багато молоді професійно не визначились, що є наслідком недостатньої роботи з різних напрямків професійної орієнтації (починаючи з незадовільної роботи шкільних психологів), інформації, консультації, відбору.
3. Головними мотивами професійного самовизначення є висока заробітна плата, стабільність; мало цікавить випускників можливість розкриття і застосування своїх здібностей, результати роботи.
4. Існує дисбаланс між професійними намірами молоді і попитом на ринку праці (практично вона не обирає класичних професій у промисловості, будівництві, сільському господарстві, сфері культури.
5. Зазначене вимагає застосування нових прогресивних методів профорієнтаційної роботи в закладах освіти; відновлення посад спеціалістів-профконсультантів, психологів, соціальних працівників, які можуть подавати допомогу юним в питанні професійного самовизначення; розгортання мережі державних агенцій, відділів, профінформації та профорієнтації, де кожний може одержати потрібну інформацію про зміст певної професії, перспективи її здобуття та працевлаштування, пройти психологічне дослідження.

3. Активізація учнів старших класів в професійному самовизначенні

Проблема активізації школярів у професійному самовизначенні є перш за все проблема розвитку їх як активних суб'єктів учбової, трудової діяльності і спілкування. Виходячи з такої постановки понять „активізація", „активність", „суб'єкт діяльності", можна запропонувати наступне розуміння активного професійного самовизначення і прояву активності школярів в процесі перетворення ситуації, що складається в цей період їхнього життя.Розглядаючи суб'єктну активність старшокласника спрямовану ним на зміну самого себе з метою підготовки до успішного виконання професійної праці, яку він обирає, слід виділити процеси самопізнання власних індивідуальних особливостей, захоплень та інтересів; самооцінювання, тобто зіставлення отриманого в результаті самопізнання уявлення про необхідний рівень розвитку професійно важливих якостей бажаної професії; саморозвитку, тобто дійсного ставлення школяра до самого себе, що базується на уявленні про себе як суб'єкта професійної діяльності [18].Як активний суб'єкт діяльності, людина не пасивно приймає ситуацію, що склалася, якщо її умови заважають реалізації її професійних планів, а прагне ці умови змінити (подолати труднощі при досягненні поставлених цілей, наполягти на своєму рішенні тощо).Досягнення вказаних педагогічних цілей може бути здійснено при виконанні певних психологічних і організаторських умов. Тому процес виховання має бути організований як процес суб'єкт-суб'єктної взаємодії вихователя і вихованця. Лише маючи рівноправну з вчителем позицію, учень отримує можливість реалізувати свою активність, самостійність та ініціативу. Це означає, що на заняття вихованець має право планувати свою діяльність: обирати цілі, засоби, способи їх досягнення тощо. Виховна діяльність при цьому перетворюється на спільну діяльність дорослого і учня і містить в собі два взаємозалежних потоки активності: від вихователя та від вихованця. Дії вихователя ініціюють пізнавальну, емоційно-вольову та комунікативну активність вихованця; активність останнього, в свою чергу, коректує і в певній мірі спрямовує діяльність вихователя.Для того щоб учень міг реалізувати себе в якості суб'єкта діяльності, необхідно створити умови повної емоційної включеності його в діяльність, організовану на заняттях. І нарешті, в процесі розвитку суб'єктних якостей школяра в деяких випадках виникає необхідність в психологічній корекції неадекватної самооцінки (закріплення оптимістичного ставлення до життя та впевненості в своїх силах). Необхідна спеціальна робота по зменшенню сором'язливості, скутості, підвищеної тривожності. Причому корекція повинна проводитися з орієнтацією на передачу учням засобів самокорекції.Для розв'язання суто професійних завдань необхідно активізувати самопізнання школярами своїх індивідуальних особливостей; розвивати функцію само оцінювання при зіставленні уявлення про самого себе з уявленням про необхідний рівень розвитку професійно важливих якостей в бажаній діяльності; розвивати в учнях прагнення до саморозвитку. Крім того, важливо навчити школярів аналізувати ситуацію, що склалася в період вибору професії і виділяти умови, що можуть змінюватися.Проблема активізації школярів в особистісному і професійному самовизначенні є проблема виховання їх як суб'єктів пізнавальної, учбової, трудової діяльності і спілкування. Підвищення суб'єктної активності підлітків безпосередньо в професійному самовизначенні пов'язане з розвитком їх самопізнання, само оцінювання і саморозвитку. Крім того, важливо показати учням реальні можливості по зміні ситуації професійного самовизначення, які вони можуть реалізувати в процесі здійснення особистих професійних планів.

