Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Філоненко Оксана Петрівна

Вступ

Нескінченні суперечки про форми й методи виховання дітей, нескінченний потік пропозицій так і не дозволив суспільству ХХ століття створити прийнятну модель людини майбутнього, вільної у виборі свого розвитку, незалежної і грамотної у соціальному житті. Недосконалість соціуму визначила недосконалість процесу виховання.Ніби все й зрозуміло. Ми пропонуємо дитині судження "здорового глузду", перевірені часом, а вона, орієнтуючись згідно обставин й виходячи з власних можливостей, робить свій вибір того чи іншого шляху саморозвитку. Але уявити ще незрілому розумові всю строкатість і суперечливість явищ у суспільстві є дуже важке завдання, що потребує від дорослої людини глибинної ясності й чіткості мислення, бездоганного стилю поведінки, щирого почуття відповідальності за свої слова та дії, високого рівня свідомості. Ми вивчаємо дітей, намагаємося їх зрозуміти, але забуваємо про себе. Ми надаємо перевагу розробкам нових методик, впровадженню їх у практику, але при цьому забуваємо, що самі створюємо ідеологію часу і методи виховання молоді. Ми скаржимося, що нове покоління втрачає духовність і виникає генерація молодих людей, байдужа до почуттів інших. Еталоном нової людини стає людина з холодним інтелектом, комунікативно розкута і емоційно толерантна. Спокій, глузд і емоційна стриманість допомагають людині вижити, ствердитися в цьому світі і навіть знайти радість від існування. Доброта, чутливість набувають іншого значення – слабкості, невпевненості особистості в своїх силах. Про це писали ще К.Юнг, Є.Фромм, А.Камю. Сьогодні ми маємо людину, яка живе у напів-віртуальній свідомості. Технічний прогрес продовжує змінювати наше життя, але нам ще повністю невідомо, які побічні ефекти він несе. Люди у великих містах менше спілкуються, стають більш одинокими, непотрібними один одному. Змінюється наше ставлення до світу і до інших народів, відбувається інтеграція культур. Тенденції моди швидко змінюються. Зрозуміти та сприйняти тенденції у поданні реклами, моди, стилю життя, музики, живопису, театру – означає проникнути в ті механізми розвитку культури нашого часу, які відповідальні й за розвиток неврозів у дітей та дорослих [9]. Сьогодні у моді східні культури – ми прикрашаємо наші оселі японськими дзвониками, але знімаємо наші українські обереги. Культура набуває інтернаціонального змісту. Процес засвоєння значно прискорюється. Зараз ми маємо змогу за декілька годин зрозуміти явища на дослідження, вивчення й описання яких люди раніше витрачали роки. Все це має вплив на дітей та молодих людей. Абітурієнт, вступаючи до вищого навчального закладу педагогічного напрямку стає на шлях майбутнього педагога, але які зміни відбуваються у цієї особистості під час навчання, наскільки точним  і відповідним до здібностей є вибір? Цього року ми стали свідками злочину - вбивства одного студента іншим. Це висвітлює нам проблему впливу віртуальної реальності на людину. Абітурієнт, який ще вчора був учнем, знищує іншу людину як у комп'ютерній грі чи у фільмі, не замислюючись, ніби просто усуваючи перешкоду. Сучасні засоби масової інформації сповнені жорстокості, в суспільстві спостерігається ефект звикання  або адаптації до жахливих подій. Але якщо літні люди сприймають цю  інформацію як негативну, то для молодших це є нормою, яка вже не несе такого негативного забарвлення. Діти схоплюють інформацію швидше і глибше, ніж дорослі, вони це роблять несвідомо, швидко реагуючи на найменші зміни в інформаційному просторі. В нинішньому суспільстві дитина, захищаючись від агресії приймає позицію агресивного характеру, або форму панічного депресивного образу поведінки [7]. Ховаючи свою некомпетентність і свої жахи перед реальністю, суспільство в багатьох випадках не знаходить нічого іншого ніж створення несправжньої, побудованої на жаху авторитарної етики, яка стверджує норми покірності, емоційної пригніченості і залежності в критичному мисленні.Ми вбачаємо, що гуманістичний підхід – найкращий засіб усунення цієї проблеми, який вбачає виховання свідомої, етично змістовної особистості, відповідальної за власне існування і вільної від ригідних настанов ригідного суспільства. Але яким чином ми пропонуємо це зробити? Ми вважаємо, що використання фольклорної арт-терапії буде доречним у вирішенні цієї проблеми.  

