Витоки Вищої освіти України: психологопедагогічна діяльність І.О.Сікорського (початок ХХ століття)
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Автор: Слободянюк Т.Б.
В сучасних умовах реформування системи освіти актуальними стали питання вивчення історичного досвіду ставлення і розвитку вітчизняної підготовки педагогів. Особливий інтерес викликає організаційно-методична робота та персоніфікованій досвід окремих вітчизняних педагогів в період початку XX століття. Звернення до означеного періоду значною мірою обумовлено тим, що саме на цей час припадає інтенсивний пошук оригінальних теоретичних та методичних засад підготовки педагогів.
Прогресивними діячами, педагогами, психологами вироблялося нове бачення вимог до підготовки вчителів, вихователів. В кінці XIX – на початку XX століття відбувалося загострення інтересу до запровадження в навчальному процесі основ науково-дослідної роботи.
Осмислення нових підходів відбувалося завдяки врахуванню варіативності ініціативних педагогічних систем, широкої палітри думок щодо характеру підготовки національних педагогічних кадрів в Україні.
Українські освітяни вивчали досвід західноєвропейських країн і різних регіонів Росії. Значна робота на початку ХХ століття проводилась в плані створення самобутньої системи професійної підготовки спеціалістів у галузі дошкільного виховання. Цьому сприяла діяльність Київського Фребелівського педагогічного інституту і його педагогічного колективу.
Пошуки нових ідей дошкільного виховання знайшли реалізацію у відкритті в 1907 році Київського Фребелівського педагогічного інституту. Завданням якого було втілення наукових принципів психологічного і всебічного вивчення дітей та пошуків нових методів виховання.
Очолив інститут і Педагогічну Раду професор Київського університету імені Св. Володимира Іван Олексійович Сікорський.
На посаді директора він перебував з 1907 року по 1911 рік. Професор Сікорський І.О. – видатний вітчизняний вчений, лікар-психіатр, психолог, педагог, науковець, випускник Київського університету. Редагував заснований ним в Києві журнал "Вопросы нервно-психической медицины". Іван Олексійович був також засновником Лікарсько-педагогічного інституту для аномальних дітей, де працювали поряд з ним дві його доньки. Очолював наукове Товариство психіатрів і Київське Фребелівське товариство з 1908 року. Підтримуючи все нове і прогресивне у 1909 році, вважаючи на інтереси свого сина до авіації, допомагає йому, фінансує навчання у авіашколі в Парижі. Мабуть, завдяки цьому стало відоме ім`я визначного авіаконструктора Ігора Сікорського.
В 1912 році створює перший в світі Інститут дитячої психології в місті Києві.
На посаді директора КФПІ виявив себе як талановитий організатор навчального процесу, ініціативний адміністратор. Він надавав особливого значення вивчення слухачками інституту таких предметів, як загальна психологія і психологія дитячого віку, вважав "цей курс одним з основних предметів педагогічної підготовки".
При КФПІ був організований педагогічний комплекс з допоміжними закладами (початкова школа,зразковий дитячий садок, ясла, притулок), в тому числі педагогічна амбулаторія для обстеження і діагностування дітей з різними вадами та відхиленнями у фізичному та розумовому розвитку.
Сікорсікий І.О. звертав увагу викладачів на перегляд традиційних підходів при викладанні навчального матеріалу, наполягав відпрацюванні нових методів проведення навчальної роботи. Ця проблема, поряд з завданнями гуманізації поставила питання, що теоретичні знання з окремих дисциплін часто не відповідають реальному стану речей ні в науці, ні в практиці.
На думку Сікорського І.О., це формує у слухачок невідповідність отриманих теоретичних знань з практикою. Тому заняття і лекції проводились у другу половину дня, а практика в допоміжних закладах була з ранку. Всі слухачки кожного дня працювали з дітьми в притулку. В зразковому дитячому садочку, або в початковій школі. Це нагадувало життя однієї великої родини – де старші сестри доглядають за молодшими дітьми. Ввечері, згідно розпорядку дня, слухачки КФПІ допомагали на кухні, або ж готували одяг молодших дітей на наступний день і відповідний матеріал для занять.
Склавшийся педагогічний комплекс та участь всіх співробітників інституту і той факт, що всі заклади знаходились разом, Сікорський І.О. вважав найбільш цінним.
Світову відомість отримала книга І.О.Сікорського "Душа дитини", яка є курсом його лекцій у КФПІ і стала підручником для слухачок інституту. Ця наукова праця вийшла друком в Німеччині, була перевидана там двічі і використовувалась, як навчальний посібник для педагогічних закладів.
Займаючись широкою дослідницькою і науковою роботою І.О.Сікорський згуртував навколо себе в КФПІ колектив однодумців і визначних педагогів України. Серед них професор Зеньковський Василь Васильович, викладач і випускник Київського університету Св. Володимира, послідовник Сікорського І.О.
Зенківський В.В. починаючи з 1907 року викладав курс з теорії педагогіки, психологію, логіку. Маючи енциклопедичні знання та будучи освіченим в галузі філософії, психології, педагогіки, він розробляє курс лекцій з дитячої психології та педагогічної психології, працює над підручником " Душа дитини".
Існування Фребелівського інституту та його наукова діяльність тісно пов`язана з вивченням психології дитячого віку, просвітницька робота щодо необхідності науково-професійної підготовки педагогів були значним громадсько-соціальним явищем в Україні в перше десятиріччя ХХ століття.