4. Сутність профорієнтації

Теорія, методи й методики професійної орієнтації в Україні, як і в інших країнах СНД, пройшли складний шлях свого становлення. У 60-х і першій половині 70-х років панувало визначення професійної орієнтації як системи державних заходів, спрямованих на формування в учнівської молоді психологічної готовності до вибору професії на основі потреб суспільства із урахуванням інтересів і схильностей особистості учня. Не важко помітити, що ключовими елементами визначення такого типу є державне управління процесом підготовки учня до вибору професії, спрямованість цього управління на певне коло професій і на певні галузі виробництва, формуванню в учнів психологічної готовності вибору саме цих, заданих професій. Особистість учня в такому процесі витискається на край системи. Урахування психологічної структури особистості учня здійснюється „на основі потреб суспільства", тобто як другорядний елемент професійної орієнтації.Українські психологи розробили нову концепцію професійної орієнтації, яка знайшла широке визначення в наукових колах, у навчальній роботі вищих закладів освіти педагогічного та психологічного профілю й у практиці профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Вихідною позицією у розробці нової системи професійної орієнтації було бачення особистості насамперед не як об'єкта, а як суб'єкта саморозвитку. І саме цей процес саморозвитку покладено в основу формулюючих функцій профорієнтації. Особистість у професійній орієнтації виступає як суб'єкт діяльності, суть якої полягає у підготовці допрофесійного самовизначення. Засоби професійної орієнтації при цьому набувають характеру сприятливих умов, що стимулюють особистість до профорієнтаційної діяльності й через це до самопізнання, самокорекції й саморозвитку із спрямуванням на оптимальне вирішення власних життєвих завдань. Свідоме професійне самовизначення передбачає аналіз особистістю суб'єктивних та об'єктивних умов професійного самовизначення з наступним вільним, самостійним прийняттям рішення щодо конкретного вибору професії або напрямку професійної освіти.Професійна орієнтація визначається як наукова практична система підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення.Цим визначенням особистість вводиться в центр процесу професійної орієнтації, стає суб'єктом профорієнтаційної діяльності - використовує засоби професійної орієнтації для підготовки до свого власного й самостійного професійного самовизначення. Займаючи позицію суб'єкта професійного самовизначення, особистість відходить від позиції об'єкта впливу з боку суспільства, державних і громадських організацій щодо вирішення своєї професійної долі, перестає служити об'єктам програмування ззовні. Суспільство в даному разі має сприяти пошуковій діяльності особистості, а не обмежувати цю діяльність вирішенням замовного завдання.

5. Структура профорієнтації

Структурна побудова професійної орієнтації за Баллом Г. [2] випливає з методичних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також із розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбивається на її структурі, а отже, й на її формах і методах.Професійну інформацію можна визначити як психолого-педагогічну систему формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам здійснення особистістю вільного й усвідомленого професійного самовизначенняУже із самого визначення профінформації випливає, що вона ніяк не ототожнюється із системою заходів щодо накопичення й розповсюдження відомостей про професії або пропаганду професій відповідно до потреб регіону (як це доводиться в зорієнтованих на старі концепції джерелах із питань психології та педагогіки профорієнтації). Профінформація тут передбачає специфічну пізнавальну діяльність особистості (профінформаційну діяльність), у якій особистість перетворює себе, формує себе як суб'єкта професійного самовизначення. Профінформація базується на відповідній педагогічній інтерпретації (педагогічній адаптації) інформаційного матеріалу про окремі професії, про особистість у проекції на професійну діяльність, про суб'єктивні та об'єктивні умови професійного самовизначення і реалізації особистості у професійній діяльності.Педагогічна підготовка профорієнтаційної роботи учнів передбачає створення необхідних умов для їхньої діяльності в пошуку й аналізі нової інформації різними засобами.