Психолого-педагогічні засади використання методів фольклорної арт-терапії у навчанні студентів

В сучасній психологічній науці психічна діяльність визначається як динамічна система взаємодії суб'єкта з навколишнім світом, в процесі якої відбувається виникнення та втілення в об'єкті психічного образу опосередкованих відношень суб'єкта в предметній дійсності [11]. Цілісні акти психічної діяльності, які відрізняються відображувально-регуляційною специфікою, включають психічні процеси, стани та властивості. За допомогою органів чуття відбувається не тільки відображення та ставлення людини до середовища, вплив навколишнього середовища призводить до зміни комплексного характеру відображення органами чуттів – від емоцій та настроїв до мотивів діяльності, прагнень, ціннісних орієнтацій, вчинків, волевиявлення.Рівень розумової праці людини залежить від характеристики емоційного стану. Емоції, в міру розвитку свідомості, відходять на другий план, захоплюючи у сферу свого впливу тільки підкірку, тобто глибинні рівні підсвідомості. Звідси витікає, що роль емоцій у свідомості другорядна, однак в ситуаціях напруження емоції спрацьовують першими і ніби самі собою. Таким чином, емоції не тільки впливають на психіку і пов'язані з пізнавальними процесами, але є їх обов'язковими регуляторами, зливаються з ними, здійснюючи оціночну та регуляторну функцію у суб'єктивному ставленні людини до дійсності [3].Терапія мистецтвом або арт-терапія виникла в контексті теоретичних ідей З.Фрейда та К.Юнга, набувши широкої концептуальної бази в рамках гуманістичної моделі розвитку особистості К.Роджерса та А.Маслоу. Різновиди арт-терапії розроблялися та впроваджувалися окремими вченими, проте інтегративної методики арт-терапії, що спиратиметься на український фольклор досі не існує. Арт-терапія – це метод впливу на емоційний та фізичний стан людини за допомогою різних видів художнього та вжиткового мистецтва (малювання, живопису, ліплення тощо). Фізичний та фізіологічний вплив арт-терапії перш за все полягає в розвитку ідеомоторних актів, покращенні рухової координації індивіда. Тому вона є ефективним методом в психологічній реабілітації дітей і дорослих. Заняття різними видами художньої діяльності сприяють художньому розвантаженню, розвитку креативності та індивідуальності особистості, покращенню самопочуття.Основою арт-терапевтичної взаємодії є вираження та узагальнення неусвідомлюваного психологічного матеріалу шляхом художньої експресії, творчий процес відкриває доступ до тих областей досвіду, які зазвичай недоступні для концептуального аналізу.  Завдання арт-терапії полягає у використанні людиною різноманітних образотворчих матеріалів з метою вираження змісту свого внутрішнього світу.Незаперечним фактом сучасної педагогічної науки є те, що у становленні моральності, духовності, внутрішньої культури і гармонії зростаючого покоління важлива роль належить мистецтву.  Майже всі види мистецтва походять від народного мистецтва. Перлини народної мудрості, які дійшли до наших днів, є складовими фольклору (folk – народ, люди, а lоre – легенда, переказ), невід'ємні від культури усього народу і є компонентами кожної окремої особистості. В основу українського фольклору покладені поетичні погляди слов'ян на природу, її явища, пов'язані з ними обряди, що супроводжуються співом, танцем, заклинаннями, театралізованими дійствами. Фольклор, в свою чергу, слугував і продовжує слугувати життєвим джерелом пізнання й натхнення для істориків, письменників, художників, співаків, танцюристів, акторів, музикантів і композиторів. Таким чином, очевидно, що фольклор являє собою конгломерат, модель, в якій особистість окремої людини та "особистість народу" є єдиним вищим цілим.Подібно до будь-якої інформаційно-емоційної мовленевої системи, фольклор має власні шляхи оволодіння – двері, які дають змогу зазирнути всередину, і ключі, які дозволяють відчинити ці двері. Фольклор є ідеальною платформою для розвитку усіх органів чуття, пам'яті, уваги, волі, а також базою для формування культурно-естетичного сприйняття як свого, так і інших народів.Фольклорна арт-терапія – це природна система, заснована на засадах, створених нашими предками, що забезпечує здорову взаємодію людини з навколишнім світом, людьми та із собою.Ідея про взаємозв'язок факту життєвості старовинних народних пісень та їх терапевтичний вплив висловлювалася давно і неодноразово. Українська пісенна культура – одне з найцінніших духовних надбань народу за багатовікову його історію. Ставши невід'ємною складовою кращих набутків світу, вона посіла в них справді визначне місце. У народних піснях відображено найрізноманітніші прояви життя народу – його нелегку, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з чужоземними поневолювачами, побут та уподобання українців.