Карпенко Н.А. Генезис розуміння батьками проявів дитячої обдарованості (автореферат)
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
АВТОРЕФЕРАТ
У даній роботі розглянуто основні напрямки дослідження розуміння в психології, здійснено аналіз розуміння як сприйняття і пізнання людини людиною, як розв’язування творчої задачі та в контексті батьківсько-дитячих стосунків. Подано загальну характеристику дитячої обдарованості та її проявів, проаналізовано результати емпіричного дослідження розуміння батьками проявів дитячої обдарованості і деякі його детермінанти.
Виявлено певні зв’язки між показниками творчого мислення досліджуваних учнів, експертною оцінкою батьків, їхнім рівнем соціальної перцепції та стилем батьківського ставлення. В контексті стратегіальної теорії творчої діяльності (В.О. Моляко) визначено розуміння як творчий процес, що здійснюється в силу активної взаємодії батьків з новою задачею (прояв обдарованості дитини – задача для батьків), в результаті чого вони збагачують свої знання, формують тактичні прийоми і стратегії. Виділено етапи, рівні та ознаки розуміння батьками проявів обдарованості у дітей, а також види нерозуміння. Представлено генезис розуміння проявів дитячої обдарованості як складноструктурований, багатоетапний динамічний процес розв’язування нових пізнавальних задач, основу якого становлять когнітивні стратегії.
Подано зміст, структуру розробленої та апробованої нами навчально-тренінгової програми оптимізації розуміння батьками своїх обдарованих дітей і результати формуючого експерименту. Виявлено, що навчально-тренінгова робота, організована з «нерозуміючими» батьками творчо обдарованих дітей, посприяла позитивним зрушенням у розумінні ними феномену дитячої обдарованості і особистості своїх дітей.
Ключові слова: розуміння, міжособистісне розуміння, обдарована дитина, дитяча обдарованість, прояви дитячої обдарованості, розуміння батьками проявів дитячої обдарованості, стиль батьківського ставлення, стратегії.
В диссертационной работе рассмотрены основные направления исследования понимания в психологии, произведен анализ понимания как восприятия и познания человека человеком, как решения творческой задачи и в контексте родительско-детских отношений. Представлена общая характеристика детской одаренности и ее проявлений, проанализированы результаты эмпирического исследования понимания родителями проявлений детской одаренности и некоторые его детерминанты. Выявлены связи между показателями творческого мышления исследуемых учеников (отдельно для трех возрастных категорий: младшего, среднего и старшего школьного возраста), оценочным экспертным мнением родителей относительно творческого потенциала их детей, стилем родительского отношения и уровнем социальной перцепции исследуемых родителей, а также представлена тенденция этих связей. В контексте стратегиальной теории творческой деятельности (В.А. Моляко) понимание родителями проявлений детской одаренности определено нами как творческий процесс, происходящий в силу активного взаимодействия родителей с новой задачей (проявление одаренности ребенка – задача для родителей), в результате которого они обогащают свои знания, формируют тактические приемы и стратегии. Указано на то, что в силу поэтапности отображения объекта познания (от оперативно-поточной информации до отображения стойких внутренних качеств, интегративных черт) родители могут усваивать тактические приемы влияния на ребенка раньше, чем вырабатывают стратегические действия. Кроме этапов понимания родителями проявлений одаренности ребенка, выделены уровни и признаки понимания, а также виды непонимания.
В работе представлены содержание, структура разработанной и апробированной нами учебно-тренинговой программы оптимизации понимания родителями своих одаренных детей, а также результаты формирующего эксперимента. Выявлено, что учебно-тренинговая работа, организованная с «непонимающими» родителями творчески одаренных детей, способствовала положительным сдвигам в понимании ими феномена детской одаренности и личности своих одаренных детей: возрос уровень объективности оценивания родителями креативности своих детей; в контексте стиля родительского отношения – снизился средний и увеличился высокий уровень принятия ребенка; снизился низкий, возрос средний и появился высокий уровень кооперации; существенно возросло количество родителей со средним уровнем контроля и уменьшилось с высоким; в отношении к неудачам ребенка произошла переориентация с доминирующего низкого на доминирующий средний уровень; незначительные, но все же положительные изменения коснулись уровня социальной перцепции родителей; увеличился творческий и снизился деструктивный уровень решения ситуативных задач; улучшились способы решения ситуаций – наметилась тенденция к увеличения частоты использования убеждения и поощрения, а также уменьшения частоты использования наказания; увеличилась направленность решения ситуационной задачи на ребенка. Таким образом, генезис понимания родителями проявлений детской одаренности рассматривается как сложноструктурированный, многоэтапный динамический процесс решения новых познавательных задач, основу которого составляют когнитивные стратегии.Полученные результаты и подготовленные материалы могут быть использованы в курсах педагогической, общей, дифференциальной психологии, психологии семьи, а также в учебно-тренинговой работе психологов, учителей с родителями реально и потенциально одаренных детей.
Ключевые слова: понимание, межличностное понимание, одаренный ребенок, детская одаренность, проявления детской одаренности, понимание родителями проявлений детской одаренности, стили родительского отношения, стратегии.
In this work the basic directions of understanding in psychology are considered, the analysis of understanding as a perceptions and knowledge of the person by the person, as solving a creative problem and in a context of parental-children relations is carried out. The general characteristic of children's endowments and its displays is given, results of empirical research of understanding the displays of children's endowments by parents and its some determinants are analysed.
Certain communications between indicators of creative thinking of investigated pupils, their social perception level and style of the parental relation are revealed. In a context strategical theories of creative activity (V.O. Molyako) the understanding is defined as creative process which is carried out owing to active interaction of parents with a new problem (display of endowments of the child is a problem for parents), therefore they enrich their knowledge, form tactical receptions and strategy. Stages, levels and signs of displays of endowments at children are allocated. Genesis of understanding of displays of children's endowments as a high structured, many staged dynamic process of solving the new informative problems, which basis are cognitive strategies, is represented.
The maintenance, structure of the developed and approved scientifically-training program of optimisation of understanding by parents of the gifted children and results of shaping experiment is given. It is revealed that teaching-training work organised with non-understanding parents creatively of exceptional children, promoted positive shifts in understanding them of a phenomenon of children's endowments and the person of children.