Робота з профінформацією передбачає вирішення таких основних завдань:

1. ознайомлення учнів з інформаційним матеріалом, що характеризує масові професії;
2. інформування учнів про умови оволодіння професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні перспективи тощо);
3. формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійноїдіяльності;
4. формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здібностей, а також соціально-економічних умов вибору професії.

Наступним, другим, структурним елементом профорієнтації виступає система професійної консультаціїУ більшості авторів ми зустрічаємося з розумінням профконсультації як системи довідкових порад щодо умов правильного вибору професії.

До такого визначення їх функцій приводить щонайменше дві обставини:

1. розуміння професійної орієнтації як соціальне замовної системи управління особистістю з огляду на регіональні проблеми суспільства в робітничих кадрах (у до ринковий період);
2. занадто деталізоване дроблення структури професійної орієнтації, за якою професійна консультація позбавляється своїх основних функцій.

Як уже зазначалося, домінував підхід, що позбавляв професійну консультацію функцію психодіагностики. Остання, якщо і передбачалася, то визначалася як окрема структурна одиниця профорієнтації.Ми ж визначаємо професійну консультацію як систему психологічного вивчення особистості учня з метою надання йому обґрунтованих порад щодо оптимальних для нього напрямків і засобів професійного самовизначення.Отже, за таким визначенням, у центрі професійної консультації, перебуває особистість у всій складності її психологічної структури, з індивідуальними особливостями прояву її психічних функцій, з її потребами, домаганнями, інтересами, зі сформованою (за допомогою профінформаційної роботи) профорієнтаційною позицією. В основі такої позиції - спрямованість особистості на самостійне вирішення проблеми власного професійного самовизначення.Спостереження за процесом навчальної діяльності учнів і оцінка результатів його діяльності як методи шкільної профконсультації стають прогностичними тоді, коли розглядається й оцінюється в основному, успішна діяльність учня. В іншому випадку вчитель профконсультант використовує додаткові методи - бесіду, виявлення актуалізованих на даний час інтересів учня, цього ставлень й установок, намірів, використовує педагогічний експеримент, аналіз педагогічного впливу на учня. І це допомагає вчителю не лише скласти своє враження про психологічні особливості учнів у профконсультаційному плані, а й виявити істині причини його неуспішності з якогось виду навчальної праці.Зі спеціальних профконсультаційних методик учитель може успішно використовувати ті, що розроблені Є.Климовим, а також групу анкетних методик, розроблених Б.Федоришиним, йдеться про методики виявлення й оцінювання загальних інтересів особистості (навчальних, побутових, спортивних, педагогічних тощо), професійних інтересів, професійної спрямованості і професійних намірів, комунікативних і організаторських схильностей.Третій структурний елемент професійної орієнтації - професійний добір - визначається як система роботи з надання порад і допомоги людині щодо прийняття нею рішення про такий вибір конкретного виду професійної діяльності, який би максимально відповідав суб'єктивним і об'єктивним умовам професійного самовизначення, перспективам подальшого розвитку даної особистості та її успішній реалізації в професійній діяльності.Часто профдобір збігається з функціональною частиною профконсультації. Такий збіг визначається спільністю методик, що застосовуються в цих двох системах. Але виділення системи профдобору в окремий структурний елемент професійної орієнтації необхідне через специфічну мету професійного добору. Його метою є не підготовка учня до професійного самовизначення з відстроченим фіналом, а саме цей фінал, тобто вирішення питання про реалізацію професійного самовизначення.Вводячи поняття професійний добір у систему понять професійної орієнтації, ми розкриваємо його як процес добору професії для людини такої професії, що найбільшою мірою відповідає інтересам особистості цієї людини. Система профдобору є органічною складовою системи професійної орієнтації та її фінальною частиною. За своїм змістом і своєю метою профдобір протистоїть профвідбору. Йдеться про зіставлення двох полюсів; на одному - люди, на другому - професії. У разі профдобору це зіставлення полюсів набуває такого змісту: з одного боку - конкретна людина з її інтересами, потребами, домаганнями, з іншого боку - множина професій, з яких потрібно виділити (підібрати) одну, що найбільш відповідає інтересам особистості, а всю решту відсіяти, У разі ж профвідбору з одного боку розташована конкретна професія зі своїми вимогами до психологічної сфери особистості, з іншого - певна множина людей, з якої потрібно вибрати лише тих, хто задовольняє вимогам даної професій, а всіх інших людей відсіяти. Тобто, у першому випадку фільтруються і певною мірою дискримінуються професії, у другому - фільтруються і дискримінуються люди.Взаємний зв'язок між профінформацією, профконсультацією і профдобором у системі профорієнтаційної роботи має певні особливості, що випливають із завдань і логіки побудови навчально-виховного процесу. Тільки за цих умов стає можливим підібрати для людини такий вид професійної діяльності де особистість максимально реалізує свої здібності. У такому разі людина має великі шанси на отримання задоволення від самого процесу й результату праці яку виконуватиме як фахівець.

