Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Ромась О.Ю.

Оновлення змісту освіти потребує значних змін у фаховій підготовці майбутніх педагогів. У вищому навчальному закладі формуються основи педагогічної майстерності та професійної культури вчителя, вихователя. Важливою складовою педагогічної майстерності, стимулятором професійного зростання педагога є здібності до педагогічної діяльності.Уперше в науковий обіг поняття "педагогічні здібності" увів Платон. Він уважав, що людина народжується з уже готовими здібностями і надалі змінити їх неможливо. Щоправда, в останні роки життя він змінив свою точку зору і допускав можливість розвитку і вдосконалення здібностей [11].Великий чеський педагог Я.А. Коменський відстоював принципову можливість розвитку здібностей і доводив, що це необхідно робити стосовно кожної конкретної дитини. Саме він уперше використав термін "дидактика", під яким розумів "мистецтво навчати всього" [5].Німецький педагог А.Ф.Дістервег одним із перших звернув увагу на теоретичну підготовку вчителів і проблему педагогічних здібностей.

Він уважав, що в усякому істинному навчанні поєднуються три фактори:

1. знання справи (об'єкта);
2. любов до справи й учнів (суб'єкта);
3. педагогічні здібності [2].

Серед робіт 40-х років XX століття, присвячених проблемі здібностей, заслуговують на увагу праці О.Г.Ковальова "Про авторитет учителя" і М.Ф. Петрова "Про значення авторитету і особистісного прикладу вчителя". У них розкриваються особистісні якості вчителя. Так, до основних якостей педагога М.Ф.Петров відносить любов до дітей і справи, знання свого предмета, уміння знайти підхід до дітей, педагогічний такт і вимогливість. Педагогічні ж здібності він розуміє як сукупність психічних процесів особистості вчителя, які забезпечують успіх діяльності і створюють йому авторитет серед учнів і колег.У 50-ті роки вперше спробу визначити зміст педагогічних здібностей зробив М.Д. Левітов. У його книзі "Дитяча і педагогічна психологія" велику увагу приділено особливостям діяльності вчителя і змісту педагогічних здібностей. Під педагогічними здібностями М.Д. Левітов розуміє ряд якостей, які стосуються різних сторін особистості вчителя і, передусім, його розумової діяльності Ці якості "не вроджені, вони розвиваються в процесі навчання і практичної роботи, але вони досить стійкі, щоб говорити про них як про якості, необхідні для успішної роботи вчителя" [8, с.411].

М.Д.Левітов виділяє 5 основних педагогічних здібностей:

1. здібність передавати знання дітям коротко і цікаво;
2. здібність розуміти учня, яка базується на спостережливості;
3. самостійний і творчий склад мислення;
4. педагогічна винахідливість, швидкість орієнтування, яка дозволяє своєчасно намітити потрібні заходи;
5. організаційні здібності.

Однак, така класифікація не є досконалою, тому що творчі здібності представлені схематично, лише як самостійний і творчий склад мислення. Важливі гностичні здібності не виділені взагалі, а комунікативні розчиняються в усіх інших.Вагомий внесок у дослідження проблеми педагогічних здібностей зробив Є.О.Гришкін. Він розмежував особистісні, соціально-педагогічні якості, педагогічні й спеціальні здібності.

До спеціальних Є.О. Гришин відніс:

1. здібність передбачати результати своєї праці;
2. здібність збуджувати в дітей постійне бажання вчитися, розвивати допитливість їх розуму;
3. здібність розуміти учня;
4. здібність керувати колективом;
5. здібність уміло планувати різноманітні види діяльності учнів;
6. такт, вимогливість до дітей;
7. оволодіння "педагогічними вміннями", тобто емоційністю мови, мімікою, чіткою лик цією;
8. здібність переконувати, упливати особистим прикладом.