Key words: understanding, interpersonal dialogue, the exceptional child, children's endowments, displays of children's endowments, understanding parents of displays of children's endowments, style of the parental relation, strategies.
Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України
Науковий керівник: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Моляко Валентин Олексійович, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія психології творчості, завідувач.
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор Мойсеєнко Лідія Анатоліївна, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу МОН України, кафедра вищої математики, професор;
кандидат психологічних наук, доцент Хлівна Олександра Миколаївна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, кафедра медичної психології та психодіагностики, доцент
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.М. Третяк
Зміст |
Актуальність дослідження.
Значна роль в процесі своєчасного виявлення дитячої обдарованості, розвитку та формування особистості її носія належить батькам. Часто саме вони першими помічають обдарованість дитини, хоча це не завжди легко зробити, оскільки не існує якогось стереотипу обдарованості – кожна дитина проявляє свої здібності по-своєму. Легше, звісно, помітити актуальну обдарованість, тобто очевидну, проявлену, наприклад, у прискореному розвитку пізнання дитини, у великому обсязі знань і вмінь, у творчій активності, в конкретних значимих продуктах її діяльності, хоча багато батьків не демонструють цього. І дуже непросто помітити обдарованість потенційну – не очевидну для оточуючих, оскільки діти з потенційними ознаками обдарованості не випереджують однолітків за загальним розвитком, а їхня своєрідність, зокрема, сміливість, оригінальність, незалежність дій і суджень, індивідуалізм, не вкладається в звичні для багатьох уявлення про обдаровану дитину як про старанного, успішного, слухняного, акуратного учня. Хоча відомо, що значну частку видатних вчених, письменників, громадських діячів становлять саме ті люди, чия обдарованість у дитинстві залишалася непоміченою. По-різному проявлятиметься обдарованість дитини не лише залежно від її виду (загальна чи спеціальна, актуальна чи потенційна, рання чи пізня), а й від статі, умов розвитку, соціального оточення, культурних особливостей тощо. Поряд з глибокими, об’єктивними причинами труднощів виявлення батьками обдарованості у дітей, пов’язаними з ходом вікового дозрівання, зі змінами спрямованості прагнень, рисами особистості дитини (Н.С. Лейтес), мають місце суб’єктивні, зокрема, нерозуміння батьками змісту і проявів дитячої обдарованості.
При всій індивідуальній своєрідності проявів дитячої обдарованості існує доволі багато рис, характерних для більшості обдарованих дітей. Причому поряд з прихованими від непрофесійного погляду, немало таких, які часто проявляються в поведінці дитини, в її спілкуванні з ровесниками і дорослими і, звичайно ж, у пізнавальній діяльності. Цінність їх в тому, що вони практично завжди можуть бути помічені батьками. Особливої уваги заслуговують ті якості, які істотно відрізняють обдарованих дітей від їх ровесників. Розуміння цих особливостей – необхідна ланка ефективної розвивально-виховної взаємодії батьків із обдарованими дітьми.
Можна говорити про особистісну якість батьків – здатність розуміти, про специфіку процесу розуміння батьками проявів обдарованості їхніх дітей та про результат цього процесу – нові міркування, висновки, погляди, які стають складовою батьківської позиції щодо обдарованих дітей і вносять зміни у поведінку батьків загалом. І хоча цілеспрямованих досліджень в цьому плані практично немає, надзвичайно цінними підґрунтям для їх проведення є дослідження розуміння як сприйняття і пізнання людини людиною з позицій суб’єкт-об’єктної та суб’єкт-суб’єктної концептуальних схем (Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, С.Л. Рубінштейн, С.В. Кондратьєва, В.М. Панфьоров, К.М. Романов, А.П. Новгородцева та ін.); як компонента, форми, процесу мислення, як розв’язування мисленнєвої задачі (Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн, В.О. Моляко, Ю.К. Корнілов, Л.П. Доблаєв, Г.Г. Кларк, В.В. Знаков, А.Б. Коваленко та ін.); дослідження міжособистісного розуміння в сім’ї (В.В. Столін, О.П. Новгородцева, Т.В. Архіреєва, Ю.В. Баскіна та ін.); аналіз взаємин батьків з обдарованими дітьми (К. Текекс, Г. Мелхорн, Х.-Г. Мелхорн, А. Міллер, О.І. Кульчицька, Н.С. Лейтес, О.І. Савенков, В.С. Юркевич, А.І. Баркан, Л.О. Кондратенко та ін.). Труднощі, з якими стикаються самі обдаровані діти і їхні батьки, зумовлюють постановку перед психологами широкого спектру задач, одна із яких – оптимізація розуміння батьками проявів дитячої обдарованості. Обдаровані діти мають право розраховувати на те, що їхні здібності знайдуть розуміння і підтримку батьків у пошуку найкращого використання таких здібностей і для неї самої, і для оточуючих.
Актуальність і недостатня теоретична та практична розробленість проблеми розуміння батьками проявів дитячої обдарованості зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України у руслі теми лабораторії психології творчості «Психологічні особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах» (номер держреєстрації 0I005U000137) та теми «Психологічне дослідження творчих перцептивних процесів на різних вікових рівнях» (номер держреєстрації 0I07U012430). Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 7.02. 2008 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 22.04.2008 р.).
Об’єктом дослідження є обдарована дитина в сім’ї.
Предмет дослідження – розуміння батьками проявів обдарованості у власних дітей.
Мета – дослідити трансформації розуміння батьками проявів дитячої обдарованості.
Гіпотеза дослідження містить наступні припущення: генезис розуміння батьками проявів обдарованості у дітей – складноструктурований, багатоетапний динамічний процес розв’язування нових пізнавальних задач, основу якого становлять когнітивні стратегії. Він включає:
1) загальне оцінювання здібностей дитини;
2) визначення рівня загальної та спеціальної обдарованості;
3) відокремлення домінуючих ознак в обдарованості дитини;
4) прогнозування розвитку виявленої обдарованості.
Основні завдання дослідження:
1. Проаналізувати основні наукові підходи до вивчення проблеми розуміння.
2. Розкрити психологічний зміст дитячої обдарованості та її проявів.