6. Місце і роль профільних класів, ліцеїв та коледжів у підготовці конкурентно спроможного на ринку праці випускника

Зростання значущості професійної орієнтації нині пов'язане з такими реаліями, як введення в сучасних загальноосвітніх школах профільних, професійно спрямованих програм навчання, підготовка учнівської молоді в ліцеях і коледжах до фахової діяльності, прагнення професійної школи зробити свого випускника конкурентне здатним на ринку праці тощо.У проекті Концепції профільного навчання в старшій школі („Освіта України" №42 - 43 від 10 червня 2003 р.) наголошується на тому, що своєчасне виявлення професійних інтересів і якостей школярів на етапі до профільної підготовки сприяє ранньому професійному становленню особистості. Розумова, комунікативна та практична діяльність у поєднанні дають ефект цілісного, гармонійного розвитку. Підлітки намагаються обирати професію яка відповідала б сформованим у них уявленням про себе. Стверджуючись у професії, що відповідає їхній „Я -концепції", підлітки досягають само актуалізації. Вони роблять те, що, на їхню думку, може принести їм задоволення та максимально сприяти особистому зростанню.Перед педагогічним колективом школи постає завдання стимулювати розвиток в учнів тих психологічних характеристик (особливостей), які за своєю сутністю є передумовами успішного професійного навчання й успішної професійної діяльності в най ближньому майбутньому. Але для цього потрібно насамперед визначитися зі змістом професійно значущих індивідуальних особливостей особистості кожного школяра, а також із можливостями, умовами й напрямками їх розвитку. Потрібно також визначитись із диференціацією учнів за їх професійно значущими особливостями під час розподілу цих учнів за профілями навчання.При організації навчання в профільних класах треба враховувати, що багато сучасних професій вимагають від людини максимальної мобілізації інтелектуальних можливостей. Тому однією з задач покращення навчання і виховання є формування в учнів культури мислення і творчих здібностей.Культура мислення - це організація та оптимізація своєї розумової діяльності в розв'язанні різноманітних проблемних ситуацій та вміле застосування знань.Сучасна людина має бути всебічно розвиненою, ініціативною, винахідливою, повинна мати значний запас знань, умінь і навичок, щоб бути конкурентноздатною в умовах нестабільності і різноманітності ринкової економіки. У зв'язку з цими змінами сучасна освіта має органічно включити в себе розвиток інтелектуальних здібностей учнів і формування у них культури мислення як необхідної якості ділового потенціалу особистості.Сама учбова діяльність також ставить все більш високі вимоги до інтелектуальних можливостей людини. Зараз в умовах інформаційного вибуху учням дуже важко сприймати всю наукову інформацію, необхідну для орієнтації у величезному океані нових знань. Ця здатність в орієнтуванні знань і наукових відомостей також передбачає високий рівень мислення людини, необхідність розвивати свій інтелект.Тому зрозуміло, яке величезне значення можуть мати методи діагностики і розвитку мислення, які розробляються на основі даних психологічної науки. Але питання, що пов'язані з методами розвитку мислення, як власне і інші питання психології, значно легше ставити, ніж шукати на них відповіді. Психолог, що працює над проблемою розвитку мислення, може позаздрити вчителю фізкультури, який знає, чого він має досягти від своїх учнів.Що таке мислення? Означення можна знайти в будь-якому підручнику з психології. Так, Б.М.Теплов на простих прикладах показує всі найважливіші ознаки мислення і дає наступне визначення. Мислення - процес узагальненого і опосередкованого пізнання дійсності.В психології прийнято розглядати мислення як процес розв'язання задач. На протязі життя людині постійно доводиться розв'язувати різноманітні невідкладні проблеми і задачі. Саме виникнення таких проблем і задач означає, що оточуюча нас дійсність містить ще багато невідомого, непізнаного. У пошуку відповідей на питання людина звертається до мисленевих дій. Мислення починається з питання. Ми не зможемо активізувати роботу думки, запропонувавши людині „подумати". Необхідно, щоб перед нею постало питання, для розв'язання якого необхідно „думати" і ще необхідна потреба розв'язати це питання. Побачити питання ще недостатньо, треба зрозуміти, в чому він полягає і правильно його сформулювати, оскільки від цього в значній мірі залежить успіх і розв'язанні задач. Процес розв'язання задачі може здійснюватись різними способами і найбільш типовим є висунення гіпотези та її перевірка. В одних випадках перевірка гіпотези здійснюється на практиці. В інших випадках гіпотеза перевіряється мислено, як, наприклад, при грі в шахи. Успішне розв'язання залежить від наявності знань. Необхідно також вміння застосувати ці знання в потрібний момент. Цьому треба вчити.

