Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Матвієнко Микола Андрійович (17.08.1917 - 12.05.2012) - український педагог, був директором (1972-1977) Піско-Удайської восьмирічної школи Чорнухинського р-ну, Полтавської обл., вчителем російської мови і літератури, ветеран Другої світової війни.

На фото: родинна вчительська династія: Матвієнко Катерина Олександрівна, Матвієнко Раїса Миколаївна

Микола Андрійович народився і виріс у с. Постав-Муки Чорнухинського р-ну Полтавської обл. в козацькій селянській родині. Був дуже здібною дитиною. Пройшов у дитинстві цілі «університети», доки знайшов собі професію вчителя.

Освіта

• У школу пішов у 9 років. Його навчав син батюшки Воскобойник Микола Олександрович. Закінчив чотири класи, а тут добавили п’ятий, а потім і шостий клас.

• З шостого класу його забрали в Чорнухинську професійну школу вчитися на агронома олійних культур, бо там був недобір (це було старе приміщення сучасної Чорнухинської середньої школи). Навчався 1 рік. Навчання не сподобалося і він залишив його.

• Микола Андрійович працював один рік піонервожатим у Луговицькій школі та один рік - у Городищанській.

• Після цього півтора року навчався в Лубенському технікумі лікарських і ефіроолійних культур. Усе в житті знадобиться: все життя знав назви лікарських рослин на латині!

• Залишив навчання і пішов навчатися на курси вчителів. Там йому порадили здобути середню освіту.

• Попередніх «університетів» вистачило, щоб його прийняли в 10 клас Вороньківської СШ. Закінчив його на «відмінно».

• Вступив до Лубенського вчительського інституту, де здобув спеціальність «Вчитель російської мови і літератури».

З 1950 р. навчався заочно в Черкаському педінституті. Закінчив його в 1953 р. за спеціальністю «Російська мова і література».

Ліворуч: Матвієнко Андрій Андрійович, Матвієнко Микола Андрійович, Німець Василь Давидович, 1938 р.

Досвід роботи і служба в армії

• В 1939 р. був призначений учителем Пісківської семирічної школи.

• 26.08.1940 р. був призваний на дійсну військову службу в армію. Служив у танковій бригаді №52 у м. Глухів, а потім перевели у м. Харків. Мав спеціальність «Механік-водій танка Т-26».

• В 1941 р. Миколу Андрійовича перевели у м. Гомель в авіашколу. Розпочатись навчанням не дала війна. Всі літаки були розбомблені в перший день. З боями (зброя була) відходили до м. Харків. Звідси залізничним ешелоном відвезли разом з танками до лінії фронту. В одному з боїв танк був підбитий і знову почався відступ.

• У м. Воронеж був збірний пункт, де з наявних відступаючих формували військові частини.

• Осінню 1941 р. Миколу Андрійовича поїздом привезли в м. Сталінград. Направили на обслуговування танка Т-34. Учились на курсах і працювали на заводі, де виробляли ці танки.

У складі 169-го ОТБ вирушив на фронт на танку Т-34. Біля ст. Вишневе йшли жорстокі бої. Танк згорів. Екіпаж уцілів і його вже піхотинцем перевели на оборону р. Волга в районі Сталінградського залізничного вокзалу(тут р. Волга найвужча і німці покладали на це велику надію).

• Потім ішла підготовка до оточення німецьких військ, але деяка частина наших солдатів теж потрапила в оточення. 10.10.1942 р. Микола Андрійович потрапив у полон до італійців, які передали полонених німцям. Трошки використовували їх тут на роботах, а потім повезли в Німеччину. Довго везли – без їди і води. Написав по дорозі лист додому і віддав людям з м. Лохвиця. Лист дійшов. Спасибі їм.

• Привезли в м. Бремен. Подарунком долі стало те, що далі він вважався цивільним, а не військовополоненим. Тому не потрапив до концтабору, а працював по розчищенню доріг і завалів після бомбардувань, на будівництві.

• Звільнили американці в квітні 1945 р.

• Додому повернувся у листопаді 1945 р. Школи вже були укомплектовані і роботи не було. У роду його батька всі були вмілими гончарями. Отож до наступного вересня він і займався гончарством з чоловіком старшої сестри Німцем Яковом Євдокимовичем.

• 01.08.1946 р. призначили вчителем російської мови і літератури Пісківської семирічної школи. В деякі роки викладав німецьку мову і фізкультуру.

• З 1954 р. постійно був завучем школи.

• 24.08.1972 р. був призначений директором школи. Так і працював до виходу на пенсію 25.08.1977 р.

Школа була його рідним домом. Потім ще по проханню директорів шкіл працював у своїй школі і в Луговицькій восьмирічній школі. Добросовісно виконував громадські доручення. Був агітатором, політінформатором, пропагандистом.

М.А. Матвієнко читає лекцію для механізаторів колгоспу на польовому стані біля урочища Грабське

Постійно співав басову партію в сільському хорі. Їздив з ним на різні огляди і концерти. Микола Андрійович був членом драматичного колективу Пісківського сільського клубу.

Драматичний колектив Пісківського сільського клубу (стоїть третій праворуч – М.А. Матвієнко)

Знав напам’ять дуже багато віршів, щедрівок, колядок.

Односельчани просили його про допомогу і він завжди допомагав. За свою вчительську роботу і доброзичливе ставлення до людей користувався авторитетом і повагою односельчан.

Родина

• 05.06.1940 р. одружився з Лобас (Матвієнко) Катериною Олександрівною.

Ліворуч: М.А. Матвієнко, К.О. Матвієнко (Лобас)

К.О. Матвієнко і М.А. Матвієнко біля свого двору

Дружина – К.О. Матвієнко – була вчителькою німецької мови Піско-Удайської школи.

Раїса Миколаївна з батьком М.А. Матвієнком

Дочки: Р.М. Матвієнко – була вчителькою біології, хімії і географії Піско-Удайської школи; Л.М. Кальвімонтес (Матвієнко) – лікар-анестезіолог.

Родина Матвієнків. Микола Андрійович і Катерина Олександрівна, дочки Раїса Миколаївна (стоїть) і Людмила Миколаївна (попереду)

Фото ліворуч: Микола Андрійович з онуком Олександром. Фото праворуч: М.А. Матвієнко на заслуженому відпочинку

80-річчя Матвієнка Миколи Андрійовича. Ліворуч: Кальвімонтес Володимир, Мамулат (Лобас) Валентина Олександрівна, Мамулат Володимир, В.А. Матвієнко, ювіляр М.А. Матвієнко частує

80-річчя Матвієнка Миколи Андрійовича. Ліворуч: Кальвімонтес Володимир, В.О. Мамулат (Лобас), Мамулат Володимир, В.А. Матвієнко, Лобас Олександр Олександрович, В.М. Матвієнко, К.О. Матвієнко

Помер Микола Андрійович 12 травня 2012 р. Похований у с. Піски-Удайські.

---

---