Гріньова О.М. Психологічні особливості становлення національної ідентичності в юнацькому віці
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Гріньова Ольга Михайлівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м.Київ.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ
Анотація. У статті розглядається проблема національної ідентичності особистості. Проаналізовано сучасні підходи українських психологів до вивчення психологічних аспектів формування національної ідентичності у юнацькму віці.
Ключові слова. Національна самосвідомість, національна ідентичність, “Я-образ”, соціальна самосвідомість, юнацький вік.
Аннотация. В статье рассматривается проблема национальной идентичности личности. Проанализированы современные подходы украинских психологов к изучению психологических аспектов национальной идентичности в юношеском возрасте.
Ключевые слова. Национальное самосознание, национальная идентичность, “Я-образ”, социальное самосознание, юношеский возраст.
Abstract. Tha article deals with problem of personal national identity. Modern approaches of ukrainian psychologists to research of psychological aspects of national identity in youth age are analyzed.
Key words. National selfconsciousness, national identity, social selfconsciousness, youth age.
Юнацький вік є сензитивним періодом становлення ідентичності. Центральна криза юнацького віку і являє собою кризу ідентичності (за Е.Еріксоном). Юнацький вік є періодом пошуку особистістю себе, визначення й кристалізації власного “Я”, значного розширення можливостей соціальної самотрансценденції й проектування власного життєвого шляху у особистісному, професійному, соціальному та інших життєвих полях. При цьому особливу значущість має визначення особистістю вихідних координат і векторів власного розвитку у етнічному, зокрема національному житєвому полі. На сучасному суспільно-історичному етапі становлення Української держави, в умовах загострення національних та міжетнічних протиріч проблеми національного самовизначення юнаків, формування національної ідентичності сучасної української молоді з власним народом, глибинни інтеріоризація молоддю національних традицій і звичаїв та формування на цій основі високого рівня національної самосвідомості набувають особливої значущості, яку важко переоцінити. Проблемі вивчення національної ідентичності у роботах сучасних вчених присвячена значна увага. У роботах авторів досліджується зміст феномена національної ідентичності (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, І.С.Кон, І.І.Чеснокова), підкреслюється визначальна роль національної ідентичності у становленні національної й соціальної самосвідомості людини (К.В.Терещенко, Л.М.Співак, В.В.Столін, О.В.Шевченко), особливості становлення національної ідентичності українців на межі кінця ХХ-початку ХХІ ст. (М.Й.Боришевський, О.О.Волович, Т.С.Воропаєва, С.Б.Костіна) та ін.
Крізь роботи авторів червоною ниткою проходить думка про те, що сензитивним періодом становлення національної ідентичності є юнацький вік. Тому метою цієї статті є аналіз сучасних досліджень психологічних особливостей становлення національної ідентичності української молоді в юнацькому віці. Особливості формування етнічної, у тому числі - національної, ідентичності сучасної молоді експериментально досліджені у роботах ряду авторів (Д.В.Піонтківська, Л.М.Співак, Г.А.Ставицький, О.В.Шевченко та ін.). Дослідники відзначили, що юнацький вік є сензитивним періодом становлення національної ідентичності особистості. Так, згідно з О.В.Шевченко, у молодшому юнацькому віці “Я-образ” особистості як представника своєї нації стає більш складним і стурктурованим. Водночас дослідниця виявила, що становлення національної ідентичності у ранньму юнацькому віці відбувається недостатньо. Зокрема, у структурі соціальної ідентичності юнаків “Я-образи”, що є результатами становлення особисісної, сімейної, гендерної ідентичності, переважають над національними. Згідно з дослідницею, становлення у молодого покоління українців позитивного ставлення до власного етносу обумовлює активізацію у них і інших позитивних новоутворень: ідентифікації з власною національною спільнотою, прагнення орієнтуватись на етнокультурні цінності своєї нації, потребу в афіліації до власного народу, позитивного інтегрованого “Я-образу” в цілому. Вчена підкреслила, що становлення національної ідентичності у ранньому юнацькому віці не завершується. У ранній юності відбувається активне становлення усіх стурктурних компонентів зазначеного феномена, проте саме у пізньому юнацькому віці національна приналежність набуває найбільшої суб’єктивної значущості для людини, а власний національний “Я-образ” набуває більшої цілісності й усталеності [5].
Вивченню психологічних особливостей національної ідентичності у пізньому юнацькому віці присвячені дослідження Л.М.Співак [2]. Дослідниця підкреслила, що необхідною основою активізації національної самосвідомості української молоді є когнітивний компонент цього особистісного утворення (національна саморефлексія, національне самоусвідомлення). У експериментальному дослідженні вченої було виявлено, що переважна більшість сучасних юнаків позитивно ставиться до українських звичаїв і традицій. При цьому становлення когнітивного компонента національної самосвідомості у значної кількості юнаків досягає лише середнього рівня через недостатню кількість засвоєних ними ознак власної національної приналежності. Ставлення юнаків до своєї нації у цілому є переважно позитивним, що проявляється глибокій повазі до багатої історико-культурної спадщини українського народу й стійкого переживання почуття власної гордості як представників своєї нації. Водночас деякі негативні характеристики сучасного українського суспільства, надані юнаками, пов’язані з політичними і соціально-економічними проблемами країни на початку ХХІ ст. [2].
