Махній М.М. Незвичайна антропологія (Науково-популярний курс)

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія за 10:41, 27 грудня 2010

Фото: Обкладинка " Незвичайна антропологія: Науково-популярний курс "

Махній Микола Михайлович Незвичайна антропологія: Науково-популярний курс. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2011. – 188 с.

Пропонований екстраординарний курс антропології висвітлює розмаїтість етнічної сфери людсько-го буття: систему фізіогномічних символів, етностереотипів, особливості етнічної самоідентифікації в су-часному світі, використання невербальних засобів у міжкультурній комунікації.

Предметом спеціального розгляду виступили етнокультурні варіації еротичного коду, семантика сексуальної поведінки, норми статевої моралі. Спираючись на українознавчі розвідки, автор пропонує еро-тичне тлумачення багатьох фольклорних символів та міфологем, реконструює староукраїнські фалічні куль-ти, піддає аналізові прояви “національного лібідо”.

Для науковців, студентів, всіх, хто цікавиться соціопсихологічними, народознавчими феноменами.

Звернутися до автора із пропозиціями можна за електронною адресою: makhniy@ukr.net

Зміст

Передмова

Частина перша Соціопсихологічна

I. Антропологічна фізіогноміка

• Асоціативні портрети українців і росіян

• Як формується етнічний образ зовнішності?

• Антропологічні стереотипи та “фізіогномічні” ключі

• Походження антропотомічної символіки і тілесних ритуалів

• Етноку-льтурна специфіка соматичних модифікацій

• Зачіски, бороди і вуса: кроскультурні відмінності

• Татуюван-ня і скарифікація

• Пірсинг: від етнічної символіки до сучасної моди

• Обрізання: ритуал ініціації чи культу-рний символ?

ІІ. Постмодерністська антропологія тілесності

• “Тілоцентризм” постмодерну

• Етноестетика тіла: культурні ідеали чоловічої і жіночої краси

• Флеш-імідж: культурні нормативи тілесності

• “Культ тіла” в суспільстві споживання

• Біовлада лікарів: медико-соціальний нагляд за тілом

IIІ. Етноцентричні стереотипи

• Що таке етноцентризм?

• Як досліджують природу етноцентризму?

• Чи завжди власна етнокультура висту-пає як гідний зразок?

• “Гнучкий” і “негнучкий” етноцентризм

• Що таке етнічні стереотипи?

• Чи відпові-дають реальності етностереотипні уявлення?

• Етнічний стереотип і забобон: де проходить межа?

• Концеп-ції походження етностереотипів

• Експериментальні дослідження феномену етностереотипізації

• Етнічні автостереотипи

• Які автостереотипи притаманні українцям?

• Національний імідж

IV. Етнічна ідентичність

• Етнічна самосвідомість та етнічна ідентифікація

• Яким чином людина себе етнічно ідентифікує?

• Чому відбуваеться зміна етнічної ідентифікації?

• Чи побоюються українці втратити власну ідентичність?

• Про-блеми етнічної самоідентифікації в українській діаспорі

• Чи базується “європейськість” на існуючих національних ідентичностях?

• Місце слов’янської ідентичності у “загальноєвропейській”

V • Невербаліка і міжкультурна комунікація

• Етнокультурне поглядознавство

• Етноваріації привітальних жестів

• Посмішка як культурний феномен

• Проксеміка в контексті етнокультури

• Такесика: етнічна специфіка тактильної поведінки

• Етносемантика національних жестів

• Етнографія цілування

• Культура тілесних запахів

• Етнохронеміка

VI. Коди української ментальністі

• Світовідчуття чи ментальність?

• Архетипи соцієтальної психіки українства

• Базові риси українського менталітету

• Індивідуалізм

• Екзекутивність

• Інтровертованість

• Емоційно-естетична домінанта

• Толерантність

• Народні приказки як вияв менталітету

Частина друга Етносексологічна

VII. Статевий символізм

• Стать – найперша ознака людини?

• Ґендер як соціальна стать

• “Тестостеронові маскулінності” та ”ґенде-рні фемінінності”

• Тілесність і сексуальність як функція ґендерних відносин

• Оголене тіло статі

• Дівоча цнота як культурний феномен

• Лінгвістика статі

• “Мужик” і “козак” як слова-маскулінізми

• “Нова” і “стара” маскулінність

• Парадигми маскулінності

VIII Ерогенні зони фольклору

• Дослідження сороміцького фольклору

• Чи є стріли в українського Амура?

• Легенда про козака Скомороха

• Купала – свято юності й кохання

• Любовна магія по-українські

• “Притула”: традиційні еротичні ігрища

ІX. Антропологія українського прутня

• Скіфський фалічний первінь

• Фалічні культи давніх слов’ян

• Головний герой сороміцького фольклору

• Розмір має значення: коли прутень “доростав” до штанів?