Народна пісня – правдиво відгукувалась на найрізноманітніші події в житті простих людей. Виняткова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про кохання, правдиво й сердечно передано в них взаємну любов і щастя закоханих. А скільки смутку, горя, журби й печалі в піснях про невірність чи підступність! Існує також багато народних пісень створених у жартівливому, гумористичному та навіть сатиричному характері. Потяг народу до такого типу не випадковий, він засвідчує любов українців до гострого слова й вигадливих мелодій, справжню оптимістичність їх світогляду. Творці пісень не проходять повз недоліки та прорахунки у житті й громадській діяльності, засуджують винуватців, розкривають причини тих чи інших життєвих вад.Цікаво, що елемент розспівування, побудований на українській мелодиці також містить в собі інформацію, яка виконує психокорекційну роботу. Висота, тривалість та сила звучання певного тону має терапевтичний вплив як на внутрішні органи, так і на психічний стан особи. Але слід відмітити, що мова йде не тільки про терапію тілесну, позбавлення від соматичних захворювань, які з часів Аристотеля і в Давньому Китаї лікували музикою та вокалом, спеціальними вібраційними вправами. Мова йде про використання різних аспектів мистецтва. Останнім часом в арт-терапевтичному середовищі особливо популярним є так званий інтегративний підхід в терапії, коли для саморозвитку і пізнання секретів власної особистості або для досягнення конкретно поставлених психотерапевтичних цілей використовують образотворче мистецтво, театр, танець і музику.Українські народні танці поділяються на три основні жанри: хороводи, побутові та сюжетні. Хороводи – один з найдавніших видів народного танцювального мистецтва. Виконання їх колись пов'язувалося з обрядовими діями, традиційною зустріччю весни, відзначенням літа, зустріччю Нового року. Побутові танці були невід'ємною частиною повсякденного життя народу. Їх виконували на масових вечорах, гулянках тощо. До цього жанру належать метелиці, гопаки, козачки, коломийки, гуцулки, верховини, польки і кадрилі. В сюжетних танцях відображаються конкретні явища навколишнього життя і природи. Назва танцю визначається його змістом. Дуже цікавим є факт, що рухи українського народного танцю діагностичні, вони показують нам, що людина розкута і щира. Відомо, що коли людина пригнічена, то вона підсвідомо ніби прагне займати собою  менше простору. Людина втягує шию, сутулиться, схрещує руки, підбирає коліна тощо. Рухи в народних танцях вимагають певної розкутості, існує багато рухів, побудованих на підніманні рук вгору. Ми знаємо, що під піхвами знаходяться лімфатичні вузли, які мають захищати організм від інфекцій. Емоційно пригнічена людина підсвідомо захищає себе від суспільства і ховає свої вразливі точки на тілі. Український народний танець допомагає довіряти партнерові і знімає емоційну та тілесну напругу та скутість. Таких прикладів можна навести багато.Також цікавим на нашу думку є розгляд традиційних українських костюмів. Якщо звернути увагу на те, що у кожному регіоні України є домінантні кольори та малюнки у костюмах, то можна зрозуміти, що це має підстави. На українських вишиванках чи вишитих рушниках завжди присутні декілька візерунків, які ніби зашифровують певну інформацію про природу, людей, які мешкають в цьому регіоні. Наприклад, на Поліссі домінують блакитно-білі кольори (цвітіння льону). Нижній ряд візерунку має сталий малюнок, витриманий в одному кольорі, ніби бас-профундо в музичному творі. Інші візерунки, накладаючись на нього, створюють своєрідне кольорове багатоголосся. Цікаво, що жіночі та чоловічі візерунки відрізняються як за формою так і за кольорами. Існує гіпотеза щодо старовинних вишитих рушників. Недарма, як раніше, так і зараз вони дуже цінуються за кордоном. Вчені працюють над розшифровкою цих візерунків, і є думка, яка, на жаль, ще не має достатніх доказів, що жінки закладали молитви і енергетичні захисні функції у ці рушники. Також цікавим є дослідження Інституту екології, яке проведено в одному з дитячих садків м. Києва. Дітей, за згодою батьків, деякий час вбирали в українські народні костюми. Після носіння українських костюмів показники стану здоров'я дітей значно покращилися, порівняно з попередніми даними.Надзвичайно важливим фактором у процесі образотворчої діяльності особистості є виникнення позитивних емоційних реакцій. Арт-терапія передбачає активність суб'єкта у відпрацюванні різних варіантів бажаних змін шляхом створення малюнків, робіт з живопису чи колажів.На основі застосування фольклору – музики, вокалу, танцю, драми, а також текстів пісень, кольорів і малюнків костюмів ми можемо побачити елементи психокорекційної роботи, а також роботи по самопізнанню і розвитку особистісних якостей у різних вікових групах.Принципи і методи позитивної фольклорної арт-терапії, які розглядають людину як джерело необмежених здібностей і можливостей у розв'язанні життєвих конфліктів, здатні допомогти сформувати людину етично виховану.

