Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Мар’яненко Ліана Василівна

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ І САМОДЕТЕРМІНАЦІЯ УЧНІВ В ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК УМОВИ ДОСЯГНЕННЯ ГАРМОНІЙНОЇ ВИХОВАНОСТІ І ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Резюме. На теоретичному рівні аналізується взаємозв’язок між конструктивною самореалізацією особистості і її психологічним здоров’ям. Виокремлюється три види душевного здоров’я: психічне, психологічне, особистісне. Піднімається проблема психологічного нездоров’я. Самореалізація і самодетермінація – два психологічні феномени, які входять в структуру психологічного здоров’я і забезпечують його збереження, а також перехід особистості в стан особистісного зростання і особистісного розвитку. Особистість при цьому обов’язково досягає гармонійної вихованості. Тези вміщують доведення на теоретичному рівні положення про щільний взаємовплив психічного і психологічного здоров’я і самодетермінації та самореалізації особистості учня в процесі навчання.

Ключові слова. Самодетермінація, самореалізація, психічне здоров’я, психологічне здоров’я, особистісне здоров’я, гармонійна вихованість, ознаки психологічного нездоров’я, навчальна пізнавальна діяльність учнів.

Summary. Abstracts submit theoretical analysis of interrelation between constructive self-realization of personality and its psychological health. There were singled out three types of mental health: psychical, psychological and personal, and were raised the problem of mental ailment. Self-realization and self-determination are two psychological phenomenon’s, as parts of mental health structure, provide its preservation and transition of personality into the state of personal growth and personal development. Personality at the same time necessarily reaches harmonious upbringing. Abstracts contain theoretical proofs on dense mutual influence of mental and psychological health, self-realization and self-determination of student personality in the learning process. Keywords. Self-determination, self-realization, mental health, psychological health, personal health, harmonious upbringing, signs of psychological ailment, cognitive and educational activity of students.

Актуальність і постановка проблеми. Якщо самодетермінація не сформована і самореалізація не досягається, то особистість поступово і непомітно для неї самої втрачає психологічне здоров’я і це навіть може негативно вплинути і на її психічне здоров’я. Особистість за таких умов не може досягти гармонійної вихованості, навіть якщо її цілеспрямовано виховували в дитинстві батьки, оскільки при відсутності самодетермінації особистість не може самостійно визначати, як себе поводити найбільш вдало в тій чи тій ситуації. Відсутність самореалізації робить її невротизованою і, кінець кінцем, – невротичною. З одного боку, психологічне здоров’я є фундаментом самореалізації особистості і саморозкриття талантів, здібностей, потенціалу особистості. З іншого – саме проблеми з психологічним здоров’ям можуть заблокувати самореалізацію особистості. Будь-які симптоми порушення психологічного і психічного здоров’я можуть заблокувати діяльнісну самореалізацію учня в процесі навчання, або зробити її деструктивною.

Гіпотезою нашого дослідження є те, що саме через налагодження самореалізації учня в навчальній і пізнавальній діяльності можна досягти збереження психічного здоров’я, відновлення психологічного здоров’я і досягнення стану особистісного зростання і гармонійної вихованості особистості. Розкриття проблеми. Виокремлюються критерії вираженості індивідуальності: соціально-психологічна адаптація; показники творчих досягнень; здатність до саморозвитку; спроможність самореалізації (самореалізація актуальних потреб) (А. Маслоу; К. Хорні; Ф. Перлс). Що стосується психологічного здоров’я, то тут виділяються два його види: – душевне і особистісне. Особистісне здоров’я – коли у людини все добре і вона перебуває у психологічному зростанні. Шкала, за якої можна виокремити особистісне здоров’я : розум – співробітництво – захист – правильне ставлення до викликів середовища.

Виокремлюються три сфери здоров’я: по-перше, сфера фізичного здоров’я (фізіологічні функції організму, функції і системи організму). По-друге, це сфера психічного здоров’я: психічні процеси, індивідуальні властивості. Особливості психічного здоров’я (інтереси, мотиви, установки, цілі, уявлення, почуття) зумовлюють правильні реакції на ситуації. По-третє, духовне здоров’я, яке залежить від духовного світу особистості: освіта, наука, мистецтво, релігія, мораль, етика) – це в основному складові культури. Саме стан духовного здоров’я, на наш погляд, забезпечує: самоідентифікацію, самодетермінацію, сенс життя, реалізацію здібностей і можливостей, багато в чому – правильне національне виховання і гармонійну вихованість, як соціально-психологічну рису особистості. Самодетермінація істотно впливає на діяльнісну самореалізацію та самоздійснення особистості. Виокремлюється також соціальне здоров’я: сім’я, організація, праця, відпочинок, побут, соціальний захист.

