Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Автор: Веретенко Т.Г.

Актуальність проблеми визначається сучасною економічною ситуацією в Україні, яка характеризується ризьким зниженням рівня зайнятості, низькими можливостями ринку праці (випускники вузів не можуть розраховувати на вільні робочі місця) та підвищенням конкурентності випускників вищих навчальних закладів. Все це загострює проблему підготовки фахівців у вищих навчальних закладах до професійної діяльності.

Проведений аналіз результатів моніторингу якості надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, вимог ринку праці до вмінь випускників вищих навчальних закладів, звернень та пропозицій роботодавців з питань забезпечення якості професійної підготовки випускників показує, що ситуація з організацією практичної підготовки у вищих навчальних закладах вимагає суттєвого покращення. Між вимогами ринку праці та практичними результатами освітньої діяльності вищих навчальних закладів утворився відчутний розрив, що призводить до численних нарікань з боку споживачів освітніх послуг та роботодавців, зокрема на відсутність навичок практичної роботи за обраним напрямом або спеціальністю, знань сучасних технологій і, як наслідок, зростання часу адаптації випускників на первинних посадах, ускладнення працевлаштування і зниження престижу вищої освіти загалом. Викликає занепокоєння Міністерства освіти і науки обсяг практичної підготовки, незважаючи на встановлені стандартами вищої освіти нормативи.

Розв'язання цих проблем вимагає від вищої школи України пошуку шляхів підвищення професійної підготовки фахівців, які не зводяться до простого збільшення об'єму наукових знань та дисциплін або термінів навчання студентів. Мова йде саме про досягнення нових цілей вищої освіти – досягнення нового рівня освіченості майбутніх спеціалістів та нового рівня їх практичної професійної підготовки.

Проведене нами дослідження готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності свідчить, що 83% студентів-випускників вважають достатнім для професійної діяльності рівень знань, які вони отримали в процесі навчання в університеті, проте 68% студентів вважають недостатнім рівень професійних умінь та навичок роботи з клієнтами і як наслідок відчувають невпевненість у майбутній професійній діяльності, 17% студентів вважають, що рівень їх професійних умінь та навичок потребує удосконалення, і тільки 15% студентів оцінюють свій рівень підготовки як достатній.

Аналіз досліджень свідчить, що проблема професійної підготовки майбутніх фахівців є предметом вивчення психологів, соціологів, педагогів. Значна кількість досліджень присвячена питанню формування та розвитку особистості фахівця у процесі навчання у ВНЗ (А.М. Алексюк, Г.О. Балл, А.І. Дьомін, І.А. Зязюн, І.Д. Звєрєва, В.П. Беспалько, А.Й. Капська, Н.В. Кузьміна, В.К. Майборода, В.А. Моляко, Л.І. Міщик, О.І. Щербаков, Р.І. Хмелюк).

Мета статті: розкрити одне із найважливіших завдань сучасних вищих навчальних закладів України - фундаментальну професійну підготовка майбутніх фахівців, здатних приступити до професійної діяльності відразу після закінчення університетів. Саме практична компонента професійної підготовки є тим аспектом, на якій необхідно сьогодні викладачам звернути особливу увагу.

Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів та їх подальше працевлаштування вимагає від викладачів вищих навчальних закладів розв'язання низки проблем:

• організація навчально-пізнавальної діяльності студентів з акцентом на їх активність та самостійність;
• формування психологічної готовності студентів до професійної діяльності;
• втілення інноваційних технологій навчання майбутніх соціальних педагогів;
• збільшення тривалості, практики під час професійної підготовки студентів.

Підвищення рівня практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів висуває нові вимоги і до ставлення студентів до навчання:

• систематична підготовка студентів до кожного навчального заняття;
• постійне опрацювання соціально-педагогічної, психологічної літератури;
• практична перевірка нового та його подальше застосування;
• вивчення передового педагогічного досвіду колег та використання найкращого, корисного, дійсно необхідного.

Кафедра соціальної педагогіки та корекційної освіти Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка постійно працює над проблемою підвищення якості надання освітніх послуг та підвищення практичної компоненти професійної освіти. Так, у навчальні плани більшості професійно спрямованих дисциплін були введені лабораторні та тренінгові заняття з метою набуття майбутніми соціальними педагогами професійних умінь та навичок. Широко використовують викладачі кафедри поряд із традиційними методами навчання активні методи, які дозволять підвищити активність та самостійність всіх учасників процесу навчання. Застосування активних методів навчання дозволяє студентам найбільш повно реалізовувати себе та свої потенційні можливості, розвиває здібності взаємодії з іншими людьми у різних ситуаціях. Завдяки власній активності студент у процесі навчання із об'єкту навчання перетворюється у суб'єкт навчально-виховного процесу. При такій організації процесу навчання головним є не засвоєння знань, умінь та навичок, а пошук, аналіз альтернатив, постановка проблем. Розвивається здібність розуміти себе та інших, керувати своєю поведінкою, формуються організаційні здібності взаємодії та спілкування.

На заняттях з використанням активних методів навчання з'являється можливість формування дуже важливих для майбутньої професійної діяльності якостей: сумісний пошук альтернативних рішень та його прийняття, формування професійного мислення та інші. Студенти висловлюють свої думки, вчаться говорити, тобто удосконалюють свої комунікативні навички, вони ще у студентській аудиторії мають можливість відчути себе професіоналами [1, 4, 5, 6 ].