Висновки

Нині багато що змінилося. Найчастіше підлітки зіставляють і приміряють вибір свого заняття з обсягом і змістом одержуваних у школі знань. Дехто сферу трудової діяльності обирає із сумнівного почуття солідарності з товаришами, ще деякі — поближче до своєї домівки.Світ професій став надзвичайно різноманітним і динамічним. Щороку „вмирає" кілька десятків віджилих і на зміну їм приходить приблизно стільки ж нових спеціальностей. Звідси і головна вимога до профорієнтації сьогоднішнього дня - працювати на випередження. Поки що вона „пливе за течією", або ж елементарно не встигає за темпами розвитку суспільства.

Література

1. Александровская Э. М. и др. Психологическое сопровождение школьников. - М.: Академия, 2002. - 208 с.
2. Балл Г. Психолого-педагогічні засади професійної орієнтації школярів// Психолог. - 2004. - № 8 (лютий). - С. 2-11.
3. Варнавських Н. М. Проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень// Педагогіка і психологія. - 2002. - №4. - С 109-115.
4. Волкова Є. Особистісно орієнтована профорієнтаційна робота в школі// Директор школи. - 2003. - № 4. - С. 9-Ю.
5. Габай Т. В. Учебная деятельность и её средства. - М.: МГУ, 1988. - 256 с.
6. Дружиніна М. Активізуючі методики у профорієнтаційній роботі// Психолог. -2003.-№18-19.-С. 1546.
7. Зеер Э. Ф. Психология профессий. Учебное пособие для студентов вузов. -М.: Академ. Проект, 2003. - 336 с.
8. Кон И. С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение, 1980. - 192 с.
9. Корнієнко І. О. Професійні орієнтації в системі життєвих стратегій старшокласника// Практична психологія і соціальна робота. - 2000. - №5. - С. 35-38.
10. Коробка Л. Особливості психолого-педагогічної підтримки професійного самовизначення старшокласників// Завуч. - 2000. - №16 (червень). - С. 74-76.
11. Литовченко Н. Ф. Професійно-орієнтований тренінг самопізнання та саморегуляції: Навч. метод, матеріали для тренінгових занять студ. пед. вузів. -Ніжин, 2002.-72с.
12. Лоос В. Г. Промышленная психология. -К.: Техніка, 1980. -184 с.
13. Маркова А. К. и др. Формирование мотивации учения. - М.: Просвещение, 1990. -192 с.
14. Муранова Н. Вітчизняний освітній досвід і сучасна допрофесійна підготовка старшокласників// Рідна школа. - 2004. - №11. - С. 62-65.
15. Плотнікова О. Професійне самовизначення учнів// Психолог. - 2004. - №42 (листопад). - С. 21-23.
16. Психологическое сопровождение выбора профессии / Под ред. Митиной И. М. - М.: Флинта, 2003. - 180 с.
17. Рибалка В. В. Підготовка учнівської молоді в системі професійної освіти// Психологічна газета. - 2004. - №2 (січень). - С. 13-17.
18. Самоукина Н. В. Активизация школьников в профессиональном самоопределении// Вопроси психологии. - 1990. - №1. - С. 69-77.
19. Самоукина Н. В. Психология и педагогика профессиональной деятельности. -М.:ЭКМОС, 1999.-352 с.
20. Сарженко И. В., Сарженко О. П. Программа «Психологические основы выбора профессии»// Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №2-3.-С. 64-65.
21. Суворов В. Індивідуальні особливості учнів при виборі професії// Психолог. -2003.-№18-19.-С 19.
22. Теоретические основы непрерывного образования/ под ред. Онушкина В. Г. -М.: Педагогика, 1987. -208 с.
23. Тименко М. П. Мельник О. В. Формування готовності старшокласників до професійного самовизначення в умовах ринку праці// Педагогіка і психологія. -1995.-№3.-С. 109-116.
24. Тютюнников А. Н. Що заважає профорієнтації// Рад. школа. - 1988. - №10. -С. 16-21.
25. Худин В. А. Изучение профессиональной направленности личности в подростковом и юношеском возрасте. - К.: Освіта, 1992. - 32 с.
26. Шавир П. А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. - М.: Педагогика 1981. - 96 с.
27. Юр'єва Г. Спільна робота школи і ВНЗ із профорієнтації// Психолог. - №18-19.-С. 13-14.