О.В. Хухлаєва виокремлює: аксіологічні, інструментальні і потребнісно-мотиваційні структури психологічного здоров’я [5]. Хухлаєва О.В. та Слободчиков В.І. виокремлюють такі прояви психологічного здоров’я: креативні (продуктивне ставлення, творча позиція); дезадаптивні (асиміляція і акомодація) і адаптивні (тривожність). Також автори вважають, що психічне здоров’я має такі прояви: прийняття себе, як людини, гідна повага (ментальне здоров’я); уміння підтримувати позитивні, теплі, добрі стосунки з іншими (вищий потенціал дружби і любові); автономність (самодетермінація) – певна міра незалежності, здатність самостійно регулювати поведінку, здатність не дотримуватися колективних вірувань, заборон, страхів; екологічна майстерність – здатність активно вибирати власне оточення відповідно до психологічних умов життя; наявність мети у житті; сформованість сенсу життя. При цьому в особистості сформована діяльність, яка спрямована на досягнення цієї цілі. Особистості при психологічному здоров’ї властиве також і самовдосконалення – розвиток власного потенціалу, потреба в реалізації себе, розвиток власних здібностей (самореалізація і самоздійснення). Також визначається відкритість до нового досвіду, відкрита пізнавальна позиція – отже, сформованість пізнавальної потреби, пізнавальної діяльності. Психічне здоров’я можна розподілити на когнітивне і емоційно-вольове. Психологічне здоров’я - на соціальне, душевне (емоційне) і духовне .

Отже, психологічне здоров’я включає в себе: психічне здоров’я, властивості «Я», значеннєву сферу, переконання, ідентичність, духовну сферу. Братусь Б.С. вважає, що вищим рівнем психологічного здоров’я є особистісне здоров’я. Саме особистісне здоров’я включає в себе самодетермінацію (відповідальність за виробництво значеннєвих орієнтацій, сенс життя, ставлення до себе й до інших, як вищі виховні і виховальні цінності особистості). Середній рівень психологічного здоров’я – це адаптація. Нижчий рівень психологічного здоров’я – психофізіологічний стан [1]. А. Маслоу виоремив дві складові психічного здоров’я: прагнення розвивати увесь свій потенціал через самоактуалізацію (самореалізацію); По-друге – прагнення додержуватися гуманістичних цілей у своїй поведінці, що є також і компонентом виховання і вихованості особистості (самодетермінація) – (Л.М.). Особистість, що прагне самоактуалізації (самореалізації), характеризується такими якостями: прийняття інших, автономія, спонтанність, почуття прекрасного, гумор, альтруїзм, бажання покращити людство, схильність до творчості [3]. Гуманістична концепція психічно здорової особистості (Г. Олпорт, В. Франкл, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.) виявляється в тому, що в ній виокремлюються такі риси психічно здорової особистості: вільна постановка перед собою реальних цілей і віра у свої можливості досягнути життєвих планів. Діяльність психічно здорової людини не детермінується лише зовнішніми чинниками: людина несе відповідальність за свої вчинки, тобто в ній функціонує справжня, конструктивна само детермінація. Творчі здібності в певній галузі; повага до себе; демократичність, відмова від лицемірства; відмова від маніпулювання як засобу впливу на інших і використання інших у своїх корисних цілях та інтересах [4].

Як вважав К. Юнг, центром структури особистості є «самість». Саме навколо неї інтегрується внутрішній духовний світ особистості. Згідно з К. Юнгом, саме через процес самореалізації відбувається набуття особистісної самості. Самореалізація особистості і набуття особистісної самості є настільки важливими для існування особистості моментами, що часто стають головною метою життя. Ще один критерій психічного і психологічного здоров’я є інтеграція, досягнення цілісності особистості. Завдяки інтеграції різноспрямовані тенденції мають бути зібрані і узгоджені в одне ціле. При досягненні інтеграції особистість відчуває єдність, гармонію, цілісність. Представники гуманістичного психоаналізу (Еріксон Е., Фромм Е., Хорні К., Адлер А.) вважають головним у формуванні психічно здорової людини соціальний фактор. На думку Альфреда Адлера, важливим критерієм психічного здоров’я є соціальний інтерес.