3. Вивчити особливості розуміння батьками проявів дитячої обдарованості та його динаміку, виявити етапи, ознаки і рівні розуміння батьками своїх обдарованих дітей.
4. Розробити та експериментально перевірити можливість оптимізації процесу розуміння батьками обдарованих дітей в умовах навчально-тренінгової роботи.
Теоретико-методологічну основу досліджень становлять: загальнотеоретичні положення психології розуміння (О.О. Бодальов, Г.С. Костюк, В.В. Знаков, Ю.К. Корнілов, С.В. Кондратьєва, Н.В. Чепелєва, А.Б. Коваленко); основні наукові положення про розуміння як розв’язування задачі (Г.С. Костюк, Ю.К. Корнілов, В.О. Моляко, Л.П. Доблаєв, А.О. Смірнов, В.В. Знаков, А.Б. Коваленко, Л.А. Мойсеєнко); теоретичні положення про психологію творчості (Я.О. Пономарьов, В.А. Роменець); стратегіальна теорія творчості(В.О. Моляко); фундаментальні дослідження з проблем загальних і спеціальних здібностей (Б.М.Теплов, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, В.А. Крутецький, Н.С. Лейтес, В.М. Мясищев, К.К. Платонов, В.М. Дружинін, О.І. Кульчицька, Ю.З. Гільбух); концепції, теорії обдарованості і дитячої обдарованості зокрема (Н.С. Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, О.І. Кульчицька, Ю.Д. Бабаєва, В.І. Панов, О.І. Щебланова, Р.О. Пономарьова-Семенова); основні наукові положення про батьківське виховання (А.Я. Варга, О.І. Захаров, А.С. Співаковська, В.В Столін); принцип особистісно-діяльнісного підходу (Н.Л. Коломінський); положення теорії розвивальної взаємодії (Г.О. Балл, Л.В. Долинська, О.М. Леонтьєв). Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, тестування, метод експертних оцінок, бесіда, опитування, анкетування, формувальний експеримент, статистична обробка отриманих результатів.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі ЗОШ № 92 м. Львова. В ньому взяли участь 254 учні 1–11 класів та їхні батьки – 254 особи.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше виявлені етапи, ознаки, рівні і категорії розуміння батьками проявів дитячої обдарованості; з’ясовані окремі детермінанти процесу розуміння. Вперше прояви дитячої обдарованості розглядаються як творча задача для батьків. Розширені та доповнені уявлення про дитячу обдарованість та роль сім’ї у розвитку дитячої обдарованості.
Практичне значення дослідження полягає у розробці та апробації тренінгу оптимізації розуміння батьками своїх обдарованих дітей, який може бути використаний психологами шкіл, дошкільних та позашкільних навчальних закладів для психолого-педагогічної просвіти батьків.
Надійність і вірогідність результатів забезпечувалась теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних даних, застосуванням статистичних методів обробки даних.
Апробація та впровадження результатів дослідження: основні ідеї та результати дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості» (Дрогобич, 1998), Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійної підготовки до неї: теорія, практика» (Самбір, 2002), ІІ Міжнародній конференції «Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні» (Дрогобич, 2005), I Міжнародній науковій конференції «Психологічні аспекти національної безпеки» (Львів, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Формування цінностей сучасної особистості» (Дрогобич, 2007), II Всеукраїнському науковому семінарі «Методологічні проблеми психології особистості» (Івано-Франківськ, 2007), Круглому столі «Психологічні проблеми соціальної адаптації та правової реабілітації громадян» (Львів, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку» (Луцьк, 2008), II Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (Київ, 2008), II Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні аспекти національної безпеки» (Львів, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми психології творчості» (Луганськ, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності» (Дніпропетровськ, 2008), на засіданнях лабораторії психології творчості Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України та на засіданнях кафедри психології управління ЛьвДУВС.
Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у практику навчального процесу на соціально-гуманітарному факультеті Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка (довідка № 357 від 04.03.2009 р.), у практику загальноосвітньої середньої школи № 92 м. Львова (довідка № 88 від 16.03.2009 р.). Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у 17 публікаціях, 7 з яких – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 257 сторінок. Робота містить 9 таблиць (обсягом 6 сторінок), 3 додатки (обсягом 41 сторінка). Список використаних джерел нараховує 236 найменувань (обсягом 21 сторінка).
Основний зміст
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретичні і методологічні основи, методи дослідження, виділено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію роботи, її структуру і обсяг.
У першому розділі – «Проблема розуміння людини людиною» – розглянуто основні напрямки дослідження розуміння в психології, здійснено аналіз психологічних досліджень розуміння як сприйняття і пізнання людини людиною, як розв’язування творчої задачі та в контексті батьківсько-дитячих стосунків.
Розуміння є надзвичайно складним феноменом міждисциплінарного, комплексного характеру. Мають місце різноманітні підходи до постановки і дослідження проблеми розуміння, двома основними з яких є пізнавальний (гносеологічний) та історико-культурний (герменевтичний.
У вітчизняні дослідження проблеми розуміння вагомий внесок зробила українська школа під керівництвом Г.С. Костюка. Це було вивчення різних аспектів розуміння: від простих об’єктів до розуміння задач, текстів, художніх творів, картин, мотивів поведінки. Основи розуміння людиною людини були розроблені в дослідженнях російського вченого О.О. Бодальова і його наукової школи.
На сучасному етапі розвитку психологічної науки активізувалось вивчення процесу розуміння, його структури, рівнів, особливостей перебігу, особливостей міжособистісного розуміння, особливостей розуміння творчих завдань, нових інформаційних структур, розуміння в генетичному плані, механізмів розуміння, умов досягнення ефекту розуміння тощо (Ю.К. Корнілов, В.В. Знаков, В.О. Моляко, С.Д. Максименко, А.Б. Коваленко, Л.Л. Гурова, О.К. Тихомиров, Л.А. Мойсеєнко, Н.В. Чепелєва, Г.Д. Чистякова, А.О. Чазова, Н.А. Ваганова, Ю.А. Гулько та ін.). Особливо актуальним є вивчення розуміння в динамічному аспекті. Попри значні здобутки в дослідженні феномену обдарованості його надзвичайна складність зумовлює відсутність загальноприйнятої психологічної теорії розуміння.