Найбільш загальні ознаки, які дозволяють застосовувати фольклорну арт-терапію з метою психокорекційного впливу на людей:

• образотворча робота людини з образотворчими матеріалами протікає в певних умовах (в арт-терапевтичному кабінеті, художній студії, іншому призначеному для цього приміщенні), які допоможуть створити відчуття безпеки і сприятимуть вільному творчому самовираженню внутрішнього світу особи;
• образотворча робота протікає в присутності фахівця, який володіє знанням природи і можливостей художньої творчості, здатний до оцінки змісту образотворчої продукції та поведінки особи. Крім того, фахівець виступає посередником в діалозі особи з образотворчістю;
• арт-терапія припускає використання певних прийомів, які допомагають людині усвідомити відображення в його образотворчій продукції змісту свого внутрішнього світу.

Арт-терапія переслідує додаткові цілі:

• в процесі роботи над малюнком чи скульптурою відбувається впорядкування творчого задуму та підбір кольорової гами;
• продуктом арт-терапії є почуття задоволення, яке виникає в результаті виявлення прихованих талантів та їх розвитку.

Основною метою арт-терапії є гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання [1].В рамках арт-терапії – музикотерапія – як один із засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових та мозкових розладів, відхилень в поведінці. Музика є невід'ємною частиною у профілактиці та корекції негативних наслідків стресу.Музикотерапія шведської школи, яка орієнтується на глибинну психологію, вважає, що музичний твір, завдяки специфічним особливостям, здатний проникнути у глибинну сферу особистості.

В якості психологічних механізмів корекційної дії музикотерапії виділяють катарсис

• емоційну розрядку, регулювання емоційного стану;
• полегшення усвідомлення власних переживань;
• підвищення соціальної активності;
• набуття нових засобів емоційного реагування.

Відомо, що цим видом терапії користувалися ще в Давній Греції, Індії, Китаї, а також в Європі за часів Середньовіччя. Нам відомі карнавали з перевдяганням вищого духовенства у жебраків та навпаки. Такі дійства відбувалися двічі на рік.

В Україні вони відомі нам як вертеп.Традиційні принципи психокорекційної роботи:

1. всі завдання формулюються в позитивній формі і не несуть характеру заборони, не обмежують можливостей індивідуального розвитку та проявів ініціативи групи;
2. у постановці загальних цілей корекції враховуються далека і ближня перспективи розвитку особистості і плануються як конкретні показники особистісного та інтелектуального розвитку людини, так і можливості відображення цих показників в особливостях діяльності і спілкуванні на наступних стадіях її розвитку;
3. дотримання принципу єдності корекції та діагностики полягає у проведенні детального попереднього діагностування обстеження; принцип корекції "знизу вгору" реалізується у вигляді виконання вправ та тренувань наявних психологічних здібностей;
4. принцип системності розвитку (спрямування корекційної роботи на усунення причин та джерел відхилень психічного розвитку);
5. принцип дієвості (організація активної діяльності особистості, в процесі якої створюються умови для творчого вирішення складових, часто неординарних ситуацій);
6. принцип інтеграції мистецтв;
7. принцип інтерпретації та зворотнього зв'язку (перехід людини від безпосередньої реакції на власні відчуття і потреби до більш структурованих форм діяльності).
8. підвищення самооцінки.Психологічні механізми й теорії арт-терапії: компенсаторна, сублімаційна, ізоляційна.

Типологічні різновиди фольклорної арт-терапії

Існують такі різновиди арт-терапії: малюнок, музикотерапія, бібліотерапія, танцювальна терапія, етнотерапія, драматерапія і т. ін.. Арт-терапія малюнка має за мету допомогти людині в самопізнанні. Акт малювання є яскраве вираження  сутності людини, відображення усіх видів підсвідомих процесів, враховуючи жахи, конфлікти, мрії.

Ця терапія складається з декількох етапів ( В.Оакландер):

• визначається відношення людини до завдання, що пропонується, його мотивація до малювання з наступним аналізом його ставлення до терапії;
• пропонується описати свій малюнок в цілому, окремі його частини;
• пропонується розповісти історію виникнення малюнка від імені картини;
• відбувається ідентифікація людини з предметами і з'ясовується ставлення до них;
• зосередження уваги на обраних кольорах;
• аналіз життєвих ситуацій через виконаний малюнок.