Соціальний інтерес – це турбота про інших, співробітництво, взаємодія, емпатія. Натомість, при психічному і психологічному нездоров’ї відбувається роздвоєння особистості, яке блокує розкриття талантів, саморозкриття особистісного потенціалу, конструктивну самореалізацію (Поташнюк Р.З., 2002). Виокремлюються наступні негативні риси, які руйнують психіку індивіда: авторитаризм, деструкція (руйнування), автоматизуючий конформізм. На думку А. Маслоу, психологічне здоров’я – це наслідок задоволеності індивіда. Психологічне здоров’я людини можна описати тими станами і якостями, коли людина кохає, є коханою, проживає життя без зайвої підозри та надмірних захистів, в її стосунках з людьми переважає довіра, турбота, відповідальність, життєрадісність, нею відчувається внутрішня гармонія.

Б.С. Братусь вводить поняття «особистісне здоров’я», розкриваючи його як відповідальність індивіда за вироблення ціннісних орієнтацій, за вироблення загального смислу свого життя, за вироблення ставлення до інших людей, до себе. На думку Б.С. Братуся, особистісне здоров’я досягається пізно, вже тоді, коли особистість досягає особистісної зрілості, особистісне здоров’я є вищим щодо психічного (психофізіологічного) та індивідуально-психологічного здоров’я (Братусь Б.С., 1988). Отже, можна усвідомити зв’язок особистісного та психологічного здоров’я як із самодетермінацією, так і з самореалізацією але конструктивними їх різновидами (Л.М.). На думку С.Д. Максименка психічне здоров’я можна описати через такі стани, як душевний комфорт, відсутність душевних впливів, здатність до ефективної діяльності, здатність до самореалізації відповідно до власних (відрефлексованих) цілей та інтересів (Максименко С.Д., 2002). Психічне здоров’я можна визначити як стан душевного благополуччя, яке забезпечує адекватну регуляцію поведінки і діяльності (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський, 1980).

Термін «психічне здоров’я» часто використовується для характеристик людини високого рівня поведінкової і емоційної регуляції, а не просто тієї, яка не є психічно хворою» (Ребер А., 2000). Для психологічного здоров’я характерна гармонійна взаємодія з навколишнім середовищем. О.А. Урбанович виділяє три види здоров’я: фізичне, психічне, духовне. Психічне здоров’я забезпечує адаптацію, соціалізацію, індивідуалізацію. Духовне здоров’я характеризується релігійними почуттями, захопленістю життям, почуттям істини, краси (пізнавальні і естетичні почуття), етичні почуття (переживання добра і зла), конструктивною самодетермінацією (Л.М.) (Мар’яненко Л. В., 2012; Поташнюк Р.З, 2000; Урбанович А.А., 2001). Для нас є цікавим те, що багато дослідників, зокрема К. Риф, пов’язують благополуччя людини, як стан її психологічного здоров’я, саме із її самореалізацією. Критерії психологічного благополуччя: позитивне ставлення до себе і свого минулого (самоприйняття); наявність цілей і занять, які надають життю сенс (цілі життя, смисли життя, що є важливим для досягнення самореалізації); компетентність як здатність виконувати вимоги повсякденного життя; особистісне зростання як відчуття неперервного розвитку і досягнення нових звершень у самореалізації; позитивні відносини з іншими, пронизані турботою і довірою; автономність – здатність дотримуватись власних переконань, незалежно від зовнішніх тисків (П.П. Горностай, Т.М. Титаренко, 2001).

Психічне здоров’я (благополуччя) змінюється по-різному у своїх аспектах. Два його аспекти – перший і другий: відношення з іншими і самоприйняття (блок ставлення до себе і до інших) – не змінюються протягом життя. Два інші – третій і четвертий: компетентність і самодетермінація (блок самодетермінації) – збільшуються протягом життя. Ще два інші аспекти – п’ятий і шостий: особистісне зростання і цілі у житті (блок самореалізації і самоздійснення) – протягом життя людини поступово знижуються (Н.В. Гончаренко, 2014).

Таким чином, психічне здоров’я є фундаментом психологічного здоров’я, яке в свою чергу розглядається як система якісних характеристик особистісного розвитку. Якщо психічне здоров’я відбиває стан благополуччя, то психологічне здоров’я відбиває стан індивідуального розвитку на конкретному віковому етапі. Характеристиками наявності психологічного здоров’я виступають: творчі досягнення, цілісність, інтегрованість особистості, самість, самоцінність, ясне сприйняття реальності; спроможність самореалізації актуальних потреб, ієрархія цінностей ( сформованість самодетермінаціі); установка на повноцінне життя; емоційне благополуччя, ефективна взаємодія з соціумом. Це є важливі внутрішні умови і зовнішні прояви психологічного здоров’я і досягнення самореалізації.