У роботах Л.М. Співак та Д.В.Піонтковської також було виявлено динаміку показників національної самоідентичності у пізньому юнацькому віці. Згідно з результатами експериментального дослідження вчених було виявлено, що у переважної більшості юнаків рівень національної ідентичності досягає середнього й високого. При цьому у віці 17-19 років відбувається підвищення показників національної ідентичності, а у юнаків віком 19-20 років - їх деяке зниження. Вчені підкреслили, що основою становлення національної ідентичності сучасної української молоді є інтерес юнаків до духовної спадщини свого народу, їх власна активність не лише з вивчення історії, культури, звичаїв і традицій власної нації в умовах освіти чи самостійно, але й з осмислення й переживання цінності приналежності до власної нації [3]. Таким чином, можна констатувати, що основою активізації процесу національної ідентифікації у пізньому юнацькому віці є формування у молоді ціннісно-смислового ставлення до власної нації та себе як представника українського народу.
Недостатність становлення національної ідентичності юнаків у стихійних умовах обумовила зростання уваги у роботах сучасних дослідників до можливостей освітнього середовища з активізації зазначеного психічного утворення у студентів в умовах професійного навчання (О.В.Гора, Т.В.Менг, В.А.Ясвін та ін.). Так, О.В.Гора визначила наступні психолого-педагогічні умови реалізації націєтворчої функції освітнього середовища сучасних закладів професійної освіти: - підготовка студентів до ретрансляції культури власного народу у своїй майбутній професійній діяльності й побуті; - розвиток здібностей студентів з самостійної психодіагностики й активізації національних цінностей; - емоційне забарвлення оцінки соціально значущих подій, символів і артефактів; - цілеспрямовані прояви власної національної спрямованості у практичній діяльності студентів [1].
Досягнення більшістю сучасних юнаків лише середнього рівня розвитку когнітивного й емоційно-ціннісного компонентів національної ідентичності призводить до того, що прояви конативної складової зазначеного феномена є ситуативними: на поведінковому рівні юнаки керуються або національно-етнічними цінностями або індивідуальними, які мают ьмало спільного з почуттям приналежності до власної національної спільности (О.В.Шевченко [5]). Результати сучасних експериментальних досліджень Г.А.Ставицького показали особливості впливу соціальної ситуації розвитку молодих українців пізнього юнацького віку на особливості формування їх етнічної самосвідомості. Складна соціально-політична ситуація в Україні у 2013 році обумовила особливо гостре переживання юнаками єдності зі своїм народом, почуття приналежності саме до своєї нації. Так, найвищі показники формування соціальної ідентичності юнаків дослідником було виявлено саме за критерієм етнічно-національної ідентичності (високий рівень було виявлено у 96,6% досліджуваних). Нижчими є показники національної ідентичності, що складається внаслідок ідентифікації молодд. Себе з представниками власного регіону й соціокультурної ідентичності (становлення Я-образу як представника людства, члена соціуму в цілому) [4].
Здійснений аналіз літературних джерел дає можливість зробити наступні висновки. Юнацький вік є сензитивним періодом становлення національної ідентичності особистості. Активізація зазначеного особистісного утворення у юнацькому віці відбувається нерівномірно: у ранньому юнацькому віці відбувається активне становлення структурних компонентів національної ідентичності, у пізньому юнацькому - переважно станослення цілісності й структурованості цього феномена. Зростання показників національної ідентичності у пізньому юнацькому віці відбувається з 17 до 19 років, а з 19 до 20 років - виявлено деяке їх зниження. Результати експериментальних досліджень сучасних авторів показали, що досягнення когнітивним і емоційно-ціннісним компонентами національної ідентичності юнаків лише середнього рівня обумовлює прояви їх конативної складової зазначеного особистісного утворення лише на ситуативному рівні. Важливим засобом активізації становлення національної ідентичності юнаків є створення необхідних психолого-педагогічних умов у процесі одержання ними професійної освіти. Результати сучасних досліджень національної ідентичності (2013 рік) показали, що загострення соціально-політичної ситуації в країні, зокрема переживання українцями необхідності відстоювати свою національну приналежність та ідентичність сприяють активізації цього психічного утворення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гора О.В. Освітнє середовище як фактор формування національної ідентичності студентів вищих навчальних закладів / О.В.Гора // // Витоки педагогічної майстерності. Серія : Педагогічні науки . - 2011. - Вип. 8(1). - С. 97-101. 2. Співак Л.М. Особливості становлення когнітивного компонента у структурі національної самосвідомості студентів - майбутніх корекційних педагогів / Л. М. Співак // Актуальні питання корекційної освіти. - 2012. - Вип. 3. - С. 372-378. 3. Співак Л.М. Вікова динаміка національної самоідентичності особистості в юності / Л.М.Співак, Д.В.Піонтківська // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Психологія. - 2014. - Вип. 49. - С. 145-153. 4. Ставицький Г.А. Ідентичність як механізм розвитку етнічної самосвідомості у старшому юнацькому віці / Г. А. Ставицький // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. - 2013. - Вип. 13. - С. 146-153. 5. Шевченко О.В. Національна ідентифікація у становленні Я-образу особистості: дис. … канд. психол. наук: 19.00.07 “Вікова та педагогічна психологія” / Шевченко Олена Василівна. - К., 2005. - 213 с.