Активні методи навчання дозволяють студентам розвивати мислення, використовувати засвоєні знання в практично-орієнтованій діяльності, що максимально наближена до професійної. При цьому надзвичайно важливим є оцінювання не тільки знань та умінь, але й творчої самостійності, професійно-етичного аспекту протікання навчального процесу. Загалом, можна стверджувати, що орієнтація на студента вимагає такої побудови процесу навчання, яка потребує зміщення акценту на розвиток студентів; поєднання диференційованого змісту навчання та системи відповідних форм, методів та засобів навчання.

Особливий інтерес викликають соціально-психологічні, педагогічні заняття, що проводяться у формі тренінгів (тренінг особистісного росту, тренінг комунікативних навичок).

В останні роки змінюються критерії оцінки діяльності вищих навчальних закладів. Перш за все, оцінка виходила з того, наскільки міцно студенти засвоїли навчальний матеріал, що містився у лекціях та науковій літературі. Тепер при оцінюванні враховується, перш за все, здібність успішного пошуку необхідної наукової інформації, творчий підхід до розв'язання соціально-педагогічних задач, уміння синтезувати матеріали різних навчальних курсів або різних розділів даного курсу, ступінь підготовленості до участі та проведення соціально-педагогічного наукового дослідження.

Необхідною є умова підсилення формування духовних якостей особистості майбутнього соціального педагога, розвиток здібності цілісно сприймати світ, усвідомлювати значення актуальних соціальних проблем та міжособистісних відносин.

У процесі професійної підготовки соціальних педагогів великого значення набуває практика у загальноосвітніх навчальних закладах, яка є частиною державного освітнього стандарту та невід'ємною складовою практичної професійної підготовки студентів у вищій школі. Організація та проведення практики здійснюється відповідно до Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 08.04.1993 року №93 і Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 08.04.1993 №93, затвердженого наказом Міністерство освіти України 02.06.1993 року №161.

У ході практики формуються професійні уміння та особистісні якості майбутніх соціальних педагогів. Серед основних умінь виокремлюють: комунікативні, організаційні, діагностичні, проективні, дидактичні, аналітичні, що необхідні як для аналізу та оцінки процесів, явищ, результатів соціально-педагогічної діяльності, так і для самоаналізу, розвитку особистісних якостей та творчих здібностей.

Відповідно до концепції реформування загальноосвітньої школи [7] перед майбутніми соціальними педагогами висуваються такі завдання:

1. Здійснювати психологічний супровід розвитку дітей та учнівської молоді.
2. Брати участь у виховній роботі загальноосвітнього навчального закладу.
3. Проводити роботу з оптимізації навчально-виховного процесу [3, 85-88].

Основні завдання студента практиканта у ЗНЗ:

• ознайомитися з напрямами, змістом соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах;
• вивчити та проаналізувати вплив соціальних факторів на розвиток особистості в процесі її соціалізації;
• проаналізувати зміст професійної діяльності соціального педагога у ЗНЗ;
• організувати та провести роботу з надання індивідуальної допомоги вихованцю (або групі вихованців) щодо його особистісного розвитку. [2, 81]

Виконуючи завдання студент-практикант оволодіває багатоаспектними видами професійної діяльності, що дає можливість підвищити рівень практичної підготовки до професійної діяльності.

Таким чином організація практичної професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітніх закладах здійснюється як під час вивчення професійно спрямованих теоретичних дисциплін, так і педагогічної практики. Її ефективність забезпечується належною організацією та управлінням навчально-пізнавальним процесом студентів – майбутніх соціальних педагогів за умови орієнтації на особистісний потенціал студентів.

Література

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи / Алексюк А. М. – К. : ІСДО, 1998. – 356 с.
2. Басов Н. Ф. Социальный педагог : введение в профессию : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Басов Н. Ф., Басова В. М., Кравченко А. Н. – М. : Издательский центр „Академия", 2006. – 256 с.
3. Веретенко Т. Г. Соціально-педагогічна робота у закладах освіти / Т. Г. Веретенко // Соціальна педагогіка: теорія і технології : підручник [для студ. вищ. навч. закладів] / [Т. Ф. Алєксєєнко, Т. П. Басюк, О. В. Безпалько та ін.] ; за ред. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. –С. 84–103.
4. Звєрєва І. Д. Соціальна робота з дітьми та молоддю (теоретико-методологічні аспекти) : у 2-х ч. / Звєрєва І. Д., Козубовська І. В., Керецман В. Ю., Пічкар О. П. – Ужгород : УжНУ, 2000. – Ч. 1. – 192 с.
5. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога / Овчарова Р. В. – М. : ТЦ "Сфера", 2001. – С. 65–74.
6. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии: анализ зарубежного опыта / Кларин М. В. – Рига : НПЦ "Эксперимент", 1998. – 180 с.

Анотація. Стаття присвячена проблемі професійної підготовки соціальних педагогів у вищому навчальному закладі, показано шляхи підвищення її практичної компоненти.

Аннотация. В статье раскрывается проблема профессиональной подготовки социальных педагогов в высшем учебном заведении, показаны пути повышения её практической составляющей.

---

---