Ця класифікація, теж не є повною, тому що в ній відсутні важливі гностичні, креативні здібності, а педагогічні вміння розглядаються дуже вузько.О.І.Щербаков у своїх працях розглядав якості особистості педагога як провідний фактор упливу на процес формування учнів та його педагогічні здібності. Він зокрема, виділив: а) індивідуально-психологічні особливості * високі пізнавальні інтереси, любов до дітей і потреба працювати з ними; цілісний і твердий характер; самостійність і діловитість; педагогічні здібності (адекватність сприйняття вчителем дитини, педагогічне прогнозування); б) практичні вміння і навички - загально педагогічні (інформаційні, орієнтаційні, розвиваючі, мобілізаційні), загальнотрудові (конструктивні, організаційні), комунікативні (спілкування з різними людьми), самоосвіта (систематичне збагачення своїх знань, правильне їх застосування) [15, с.94]. Заслуга О.І.Щербакова в тому, що він диференціював загальнопедагогічні і вузькопрофесійні здібності вчителя.Важливі дослідження, присвячені проблемі формування педагогічних здібностей, провела Н.В.Кузьміна. За її визначенням, педагогічні здібності - це "індивідуальні, стійкі властивості особистості, які перебувають у специфічній чутливості до об'єкта, засобів, умов педагогічної праці і створення продуктивних моделей, формування шуканих якостей в особистості вихованця" [7,с.14].Н.В. Кузьміна вважає, що від здібностей залежить легкість набуття знань і вмінь у тій чи іншій діяльності, але розвиваються ці психічні властивості в процесі самої цієї діяльності. Здібності є і результатом, і передумовою розвитку людини. Ця думка суголосна з розмислами К.С.Станіславського: "Здібності без роботи - тільки сирий невідпрацьований матеріал" [13, с.123]. Н.В.Кузьміна поділяє здібності на загальні і спеціальні. До загальних вона відносить насамперед інтелектуальні — пам'ять, уяву, мислення, до спеціальних — здібності, необхідні для виконання спеціальних видів діяльності: музичної, художньої тощо. Спеціальні здібності включаються в педагогічну діяльність за умови наявності в учителя педагогічної спрямованості й педагогічних здібностей.

И.В.Кузьміна виокремлює такі педагогічні здібності:

1. конструктивні - здібність проектувати особистість учня, відбирати й композиційно будувати навчально-виховний матеріал стосовно віку та індивідуальних особливостей дітей;
2. організаційні - здібність залучати учнів до різних видів діяльності і робити колектив інструментом впливу на кожного учня;
3. комунікативні — здібність установлювати правильні взаємини з дітьми і перебудовувати їх у залежності від розвитку учнів і їх вимог до вчителя.

До педагогічних здібностей Н.В.Кузьміна відносить також педагогічний такт, педагогічну уяву, педагогічну спостережливість.Проте, педагогічний такт - це особистісна якість педагога, яка проявляється і формується в процесі професійного спілкування з вихованцями і е складовою його комунікативних умінь. А педагогічна уява і педагогічна спостережливість - важливі компоненти перцептивних здібностей.Усі педагогічні здібності, на думку психолога, мають подвійну зверненість: до учня і самого вчителя. Вони фокусують у собі гностичний і творчий елемент [6, с.135]. "Якщо в структурі особистості педагога, - говорить Н.В.Кузьміна, - гармонійно поєднуються декілька здібностей при провідній ролі педагогічних, то в цьому випадку можна говорити про талановитість педагога... Рівень педагогічних здібностей залежить від ступеня обдарованості людини і в спеціальних видах діяльності" [6, с.161]. У результаті дослідження вона дійшла важливого висновку: рівень розвитку педагогічних здібностей часто не збігається з рівнем ставлення до справи, набагато випереджаючи його або, навпаки, відстаючи від нього.Цікаві дослідження з проблеми педагогічних здібностей належать Ф.М. Гоноболіну. Він поділяє якості, що зумовлюють успіх роботи вчителя, на власне педагогічні здібності і властивості, що супроводжують їх, які теж відіграють велику роль у педагогічній роботі і є складовими педагогічного таланту. І те, й Інше він у свою чергу поділяє на дві групи за ознакою поширеності. Ф.М.Гоноболін вважає, що людина, яка володіє всіма компонентами педагогічних здібностей, може виявитися посереднім педагогом, якщо у неї не буде загальних особистісних якостей (глибокої переконаності, принциповості, цілеспрямованості). Розкриваючи зміст педагогічних здібностей, він включає до них увесь комплекс якостей особистості, який визначав: успіх педагогічної діяльності, і таким чином педагогічні здібності по суті розчиняються в понятті особистість, з чим, очевидно, не можна повністю погодитися.