Поняття «розуміння» має різні тлумачення: здібності особистості щось зрозуміти; процес розуміння; стан свідомості особистості, яка прагне поникнути в сутність явища, об’єкта; результат. Це поняття використовується в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні воно розглядається як необхідний атрибут будь-якого рівня пізнання, спілкування, всіх психічних процесів.
У вузькому – як компонент лише мислення.
На першому етапі наукового пошуку «розуміння» виступає як сприйняття і пізнання людини людиною і представлено суб’єкт-об’єктною концептуальною схемою міжособистісного пізнання. В контексті суб’єкт-об’єктного підходу «розуміння» виступає як знання, осмислення, осягнення іншого для себе.
На другому етапі – етапі інтерсуб’єктного підходу, який виражається в суб’єкт-суб’єктній концептуальній схемі, – «розуміння» виступає як атрибут спілкування, як процес обміну особистісними смислами, в якому одночасно зі знанням, осмисленням, осягненням іншої людини відбувається таке ж осягнення себе і взаємна зміна особистісних смислів учасників спілкування. Проблема спрямованості процесу розуміння як атрибута діяльності спілкування знаходиться у взаємозв’язку з особливостями особистості суб’єктів спілкування.
Розуміння у вузькому значенні є складовою тільки мислення як узагальненого і опосередкованого відображення суттєвих властивостей і зв’язків між предметами і явищами. Розуміння як складова мисленнєвого процесу (незалежно від того як його називають: «компонентом», «стороною», «видом», «формою» чи одним із «процесів» мислення), зберігає всі ті якості, що притаманні процесу мислення як такому (А.А. Брудний, Л.Л. Гурова, Л.П. Доблаєв, В.В. Знаков, Ю.К. Корнілов, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, Г.Д. Пирьов, С.Л. Рубінштейн). Основними структурними компонентами розуміння є когнітивний, операціональний і регуляторно-особистісний (А.Б. Коваленко). Вирішальну роль у досягненні розуміння відіграють знання суб’єкта, процес розуміння слід розглядати як пізнавальну взаємодію систем наявних знань з інформацією, що міститься в нових об’єктах, умовах, завданнях (Ю.К. Корнілов, В.В. Знаков, А.Б. Коваленко та ін.).
Однією із доволі поширених інтерпретацій розуміння у вузькому значенні є розуміння як розв’язування мисленнєвої задачі (Г.С. Костюк, Ю.К. Корнілов, В.О. Моляко, А.О. Смірнов, Л.П. Доблаєв, В.В. Знаков, А.Б. Коваленко, Л.А. Мойсеєнко і ін.). Розуміння умови задачі, розуміння того, як її можна розв’язати (розуміння-гіпотеза) і розуміння як розв’язок виступають взаємопов’язано у єдиному процесі, кожен наступний випливає з попереднього, і ці три етапи повністю відповідають тріаді творчого процесу. Під час розуміння відбувається його розвиток і створюється певний продукт – розуміння суб’єктивно нового. Це дозволяє розглядати розуміння, розуміння нової задачі як творчий процес (В.О. Моляко, А.Б. Коваленко, Л.А. Мойсеєнко, Ю.А. Гулько, Н.А. Ваганова і ін.). Встановлено, що процесуальною характеристикою розуміння є стратегія, а результативною характеристикою – рівень розуміння.
На успішність процесу розуміння дітей впливають особистісні позиції батьків. Реалізуються батьківські позиції в трьох аспектах: емоційному, когнітивному і поведінковому. Моделлю розуміючого ставлення можна вважати таку реалізовану батьківську позицію, яка поєднує в собі:
1) адекватність як найбільш близьку до об’єктивної оцінку психічних і характерологічних особливостей дитини;
2) динамічність або гнучкість як рівень рухливості батьківських позицій, здатних змінюватися;
3) прогностичність як здатність батьків передбачити перспективи подальшого розвитку дитини і здібність вибудовувати взаємодію з дитиною із врахуванням цього передбачення.
У другому розділі – «Психологічний аналіз розуміння батьками проявів дитячої обдарованості» – подано загальну характеристику дитячої обдарованості та її проявів, проаналізовано розуміння батьками проявів дитячої обдарованості та його детермінанти, частково представлено генезис розуміння проявів дитячої обдарованості.
Підходи до вивчення дитячої обдарованості містяться всередині загального потоку наукових досліджень проблеми обдарованості і представлені в теоретичному та прикладному аспектах. Теоретичні дослідження спрямовані на розробку загальноконцептуальних принципів вивчення проблеми обдарованості та обдарованих дітей, з’ясування психологічної природи і структури дитячої обдарованості. Прикладний аспект передбачає створення системи роботи з обдарованими дітьми (з’ясування проявів обдарованості у дітей, розробка ефективних засобів діагностики та розвитку дитячої обдарованості, методів забезпечення психолого-педагогічного супроводу батьків та вчителів обдарованих дітей, розробка програм соціально-психологічної підтримки дітей). Сучасні концепції, теорії, підходи, авторські програми обдарованості (Н.С. Лейтеса, О.М. Матюшкіна, В.О. Моляко, О.І. Кульчицької, Ю.Д. Бабаєвої, В.І. Панова, Р.О. Пономарьової-Семенової, О.І. Щебланової та ін.) засвідчують, що обдаровані діти є своєрідною категорією дітей в силу особливої психологічної характеристики та достатньо рано сформованої зони особливих інтересів.
Прояви обдарованості характеризуються значною індивідуальністю, оскільки пов’язані з винятково своєрідним поєднанням різних сфер психіки в обдарованої людини. Специфіка прояву обдарованості є одним із критеріїв виділення видів обдарованості: за широтою проявів (загальна і спеціальна); за типом діяльності, в якій проявляється (інтелектуальна, академічна, творча, спортивна, організаторська, соціальна, технічна, художня тощо); за інтенсивністю прояву (підвищена готовність до навчання, обдаровані, високообдаровані, винятково (особливо) обдаровані); за видом прояву (явна, прихована); за віковими особливостями прояву (стабільна або епізодична) та ін.
Серед вагомих чинників, які зумовлюють особливості проявів обдарованості та певним чином реагують на них, є найближче соціальне оточення, зокрема, батьки.