Існують такі техніки малюнку: "автопортрет", "портрет", "настрій", "метафоричний портрет", "діалог", "триптих", малюнок свічкою, малюнок по кругу, груповий малюнок, колажі, мозаїки, асоціативні і вільні малюнки, "подарунки", колективний автопортрет", "фамільний герб" тощо.Кольоротерапія розглядається як частина терапії малюнком, має важливий психофізіологічний вплив, діагностичні можливості.До фольклорної музикотерапії відносяться: робота з голосом (вокалотерапія), використання музичних інструментів, створення музичних творів, робота зі створеними музичними творами,  "лікарська музика".Дуже цікавим на наш погляд є досвід російського автора Л.Д.Назарової. Автор пропонує російський пісенний фольклор як природну систему інтегративної арт-терапії, що містить у собі лікування звуком, музикою, рухом, драмою, малюнком, кольором і несе в собі приховані інструкції по збереженню цілісності людської особистості.  Лікування звуком має терапевтичний та психотерапевтичний ефект дії фольклорного співу на людину. Відомо, що тільки 20% звуків, які відтворює людина, спрямовані до зовнішнього простору, інша частина охоплює внутрішній простір, викликаючи резонацію органів, тканин і більш тонких структур людського організму. Ми можемо відчути вібрацію,  якщо застосуємо прийом співу закритим ротом (головний та носовий резонатори). Також відомий досвід китайської системи лікування співом, яка стверджує, що для серця підходить поєднання звуків "чен", для легенів – "шен", для нирок – "ю", а для печінки – "гуо". З вітчизняного досвіду є такі дані: звуки [у], [о]  - концентрують людину на внутрішньому світі, [і]- ніби розповсюджують людину у просторі. Лікування музикою має певні особливості. Однією з маловивчених галузей є знання тпро психофізіологічні процеси, які протікають в нашому мозку під час сприйняття музики. Дуже цікаві закономірності можуть бути знайдені при співставленні біоелектричної активності мозку з ритмічним компонентом музики.Звернемося спочатку до психофізіологічного методу вивчення нервово-мозкових процесів за допомогою нав'язуваного ритму. Сутність цього методу в наступному: у звуконепроникній темній кабіні піддослідний піддається дії серії світлових або звукових імпульсів, частота яких задається експериментатором. Під дією заданого ритмованого подразника в мозку виникає реакція перебудови біотоків мозку. Ці біотоки за допомогою датчиків, які прикріплені до голови піддослідного, реєструються та записуються на електроенцефалограмі.

Існує чотири основні ритми мозку:

1. Дельта- ритм 2-3 кол/сек
2. Тета-ритм 4-7 кол/сек
3. Альфа-ритм 8-12 кол/сек
4. Бета-ритм  13-30 кол/сек