Ф.М. Гоноболін виділяє такі групи здібностей:

1. дидактичні — здібність до реконструкції навчального матеріалу, здібність оцінювати складність матеріалу, винахідливість, дотепність;
2. експресивні, що стосуються мови, міміки, зовнішнього вигляду і форм поведінки педагога;
3. перцептивні;
4. організаторські;
5. сугестивні, тобто здібність до навіювання;
6. науково-пізнавальні, або академічні [1, с. 105-108].

У цій класифікації, як і в класифікації Є.О.Гришина, теж окремо не виділені комунікативні здібності, що доцільно було б зробити.Небезпідставним, на наш погляд, є твердження Ф.М. Гоноболіна про те, що всі педагогічні здібності тісно взаємопов'язані і характеризуються взаємодоповнюваністю. Завдяки цьому спостерігається широка компенсація слабо розвинених здібностей, або ж тих, які відсутні взагалі [1, с.109]. Цієї ж точки зору дотримуються і Н.В.Кузьміна, Є.О.Панько, М.Й.Станкін.Д.Ф.Ніколенко, який вивчав психологічні аспекти діяльності вихователя дошкільного закладу, вказував на те, "вирішальне значення в роботі вихователя дитячого садка мають його моральні психологічні якості, зокрема, педагогічні схильності та здібності" [9]. Схильність до педагогічної діяльності вихователя, який працює з дітьми дошкільного віку, є однією з важливих умов її успіху. За В.М.М'ясищева, схильність - це вибірково позитивне, емоційно-вольове ставлення особистості до діяльності, тобто привабливість діяльності, задоволення нею, радість від її виконання тощо. Вищим ступенем схильності є захоплення діяльністю. Схильність - одна з ознак готовності людини до певного виду діяльності. Вона найтісніше пов'язана із здібностями. На думку Д.Ф.Ніколенка, саме схильність є передумовою їх формування і виявлення.

Він пропонує таку структуру здібностей вихователя дитячого садка:

1. конструктивні — здатність проектувати розвиток особистості дитини, відбирати й композиційне будувати навчально-виховний матеріал стосовно завдань навчально-виховної роботи та особливостей розвитку дітей;
2. організаторські, які забезпечують організацію і включення дітей у різні види навчально-виховної діяльності, активізацію колективу, роблячи його інструментом упливу на кожного окремо, спрямованість кожної дитини на досягнення мети виховання;
3. комунікативні - здатність упливати на дитину, переконувати її, передавати знання в дохідливій і зрозумілій формі, оптимально будувати процес спілкування, враховуючи вікові, індивідуальні особливості дитини, її смаки, інтереси, бажання.

Високий рівень комунікативних здібностей забезпечується наявністю психологічної і педагогічної спостережливості — основи соціальної перцепції, емпатійності, контактності, творчої уяви [3, с.165].Дещо ширшу класифікацію педагогічних здібностей пропонує В.О.Крутецький. Досліджуючи проблему формування спрямованості і педагогічних здібностей, він переконався, що вчитель для успішного здійснення своєї мети повинен володіти високою мораллю, високим рівнем знань, професійних умінь і навичок, високим рівнем загальної культури, а також специфічними психологічними особливостями, які вчений визначає як педагогічні здібності. В.О.Крутецький стверджує, що педагогічні здібності - дуже складна й багатогранна психологічна категорія. Тому існують різні схеми структур і підструктур педагогічних здібностей.

Він уважає, що умовно всі педагогічні здібності можна поділити на 3 групи (підструктури):

1. особистісні, які являють собою характерологічні риси, якості особистості - витримка і самовладання, здібність завжди перебувати на уроці в оптимальному для роботи з учнями психічному стані;
2. дидактичні - пов'язані з передачею інформації дітям, а саме здібність пояснювати, експресивно-мовні, ораторські, академічні здібності в галузі свого предмета, а також ерудиція і компетентність учителя, ґрунтовність його знань, широта розумового кругозору, яка базується на самоосвіті;
3. організаційно-комунікативні ( пов'язані з організаторською функцією і слідкуванням) — організаційні, комунікативні, перцептивні, сугестивні, які базуються на навіюванні, педагогічний такт, педагогічна уява, розподіл уяви [12, с.3-16.].