Емпіричне вивчення розуміння батьками проявів обдарованості дітей проходило у декілька етапів. Завданням першого етапу було діагностування рівня творчих можливостей дітей шкільного віку, експертного оцінювання батьками цих можливостей та порівняння отриманих результатів. Другий етап пов’язаний із вивченням стилю батьківського ставлення, рівня соціальної перцепції досліджуваних батьків та особливостей генезису розуміння ними проявів обдарованості у дітей. З метою реалізації поставлених завдань було використано тест дивергентного мислення Вільямса та оціночна шкала Вільямса для батьків (і вчителів), модифікований і адаптований Є.Є. Тунік; методика діагностики батьківського ставлення А.Я. Варги, В.В. Століна; модифікований нами для даного дослідження проективний тест Сабіна-Хардіка та метод бесіди.
Збіг і максимальне наближення оцінки батьків до результатів діагностики творчого мислення їхніх дітей (адекватне оцінювання) було названо нами високим рівнем розуміння батьками проявів обдарованості їхньої дитини і, відповідно, такі батьки були названі «розуміючими». Значні відхилення експертної батьківської оцінки в сторону очевидного недооцінювання чи очевидного переоцінювання (неадекватне оцінювання) дали підстави діагностувати низький рівень розуміння або нерозуміння батьками проявів дитячої обдарованості і батьки цієї категорії були визнані «нерозуміючими». Згідно з отриманими нами результатами, з 39 батьків творчо обдарованих дітей (загальна вибірка дітей становила 254 учні 1–11 класів) 19 ввійшли в групу «розуміючих» і 20 в групу «нерозуміючих».
Статистичний аналіз отриманих результатів дослідження школярів віком 6–17 років та їхніх батьків (всієї вибірки) дозволив виявити певні зв’язки (використовувався коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона) між показниками творчого мислення досліджуваних учнів, експертним оцінюванням батьками творчих можливостей дітей, стилем батьківського ставлення та рівнем їхньої соціальної перцепції. Ми подали їх на рівні «поперечних зрізів» в рамках трьох вікових категорій: молодшого, середнього та старшого шкільного віку. Також прослідкували динамічні тенденції на основі цього матеріалу і на основі індивідуальних бесід (ретроспектива) з категорією «розуміючих» батьків.
Опрацьовані результати дозволили засвідчити таку динаміку:
- розуміння батьками проявів обдарованості їхніх дітей-школярів збільшується залежно від віку дітей: чим старшою стає дитина, тим зрозумілішими для батьків стають прояви її обдарованості;
- зі збільшенням віку батьків зменшується розуміння ними проявів творчих можливостей дітей;
- для батьків дітей від першого до одинадцятого класу значущим показником обдарованості залишається швидкісність мислення дітей, однак спостерігається незначна тенденція до зменшення;
- гнучкість мислення, як ознака креативності дітей, є незрозумілою та такою, що перешкоджає дорослим побачити прояви обдарованості у своїх дітей молодшого шкільного віку; в середньому шкільному віці ця ознака не є статистично значущою, і лише батьки дітей старшого шкільного віку гнучкість мислення дітей починають сприймати як одну із ознак їхньої обдарованості;
- оригінальність у виконанні завдань зовсім не помічається як критеріальна для розуміння обдарованості батьками дітей молодшого шкільного віку, стає доволі значущою для батьків підлітків і дещо менш значущою для батьків старшокласників;
- така ж динаміка прослідковується стосовно розуміння батьками такого прояву творчого мислення їхніх дітей як розробленість;
- високі показники «прийняття» як стилю батьківського ставлення (за методикою А.Я. Варги, В.В. Століна) не сприяють розумінню батьками проявів творчої обдарованості дітей молодшого шкільного віку, проте сприяють (з тенденцією до збільшення) розумінню таких проявів у підлітків і старшокласників;
- позитивна динаміка прослідковується відносно іншої моделі батьківського ставлення – «кооперація» – і її зв’язку з розумінням творчих можливостей дітей: щирий інтерес до дитини, позиція рівного, заохочення до самостійності сприяють щораз більшому розумінню проявів її креативності;
- «симбіоз» як модель батьківського ставлення не сприяє адекватному оцінюванню творчих можливостей молодших школярів; дає зовсім невисоку можливість зробити це стосовно підлітків і дещо дозволяє бути об’єктивним до проявів творчих можливостей старшокласників;
- позитивна тенденція зберігається при розцінюванні батьками невдач дитини як випадкових, перехідних, при наявності віри батьків в можливості дитини (шкала «ставлення до невдач дитини») – зі збільшенням віку дитини ці прояви батьківського ставлення сприяють підвищенню розуміння проявів дитячої обдарованості;
- чим більший контроль, тим менше розуміння (і навпаки) – ця тенденція зберігається і підсилюється в сторону нерозуміння зі збільшенням віку дитини;
- зі збільшенням віку дітей високі соціально-перцептивні якості батьків (за методикою Сабіна-Хардіка) сприяють проявам розуміння ними творчої обдарованості дітей.
В результаті індивідуальних бесід з «розуміючими» батьками обдарованих дітей було з’ясовано розвиток розуміння ними проявів обдарованості їхніх дітей від народження до моменту дослідження, що дало підстави виділити категорії батьків за мірою прийняття факту обдарованості:
1-ша категорія: досить адекватно оцінюють можливості дитини, вибудовують стратегію взаємодії з нею, сприятливу для розвитку її здібностей і особистості загалом, але при цьому не користуються терміном «обдарована», не вважають її обдарованою;
2-а категорія: адекватно оцінюють можливості своєї дитини, вважають її обдарованою, здібною чи дуже здібною (визнають факт обдарованості, поважають її індивідуальність, створюють умови для розвитку обдарованості і формування творчої особистості).
Категорії батьків за рівнем розуміння проявів обдарованості дітей:
1) батьки з низьким рівнем розуміння: відображення в основному зовнішніх, поведінкових особливостей дитини (констатація проявів) і меншою мірою внутрішньо особистісних, однак має місце прийняття дитини загалом;
2) батьки з середнім рівнем розуміння: дискретність, схильність до відображення внутрішніх, але окремих, як правило, чітко виражених і не завжди стійких якостей особистості обдарованої дитини;
3) батьки з високим рівнем розуміння: цілісність відображення та здатність батьків помічати стійкі внутрішні особливості особистості їхньої дитини.