Дослідники виокремлюють такі критерії психічного нездоров’я учнів, як: залежність від шкідливих звичок; відхід від відповідальності за себе; втрата віри в себе, у свої можливості; пасивність; духовне нездоров’я. Психічні стани при психічному нездоров’ї є такими: приглушеність почуттів, безпричинна злість, ворожість, тривожність. Психічні процеси при психічному нездоров’ї: неадекватне сприйняття самого себе, свого «я», нелогічність мислення, зниження когнітивної активності, хаотичність мислення, сугестивність, некритичність мислення, дезінтегрованність особистості, втрата інтересу, любові до близьких, пасивна життєва позиція. Також спостерігається порушення самоврядування: неадекватність самооцінки, гіпертрофований самоконтроль або повна його втрата. Крім того, психічне нездоров’я сприяє виникненню соціального неблагополуччя. В учня проявляються: неадекватне сприйняття оточуючого світу, дезадаптивна поведінка, конфліктність, ворожість, егоцентризм, прагнення влади, збагачення, володіння речами. Братусь Б.С. виокремлює три рівні психологічного здоров’я: перший рівень – вищий (індивідуально-виконавчий) реалізація діяльності (рівень самореалізації); другий рівень – особистісно-смисловий, і третій рівень – психофізіологічний (нервові процеси). За Братусем Б.С. критеріями норми є включеність людини в ансамбль суспільних відносин і рух людини до самореалізації в цій включеності. Калітеєвська О.Р. виокремлює такі показники психологічного здоров’я: воля, відповідальність, духовність. Лакосіна І.Д., Ушаков Г.К. у свою чергу, виокремлюють такі показники психологічного здоров’я, як:

інтерес до оточуючого світу, здатність до встановлення близьких контактів; альтруїзм, спрямованість на суспільно-корисну справу, духовність, гармонійність, цілісність особистості, орієнтація на саморозвиток. Для збереження і гармонізації психологічного здоров’я учня треба зосереджувати зусилля на розкриття і саморозкриття особистісного потенціалу учнів, на досягнення діяльнісної самореалізації, і взагалі – життєвої самореалізації як самоздійснення. Також доведено, що профілактичним попередженням емоційного вигорання особистості є її самовдосконалення. При корекції психологічного здоров’я важливими є орієнтація учня на пізнавальну діяльність (навчальну і поза навчальну); на з’ясування ним свого покликання, намірів, ціннісних орієнтацій, мотивів; на підвищення рівня домагань як прагнення поступово досягати кращих результатів у навчанні, які визначає сам учень; на усвідомлення очікувань – сподівань щодо своїх можливих успіхів. Для досягнення цілісності особистості ціннісні орієнтації учня мають бути пов’язані із його спроможністю реалізувати позитивний потенціал практично через навчальне спрямування, через аналіз його інтенцій, ініціатив, проявів активності Рівень задоволеності самореалізацією має бути пов’язаний із значимістю цінностей: активністю життя, саморозвитком, відповідальністю. Цінності учня обов’язково мають реалізовуватися.

Якщо на першому місці в ціннісній ієрархії учня – матеріальний статок, розваги, незалежність, – то це прагматизм, егоїзм, задоволеність буденністю в цілому. Необхідними для досягнення психологічного здоров’я є: наявність відповідних установок на майбутнє, цілеспрямованість, віра в свої плани, здійснення планів, дієвість осмислених життєвих перспектив, адекватна самооцінка, налаштованість на продуктивність навчальної, пізнавальної, творчої і будь-якої іншої діяльності. При гармонізації психологічного здоров’я учня слід рівнятися на стан само актуалізації. Самоактуалізовані люди мають осмислені і цілеспрямовані життєві цілі. Самоактуалізація передбачає: розвиток творчого потенціалу, розвиток духовного потенціалу, адекватне сприймання світу і себе; багатство духовного життя і емоційної сфери, моральність, високий рівень психічного здоров’я – реалістичність у сприйнятті себе та інших Погано, коли є надмірна чутливість учня до певних труднощів. Психічне здоров’я учня визначається психологічною ціною, яку він сплачує в ситуації психічних навантажень. . 9. Забезпечення психологічної допомоги є важливою умовою у збереженні психічного здоров’я учня. Психологічна допомога виявляється у сприянні вирішенні різноманітних проблем, породжених душевним життям учня в процесі шкільного навчання, як от: міжособистісні стосунки; емоційні внутрішньо особистісні конфлікти та переживання; проблеми соціалізації та адаптації.