Ця класифікація, на наш погляд, є детальною. І все ж, уважаємо, що здатність до творчості — необхідна складова педагогічних здібностей, яку варто включити до переліку професійно важливих здібностей вихователя, вчителя.Креативність як одну із провідних здібностей учителя виділяють Н.М. Тарасевич, І.А.Зязюн. Крім неї, до важливих педагогічних здібностей вони відносять комунікативні, перцептивні здібності, динамізм, емоційну стійкість, оптимістичне прогнозування.

Учені так трактують ці здібності:

1. комунікативність - професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитиви і емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування,
2. перцептивні здібності - професійна проникливість, педагогічна інтуїція, здатність сприймати й розуміти іншу людину;
3. динамізм особистості - здатність активно впливати на іншу особистість;
4. емоційна стабільність — здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив;
5. оптимістичне прогнозування - прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості на позитивні якості;
6. креативність - здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації [10, с.36].

Однак, перцептивні здібності та емоційна стабільність є складовими комунікативних здібностей, тому виділяти їх окремо не доцільно.Серед сучасних класифікацій педагогічних здібностей, на наш погляд, найбільш повною і детальною є класифікація М.Й.Станкіна.

Поділяючи позицію О.М.Леонтьєва, він до основних педагогічних здібностей відносить:

1. експресивні — уміння викладача образно і яскраво висловлювати думки з допомогою слова і невербальних засобів. Тут же М.Й.Станкін зазначає, що визначеній здібності через уміння не зводить здібності до вмінь, а тільки відображають досягнутий реальний рівень прояву даної здібності, з чим ми абсолютно згодні [14, с.13];
2. дидактичні - уміння ефективно будувати навчально- виховний процес, на основі принципів виховуючого навчання, активності, свідомості, доступності, наочності, систематичності, міцності;
3. перцептивні здібності - уміння сприймати внутрішній світ того, хто навчається, відчувати його психічний стан у кожен окремий момент, виявляти його ставлення до занять і викладача: "основа перцепції - в аналітичному підході до поведінки того, хто навчається, у готовності педагога фіксувати в свідомості значущі деталі цієї поведінки, які розкривають їх внутрішній зміст" [14. с, 152]:
4. науково-педагогічні здібності - уміння педагога виконувати науково - дослідну роботі. Саме вони забезпечують постійне прагнення його до нового, викликають бажання працювати творчо, експериментувати, критично оцінювати свій досвід і досвід колег [14 с.123];
5. авторитарні здібності - уміння швидко завойовувати повагу, а надалі - високий авторитет; у вольовому впливі на вихованців;
6. комунікативні здібності - це вміння легко вступати в контакт з іншими людьми й підтримувати з ними правильні стосунки [14 с.179];
7. особистісні здібності - це вміння виявляти педагогічний такт;
8. організаційні здібності - уміння чітко без втрати часу і підготовки провести будь-яке заняття, знайти кожному посильну, цікаву справу, створити дружню атмосферу в колективі;
9. конструктивні - це вміння проектувати майбутнє вихованців, передбачати результати своєї праці [14, с.349];
10. мажорні - це оптимізм і гумор педагога, які допомагають активізувати навчальним процес, попередити чи безболісно ліквідувати конфлікт, зняти напругу [14, с.283);
11. гностичні - це вміння швидко й точно розпізнавати предмет чи явища, аналізувати їх, успішно оперуючи відтвореними в пам'яті образами [14, с. 333];
12. психомоторні - уміння які забезпечують рухові навички, здатність у роботі "поєднувати голову з руками" [14, с.298];
13. здібність до розподілу й концентрації уваги - готовність на занятті і в усіх інших випадках спілкування тримати в полі зору всю групу вихованців, бачити одночасно кожного окремо , контролюючи свою поведінку - мовлення, жести, вираз обличчя, позу.