Етапи пізнання обдарованості у дитини:
1-й етап: безпосереднє чуттєве відображення зовнішніх проявів динамічних особливостей дитини, а також фіксація «здобутків», одночасне їх оцінювання та реагування на них;
2-й етап: оцінювання внутрішніх психологічних якостей особистості дитини, проникнення в сутність її стійких властивостей і станів, інтерпретація батьками поведінки і діяльності дитини через пізнання їхнього змісту, мотивів. Тобто, пізнання особистості обдарованої дитини іде від відображення оперативно-поточної інформації про неї до відображення її інтегративних рис. Така поетапність відображення може призводити до того, що батьки, як суб’єкти пізнання, в більшості випадків засвоюють тактичні прийоми впливу швидше, ніж вміння виробляти стратегічну дію, опосередковану поняттям про стійкі внутрішні якості своєї дитини – об’єкта пізнання.
У третьому розділі «Організація тренінгу оптимізації процесу розуміння батьками своїх обдарованих дітей» подано зміст, структуру розробленої та апробованої нами навчально-тренінгової програми і результати формуючого експерименту. Дослідження можливостей оптимізації процесу розуміння батьками своїх обдарованих дітей в умовах навчально-тренінгової роботи виявили, що навчально-тренінгова робота, організована з «нерозуміючими» батьками творчо обдарованих дітей, сприяла позитивним зрушенням у розумінні ними своїх дітей. Це засвідчило, в першу чергу, порівняння результатів первинної і повторної діагностики:
1) рівня оцінювання батьками креативності своїх дітей (шкала Вільямса);
2) стилю батьківського ставлення (тест-опитувальник А.Я. Варги, В.В. Століна);
3) рівня соціальної перцепції досліджуваних батьків (модифікована нами проективна методика Сабіна-Хардіка).
Після формуючого експерименту максимальне наближення експертної оцінки до результатів діагностики творчого мислення дітей (адекватне оцінювання, високий рівень розуміння) зросло з 0 % до 28,6 %; 64,3 % учасників тренінгу значно покращили свій показник і їхня оцінка наближається до адекватної (середній рівень розуміння), і лише 7,1 % учасників формуючого експерименту практично не змінили свого попереднього бачення та залишилися в категорії «нерозуміючих» батьків. Суттєво змінилися відповіді на «відкриті» питання додатку до шкали Вільямса: 28,6 % батьків високого рівня розуміння і 57,2 % батьків середнього рівня переконливо стверджують, що вважають своїх дітей творчо обдарованими і мотивують це наявністю ряду відповідних ознак; 7,1 % з категорії середнього рівня демонструє невпевненість у власному баченні; 7,1 % учасників (категорія «нерозуміючих) відповідь ігнорує.
У стилі батьківського ставлення завдяки тренінговим заняттям також відбулися позитивні зміни: знизився середній і зріс високий рівень прийняття дитини; суттєво покращились показники шкали «кооперація»: знизився низький, зріс середній і з’явився високий рівень; не змінилась кількість батьків з симбіотичними тенденціями у взаємодії з дітьми; суттєво зросла кількість батьків з середнім рівнем контролю, знизилась з високим; у ставленні до невдач дитини відбулася переорієнтація з домінуючого низького на домінуючий середній рівень. Ці зміни не є кардинальними (зрештою, цього й не могло бути, оскільки батьківське ставлення – доволі стійке утворення), але вони значущі, бо свідчать про зміну тенденцій на користь адекватного сприйняття, об’єктивного оцінювання, позитивного інтегрального емоційного ставлення до дитини і співпраці з нею, тобто, на користь розуміння. Отже, не змінилися стратегії батьківського ставлення, змінилися стратегіальні тенденції, які при позитивних підкріпленнях можуть призвести до змін стратегій.
Незначні позитивні зміни відбулись в рівні соціальної перцепції досліджуваних батьків. Провідну позицію продовжує займати середній рівень соціальної перцепції, кількість досліджуваних, які демонструють його, залишилась на рівні 64,3 % (хоча динаміка в межах рівня була: один батько з цього рівня перемістився у високий, а одна мама з низького рівня «виросла» до середнього). Високий рівень проявився у 26,6 % замість попередніх 11,4 %. І, відповідно, низький рівень зменшився: з 14,3 % до 7,1 %.
Метод розв’язування ситуативних задач, який був використаний в контексті тренінгу, також засвідчив позитивну динаміку розуміння після спеціально організованого навчання стратегії пошуку аналогів у розв’язуванні. Процентне співвідношення рівнів розв’язування задач виявляє істотне переважання другого (нетворчого) рівня над першим (творчим) і третім (деструктивним), як до навчання, так і після. Однак, завдяки навчанню відбулися зміни на всіх рівнях: творчий зріс з 28,6 % до 35,7 %; деструктивний знизився з 21,4 % до 7,1 %; нетворчий (за рахунок відтоку з третього рівня) зріс з 50 % до 57,2 %. Найчастіше використовуваним способом розв’язання ситуації до навчання була постановка функціональних вимог або включення дітей в діяльність, відмінну від тієї, якою вони займалися (42,9 %). Другим за значимістю був спосіб переконання і заохочення (28,6 %), третім – покарання (21,4 %), найменше було обрано в якості способу впливу – байдуже ставлення до розв’язання ситуації, бездіяльність, вичікування або перенесення розв’язання ситуації на більш пізній час (7,1 %). Після навчання способи розв’язування вибудувались в такій ієрархічній послідовності: функціональні вимоги або включення дітей в іншу діяльність – 50 %; переконання і заохочення – 42,9 %; покарання – 7,1 %; бездіяльність – 0 %. Дуже важливим показником вважаємо тенденцію до зростання частоти використання переконання і заохочення та зменшення частоти використання покарання. Очевидно, цьому крім навчання батьків стратегії пошуку аналогів у розв’язанні ситуативних задач, сприяло ознайомлення на інших заняттях з підходами до розв’язання конфлікту, з принципами використання методу заохочення і покарання, з особливостями «приймаючої» поведінки і, загалом, глибше пізнання психології обдарованої дитини. Спрямованість розв’язання на дитину незначно, але все-таки укріпила свої позиції (з 64,3 % до 71,5 %), суттєвіші зміни відбулися в спрямованості розв’язання на себе (з 7,1 % до 21,4 %) і тенденція до зменшення намітилася у спрямованості розв’язання на сім’ю чи інше соціальне оточення (з 28,6 % до 7,1 %).