Психологічна допомога має певний зміст: забезпечення емоційної, змістової, екзистенційної підтримки учня у важких ситуаціях, виникаючих у школі або вдома у процесі навчання. Цілі індивідуально-психологічного консультування: інформування – інформація результатів психодіагностики; орієнтація на пізнавальну, творчу, самостійну діяльність; корекція – зміна ставлення до себе чи цілеспрямований розвиток здібностей. Необхідною є довіра учня до шкільного психолога, його активність і творче ставлення до проблем. Діагностичними показниками психічного, а отже і психологічного здоров’я можуть бути висока або низька невротизація (Методика «Експрес діагностика неврозу» К. Хек і Х. Хесса, 1975.) у комплексі з методикою САМОАЛ, діагностичними методиками на самодетермінацію та діяльнісну самореалізацію учня у пізнавальній діяльності.

Висновки:

1. Структура психологічного здоров’я складається з трьох блоків: відношення з іншими і самоприйняття (блок ставлення до себе і до інших); компетентність і самодетермінація (блок самодетермінації); особистісне зростання і цілі у житті (блок самореалізації і самоздійснення).

2. Якщо психічне здоров’я відбиває стан благополуччя, то психологічне здоров’я відбиває стан індивідуального розвитку на конкретному віковому етапі, особистісне здоров’я характеризує зрілість особистості.

3. Можна розділити психологічне здоров’я на душевне і духовне. Духовне здоров’я характеризується релігійними почуттями, захопленістю життям, почуттям істини, краси (пізнавальні і естетичні почуття), етичні почуття (переживання добра і зла), самодетермінацією і самореалізацією відповідно до світоглядних релігійних переконань.

4. Психологічне і особистісне нездоров’я блокує самореалізацію і саморозкриття творчого і особистісного потенціалу.

5. Психічне здоров’я – це стан рівноваги між особистістю і середовищем, адекватна регуляція поведінки учня, здатність протистояти труднощам без негативних наслідків для фізичного здоров’я.

6. Психологічне здоров’я – це система якісних характеристик особистісного розвитку. Отже, психологічне здоров’я відрізняється від психічного здоров’я, але психологічне здоров’я включає в себе психічне здоров’я і є більш широким за обсягом поняттям.

7. Система характеристик психологічного здоров’я розкривається через: індивідуально-психологічні властивості; взаємовідносини, саморегуляцію, саморозвиток, самореалізацію, як реалізацію актуальних потреб. Отже, самореалізація входить до структури психологічного здоров’я і є однією з умов його збереження, відновлення, гармонізації.

8. Критеріями психічного здоров’я є: усвідомлення та відчуття неперервності існування; постійність, ідентичність фізичного і психічного «я»; відчуття подібності переживань в однотипних ситуаціях; критичне ставлення до себе, до результатів своєї діяльності; відповідність психічних реакцій до обставин; здатність корегувати і змінювати свою поведінку відповідно до зміни обставин, планування своєї діяльності; реалізація планів діяльності, самореалізація.

9. Збереження психічного здоров’я відбувається через формування цінності здоров’я, як найважливішої; володіння навичками самоконтролю; вміння боротися із стресовими ситуаціями; вміння ефективно взаємодіяти з людьми.

10. Самореалізація не може здійснитися без самодетермінації особистості і сприяє психологічному здоров’ю, особистісному зростанню, особистісному розвитку, досягнення високого рівня вихованості особистості.

Перспектива дослідження: проведення емпіричного дослідження з проблеми взаємозв’язку психологічного здоров’я, самодетермінації і самореалізації особистості учня в навчально-пізнавальній і поза навчальній пізнавальній діяльності.

Література

1. Братусь Б.С. Аномалии личности / Борис Сергеевич Братусь. – М.: Мысль, 1988.

2. Калитеевская Е. Р. Психическое здоровье как способ бытия в мире: от объяснения к переживанию / Е. Р. Калитеевская // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / под ред. Д. А. Леонтьева, В. Г. Щур. – М. : Смысл, 1997. – С. 231–238.

3. Маслоу А. Мотивация и личность. / 3е изд. Пер. с англ. – СПб. :Питер, 2009. – 352 с.

4. Психологія особистості: словник-довідник /за ред. П.П. Горностая, Т.М. Титатернко. – К.: Руна, 2001. – 320 с.

5. Хухлаева О.В. Коррекция нарушений психологического здоровья дошкольников и младших школьников / О.В. Хухлаева. – М.: Академия. – 2003. – 184 с.

---

---