Гуманістична психологія

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Гуманістична психологія – напрям у західній (переважно американській) психології, який визначає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка є не чимось заздалегідь даним, а відкритою можливістю її самоактуалізації. Основні положення гуманістичної психології: людина має вивчатись у її цілісності; кожна людина унікальна, а тому аналіз окремих випадків не менш виправданий, ніж статистичні узагальнення; людина відкрита для світу. Переживання людиною світу і себе в ньому є головною психологічною реальністю; людське життя має розглядатися як єдиний процес становлення та її буття; людина наділена потенціями до неперервного розвитку і самореалізації, які є частиною її природи; людина володіє певною мірою свободи від зовнішніх детермінацій завдяки смислам та цінностям, якими вона керується у своєму виборі; людина – це активна, інтенціональна, творча істота. Гуманістична психологія протиставила себе в якості «третьої сили» біхевіоризму і фройдизму, які роблять основний наголос на залежність особистості від її минулого, тоді як головне в особистості, згідно з гуманістичною психологією, – це спрямованість на майбутнє, до вільної реалізації своїх потенцій. Найбільш яскравими представниками гуманістичної психології є американські вчені-психологи (А.Х. Маслоу, Г.В. Олпорт, К.Р. Роджерс та ін.)

Див.: Психологія