На електроенцефалограмі ритми біотоків мозку фіксуються у вигляді хвиль. За характером хвилі – її частотою, величиною амплітуди психофізіологи можуть (у загальних рисах) встановити деякі особливості особи даного піддослідного.Так, люди з високою амплітудою хвилі альфа-ритму характеризуються як спокійні, врівноважені та впевнені у собі. Вони, як правило, не мають схильності до прояву хвилювання та тривоги. У людей з низькою амплітудою хвилі альфа-ритму психологи спостерігають протилежні риси характеру – напруженість, схвильованість, неадекватність поведінки в складних ситуаціях. Зазвичай альфа –ритми реєструються при заплющених очах в спокійному стані людини. Коли людина відкриває очі або ж починає розв'язувати будь-яку мисленеву задачу, то альфа-ритм зникає. Відмічено, що люди із стійким альфа-ритмом, який зникає при підвищенні складності і при вирішенні розумових задач, мислять переважно абстрактними поняттями, звуками чи рухами. Відомий англійський психофізіолог Грей Уолтер, який першим почав досліджувати мозок за допомогою електроенцефалограми, зазначив, що накладення альфа-ритму на наявний мозковий ритм зменшує швидкість наших сенсорних та психічних процесів. "Більш швидкий ритм, - пише  він, - безперечно має цінність в життєвій боротьбі, він гарантує велику оперативність рішення і дій. Ефективна розбіжність між альфа-ритмами з частотою 8 та 13 кол/сек проявляється у можливій швидкості зупинки автомобілю: при швидкості 80 км/год шофер з швидким альфа-ритмом виграє 1,5 м гальмівного шляху. Рівним чином пішоходи та велосипедисти з більш швидкими альфа-ритмами мають більші шанси запобігти катастрофі". Швидкість нашого читання також зумовлена частотою альфа-ритму. Ми можемо читати в середньому зі швидкістю 10 слів/сек, що відповідає середній частоті альфа-ритму.Підвищена дельта-активність покажчиків електроенцефалограми свідчить про психічний стан стресу або ж втомленості  у піддослідного. Кількість дельта-хвиль зростає по мірі збільшення суб'єктивного відчуття  втоми.Підвищена бета-активність у фоні електроенцефалограми свідчить про підвищену збудливість людини.У фоні електроенцефалограми один з ритмів, як правило, є ведучим, домінуючим. Якщо флікер (прилад, який задає ритмічні світові та звукові імпульси) настроїти на частоту домінуючого ритму, то виникає резонанс, внаслідок чого домінуючий ритм збільшує свою амплітуду. Грей Уолтер пише, що в цей момент "деякі з піддослідних бачать насичені різнокольорові картини, які іноді рухаються, іноді нерухомі. Виникають і прості відчуття гойдання, стрибків, навіть обертів та головокружіння, іноді – почуття поколювання та пощипування шкіри. Можуть виникати і організовані, повторювані сни, галюцинації, цілі епізоди, викликаючи комплекс відчуттів: піддослідні відчувають втому, страх, сором, відразу, злість, задоволення.Спробуємо співвіднести ритмові одиниці, які створюють характерний пульс музичного твору з частотою біотоків мозку. Тут можна зазначити, що мелодії, в яких звуки рухаються зі швидкістю 3 ритмічні одиниці /сек, мають той самий ритмічний склад, що і дельта-ритм, який регіструється електроенцефалограмою. Цей ритм можна прослідкувати в "Місячній сонаті" Бетховена, в багатьох ноктюрнах Шопена.Ритмічний малюнок, який рухається зі швидкістю 8 звуків на секунду, має той же ритмічний склад, що і альфа-ритм. Цей ритм звучить у фіналі 3 концерту Бетховена, у багатьох військових маршах.Пульсацію звукової тканини зі швидкістю, відповідною ритмічній частоті бета-ритму, мають віртуозні п'єси-етюди Шопена та Ліста.Які з цього можна зробити висновки? В процесі сприйняття музичного твору біотоки нашого мозку налаштовуються на частоту ритмічної пульсації музики, яку ми слухаємо. При цьому найбільший ефект музичного сприйняття виникає тоді, коли ритм музики співпадає з домінуючою частотою біотоків мозку слухача. Як в музиці, так і в біоелектричній активності мозку ритмічне прискорення пов'язане з підвищенням рівня активізації. Тому, прослуховування і співпереживання повільної, спокійної музики буде викликати реакцію  активізації повільних біоритмів – дельта та тета. Швидкі, активні за своїм характером музичні твори будуть збільшувати в мозку значення альфа та бета-ритмів.      Користуючись цими висновками, можна пояснити і виникнення асоціативних згадок при сприйнятті музичних творів. Відомо, що кожне наше переживання, кожне життєве явище реєструється і запам'ятовується в нашому мозку у вигляді певних змін у структурі синапсів нервових клітин. Кожне життєве явище таким чином залишає в корі головного мозку своєрідний нейронний слід, створенню якого відповідає зовсім певна комбінація ритмів-біотоків мозку. Якщо при прослуховуванні музичного твору викликані ним ритми біотоків за характером хвилі – її частотою та амплітудою, будуть східні з ритмами біотоків, пов'язаних з будь-яким життєвим переживанням, тоді активізуються відповідні ланки нейронних зв'язків і виникне асоціативне згадування, яке зіллється з переживанням музики, яка сприймається в даний момент.Оскільки характер реакції нав'язування ритму в значному ступені залежить від особливостей вищої нервової діяльності людини,  а саме такого ведучого показника, яким є параметр "сила-слабкість" нервової системи, то і сприйняття музики обумовлено тими ж психологічними особливостями слухача.Існує зворотна залежність між силою нервової системи та її чутливістю. Чим слабкіша нервова система, тим вище її чутливість.Друга частина експерименту пояснює закономірності музичного сприймання, може дати розуміння будови музичної форми, виходячи із загальних уявлень про дію деяких подразників на мозок.

Відомо, що частини класичної симфонії, класичного і народного танцю побудовані в наступній послідовності:

• напружено-конфліктна (Іч.),споглядальне adagio;
• веселе й жартівливе скерцо;
• життєстверджуючий фінал.