Додаток

ПРОГРАММА«ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ВЫБОРА ПРОФЕССИИ» [ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОПЯ ТА СОЩАЛЬНА РОБОТА. - № 2-3. - 2003]И. В. Сарженко, практический психолог, руководитель центра практической психологии отдела образования г. Лозовая О. П. Сарженко, студент 5-го курса Славянского Государственного Педагогического институтаПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКАВопрос профессионального самоопределения учащихся в условиях новых социально-межличностных отношений является одним из приоритетных. Получение образования, а значит, и профессии в условиях рынка зачастую связано со значительными материальными затратами. Следовательно, выбор профессионального пути сразу должен быть таким, чтобы в последующем выбранная профессия не принесла разочарования и новых затрат.

Данная программа ставит следующие задачи:

• формирование у учащихся представлений об основных типах, классах, группах профессий;
• информирование учащихся об отдельных профессиях и специальностях;
• обучение навыкам самооценки и самоанализа своих психических процессов и состояний;
• развитие представлений о взаимосвязи между выбором профессии и психическими свойствами личности;
• развитие навыков целеполагания, эмоциональной сферы, коммуникативных качеств личности учащихся;
• обучение навыкам рефлексии, самопознания и самопомощи;
• формирование позиции активного гражданина своей страны, осознающего свою ответственность за собственный выбор.

Курс занятий кружка «Психологические аспекты профориентации» рассчитан на учащихся 9-11 классов общеобразовательных школ; ведется 4 часа в неделю.При написании программы использован опыт работы учителей трудового обучения общеобразовательных школ по программе «Основы выбора профессии» и психологов по программе курса «Познай себя».В программу включены тренинги:

«Развитие личностного целеполагания старшеклассников». Автор: К. О. Кальницкая;

---

ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН (с указанием часов)  Тема      Количество часов        Всего    теория    практика1.     Введение     2    2    - 2.     Профессии и их классификация     8    6    2 3.     Человек и профессия     12    6    6 4.     Психологические аспекты выбора профессии              4.1.     Общая характеристика психических процессов, влияние степени их развития на выбор профессии     34    12    22 4.2.     Биопсихологические и социальные свойства личности     40    11    29 5.     Коммуникативная сфера личности и трудовая деятельность     36    8    28 6.     Профконсультационные игры     10    -    10 7.     Итоговое занятие     2    -    2 Итого:     144    45    99

---

«Тренинг общения для старшеклассников» Автор: С. А. Ефремцева. Психологические аспекты программы согласованы с руководителем центра практической психологии г. Лозовая.Программа утверждена на заседании методического объединения отдела образования Лозовского городского совета 15.08.2000 г.Данная программа апробирована в течении 2-х лет на базе станции юных техников г. Лозовая Харьковской области в работе кружка «Психологические основы выбора профессии». За этот период обучение прошли 60 учащихся 9-11 классов общеобразовательных школ города.ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН (с указанием часов)

Психологические основы выбора профессии (144 часа, 4 часа в неделю).

