Подоляк Л.Г., Юрченко В.І.Ефективні і раціональні прийоми самостійної роботи з науковою літературою
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Зміст |
План роботи з науковою літературою
- Складіть перелік літератури (першоджерел), з якими Вам треба ознайомитися. Він має бути систематизованим (що необхідно для семінарів, що для іспитів, що знадобиться для написання курсової і дипломної роботи, а що цікаво для розширення Вашої загальної обізнаності). Складаючи бібліографію, обов'язково виписуйте всі вихідні дані кожного джерела (автор, назва, місце і рік видання, видавництво, назва і номер часопису (збірника), а також кількість сторінок) – це дуже заощадить Ваш час, наприклад, при написанні курсової і магістерської роботи.
- Перш ніж розпочати читати матеріал книги (статті), потрібно чітко визначити мету своєї роботи та з’ясувати, які дії для цього треба здійснити: зрозуміти матеріал, вибрати найбільш значущу і суттєву інформацію, запам'ятати її, законспектувати для майбутнього використання або просто переглянути для первинного ознайомлення.
- Важливо ознайомитися з анотацією, вступною частиною наукової праці, в якій розкриваються особливості структури і змісту роботи, даються загальні рекомендації щодо ефективного опрацювання і можливостей застосування матеріалу.
- Треба навчитися орієнтуватися в змісті друкованого джерела, розшифровувати наведені в ньому умовні позначки, звертати увагу на основні положення, які, як правило, виділяються особливими шрифтами.
- Кожна наукова робота містить ілюстративний (рисунки, фотографії, схеми, таблиці, діаграми та ін.) та довідковий (предметний та іменний покажчики, словник наукових термінів та ін.) матеріал, а тому треба навчитися грамотно працювати з ним.
- Роботу над науковим текстом умовно можна поділити на три етапи.
Етапи роботи з науковою літературою
На першому етапі необхідно включитися в роботу, мобілізувати увагу, активізувати сприйняття змісту. Роботу з науковою книгою треба починати зі з’ясування змісту заголовків розділів, параграфів, подумки ставлячи запитання: «Про що йтиметься? Що нового можна довідатися з цього параграфа? Чи знайдеться підтвердження вже наявним знанням?» і т.д. Така робота допоможе спрямувати подальше вивчення тексту відповідно до Вашої мети, визначити головні ідеї автора тощо.
Другий етап роботи - «діалог з текстом» і автором (за Г.Г. Граником) передбачає різноманітні розумові дії, у процесі яких формулюються питання до тексту. Важливо самому шукати на них відповіді, робити припущення, міркувати, а в процесі читання перевіряти, наскільки Ваша думка схожа з позицією автора. Одночасно формуються навички самоконтролю – необхідна умова для розуміння і запам'ятовування змісту тексту. Ви також оцінюєте власні знання. Вряди-годи в процесі читання треба запитувати себе: «Чи все мені зрозуміло?». Нерозуміння навіть невеликої частини тексту не дасть змоги засвоїти ні цей матеріал, ні наступний. Для цього треба привчати себе виділяти в тексті нові поняття, незрозумілі висловлювання, визначати і з’ясовувати їхнє значення. Важливо користуватися словниками, довідниками, енциклопедіями та іншими джерелами інформації, можна ще звернутися по консультацію з викладачем. Якщо це Ваша власна книга, доцільно також виділяти в тексті головні ідеї (можна підкреслювати олівцем), робити на берегах короткі позначки, а на порожніх сторінках наприкінці книги вести свій «предметний покажчик», де зазначити найбільш цікаві для Вас думки. Одночасно обов'язково треба вказувати сторінки в тексті, що дає змогу заощаджувати час при пошуку «вибраних» місць у прочитаних книгах. «Хто записує, той читає двічі» - вважали давні римляни. Важливо не лише звертати увагу на наведені в тексті приклади, а й ілюструвати власними.
Третій етап роботи з текстом – виділення у тексті головного, складання плану роботи з ним. Для швидкого й ефективного сприйняття і засвоєння основного змісту наукової праці доцільно спочатку скласти короткий її план, а потім розгорнутий (своєрідну шпаргалку). Після цього визначити провідну ідею, сформулювати головну думку розділу (параграфа). Завчати треба лише правила, визначення, формулювання. Звичайно, не потрібно ігнорувати практичні завдання – чим більше їх виконано, тим легше сприймається і запам'ятовується інформація.
Практичні поради
- Як же навчитися виділяти в науковому тексті головне? Корисним може бути такий алгоритм: прочитати та усвідомити текст; з'ясувати незрозумілі фрагменти; поділити текст на завершені смислові частини; виявити в кожній з них головні слова (фрази); визначити основну ідею тексту. Якщо інформація, що міститься в тексті, супроводжується рисунками, схемами, таблицями тощо, то процес її засвоєння помітно спрощується, тому що, по-перше, бере участь зорове сприйняття, по-друге, у знакових моделях, як правило, міститься основна інформація, яка відображає головну думку тексту. Студентам з добре розвинутою зоровою пам'яттю можна порекомендувати скласти план тексту у вигляді зорових образів або змішаного типу (текст + рисунок +схема тощо).
- Обов'язковим є контроль і самоконтроль за вивченням кожної теми. Якщо в тексті є питання для самоконтролю, неодмінно треба відповісти на них, тому що це сприяє кращому розумінню і відповідно запам'ятовуванню необхідної інформації (або виявленню прогалин у розумінні наукової інформації). Питання, як правило, мають проблемний характер, що дає змогу не лише виявити рівень засвоєння студентами матеріалу, а й стимулює самостійність і творчість, запобігає механічному запам'ятовуванню тексту.
- Підготовка студента до семінарських занять або іспитів передбачає вивчення великої кількості навчальної і наукової літератури, усвідомлення основного змісту книги або статті, пошук необхідної інформації у значному обсязі матеріалу. У зв’язку з цим потрібно вдосконалювати техніку і швидкість читання тексту.
Основні правила швидкого читання
- читати без повторів, не повертаючись до вже прочитаних фраз;
- під час читання використовувати лише зір, не промовляти текст уголос або про себе (без артикулювання);
- читати не рядками, а вертикальними рухами очей по середині сторінки зверху вниз по тексту, використовуючи так званий периферійний зір (для вправляння корисно читати газети і журнали, в яких тест, як правило, друкується вузькими колонками);
- не читати по буквах (складах), а цілісно сприймати слово (а то й усю знайому фразу) як окремий знак;
- відразу визначати в тексті головні (важливі) слова;
- запам'ятовувати не слова і фрази, а ідеї і думки.
Проте буває корисним та ефективним повільне читання, яке допомагає творчо сприймати інформацію, висловлювати у процесі читання власні думки, полемізувати з автором. Таке читання вирішує низку завдань:
- Довідатися – визначити теоретичну новизну і практичну значущість змісту книги (статті), виявити зв'язки нової інформації з наявною системою знань, тим самим збагачуючи її.
- Ущільнити – усвідомити і систематизувати матеріал, стисло викласти інформацію, не втративши її суті.
- Творчо усвідомити – подумки переробити матеріал, тобто виявити в тексті нові логічні зв'язки; на основі висловлених автором ідей зробити нові висновки; по-іншому пояснити факти, виробити власну позицію (за Л.Ю. Вураско).
Результатом роботи студента з науковою і навчально-методичною літературою може бути конспект, тези, анотація, реферат.
Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи : практикум : навч. посібник / Подоляк Л.Г., Юрченко В.І.. – К. : Каравела, 2008. – 336 с. – Гриф МОН України.