Суб’єктивну інформацію учасників тренінгу про зміни, які відбулися в розумінні ними своїх дітей, ми отримали на рівні усної підсумкової рефлексії на останньому занятті, а також з анкет учасників тренінгу. Ця інформація засвідчує, що абсолютна більшість батьків визнає позитивний вплив занять на розуміння ними своїх обдарованих дітей. 92,9 % батьків зазначають, що найбільшим відкриттям, яке вони зробили для себе в ході групових занять було те, що їхні діти – обдаровані. Учасники тренінгу визнають, що через відкриття ними обдарованості дітей, змінилося ставлення до них і до себе, відбулися деякі зміни в сім’ї.
Тобто, зміни, які відбулися, можна умовно поділити на такі категорії:
1) зміни у розумінні дітей і взаєминах з ними;
2) зміни у саморозумінні і самоставленні;
3) зміни у взаємостосунках з іншими членами сім’ї. Найчастіше батьки вказують на першу категорію (92,9 %), меншою мірою на другу (57,1 %) і приблизно стільки ж на третю (50 %).
Разом з тим, слід відзначити, що один учасник тренінгу не відзначив жодних змін. 92,9 % учасників експерименту мотивовані на подальшу роботу в плані підвищення батьківської компетентності.
Таким чином, проведена навчально-тренінгова робота з батьками посприяла оптимізації процесу розуміння ними своїх обдарованих дітей.
Висновки
Наше дослідження стало спробою вивчення генезису розуміння батьками проявів дитячої обдарованості.
Мета дослідження, що полягала у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному вивченні особливостей процесу розуміння батьками проявів дитячої обдарованості та умов його оптимізації, досягнута. Завдання в цілому вирішені.
Проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків:
1. Проблема розуміння належить до найбільш важливих проблем сучасної науки і культури. Складність і багатоаспектність феномену розуміння об’єднує вчених різних галузей знання з метою його всебічного аналізу, однак і досі не створено єдиної теорії розуміння. Найпоширеніші тлумачення сутності розуміння такі: розуміння як інтерпретація; розуміння як результат пояснення; розуміння як оцінка; розуміння як декодування; розуміння як переклад на «внутрішню мову»; розуміння як осягнення унікального; розуміння як побудова розумових моделей. Виділяються такі основні характеристики розуміння як глибина, чіткість, повнота, обґрунтованість. Поняття «розуміння» вживається в широкому і вузькому значеннях. В широкому значенні – використовується в контексті аналізу всіх психологічних аспектів взаємодії людини з предметним світом і розглядається як необхідний атрибут будь-якого рівня пізнання, спілкування, всіх психічних процесів. У вузькому значенні розуміння є компонентом лише мислення і може розглядатися як розв’язання пізнавальної задачі. В своєму дослідженні ми активно задіяли обидва значення цього терміну і розглянули розуміння як сприйняття і пізнання людини людиною та як розв’язування творчих задач (прояв обдарованості дитини – як задача для батьків). В контексті стратегіальної теорії творчої діяльності (В.О. Моляко) визначаємо розуміння як творчий процес, що здійснюється в силу активної взаємодії батьків з новою задачею, в результаті чого вони збагачують свої знання, формують тактичні прийоми і стратегії.
2. Розуміння як процес зумовлено двома основними чинниками:
1) об’єктивним змістом того, що (кого) треба зрозуміти;
2) суб’єктивним потенціалом того, хто має зрозуміти (його психологічною характеристикою, мисленнєвими можливостями, мотивами, потребами, психічним станом та ін.).
Дитяча обдарованість – цілісна, складна, багатогранна психологічна система, що розвивається, яка є підсумком індивідуального шляху розвитку і водночас потенціалом майбутнього розвитку. Тому обдарованість дитини на кожному віковому етапі може бути належно зрозумілою лише з позиції системності і розвитку. Вираженість і динаміка психологічних проявів обдарованості залежить від виду обдарованості, віку дитини, умов її виховання і навчання. Як динамічний процес зі своїми підйомами і спадами в розвитку, дитяча обдарованість, безперечно, є складним об’єктом для розуміння.
Батьки, як суб’єкти розуміння, характеризуються різним потенціалом, який сприяє чи не сприяє розумінню обдарованості та її проявів. Моделлю розуміючої батьківської позиції вважаємо таку, яка поєднує в собі:
- адекватність як найбільш близьку до об’єктивної оцінку психічних і характерологічних особливостей дитини;
- динамічність або гнучкість як рівень рухливості батьківських позицій, здатних змінюватися;
- прогностичність як здатність батьків передбачити перспективи подальшого розвитку дитини і здібність вибудовувати взаємодію з дитиною із врахуванням цього передбачення.
3.Емпіричне дослідження розуміння батьками проявів дитячої обдарованості.
Це дозволило виявити певні зв’язки між показниками творчого мислення досліджуваних учнів, експертним оцінюванням батьками творчих можливостей дітей, стилем батьківського ставлення та рівнем їхньої соціальної перцепції, які можна розглядати в якості окремих детермінант цього процесу. Виділено рівні, ознаки, етапи розуміння батьками проявів обдарованості дитини, а також види нерозуміння. Сумарний аналіз дає можливість говорити про те, що відсутність розуміння батьками проявів дитячої обдарованості, неприйняття особистості обдарованої дитини може призводити до появи другого ряду симптомів (негативізм, агресія, неврози, неприязнь до школи та ін.), які завуальовують, приховують обдарованість.
4. Позитивної динаміки розвитку, оптимізації розуміння батьками проявів дитячої обдарованості і особистості своєї обдарованої дитини було досягнуто в умовах спеціально організованої навчально-тренінгової роботи.