1. Введение.Задачи курса. Значение правильного выбора профессии для личности и общества. Психологические аспекты выбора профессии.
2. Профессии и их классификация.Понятие о профессии и специальности. Общий обзор и классификация профессий.Типы, классы, отделы и группы профессий. Формула профессии.Практическая работа. Составление формул профессий. Определение типа, класса, отдела и группы профессий.
3. Человек и профессия. Ошибки при выборе профессии. Требование профессии к человеку.Пр/р: Определение типа личности по Голланду.Способности и профессиональная пригодность. Интересы и склонности, управление ими.Пр/р: Определение профессиональных склонностей и интересов учащихся.
4. Психологические аспекты выбора профессии.
   1. Общая характеристика психических процессов,влияние степени их развития на выбор профессии. Ощущение и восприятие, их характеристика и классификация.Пр/р: Определение порога чувствительности. Ведущие репрезентативные системы человека. Внимание. Виды внимания, их характеристика.Пр/р: Оценка основных характеристик внимания учащихся. Способы развития внимания.Память. Виды памяти, их характеристика.Пр/р: Оценка основных характеристик памяти учащихся. Способы развития памяти.Мышление. Типы мышления.Пр/р: Определение типа мышления. Соответствие между типом профессии и ведущим типом мышления. Способы развития мышления.Воображение. Виды и процессы воображения. Пр/р: Определение уровня развития воображения.Способы развития воображения. Сказка как средство развития воображения. Сюжетно-ролевая игра.Координация движений. Ее роль в трудовой деятельности.Пр/р: Определение уровня развития координации движений. Способы развития координации движений.Воля. Волевые качества личности и их формирование. Деятельность. Виды деятельности.ПР/Р; Определение работоспособности человека по сенсомоторной реакции.
   2. Биопсихологические и социальные свойства личности.Темперамент. Свойства темперамента и психологическая характеристика типов. Темперамент и индивидуальный стиль деятельности.Пр/р: Определение типа темперамента и его свойств.Характер. Структура характера и его свойства. Формирование характера.Пр/р: Выявление ведущих черт характера.Самооценка. Роль самооценки в формировании Я-концепции человека.Пр/р: Определение уровня самооценки. Формирование позитивной Я-концепции.Направленность личности. Мотивационная сфера и профессиональное определение личности.Пр/р: Определение мотивации достижения успеха. Тренинг «Развитие личностного целеполагания».Эмоции. Биологическое и социальное значение эмоций. Эмоциональные состояния: аффект, фрустрация, стресс.Пр/р: Способы саморегуляции эмоциональных состояний.Чувства.
5. Коммуникативная сфера личности и трудовая деятельность.Общая характеристика общения. Функции общения. Инструментальная функция общения. Стили общения. Модели поведения.Пр/р: Определение стиля поведения в конфликтной ситуации. Конструктивное разрешение конфликтов.Микроструктура общения.Пр/р: Язык жестов.Вербальное общение. Монолог. Диалог.Пр/р: Построение вербального общения.Общение в малых социальных группах. Семья -малая социальная группа.Пр/р: Стили общения в семье. Манипулятивное общение. Виды манипуляций.Пр/р: Распознавание манипулятивного воздействия. Психологическое айки-до.Тренинг «Развитие коммуникативных способностей личности».
6. Профконсультационные игры.
7. Итоговое занятие.

Литература

1. Вороник Л. Г. и др. Физиология высшей нервной деятельности и психология: учебное пособие по» факультативному курсу для учащихся 9-10 кл. - М.: Просвещение, 1984. -207с.
2. Єфремцева С '"А. Тренінг спілкування для старшокласників / За ред. Ю. 3. Гільбуха. –К.: Ін-т. психології АПН України, 1994.
3. Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования. - М.: ВЛАДОС, 1995.
4. Платонов. К К. Занимательная психология. - М.: Молодая гвардия. - 1986. - 224 с.
5. Профконсультацнонная работа со старшеклассниками / Под ред. В. А. Федоришина. - К.: Радянська школа, 1980. - 160 с.

---

---