До запропонованого переліку варто додати ще й креативні здібності.Виходячи з того, що в основі вміння, як правило, лежить відповідна здібність, ця класифікація видається найоптимальнішою, оскільки відповідає основним групам умінь педагогічної техніки.Крім того. М.Й.Станкін [14] пропонує детальну діагностику педагогічних злібностей.

---

№п/п    Педагогічні здібності     Педагогічне тестування

1.    Експресивні    1. „Який Ви лектор"2. Чи вмієте Ви слухати?2.     Дидактичні    1. Методика виявлення міри навіюваності учнів3.    Авторитарні    Перевірте, чи сильний у Вас характер?4.    Перцептивні    Чи добре Ви знаєте людей і вмієте з ними ладити?5.     Науково-педагогічні    Оцінка можливості вести активну науково-дослідну роботу6.    Комунікативні    Чи комунікабельні Ви?7.     Особистісні    Чи сформований у Вас педагогічний такт?8.    Організаторські    Методика виявлення рівня розвитку у вчителя організаторських здібностей9.    Психомоторні    1. Тест, який дає змогу оцінити вміння підтримувати тілу в стійкому положенні2. 2. Тести для визначення структурних компонентів психомоторних здібностей10.    Гностичні    Перевірте, який Ви викладач?11.     Конструктивні    1. Оцінка вольової якості настирливості2. 2. Оцінка сміливості як вольової якості3.

---

Анкета "Самооцінка особистості"Діяльність вчителя, в якій формі вона не проминає - це вкладна за функціональною структурою та психологічному змісту праця, яка потребує від людини прояву всіх характеристик її особи [16]. Вимоги до професії та особи педагога постійно видозмінюються в залежності від розвитку економіки держави, кадрової політики та загального культурного рівня народу. Структура вимог що до особи вчителя являє собою ансамбль якостей. Ці якості на різних етапах педагогічної діяльності мають різну питому вагу, виконуючи роль х механізмів при професійній адаптації. Педагогічні професії можна віднести до рахунку тих не багатьох, які практично не містять абсолютно некомпенсуючих якостей, окрім мотивованого напрямку на взаємодію учнями. Система фахової підготовки педагога передбачає комплексний розвиток педагогічних здібностей під час вивчення навчальних дисциплін різних циклів та проходження виробничих практик.

Список використаних джерел

1. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учителя // Вопросы психологии. - 1975. - №1. -С.110-111.
2. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. - М., 1956. - С. 136-203.
3. Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Д.Ф.Ніколенка. - К.: Вища школа, 1987. – 184с.
4. Загородня Л..П. Формування основ педагогічної техніки в майбутніх фахівців дошкільного виховання: Дисертація канд. пед. наук: 13.00.08/НПУ ім.М.П. Драгоманова. —К., 2001. —261 с.
5. Коменський Я. Вибрані педагогічні твори. Велика дидактика. -К.: Рад. школа, 1940. - 247с.
6. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. -Л., Изд.-во Лен. ун-та, 1967. - 183 с.
7. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. — Ленинград, 1985.- 165 с.
8. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология —М.: Учпедгиз, 1960 - 428 с.
9. Николенко Д.Ф. Вопросы обучения и воспитания в высшей школе. — К.: Выща школа, 1971. - 146 с.
10. Педагогічна майстерність / За ред. І.А.Зязюна. — К.: Вища шк., 1997.
11. Платон. Собрание сочинений: В 4т - М.: Мысль, 1990. – Т1. -860с.
12. Психолитические проблемы формирования педагогической направлености и педагогических способностей: Сборник научных трудов / Под ред. О В.А.Крутецкого - М.: МГПИ, 1982. - 109 с.
13. Станиславский К.С. Работа актера над собой ч.1. Работа над собой в творческом процессе переживания. - М.: Искусство, 1985. — 479 с.
14. Станкин М.И. Профессиональные способности педагога: Акмеология воспитания и обучения. Академия пед. и соц. наук. — М.: Флинта, 1998.— 386 с.
15. Щербаков А.И. Формирование личности учителя советской школы в системе высшего педагогического образования. —Л., 1967. — 266с.
16. Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. - Казань, 199. —96 с.

---

---