Юридична психологія

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Юридична психологія (від лат. juridicus – судовий, правовий; гр. psyhē – душа+ гр. logos – слово, поняття, вчення) – галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності й механізми психічної діяльності людей у сфері відносин, які регулюються правом. Систему сучасної юридичної психології утворюють: кримінальна психологія, яка вивчає психологічні механізми злочинної поведінки й особистість злочинця; судова психологія, що охоплює коло питань, пов’язаних із судочинством; виправна психологія, яка розробляє проблеми виправлення правопорушників; правова психологія, яка вивчає правосвідомість, принципи її виховання, причини її деформації. В юридичній психології застосовують усі методи психології (спостереження, експеримент, бесіда, анкетування, тестування тощо). Водночас у юридичній психології використовують методи, які є специфічними для цієї галузі психології (наприклад, психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи та ін.) Перші лабораторні дослідження в галузі юридичної психології були проведені на початку ХХ ст., вони здійснювались із метою вивчення психології показань свідків і допиту (А. Біне, Г. Гросс, В. Штерн) та діагностиці причетності до злочину (К. Юнг).

Див.: Психологія