Звернемося тепер до  одного з сучасних методів лікування деяких неврозів за допомогою наркотерапії. Згідно з цим методом лікування до організму пацієнта вводять певні психофармакологічні речовини, які поступово змінюють емоційний стан пацієнта. В дії подібних препаратів на людину можна прослідкувати декілька стадій. Перед початком сеансу у хворого констатується стан тривоги й схвильованості. Потім наступає стадія превентивного, тобто охоронного гальмування. В третій стадії дії препарату пацієнти стають веселими, говіркими, більш доступними контакту з психотерапевтом. Саме на цій стадії дії препарату лікар починає промовляти різні формули навіювання, спрямовані на ліквідацію неприємних переживань і формування нових, більш позитивних установок на життя. Якщо зобразити стадії сеансу наркопсихотерапії у вигляді графіка, то він буде ідентичним графікові чергування частин класичної симфонії, танцю.Тілесно-орієнтовна терапія пов'язана з такими іменами як В.Райх, О.Лоуен, М.Фельденкрайз, М.Александер, І.Рольф. Класична тілесно-орієнтована терапія спирається на основні положення західної та східної школ. Метою цього виду терапії є зняття м'язових напруг; корекція невербальних форм поведінки; пізнання і усвідомлення мови власного тіла; корекція комунікативних властивостей; звільнення емоційної сфери. На початковому етапі передбачається безпосередня робота з тілом за допомогою дихання, маніпулювання м'язами і суглобами, фізичні вправи та голосоведіння. Наступним етапом цього виду терапії є цілісне включення особистості в емоційну дію, яка передбачає злам поведінкових та культурологічних стереотипів. Дуже цікавим джерелом походження рухової арт-терапії є методика Е.Жак-Далькроза, який розробив і удосконалив заняття з ритміки. Багато вправ запозичені з його методики. Слід нагадати, що всі різновиди арт-терапії ми базуємо на фольклорі України. Тому доречним, на наш погляд, буде акцентувати увагу на вправах на дихання, запозичених з української боротьби, розповсюдженої у Запорізькій Січі. Кінцевою метою таких вправ є зникнення афективних станів та зняття м'язової напруги. Наступним етапом є творчі завдання. Спочатку їх додають як друге завдання до основного, але з умовою, що не можна зупинятися, виконуючи основне завдання. Людині також пропонується аналізувати та пародіювати власну ходу, манеру  танцювати і спілкуватися. Дуже важливим є те, що людина, зображаючи себе, ніби дивиться на себе іншими очима і може сама з себе глузувати, що свідчить про нормальний емоційний стан. Також важливим є метод  спонтанного музичного руху, започаткований А.Дункан, яка за допомогою природного виразного руху передавала найглибші музичні переживання. Наступний вид фольклорної арт-терапії – це ліплення. Цей вид терапії дозволяє звільнити людину від агресії шляхом умовного фізичного знищення проблеми. Ліплення може протікати декількома шляхами. Один з найпоширеніших,  це коли під час ліплення людина згадує негативні емоції та виліплює їх з наданого матеріалу (глина, пластилін, тісто). Таким чином подразник набуває фізичного вигляду, цей власноруч створений виріб –  уособлення неприємних емоцій. Відбувається аналіз роботи, при бажанні вона знищується, потім створюється ще раз. Наступного разу вона вже не викликає неприємні емоції, у підкірці виникають нові зв'язки, людина вчиться по-новому ставитися до своєї проблеми. Як варіант ліплення є створення ляльок, з наступник їх розмалюванням та уособленням.  Маленька іграшка дозволяє стимулювати механізм регресії, віднайти джерело емоційно-психологічної проблеми і відкорегувати її ще на етапі виникнення. Іграшки символічно відображають емоційно-психічну реальність особистості, а також ресурсний аспект колективного несвідомого. При роботі з іграшкою так само підбирається символічна або актуально-емоційна тема, відбувається аналітична робота і звільнення від проблеми шляхом створення нових нервових шляхів у підкірці головного мозку людини. Творчий процес уяви людини базується на виникненні асоціацій, хоча їх специфіка відрізняється від звичайного ходу асоціацій, підпорядковуючись думкам, емоціям, бажанням, що переважають в психіці людини-художника. У здійсненні складного процесу уяви бере участь кора головного мозку. Фізіологічні механізми уяви розташовані не тільки в корі головного мозку, а й більш глибоких його відділах. Такими глибинними відділами мозку, які разом з корою великих півкуль формують образи уяви і включають їх в процеси діяльності, є гіпоталамо-лімбічна система (гіпоталамус в його зв'язках з давньою корою і підкорковими ділянками, що утворюють лімб, або кордон, навкруги передньої частини стовбура мозку при вході в півкулі головного мозку) [11].Психотерапевтична робота з піском дає змогу людині доторкнутися до свого глибинного справжнього "Я", виразити себе, зізнатися собі у будь-чому дуже важливому, хвилюючому, глибоко прихованому. Піскова терапія дозволяє виявити та відпрацювати актуальні проблеми особи, її батьківські настанови та батьківський світогляд, основні негативні взірці поведінки, сформовані в дитинстві, види ролевих взаємодій людини.Діагностичний і терапевтичний ефекти бібліотерапії засновані на законі Генекена: головний герой твору – це завжди автор і полегшення страждань наступає після їх промовляння. Потенціал бібліотерапії величезний: художній твір дає можливість красиво й метафорично розповідати практично про що завгодно і "не про себе". Суб'єкти бібліотерапії перетворюються на поетів та письменників, створюють саги, міфи, казки, фантазійні твори, абсурд, утопії та частівки, жахливі історії та дражнилки, японські хайку, танки і ренку тощо. Варіант бібліотерапії дуже цікаво подано у книці П.Коельо "Заїр". Письменник описує збори людей в певному клубі, де незнайомці публічно обговорюють свої проблеми, тим самим відособлюючись від них. Автор акцентує увагу на тому, що повторюючи декілька разів одну і ту саму історію чи факт життя, ми ніби звільняємося від його впливу, віддаємо його іншим; це вже не є нашою особистою проблемою, якщо ми змогли винести свої потаємні почуття на публічне обговорення.Драматерапія допомагає  в усвідомленні поведінкових та тілесних взірців, розширенні репертуару власних можливостей, розвиткові імпровізаційності, "режисурі" власного життя, надає можливість знову "переграти" певні події, розвиткові пластики і пластичності (тілесної, емоційної, когнітивної). Цікавою є драматерпія, побудована на українському фольклорі. В нашому епосі є багато тем застосування у драматерапії (ігри, ритуали, пісні, танці). Виконання пісні може доповнюватися драматерапією, що буде мати додатковий ефект.