• “Комора”: архаїчний тест на жіночу цнотливість та чоловічу силу

• Фалічна сила весільної шишки

• Півень як тотемний оберігач чоловічого єства

• Українсь-ка дуля: метаморфоза “двадцять першого пальця”

• “Горобця драти” й “гусака ганяти”: метафоризація сол-додійства у фольклорі

X • Метаморфози національного лібідо

• Фалічна сила весільної шишки

• Барвінок: охоронець дівочої цноти та символ щасливого шлюбу

• Еротич-но-медовий код українського весілля

• Великодня паска: еротичне кодування життєдайної сили

• “Код Коти-горошка”: казково-героїчний чи рослинно-еротичний?

• “Кукурудзяні діти фалічної цариці” полів

• Гарбузові пристрасті: між Еросом і Танатосом

• Українські коноплі: обрядово-сакральний вимір

• Русалка чи кентавр: психоісторія житньої волошки • Лексикографія фалоінвективності: сексуальні первні лихослів’я •

ХІ • Антропологія інтиму

•Що вивчає етносексологія?•Сексуальні етностереотипи

Сексуальна активність украї-нської молоді

• Кохання й інтимність у різних культурах

•Особливості національного шлюбно-го законодавства•

ХІI• Етногеографія альтернативного кохання

• Багатовимірність сексуальної орієнтації

• Одностатеві “зареєстровані партнерства”

• Світова гомофобія чи толерантність?

• Українська ЛГБТ- спільнота

• Феномен трансґендерності в епоху постмодерну

• Хіждра – “третя стать” чи “парасольковий” термін?

• Андро- чи гінофілія?

• Метросексуальність

• Беґгерська субкуль-тура

• Японська яой-культура

• Антисексуали і асексуали

• Кіберсекс: віртуальне кохання у всесвітній мере-жі•

Передмова

Слово “антропологія” стало останнім часом дуже популярним як на теоретичному, так і на побуто-вому рівні. Найчастіше його використовують для опису яких-небудь своєрідних, або цікавих аспектів людсь-кого буття.

Антропологія, як галузь досліджень про людську істоту і людство, виросла, головним чином, з природної історії на початковому етапі, і з тих пір знаходиться в залежності від археології, палеонтології, біології, психології, гуманітарних і суспільствознавчих наук.

Антропологія починала свій розвиток із наукових пошуків у сфері розвитку суспільств, які назива-лися "дикими" або "примітивними". Але зараз такий же інтерес починають виявляти інші дисципліни – демографія, соціальна психологія, політична наука і право.

Відмічається такий парадокс: антропологія розвивається у той час, коли ці суспільства мають тенденцію до зникнення або, принаймні, до втрати своїх характерних ознак. Таким чином, антропологія не пов’язана винятково з кам’яною сокирою, тотемізмом і полігамією. Антропологія переконливо довела це останнім часом, коли звернулась до вивчення так званих цивілізованих суспільств.

Завдяки звертанню до сучасної повсякденності антропологія з абстрактно-теоретичної дисципліни перетворилася на початку ХХІ століття в дієвий аналіз, здатний до розуміння і пояснення соціальної реаль-ності. Антропологічний підхід виявився придатним для антропологічної експертизи суспільства і терапії індивідуальних людських проблем.

Дослідження повсякденного життя людей є характерним для сучасної гуманітарної науки. Історики, соціологи, філософи, антропологи, мовознавці істотно змінюють класичну парадигму вивчення культури на основі реконструкції її ідеальних змістів і значень. Іноді це розуміється як антиметафізичний поворот, як протест проти логоцентризму. Але насправді мова йде не стільки про внесення елементів “ірраціо-нального”, “психологічного”, “повсякденного”, скільки про пошук нових структур порядку, що формуються на рівні повсякденності.

Сучасна зарубіжна й вітчизняна антропологія ставить собі завдання глобального пізнання людини, охоплюючи його в усій географічній та історичній розпростореності, прагнучи до знань, які можна було б застосувати до всієї сукупності етапів розвитку людини від гомінідів до сучасних рас. Антропологи схильні до узагальнень, позитивних чи негативних, але прийнятних для всіх людських суспільств, починаючи із ве-ликого сучасного міста до меланезійського племені.

Сучасна антропологія, звертаючись до мови символів, знакових систем, враховуючи взаємозв’язки і взаємообумовленість елементів соціокультурного життя етносів, отримує потужний інструментарій для по-дальших досліджень.

Мета пропонованого екстраординарного курсу антропологіі полягала у висвітленні розмаїтості со-ціально-антропологічних реалій минулого і сучасності з урахуванням теперішніх тенденцій освіти до полі-культурності, де пріоритетом є розвиток взаєморозуміння, взаємоповаги та позитивного ставлення до куль-турного різноманіття в суспільстві. “Незвичайність” авторського бачення антропології розкриває структурна композиція книги, яка складається з двох частин – соціопсихологічної та етносексологічної.

Спробуймо піднестися у пізнанні себе, інших та інакших!