В цілому реалізація програми оптимізації процесу розуміння батьками своїх обдарованих дітей сприяла розвитку батьківської компетентності, відповідальної батьківської поведінки, розуміючого ставлення до своїх обдарованих дітей, підвищенню рівня адекватності, динамічності та прогностичності як проявів розуміючої батьківської позиції. Вона також дозволила значною мірою вивільнитися від впливу негативних стереотипів міжособистісного сприйняття, міфів щодо обдарованих дітей; сприяла формуванню настанов на ефективну, творчу взаємодію з обдарованими дітьми. Крім того, зросла загальна здібність учасників тренінгу до розуміння інших людей, яка виступає в якості раціональної основи процесу міжособистісного спілкування. Це дозволяє сформулювати висновок про те, що при відносній сталості структури розуміння взаємозв’язок між її компонентами характеризується динамічністю. Основу генезису розуміння батьками проявів обдарованості у дітей – як складноструктурованого, багатоетапного динамічного процесу розв’язування нових пізнавальних задач – становлять когнітивні стратегії.
Результативність і соціальна значущість підготовленої і апробованої тренінгової програми роблять актуальним її подальше вдосконалення та впровадження в практику роботи з батьками шкільних, сімейних психологів, в навчальні спецкурси для студентів-психологів.
Перспективи подальшого вивчення проблеми вбачаються у проведенні аналогічних досліджень в інших регіонах, у сільській місцевості, виявленні відмінностей у розумінні матерів і батьків, з’ясуванні факторів та механізмів розуміння, розробці чіткої класифікації проявів обдарованості та способів реагування, впливу на них.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Основні положення дисертації опубліковані у виданнях, що входять до переліку ВАК:
1. Карпенко Н. А. Розуміння батьками особистості обдарованої дитини / Н. А. Карпенко // Проблеми гуманітарних наук : Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка / гол. ред. Т. Біленко. – Дрогобич : Вимір, 2001. – Вип. 8. – С. 136–145.
2. Карпенко Н. А. Дитяча обдарованість як соціально-психологічна проблема / Н. А. Карпенко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія «Психологічна» : зб. наук. праць / гол. ред. В. Л. Ортинський. – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – Вип. 1. – С. 332–345.
3. Карпенко Н. А. Роль батьківських позицій у соціалізації обдарованих дітей / Н. А. Карпенко // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К., 2008. – Т. X, ч. 2. – С. 228–236.
4. Карпенко Н. А. Розуміння батьками проявів дитячої обдарованості як творчий процес / Н. А. Карпенко // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць / за ред. В. О. Моляко. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. – Т. 12, вип. 4. – С. 94–103.
5. Карпенко Н. А. До проблеми проявів дитячої обдарованості / Н. А. Карпенко // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць / за ред. В. О. Моляко. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. – Т. 12, вип. 5, ч. 1. – С. 224–234.
6. Карпенко Н. А. Розуміння проявів дитячої обдарованості / Н. А. Карпенко // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Філософські та психологічні науки. Спеціальний випуск. – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2008. – С. 159–163.
7. Карпенко Н. А. Генезис розуміння батьками проявів обдарованості у дітей / Н. А. Карпенко // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць / за ред. В.О. Моляко. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – Т. 12, вип. 6. – С. 103–110. Також результати дослідження опублікованов матеріалах конференцій та семінарів.
8. Карпенко Н. А. Здібність і обдарованість як соціальна цінність особистості громадянина / Н. А. Карпенко // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. [«Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості»], (Дрогобич, 30 верес. – 2 жовт. 1998 р.) – Дрогобич : Вид-во «Відродження», 1998. – С. 24–28.
9. Карпенко Н. А. Роль батьків у розвитку творчості активності дитини / Н. А. Карпенко // Зб. наук. праць : філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ : Вид-во «Плай» Прикарпатського ун-ту, 2000. – Вип. 5, ч. ІІ. – С. 91–93.
10. Карпенко Н. А. Деякі аспекти підготовки студентів-психологів та соціальних педагогів до роботи з обдарованими дітьми / Н. А. Карпенко // Матер. Міжн. наук.-практ. конф. [«Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійної підготовки до неї: теорія, практика»], (Самбір, 2002 р.) / за ред. Н. В. Скотної. – Самбір : Вид-во п. п. А. М. Ригуса, 2002. – С. 100–102.
11. Карпенко Н. А. До проблеми творчого потенціалу особистості / Н.А. Карпенко // Матер. Другої Міжн. наук.-практ. конф. [«Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні»], (Дрогобич, 6–8 жовт. 2005 р.) – Дрогобич : Вид-во «Коло», 2005. – С. 63–165.
12. Карпенко Н. А. Роль соціальних чинників у розвитку дитячої обдарованості / Н. А. Карпенко // Зб. тез Круглого столу [«Психологічні проблеми соціальної адаптації та правової реабілітації громадян»], (26 січ. 2007 р.). – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – С. 43–44.
13. Карпенко Н. А. Моральність обдарованої людини як вектор її соціальної спрямованості / Н. А. Карпенко // Зб. тез Міжн. наук.-практ. конф. [«Психологічні аспекти національної безпеки»], (Львів, 22–23 бер. 2007 р.) / наук. ред. М. Й. Варій. – Львів : В-во ПП «Арал», 2007. – С. 104–105.
14. Карпенко Н. А. Розуміння у контексті батьківського ставлення до дитини / Н. А. Карпенко // Молодь і ринок. – 2007. – № 11–12 (34–35). – С. 81–85.
15. Карпенко Н. А. Нерозуміння обдарованої особистості : причини і наслідки / Н. А. Карпенко // Тези Другої Міжн. наук.-практ. конф. [«Психологічні аспекти національної безпеки»], (Львів, 27–28 бер. 2008 р.) / наук. ред. М. Й. Варій. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 100–102.
16. Карпенко Н. А. Обдарованість як фактор успішної адаптації особистості / Н. А. Карпенко // Тези доповідей всеукр. наук.-практ. конф. [«Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності»], (Дніпропетровськ, 13–14 лист. 2008 р.) – Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. – С. 78–80.
17. Карпенко Н. А. Розуміння і прийняття обдарованості в контексті вибору професії / Н. А. Карпенко // Матер. Міжн. наук.-практ. конф. [«Професійна психологія : реалії та перспективи розвитку»], (Луцьк, 22–23 лют. 2008 р.) / За заг. ред. Ж. П. Вірної. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2008. – С. 89–92.