Психосексуальний розвиток
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Yrvi (Обговорення • внесок) (Створена сторінка: Психосексуальний розвиток – один з основних термінів психоаналізу. За З. Фройдом, голо...) |
Yrvi (Обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Психосексуальний розвиток]] – один з основних термінів психоаналізу. За З. Фройдом, головним чинником, що визначає [[розвиток]] людини, є сексуальний інстинкт, який переміщується від однієї еротичної зони до іншої протягом дитинства. Це біологічно детермінована послідовність, яка розгортається в певному порядку і властива всім людям незалежно від рівня їхньої культури. | [[Психосексуальний розвиток]] – один з основних термінів психоаналізу. За З. Фройдом, головним чинником, що визначає [[розвиток]] людини, є сексуальний інстинкт, який переміщується від однієї еротичної зони до іншої протягом дитинства. Це біологічно детермінована послідовність, яка розгортається в певному порядку і властива всім людям незалежно від рівня їхньої культури. | ||
| − | Соціальний досвід робить певний внесок у цей процес у вигляді набутих установок, цінностей, особистісних рис. На психосексуальний розвиток справляють вплив два чинники: фрустрація і надтурботливість. У випадку фрустрації психосексуальні потреби дитини наприклад, ссання, кусання, жування) присікаються батьками чи іншими дорослими і тому не знаходять оптимального задоволення. Коли ж дорослі виявляють надмірну турботу про дитину, то в неї немає можливості самостійно здійснювати контроль над своїми функціями виділення, що спричиняє формування почуття залежності й некомпетентності. У тому і другому випадку, як вважав З. Фройд, відбувається надмірне нагромадження лібідо, що в зрілі роки може вилитися в так звану «залишкову» поведінку, яка проявляється в рисах характеру, цінностях, установках тощо. Ця поведінка пов’язана з тією психосексуальною стадією, на яку і випали фрустрація та надтурбота. Кожній із виділених стадій психосексуального | + | Соціальний досвід робить певний внесок у цей процес у вигляді набутих установок, цінностей, особистісних рис. На психосексуальний розвиток справляють вплив два чинники: фрустрація і надтурботливість. У випадку фрустрації психосексуальні потреби дитини наприклад, ссання, кусання, жування) присікаються батьками чи іншими дорослими і тому не знаходять оптимального задоволення. Коли ж дорослі виявляють надмірну турботу про дитину, то в неї немає можливості самостійно здійснювати контроль над своїми функціями виділення, що спричиняє формування почуття залежності й некомпетентності. У тому і другому випадку, як вважав З. Фройд, відбувається надмірне нагромадження лібідо, що в зрілі роки може вилитися в так звану «залишкову» поведінку, яка проявляється в рисах характеру, цінностях, установках тощо. Ця поведінка пов’язана з тією психосексуальною стадією, на яку і випали фрустрація та надтурбота. Кожній із виділених стадій психосексуального розвитку З. Фройд дав розгорнуту характеристику. |
[[Категорія: Психологічні терміни]] | [[Категорія: Психологічні терміни]] | ||
[[Категорія: Приходько Ю.О., Юрченко В.І.Психологічний словник-довідник]] | [[Категорія: Приходько Ю.О., Юрченко В.І.Психологічний словник-довідник]] | ||
Поточна версія на 14:15, 28 листопада 2011
Психосексуальний розвиток – один з основних термінів психоаналізу. За З. Фройдом, головним чинником, що визначає розвиток людини, є сексуальний інстинкт, який переміщується від однієї еротичної зони до іншої протягом дитинства. Це біологічно детермінована послідовність, яка розгортається в певному порядку і властива всім людям незалежно від рівня їхньої культури.
Соціальний досвід робить певний внесок у цей процес у вигляді набутих установок, цінностей, особистісних рис. На психосексуальний розвиток справляють вплив два чинники: фрустрація і надтурботливість. У випадку фрустрації психосексуальні потреби дитини наприклад, ссання, кусання, жування) присікаються батьками чи іншими дорослими і тому не знаходять оптимального задоволення. Коли ж дорослі виявляють надмірну турботу про дитину, то в неї немає можливості самостійно здійснювати контроль над своїми функціями виділення, що спричиняє формування почуття залежності й некомпетентності. У тому і другому випадку, як вважав З. Фройд, відбувається надмірне нагромадження лібідо, що в зрілі роки може вилитися в так звану «залишкову» поведінку, яка проявляється в рисах характеру, цінностях, установках тощо. Ця поведінка пов’язана з тією психосексуальною стадією, на яку і випали фрустрація та надтурбота. Кожній із виділених стадій психосексуального розвитку З. Фройд дав розгорнуту характеристику.