Умовно драма терапію поділяють на:

• сценічну пластику (сценічний образ, рух, танець, пантоміма, робота з голосом та інш.);
• театр імпровізації: середньовічна драма, мімодрама, комедія dell'arte. 

Складовими частинами драматерапії може виступати робота з масками (створення мальованих масок, масок з пап'є-маше, робота з готовими масками: маска використовується як засіб роботи з "особистістю" і "тінью"; архетипові маски і архетипові амплуа, можливості драматизації повзкультурного рівня); робота з ляльками (психотерапевтичні можливості ляльок:

• маріонетки, пальчикові ляльки);
• використання казкотерапії як дверей до колективного несвідомого, засобу контакту з людськими ресурсами, вказівки до дії;
• засіб "обходу" протистояння (архетип та символіка казки, діагностичні можливості;
• зміст образів відомих казкових персонажів; доступ до базових архетипів за допомогою казки).

Варіанти створення людиною казки, її діагностичне значення, шляхи інтерпретації (створення метафори-казки за запитом людини, інсценування казки). Інсталяції в психотерапії ("музей жахів", "музей щастя", "подіум" та інш.)Звершити нашу роботу хотілося б цитатуванням Хазрата Інайята Хана "Життя цілком, з усіма його аспектами, є одна єдина музика; тому реальним духовним досяженням є настроювання себе на гармонію цієї довершеної музики.

Список використаної літератури

1. Бурно М.Е. "Терапія творческим самовыражением". – М., 1989
2. Далькроз Е.Ж. Ритм, его воспитательное значение для жизни и для искусства. С.-П., 1908.
3. Добринський В.С. Емоційна сфера особистості школяра// Харків. Худ.-пром.інстит. Педагогіка, психологія та мед.-біол.проблеми фізичного виховання та спорту: Зб. наук.пр. –1999. - №2
4. Лоуэн А. "Терапия, которая работает с телом. СПб.: Речь, 2000
5. Лоуэн А. Физическая динамика структуре характера. М.: "ПАИИ" 1996.
6. Матейко Н.М. "Особливості функціонування пізнавальної та емоційної сфери осіб, які мешкають в зоні посиленого радіоекологічного контролю"- канд.дис.: К., 2005
7. Микитин В.Н. Личность и неврозы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990
8. Назарова Л.Д. "Фольклорная арт-терапия" С.-П.: Речь, 2002
9. Никитин В.Н. "Телесно-ориентированная и арт-терапия в работе с детьми и подростками". Киев, 1997
10. Оакландер В. "Вікна до наших дітей" Нью-Йорк, 1988
11. Психологический словарь / Под общей ред. А.В.Петровського, М.Г.Ярошевского. – М.:Политическая література, 1990
12. Фельденкрайз М. Осознавание через движение. М., 1994
13. Шевченко Ю.С. Музыкотерапия детей и подростков. В сб.: Психокоррекция: теория и практика. М.: НПЦ "Коррекция", 1995.

---

---